Постанова

від 25.07.2012 по справі 2а/0270/3335/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

25 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/3335/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представника позивача: Пічкура В.М.

представника відповідача: Волощука В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.В."

до: Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "В.К.В." із позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Позов мотивовано тим, що відповідач своїм рішенням від 25.06.2012 р. № 20700/10/15-1 неправомірно відмовив позивачу у видачі свідоцтва платника єдиного податку з посиланням на п. 4 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що відмовляючи ТОВ "В.К.В." у видачі свідоцтва платника єдиного податку, податковий орган діяв правомірно.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з огляду не наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "В.К.В", згідно свідоцтва про державну реєстрацію Серії А00 № 144678, зареєстровано як юридична особа з 05.12.2000 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради, ідентифікаційний код 31255006.

24.01.2012 р. позивач звернувся до Державної податкової інспекції з заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, якою просив перевести його на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності з 01.01.2012 р. та вказав на обрані ним види діяльності згідно КВЕД ДК 009:2005, а саме:

- 36.22.0 "Виробництво ювелірних виробів"

- 52.73.2 "Ремонт ювелірних виробів".

За результатом розгляду даної заяви ДПІ у м. Вінниці надано лист № 5741/10/151 від 02.02.2012 року, яким податковий орган, залишив без розгляду заяву позивача про видачу свідоцтва про право сплати єдиного податку, посилаючись на вимоги пункту 4 підпункту 291.5.1 статті 291 Податкового кодексу України. Даною нормою передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Позивачем було оскаржено бездіяльність відповідача до суду. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.03.2012 р. у справі 2а/0270/666/12 адміністративний позов було задоволено частково, зокрема визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Вінниці, щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.В." про застосування спрощеної системи оподаткування та зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Вінниці прийняти рішення за результатами розгляду заяви товариства з обмеженою відповідальністю "В.К.В. про застосування спрощеної системи оподаткування.

Зазначена постанова була залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 р.

В зв'язку з вищезазначеним, Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Вінницької області Державної податкової служби, яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Вінниці, була розглянута заява ТОВ "В.К.В." від 24.01.2012 р. про застосування спрощеної системи оподаткування.

За результатом розгляду даної заяви ДПІ у м. Вінниці надано лист (від 25.06.2012 р. № 20700/10/15-1), яким повідомлено заявника про розгляд заяви. Зокрема, податковий орган зазначив, що суб'єкти господарювання (юридичні та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) і дорогоцінного каміння, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування, посилаючись при цьому на вимоги підпункту 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України. Даною нормою передбачено, що не можуть бути платниками єдиного податку юридичні особи та фізичні особи-підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення. Також, податкова інспекція навела положення статті 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", у якій дано визначення "дорогоцінних металів".

У листі від 25.06.2012 р. № 20700/10/15-1 також зазначено, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва платника єдиного податку на 2012 рік.

Позивач з даним рішення податкового органу не погодився та оскаржив його до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог суд виходив з наступного.

Пунктом 2 статті 4 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" визначено, що всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо за кожним видом операції з урахуванням технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.

Суд звертає увагу на те, що у Податковому кодексі України не визначено поняття "дорогоцінні метали і дорогоцінне каміння" і поняття щодо діяльності з їх "видобутку, виробництва та реалізації". З огляду на вимоги статті 5 Податкового кодексу України, застосуванню підлягають норми інших нормативно-правових актів. Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".

В розумінні пунктів 1-2 статті 1 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", ювелірні вироби підпадають під визначення "дорогоцінні метали" чи "дорогоцінне каміння". Статтею 14 Закону України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними", врегульовано такий вид діяльності як "торгівля дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них". Відповідно до частини 2 зазначеної статті, правила торгівлі дорогоцінними металами (крім банківських металів) і дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням у сирому та обробленому вигляді і виробами з них, що належать суб'єктам підприємницької діяльності на праві власності, встановлюються Кабінетом міністрів.

Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України чітко встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма. З огляду на приписи статті 6 та пункту 2 статті 150 Конституції України, суд вважає неприпустимим розширене тлумачення норми закону, яка визначає перелік осіб, на яких розповсюджується пільгова система оподаткування, оскільки таким рішенням фактично буде запроваджено нову правову норму, яка зачіпає права та інтереси платників податків, а дії суду у даному випадку будуть виходити за межі наданих йому повноважень. Крім того, статтею 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; а також суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Поняття "вироби із дорогоцінного металу" визначено Інструкцією про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. №244, зареєстрованої в Мін'юсті України за №3698968 від 25.03.2004 р. Виріб із дорогоцінного металу - це будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений зі сплавів дорогоцінних металів (золота, срібла, платини тощо), який використовується як прикраса або предмет побуту.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні та фізичні особи-підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.

Таким чином, виходячи із буквального змісту зазначеної статті, суб'єкти господарювання (юридичні особи), які здійснюють виробництво (торгівлю) ювелірними виробами, тобто виробами із дорогоцінного металу та дорогоцінного каміння, не можуть бути суб'єктами спрощеної системи оподаткування

Посилання позивача на положення Національного класифікатора України ДК 009:2005, (затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року N 375 (в Міністерстві юстиції України не зареєстрований) як на підставу для перебування на спрощеній системі оподаткування суд оцінює критично, оскільки згідно з листом Державної служби статистики України від 30.12.2011 р. N 14/3-12/636, класифікація видів економічної діяльності має статистичне призначення та методологічні основи застосування.

Виходячи з приписів статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір, суд враховує положення частини 3 статті 2 КАС України, в силу якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, за результатами судового розгляду суд приходить до висновку, що Вінницька об`єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби правомірно відмовила своїм рішенням, що оформлене листом від 25.06.2012 р. № 20700/10/15-1, у видачі платника єдиного податку ТОВ "В.К.В.".

Відповідно до статей. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи, що судове рішення у справі ухвалено на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, понесені у справі судові витрати в силу ч. 2 ст. 94 КАС України залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович