Рішення

від 17.01.2013 по справі 5020-1186/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2013 року справа № 5020-1186/2012 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Надежда»

(99059, м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна,16)

про стягнення заборгованості за договором оренди, розірвання договору оренди та повернення приміщення,

суддя Щербаков С.О.

за участю:

представника позивача - Бекетової Н.С., довіреність б/н від 29.12.2012,

представника відповідача - не з'явився,

Суть спору:

22.10.2012 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Одежда», в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по орендній платі за період з 01.05.2012 по 31.08.2012 у розмірі 29787,67 грн., пеню у розмірі 575,04 грн., 3% річних у розмірі 114,40 грн., штраф у розмірі 20325,50 грн., а всього 50802,61 грн. Також просить суд розірвати договір оренди нерухомого майна №50-05 від 30.11.2007, укладений між позивачем та відповідачем, а також зобов'язати відповідача звільнити вбудовані нежитлові приміщення за вказаним договором оренди та передати їх за актом прийому-передачі позивачу.

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 610, 625, пункт 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статтей 18-19, 26-27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №50-05 від 30.11.2007, зокрема в частині внесення орендної плати, в зв'язку із чим вважає що є підстави для розірвання даного договору, а також стягнення заборгованості за ним та штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.10.2012 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 19.11.2012 (суддя Альошина С.М.).

Ухвалою суду від 19.11.2012 справу прийнято до провадження суддею Щербаковим С.О. та призначено до розгляду на 10.12.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався 10.12.2012 на 26.12.2012 та 26.12.2012 на 17.01.2013.

У судове засідання 17.01.2013 з`явився представник позивача, яка підтримала вимоги позову у повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. В судовому засіданні встановлено, що відповідачем вимоги ухвали суду від 24.10.2012 не виконані.

Відповідно до статті 81-1 ГПК України, враховуючи відсутність клоптань представника позивача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві").

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як вбачається з поштових повідомлень про вручення поштового відправлення, сторони були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, а саме 02.01.2013.

Крім того, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст.59 ГПК України, щодо надання відзиву на позов.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ :

30.11.2007 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Надежда» (Орендар) укладено договір № 50-05 оренди нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення (з №1-1 по №1-9), загальною площею 266,60 кв.м. в цілому, з ганком, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, буд. 16, які знаходяться на балансі КП «РЕП-9». Вартість вказаних вбудованих нежитлових приміщень складає, згідно Звіту про експерту оцінку від 30.11.2006 - 263840,00 грн. (а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 2.4 Договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Згідно з пунктом 3.1 Договору розмір орендної плати визначається у відповідності з Рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 і складає 47491,20 грн. на рік. Амортизаційні відрахування і вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати.

Пунктом 3.2 Договору сторони узгодили, що орендна плата складає 4065,10 грн за місяць оренди і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця, з 01.01.2007, з яких: 97 % - на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя р/р 33213870700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, код ЗКПО 23895637, код платежу 22080400; 3 % - на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя р/р 31516933700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, ЗКПО 23895637, код платежу 50110007.

З 01.04.2007 орендна плата повинна перераховуватись: 95% на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя р/р 33213870700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, код ЗКПО 23895637, код платежу 22080400; 5 % - на рахунок місцевого бюджету міста Севастополя р/р 31516933700001 в ДУДК міста Севастополя, МФО 824509, ЗКПО 23895637, код платежу 50110007.

У пункті 3.3 Договору сторони узгодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Згідно п.3.5. Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно чи не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з користуванням об'єктом оренди, в тому числі оплату послуг, наданих підприємствами комунальної сфери.

Сторони несуть майнову відповідальність у розмірі повного матеріального збитку (дійсний збиток і упущена вигода), що виникли у результаті порушень однієї із сторін умов даного договору. У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Пунктом 6.1. Договору визначено, що сторони несуть майнову відповідальність у розмірі повного матеріального збитку (дійсний збиток і упущена вигода), що виникли у результаті порушень однієї із сторін умов даного договору. У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 6.2 Договору, за невиконання або неналежне викоанння обовязків по договору оренди, сторонни несуть відповідальність, передбачену законодавством України - штраф у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Відповідно до п.7.1. Договору з урахуванням додаткового договору від 20.03.2008 до вказаного Договору, строк його дії встановлений до 21.12.2012 (а.с. 13).

