Рішення

від 21.01.2013 по справі 5011-59/17102-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 5011-59/17102-2012 21.01.13 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРКЕР-М" До          Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікобуд" Про          стягнення 87 218,09 грн. Суддя Картавцева Ю.В. Представники: від позивача не з'явився від відповідачане з'явився СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕРКЕР-М" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікобуд" про стягнення заборгованості по договору субпідряду № 05-10 від 06.10.2011 р. (далі - Договір) в розмірі 88 133,29 грн. (79 727,07 грн. – основний борг, 558,08 грн. – збитки від інфляції, 1 795,47 грн. – 3% річних, 6052,67 грн. - пені). Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем не виконано зобов'язання по сплаті вартості фактично виконаних робіт по Договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 79 727,07 грн. Також, позивач просить стягнути з відповідача, у відповідності до ст. 625 ЦК України та умов договору, 558,08 грн. – збитки від інфляції, 1 795,47 грн. – 3% річних, 6052,67 грн. - пені. Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.11.2012 р. порушено провадження у справі №5011-59/17102-2012 та призначено справу до розгляду на 17.12.2012 р. Представник відповідача в судове засідання 17.12.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. В судовому засіданні 17.12.2012 р. представник позивача надав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 79 727,07 грн. – основного боргу, 1 382,64 грн. – 3% річних, 79,72 грн. – інфляційних збитків, 6 028,66 грн. – пені. Ч. 4 ст. 22 ГПК України визначено, що позивач до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. За таких обставин, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду. У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 17.12.2012 р. представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 21.01.2013 р., про що виніс відповідну ухвалу від 17.12.2012р. Представники сторін в судове засідання 21.01.2013 р. не з'явились, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. 02.01.2013р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заяву б/н від 26.12.2012р., згідно якої позивач просить здійснювати розгляд справи за відсутністю позивача. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 17.12.2012 р. та 21.01.2013 р. від останнього до суду не надходило, вимог ухвал суду відповідачем не виконано, зокрема відзив не подано. Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків. За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача та позивача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України. Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано. Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 21.01.2013 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, – ВСТАНОВИВ: 06.10.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еркер-М" (Позивач, Субпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнікобуд" (Відповідач, Генпідрядник) укладено договір субпідряду № 05-10 по поточному ремонту автомобільної дороги Т-26-04 Чернівці-Герца-КПП "Дяківці", на ділянці км 3+891 / км 26+100, Герцаївський район, Чернівецька область (Договір субпідряду). Відповідно до п. 2.1. вказаного договору Субпідрядник зобов'язується виконати своїми силами та з своїх матеріалів роботи по поточному ремонту автомобільної дороги Т-26-04 Чернівці - Герца -КПП "Дяківці", на ділянці км 3+891 / км 26+100, Герцаївський район, Чернівецька область протяжністю 22,2 км (Земляні роботи, штучні споруди). Згідно п.2.3. Договору, Генпідрядник зобов'язується прийняти вказані в п. 2.1. роботи та оплатити їх. Як встановлено у п.5.1. Договору, Оплата підрядних робіт Генпідрядником здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт за цим Договором після підписання довідок форми КБ-2 і КБ-3, по мірі отримання коштів від Замовника. Позивачем були виконані, а Відповідачем прийнято виконані обумовлені договором роботи, що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2011р. (форма КБ-2). Згідно довідки за жовтень 2011р. (форма КБ-3) загальна вартість виконаних будівельних робіт складає 194 293, 00 грн. Крім того, згідно п. 5.8. Договору, за надання послуг Субпідряднику, а саме за надання вихідних даних на виготовлення проектно-кошторисної документації, допомога в організації виконання робіт, здійснення технагляду, приймання та здачу виконаних Субпідрядником робіт Замовнику, Субпідрядник перераховує за надані послуги 1% від ринкової вартості субпідрядних робіт. Відповідач частково здійснив оплату за Договором. Так, відповідач 26.12.2011р. сплатив 112623,00 грн., та 1% винагороди від вартості субпідрядних робіт - 1 942, 93 грн., що підтверджується банківською випискою "Клієнт-Банк" від 20.03.2011р. та аналізом рахунку по субконто: 361 /контрагенти: ТОВ "Юнікобуд/ за 4 квартал 2011р. (копії знаходяться в матеріалах справи). Таким чином станом на день подання позову сума основної заборгованості за Договором становить 79 727, 07 грн. 28.03.2012р. в порядку досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію, згідно якої просив сплатити суму заборгованості за Договором. Станом на день розгляду справи, відповідач суму заборгованості не сплатив. Крім суми основного боргу позивач ставить вимоги про стягнення пені, що згідно розрахунку становить 6028,66 грн. та 3% річних, що згідно розрахунку становить 1382,64 грн. та збитки від інфляції в розмірі 79,72грн. Проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне. Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. У відповідності ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України). Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено. Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 79727,07 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі. Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно розрахунку позивача сума пені складає 6028,66 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано. Розрахунок пені відповідає матеріалам справи та умовам договору. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 6028,66 грн. підлягають задоволенню. У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 1382,64 грн., сума збитків від інфляції становить 79,72 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та інфляційних збитків відповідачем суду не надано. Розрахунок 3% річних та інфляційних збитків відповідає матеріалам справи та чинному законодавству. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 1382,64 грн. та інфляційних збитків в розмірі 79,72грн. підлягають задоволенню. Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача. За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України суд, - ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити повністю. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікобуд" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, 3, Літ Б, офіс 197; ідентифікаційний код 34575984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕРКЕР-М" (60522, Чернівецька область, Герцаївський район, село Горбова; ідентифікаційний код 33174139) 79727 (сімдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 07 коп. основного боргу, 6028 (шість тисяч двадцять вісім) грн. 66 коп. пені, 1382 (одну тисячу триста вісімдесят дві) грн. 64 коп. 3% річних, 79 (сімдесят дев'ять) грн. 72 коп. збитків від інфляції та 1744 (одну тисячу сімсот сорок чотири) грн. 36 коп. судового збору. 3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили. 4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 23.01.2013 р. Суддя                    Ю.В. Картавцева