Ухвала

від 22.01.2013 по справі 2а-3664/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.Справа № 2а-3664/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-3664/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотест"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотест" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 0000022301 від 12.03.2012 р. та № 0000012301 від 12.03.2012 р

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби №0000022301 від 12.03.2012р. та №0000012301 від 12.03.2012 р.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Податкового кодексу України.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотест" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 30882862, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Державній податковій інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

24.02.2012 року на підставі наказу від 15.02.2012р. № 230 ДПІ була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Екотест" (код ЄДРПОУ 30882862) по взаємовідносинам з ТОВ фірма "Ліон" (код за ЄДРПОУ 30590155), ТОВ "Юсаем" (код за ЄДРПОУ 33010817), ТОВ "Будівництво пан Україна" (код за ЄДРПОУ 34859292), ТОВ "Трубопласт Україна" (код за ЄДРПОУ 37189531) за період 01.04.2010 по 30.09.2011р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №512/23/30882862 від 24.02.2011 р. (а.с. 11-45 т.1).

Згідно з викладеними у згаданому акті судженнями суб"єкта владних повноважень платником податків вчинено порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України, що спричинило заниження податку на прибуток на суму 113.317,00грн.; порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що спричинило заниження ПДВ на суму 96.509,00грн.

12.03.2012р. з посиланням на згаданий акт перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №000022301 від 12.03.2012 р. про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 109.072 грн. 51 коп. (основний платіж - 96.509,00грн., штраф - 12.563,51грн.) та № 0000012301 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 127.765 грн. 03 коп. (основний платіж - 113.317,00 грн., штраф - 14.448,03 грн.) (а.с. 9,10 т.1).

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справиї, юридичною підставою для винесення спірних рішень суб'єктом владних повноважень обрано положення п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України та п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а фактичною підставою слугувало судження суб'єкта владних повноважень про безпідставне включення до складу податкового кредиту та віднесення до складу витрат суми за нікчемними правочинами з ТОВ фірма "Ліон", ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРЕОМОНТАЖ", ТОВ "Будівництво пан Україна", ТОВ "Трубопласт Україна".

При цьому, спірне податкове повідомлення - рішення №000022301 від 12.03.2012р. винесено відповідачем з посиланням на порушення платником податків п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, хоча ані в змісті, ані в висновках акту №512/23/30882862 від 24.02.2011р. не міститься висновку ДПІ про порушення ТОВ даної норми закону. Натомість згідно з актом перевірки №512/23/30882862 від 24.02.2011р. ДПІ виявлено порушення платником податків п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, при винесенні спірного рішення про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ суб'єкт владних повноважень повинен був керуватись положеннями ст.7 Закону України "Про ПДВ", порушення якої було встановлено за наслідками перевірки, а не безпідставно посилатись на ст.198 Податкового кодексу України, про порушення якої в акті перевірки не згадується.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ "Екотест" (в якості "Покупця") та ТОВ фірма "ЛІОН" (в якості "Постачальника") було укладено договір поставки №010211 від 01.02.2011р., предметом якого є товар (комплектуючі до газоаналізаторів) (т.1 а.с.46-47).

Обґрунтовуючи, наявність об"єктивних економічних чинників на вчинення даного правочину, позивач зазначив, що потреба в укладенні правочину була обумовлена необхідністю придбання матеріалів для виготовлення газоаналізаторів.

В ході розгляду справи відповідач обґрунтованості такого доводу за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував.