Як вбачається з акту прийому передачі орендованого майна від 30.11.2007, складеним між сторонами, підтверджується передача позивачем відповідачу в оренду нерухомого майна, що розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна,16 (а.с. 12).

07.06.2012 комісією у складі представника позивача була проведена перевірка ефективності використання, виконання умов договору №50-05 від 30.11.2007 та технічного стану об'єкту комунальної власності - вбудованих нежитлових приміщень з крильцом загальною площею 266,6 кв.м., розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. П. Корчагіна,16, зайнятих відповідачем. У ході перевірки були встановлені порушення з боку відповідача, що виразились зокрема у передачі відповідачем частини спірних приміщень за договором №50-05 у суборенду іншим особам без згоди позивача.

Листом від 13.07.2012 позивачем було повідомлено відповідача про порушення ним вищевказаних умов договору (а.с.17).

Листом від 13.08.2012 за №27 відповідачем було повідомлено позивача, про те, що ним не були здійснені порушення вищевказаних умов договору (а.с.18).

Вищевказані обставини на думку позивача є істотним порушенням умов договору, в зв'язку із чим стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи суд дійшов до наступних висновків.

Нормами статті 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договором оренди № 50-05 від 30.11.2007 встановлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати. Станом на день звернення позивача до суду заборгованість орендаря перед орендодавцем за орендною платою за період з 01.05.2012 по 31.08.2012 склала 29 787,67 грн.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі відповідачем суду не надано, отже, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 01.05.2012 по 31.08.2012 у розмірі 29787,67 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Враховуючи порушення умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати, позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми пені за прострочення зобов'язання у розмірі 575,04 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом пункту 6.1 Договору, сторони несуть майнову відповідальність у розмірі повного матеріального збитку (дійсний збиток і упущена вигода), що виникли у результаті порушень однієї із сторін умов даного договору. У випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми своєчасно невиконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені, суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 575,04 грн такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 114,40 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 114,40 грн підлягають задоволенню в межах заявлених сум.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 20325,50 грн, враховуючи положення пункту 6.2 Договору, згідно з яким за невиконання або неналежне виконання обов`язків по договору оренди, сторонни несуть відповідальність, передбачену законодавством України - штраф у п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що судом встановлено факт порушення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним невиконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір мвсячної орендної плати 4065,10 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 20325,50 грн. (4065,10 грн. * 5).

В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв'язку з чим вважає за можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі розміру місячної орендної плати за останній місяць оренди - 7418,97 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 7418,97 грн.

Стосовно позовних вимог щодо розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути позивачу об'єкт оренди суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 783 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Як вбачається, з акту комісії у складі позивача від 07.06.2012, проведеною перевіркою ефективності використання, виконання умов договору №50-05 від 30.11.2007 та технічного стану об'єкту комунальної власності - вбудованих нежитлових приміщень з крильцом загальною площею 266,6 кв.м., розташованих за адресою: м. Севастополь, вул. П. Корчагіна,16, займаних відповідачем, було встановлені порушення з боку відповідача, що виразились у передачі відповідачем частини спірних приміщень за договором №50-05 у суборенду іншим особам без згоди позивача (п. 8.1. Договору), а інша частина приміщень взагалі не використовується. Крім того судом встановлено, що у відповідача існує заборгованість по орендній платі за вказаним договором.

Факт порушення відповідачем п.8.1. Договору також підтверджений матеріалами справи, зокрема наданою позивачем в судовому засіданні копією договору №1 від 01.03.2012 на передачу відповідачем частини спірних приміщень в оренду ФОП Негрей А.А.