Оглянувши вказаний договір та беручи до уваги відсутність заперечень ДПІ відносно наявності у сторін договору правоздатності та дієздатності юридичних осіб, колегія суддів не знаходить підстав для відхилення названого документу як належного та допустимого в розумінні ст.70 КАС України доказу вчинення правочину відповідно до ст.ст.202 та 203 Цивільного кодексу України, оскільки за формою укладення, предметом, змістом прав та обов'язків сторін оглянутий договір закону не суперечить.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження доводу про реальність господарських операцій за вказаним правочином позивач надав складені контрагентом видатковими накладними: №020203 від 02.02.2011р. та податковою накладною №97 від 02.02.2011 р. на загальну суму 61224,00 грн. (в тому числі ПДВ- 10204,00 грн.); видатковою накладною №310494 від 01.03.2011 р. та податковою накладною №27від 01.03.2011 р. на загальну суму 71706,00 грн. (в тому числі ПДВ- 11951,00 грн.); видатковою накладною №310495 від 21.03.2011 р. та податковою накладною №356 від 21.03.2011 р. на загальну суму 6942,00 грн. (в тому числі ПДВ-1157,00 грн.).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним доручення №45 від 03.03.2011р. на загальну суму 61224,00 грн. (в том числі ПДВ - 10204,00 грн.), № 66 від 28.03.2011р., на загальну суму 70758,00 грн. (в том числі ПДВ-11793,00 грн.), № 69 від 31.03.2011р., - 7890,00 грн. (в том числі ПДВ-1315,00 грн.) (т.1 а.с.48-56).

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем, ТОВ "Екотест" (в якості "Покупця") та ТОВ "Турбопласт Україна" (в якості "Постачальника") було укладено договір поставки №04/2011 від 01.04.2011р., предметом якого є поставка товару (комплектуючі до газоаналізаторів) (т.1 а.с.57-58).

Обгрунтовуючи наявність об"єктивних економічних чинників на вчинення даного правочину, позивач зазначив, що потреба в укладенні правочину була обумовлена необхідністю придбання матеріалів для виготовлення газоаналізаторів.

В ході розгляду справи відповідач обгрунтованості такого доводу за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував.

Оглянувши вказаний договір та беручи до уваги відсутність заперечень ДПІ відносно наявності у сторін договору правоздатності та дієздатності юридичних осіб, колегія суддів не знаходить підстав для відхилення названого документу як належного та допустимого в розумінні ст.70 КАС України доказу вчинення правочину відповідно до ст.ст.202 та 203 Цивільного кодексу України, оскільки за формою укладення, предметом, змістом прав та обов'язків сторін оглянутий договір закону не суперечить.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження доводу про реальність господарських операцій за вказаним правочином позивач надав складені контрагентом видаткову накладну №РН-040416 від 04.04.2011р. та податковою накладною №81 від 04.04.2011 р. на загальну суму 47928,00 грн. (в тому числі ПДВ-7988,00 грн.), видаткову накладну №РН-040506 від 04.05.2011 р. та податкову накладну №25 від 04.05.2011 р. на загальну суму 48396,00 грн. (в тому числі ПДВ-8066,00 грн.), видаткову накладну №РН-270503 від 27.05.2011 р. та податкову накладну №273 від 27.05.2011 р. на загальну суму 6972,00 грн. (в тому числі ПДВ-1162,00 грн.), видаткову накладну №РН-020605 від 02.06.2011 р. та податкову накладну №27 від 02.06.2011р. на загальну суму 34362,00 грн. (в тому числі ПДВ-5727,00 грн.), видаткову накладну №РН-020701 від 02.07.2011 р. та податкову накладну №13 від 02.07.2011р. на загальну суму 51642,00 грн. (в тому числі ПДВ-8607,00 грн.).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним доручення №99 від 28.04.2011р. на загальну суму 47928,00 грн. (в тому числі ПДВ 7988,00 грн.), №114 від 27.05.2011р. -48396,00 грн. (в тому числі ПДВ 8066,00 грн.),№151 від 29.06.2011р. -34362,00 грн. (в тому числі ПДВ-5727,00 грн.), №128 від 07.07.2011р.-6972,00 грн. (в тому числі ПДВ 1162,00 грн.), №160 від 08.07.2011р.-51642,00 грн. (в тому числі ПДВ 8607,00 грн.) (т.1 а.с.59-73).

Також з матеріалів справи вбачається, що між позивачем, ТОВ "Екотест" (в якості "Покупця") та ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРГОМОНТАЖ" (в якості "Постачальника") було укладено договір поставки №200611 від 20.06.2011р., предметом якого є постачання товару (комплектуючі до газоаналізаторів) (т.3 а.с. 190).

Обгрунтовуючи наявність об"єктивних економічних чинників на вчинення даного правочину, позивач зазначив, що потреба в укладенні правочину була обумовлена необхідністю придбання матеріалів для виготовлення газоаналізаторів.

В ході розгляду справи відповідач обгрунтованості такого доводу за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував.

Оглянувши вказаний договір та беручи до уваги відсутність заперечень ДПІ відносно наявності у сторін договору правоздатності та дієздатності юридичних осіб, колегія суддів не знаходить підстав для відхилення названого документу як належного та допустимого в розумінні ст.70 КАС України доказу вчинення правочину відповідно до ст.ст.202 та 203 Цивільного кодексу України, оскільки за формою укладення, предметом, змістом прав та обов'язків сторін оглянутий договір закону не суперечить.

На підтвердження доводу про реальність господарських операцій за вказаним правочином позивач надав складені контрагентом видаткову накладну №РН-120707 від 12.07.2011р. та податкову накладну №141 від 12.07.2011 р. на загальну суму 26898,00 грн. (в тому числі ПДВ 4483,00 грн.), видаткову накладну №РН-210704 від 21.07.2011 р. та податкову накладну №211 від 21.07.2011 р. на загальну суму 41400,00 (в тому числі ПДВ 6900,00 грн.), видаткову накладну №РН-010847 від 01.08.2011 р. та податкову накладну №44 від 01.08.2011 р. на загальну суму 53622,00 (в тому числі ПДВ 8937,00 грн.), видаткову накладну №РН-040811 від 04.08.2011 р. та податкову накладну №102 від 04.08.2011р. на загальну суму 72144,00 (в тому числі ПДВ 12024,00 грн.) (т.1 а.с. 81-89).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжним доручення № 182 від 21.07.2011 р. на загальну суму 41400,00 грн. (в том числі ПДВ 6900,00 грн.), №185 від 29.07.2011 р.- 26898,00 грн. (в тому числі ПДВ 4483,00 грн.), №205 від 29.08.2011р. - 53622,00 грн. (в тому числі 8937,00 грн.), №209 від 31.08.2011р. - 72144,00 грн. (в тому числі ПДВ 12024,00 грн.) (т.2 а.с. 2,4,5.)

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем, ТОВ "Екотест" (в якості "Покупця") та ТОВ "Будівництво Пан Україна" (в якості "Постачальника") було укладено договір поставки №0109-11 від 01.09.2011р., предметом якого є купівля-продаж товару (комплектуючі до газоаналізаторів) (т.1 а.с. 74-75).

Обгрунтовуючи наявність об"єктивних економічних чинників на вчинення даного правочину, позивач зазначив, що потреба в укладенні правочину була обумовлена необхідністю придбання матеріалів для виготовлення газоаналізаторів.

В ході розгляду справи відповідач обґрунтованості такого доводу за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростував.

Оглянувши вказаний договір та беручи до уваги відсутність заперечень ДПІ відносно наявності у сторін договору правоздатності та дієздатності юридичних осіб, колегія суддів не знаходить підстав для відхилення названого документу як належного та допустимого в розумінні ст.70 КАС України доказу вчинення правочину відповідно до ст.ст.202 та 203 Цивільного кодексу України, оскільки за формою укладення, предметом, змістом прав та обов'язків сторін оглянутий договір закону не суперечить.

Потреба в укладені згаданого правочину обумовлена необхідністю придбання комплектуючих для виробництва газоаналізаторів.

В підтвердження доводу про реальність господарських операцій за згаданим правочином позивач подав до суду першої інстанції складену контрагентом видаткову накладну №РН010916 від 01.09.2011р. та податкову накладну №22 від 01.09.2011 р. на загальну суму 55818,00 грн. (в том числі ПДВ 9303,00 грн.) (т. 1 а.с. 76-77).

Зобов'язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРЕОМОНТАЖ" безготівкових коштів згідно з платіжним доручення №219 від 14.09.2011р. на загальну суму 55818,00 грн. (в том числі ПДВ 9303,00 грн.)(т.2. а.с.2) на підставі повідомлення № 1 про відступлення права грошової вимоги від 05.09.2011 р. від ТОВ "Будівництво Пан Україна", договору про відступлення права грошової вимоги " 0109-11-п від 05.09.2011р. Згідно вказаного договору ТОВ "Будівництво Пан Україна" (Первісний кредитор) відступає, а ТОВ "ЮЖСПЕЦАТОМЕНЕРЕОМОНТАЖ" (Новий кредитор) набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності з Договором № 0109-11 від 01.09.2011р., укладеного між первісним кредитором та ТОВ "Екотест"(на загальну суму 55818,00 грн. (в том числі ПДВ 9303,00 грн.)(т.1 ас. 78-80).

Оцінивши доводи сторін, перевіривши обгрунтованість цих доводів добутими доказами, колегія суддів зазначає, що наявність фізичного переміщення товару податковим органом не заперечується, придбаний за спірними правочинами товар має малогабаритні розміри, що узгоджується з матеріалами справи про транспортування товару автомобілем директора.

Фактичне надходження товару в розпорядження позивача підтверджується даними складського та бухгалтерського обліку (рахунок 631 ) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме довіреності: №48 від 01.09.2011 р., №5 від 02.02.2011 р., №14 від 01.03.2011р. та №16 від 21.03.2011 р.,№19 від 01.04.2011 р., №22 від 04.05.2011р.,№25 від 01.06.2011 р., №30 від 29.06.2011р., №38 від 02.07.2011р.№39 від 11.07.2011 р., №40 від 21.07.2011р., №41 від 01.08.2011р. та №45 від 04.08.2011 р., що підтверджується журналом видачі довіреностей (т.3 а.с. 176).

Доводи позивача про подальше використання придбаного за спірними правочинами товару у власній господарській діяльності, а саме: у виробництві газоаналізаторів ОКСІ, котрі були реалізовані ТОВ "Екотехнологія", Харківському обласному підприємству "Дирекція розвитку інфраструктури", ТОВ "Центр енергетичних технологій", ТОВ "Техноком", ТОВ "Еко-Планета", ПП ВКФ "Солви", СП "ЕКСЕРГІЯ", ЗАТ "Енергосталь-комплект", ЗАО "Укркотлосервис", ПП "Проммонтажналадка", ТОВ "Екосервіс", ПАТ "Мотр Січ", ТОВ "Теплоенерго -5", ВАТ "Завод "Фіолент" та ін., відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовані, підтверджуються витребуваними судом першої інстанції на виконання вимог ст.11 КАС України і наданими позивачем первинними документами, що приєднані до матеріалів справи (т.2-т.3).

Колегія суддів зазначає, що спірні правочини були укладені між правоздатними і дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, не стосуються речей, обмежених в цивільному/господарському обороті.

На момент укладення спірних правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Довідками Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Витягами з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (т.4 а.с. 8-35).

Долучені до матеріалів справи первинні та розрахункові документи можуть бути визнані належними та допустимими в розумінні ст.70 КАС України доказами реальності проведення господарських операцій, адже дефектів форми, змісту або походження, котрі спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, не мають, узгоджуються з вимогами ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегією суддів в ході розгляду справи не виявлено існування у спірних правовідносинах обставин, які б давали підстави дійти висновку про те, що дані документи не спричиняють зміни стану та структури активів учасників спірних правочинів.

В акті перевірки таких фактичних даних не відображено. Обставин, котрі б спростовували презумпцію добросовісного та сумлінного платника податків, в акті перевірки не викладено.