Доказів зворотнього відповідачем в супереч вимогам статті 33 ГПК України надано не було.

Водночас, орендоване майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від статті 783 Цивільного кодексу України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди комунального майна.

Згідно пункту 13 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна" підставою для розірвання договору може бути належним чином доказане невиконання орендарем хоча б одного із його обов'язків, передбачених статтею 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" або договором оренди.

Також, у абзаці 5 пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 №01-06/908/2012 «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» вказано, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю).

Втім, судом також встановлено, що на час розгляду даної справи судом (17.01.2013) строк дії договору № 50-05 від 30.11.2007, який був визначений сторонами у додатковому договорі від 20.03.2008 до 21.12.2012, вже сплив.

Також, відповідно до пункту 7.5. Договору, дія вказаного Договору припиняється внаслідок закінчення строку оренди, передбаченого договором.

Відповідно до положень пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, яке було підставою звернення позивача до суду за захистом своїх майнових прав.

У пункті 4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК) зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата

суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням наведеного, оскільки станом на час розгляду справи 17.01.2013 договір припинив свою дію 21.12.2012 внаслідок закінчення строку на який його укладено, провадження у справі в частині розірвання договору №50-05 від 30.11.2007 підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо вимог про звільнення спірних приміщень за договором №50-05 від 30.11.2007 слід зазначити таке.

Згідно пункту 4.12 цього Договору, орендар зобов'язується повернути орендоване майно при припиненні дії даного договору в належному стані з урахуванням його зносу.

Пунктом 2.5. Договору визначено, що повернення орендарем орендованого майна здійснюється протягом одного тижня після закінчення договору. Майно повинно бути повернуто в стані, у якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу. Прийом-передача об'єкта оренди після закінчення дії договору здійснюється комісією, що складається з представників орендодавця та орендаря. Вартість майна, що повертається орендарем орендодавцю, визначається на підставі акту оцінки, складеного за даними інвентаризації майна на момент припинення договору оренди, звіреного з актом прийому-передачі майна в оренду. Передача майна орендарем і приймання його орендодавцем засвідчується актом прийому-передачі, що підписується представниками сторін. Майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об'єкта оренди.

За приписами ст.ст. 33-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На день розгляду даної справи судом, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів повернення позивачу орендованого майна внаслідок закінчення строку дії спірного договору, зокрема акту прийому-передачі майна, підписаного представниками обох сторін. У свою чергу позивач посилається на те, що об'єкт оренди відповідачем не повернутий.

За таких обставин, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи те, що судом встановлені факти порушення з боку відповідача умов спірного договору, тому суд вважає за необхідне покласти на відповідача судовий збір, який був сплачений позивачем при зверненні до суду із даним позовом, а саме в розмірі 2682,50 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Надежда» (99059, м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна,16, ідентифікаційний код 23449799, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського,5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400, або на інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 37896,08 грн (тридцять сім тисяч вісімсот дев'яносто шість грн 08 коп) з яких: 29787,67 грн - заборгованість з орендної плати за договором оренди № 50-05 від 30.11.2007 за період з 01.05.2012 по 31.08.2012 року; 575,04 грн -пеня, 114,40 грн - 3 % річних; , 7418,97 грн -штрафу.

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин «Надежда» (99059, м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна,16, ідентифікаційний код 23449799, відомості про банківські реквізити відсутні) звільнити орендоване майно - вбудовані нежитлові приміщення (з №1-1 по №1-9), загальною площею 266,60 кв.м. в цілому з крильцом, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна, буд.16 та передати його за актом прийому-передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044).

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Надежда» (99059, м. Севастополь, вул. Павла Корчагіна,16, ідентифікаційний код 23449799, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 25750044, отримувач -Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) судовий збір в сумі - 2682,50 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят дві грн 50 коп).

5. Провадження у справі №5020-1186/2012 в частині розірвання договору оренди нерухомого майна №50-05 від 30.11.2007 , укладеного між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради і товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Надежда» припинити .

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 22.01.2013.

Суддя С.О. Щербаков