З матеріалів справи вбачається, що єдиним мотивом ДПІ про неправомірне збільшення платником податків витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ за спірними правочинами є висновки складених іншими ДПІ актів перевірок конрагентів позивача, згідно з якими всі правочини, укладені такими контрагентами є нікчемними.

Жодних інших мотивів в основу спірних рішень суб"єктом владних повноважень не покладено.

Так, як вбачається з акту перевірки № 512/23/30882862 від 24.02.2011 р. для доведення нікчемності укладеної угоди використовувалася виключно інформація, отримана від податкових інспекцій, а саме: акт "Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ фірми "Ліон" (податковий номер 30590155) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період лютий-червень 2011 року від 31.08.2011 №2843/23-212/30590155; акт "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Южспецатоменергомонтаж" (код ЄДРПОУ 33010817) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.09.2011 від 15.11.2011 року № 2576/234/33010817; акт "про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Будівництво Пан-Україна" (код ЄДРПОУ 34859292), з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року" від 15.11.2011 року № 126 /18/34859292; акт "ТОВ "Трубопласт Україна" код ЄДРПОУ 37189531 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства їх реальності та повноти відображення в обліку за період червень-липень 2011р."від 09.11.2011 року № 791/235/37189531.

Між тим, колегія суддів зазначає, що акт податкової перевірки не може бути визнаний належним, допустимим та достатнім в розумінні ст.124 Конституції України, ст.ст.70, 86, 159 КАС України доказом факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись.

Натомість, до кола таких доказів можуть бути віднесені такі, що набрали законної сили обвинувальний вирок суду, винесений відносно посадових осіб платника податків за вчинення злочинів, що передбачені ст.ст.191 або 212 Кримінального кодексу України (адже метою вчинення нікчемного правочину або викривлення дійсних показників господарських операцій в податковому обліку платника податків є намір платника податків на заволодіння державним майном або намір платника податків на ухилення від сплати податків, зборів), рішення адміністративного суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, рішення адміністративного суду про визнання правочину недійсним.

Однак, перелічених доказів відповідач до суду не подав, в основу спірного рішення таких доказів не поклав.

Оцінивши добуті докази, колегія суддів зазначає, що в ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за спірними правочинами іншого результату, ніж придбання товару та отримання послуг.

Крім того, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами при укладанні і виконанні спірних правочиінв взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів колегії суддів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суб"єктом владних повноважень за наслідками проведення перевірки не спростовано презумпції добросовісності та сумлінності позивача як платника податків, зборів, не доведено наявності у платника податків наміру безпідставно одержати податкову вигоду.

При цьому, колегія суддів зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як ані акт податкової перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно засвідчують обставини фактичної дійсності.

Окрім того, колегією суддів встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2012 р. по справі № 2-а-594/12/2070 визнано неправомірними дії ДПІ у Московському районі м. Харкова щодо проведення зустрічної звірки ТОВ „Будівництво Пан-Україна", на підставі якої складено акт "про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ „Будівництво Пан-Україна" (код ЄДРПОУ 34859292), з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.09.2011 року по 30.09.2011 року" від 15.11.2011 року № 126 /18/34859292.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами наведеної норми процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку, що викладене в акті перевірки судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Зміст акту перевірки не містить викладення належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушень положень п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, а порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, на підставі якого винесене рішення №000022301 від 12.03.2012 р., взагалі відсутнє в висновках встановлених перевіркою порушень.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2012р. по справі №2а-2612/12/2070 (яка набула законної сили) визнано неправомірним та скасовано наказ ДПІ у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС "Про проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотест" від 13.02.2012 року №230 та визнано неправомірними дії ДПІ у Московському районі міста Харкова Харківської області ДПС щодо проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "Екотест" за період 01.04.2010 по 30.09.2011р., про що було складено акт №512/23/30882862 від 24.02.2012р.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що спірним рішенням відповідача порушено права та охоронювані законом інтереси позивач в сфері публічно - правових відносин.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2012р. по справі № 2а-3664/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В. Судді (підпис) (підпис) П’янова Я.В. Чалий І.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.