Постанова

від 15.01.2013 по справі 2а/1770/4729/2012

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/4729/2012

15 січня 2013 року 11год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Камінський А.Ф.,

відповідача: представник Парчук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001592351 від 03.12.2012р. по податку на прибуток на загальну суму 991630,00 грн., № 0001602351 від 03.12.2012р. по податку на додану вартість на загальну суму 889584,00 грн.

В обґрунтування позову заперечує висновки податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем та контрагентом ТОВ "Приват-Енерго", як таких, що не спричиняють реального настання правових наслідків. Збільшення грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій вважає неправомірним.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з наведених у ньому підстав, просив задовольнити повністю.

Відповідач Державна податкова інспекція у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби позов не визнав. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, яке відповідає наведеному в письмовому запереченні (а.с.156-158 т.2). Зокрема, пояснив, що в ході проведення позапланової перевірки ТОВ "СВ Трансгаз" використано акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 26.04.2012р. № 1039/22-4/36425928 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Приват-Енерго" з питань обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН", ТОВ "БКС ІНТЕРНЕШНЛ ГМБХ", ТОВ "АЛЕКС-А ЛТД" , ТОВ "Ріоніт" за лютий-травень, липень-серпень, жовтень 2011р." та акт перевірки від 05.10.2012р. № 4162/22-4/36425928 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Приват-Енерго" з питань обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками за грудень 2010р., січень 2011р., травень 2011р."

Перевіркою встановлено та підтверджено інформацією ДПІ у Печерському районі м.Києва ДПС, що ТОВ "Приват-Енерго" не мало можливості постачати газ позивачу, так як правочини між ТОВ "Приват-Енерго" та контрагентами-покупцями, зазначеними ним у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за грудень 2010р., січень 2011р., травень 2011р. здійсненні без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п.1,2 ст.215, п.5 ст.203 ЦК України є нікчемними і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Вказаного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що контрагентами в ланцюгу постачання, а саме ТОВ "БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН", ТОВ "БКС ІНТЕРНЕШНЛ ГМБХ", ТОВ "АЛЕКС-А ЛТД", ТОВ "Ріоніт" за перевірений період не надано первинних документів, які підтверджують придбання та продаж товарів (робіт, послуг). Зважаючи на наведене, відсутні докази фактичного отримання товару та реального його транспортування від ТОВ "Приват-Енерго" для ТОВ "СВ Трансгаз".

З наведених підстав спірні рішення про збільшення грошових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій представник відповідача вважає правомірними, в задоволенні позову просив відмовити повністю за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з таких підстав.

Матеріалами справи стверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз" зареєстроване Рівненською районною державною адміністрацією 09.08.2005р., код ЄДРПОУ 33683252, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби з 11.08.2005р., зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100192786 НБ № 176921 від 12.02.2009р.; основний вид діяльності за КВЕД: 47.30 роздрібна торгівля пальним - стисненим природним газом (газова автозаправка), про що зазначено безпосередньо в акті перевірки (а.с.19-20 т.1) та сторонами не заперечується.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 31.10.2012р. № 275 та направлення від 07.11.2012р. № 136/22-138 уповноваженою особою ДПІ у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби згідно з пп.78.1.1 п.78.1, п.78.4, абз.1 п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України в період з 07.11.2012р. по 13.11.2012р. проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Приват-Енерго" (код за ЄДРПОУ 36425928) за період грудень 2010р., січень-травень 2011р., липень-серпень, жовтень 2011р. За результатами перевірки складено акт № 376/40/22-141/33683252 від 20.11.2012р. (а.с.18-82 т.1), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення:

п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 960483 грн., в тому числі: IV квартал 2010р. у сумі 124583 грн., І квартал 2011р. у сумі 280833 грн., ІІ квартал 2011р. у сумі 289800 грн., ІІІ квартал 2011р. у сумі 265267 грн.;

пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на подану вартість", п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 807000 грн., в тому числі відповідно до декларацій з ПДВ за: грудень 2010р. у сумі 99667 грн., січень 2011р. у сумі 62500 грн., лютий 2011р. у сумі 62500 грн., березень 2011р. у сумі 99667 грн., квітень 2011р. у сумі 135699 грн., травень 2011р. у сумі 116301 грн., липень 2011р. у сумі 142833 грн., серпень 2011р. у сумі 87833 грн.

Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби на підставі акта перевірки № 376/40/22-141/33683252 від 20.11.2012р. прийнято:

податкове повідомлення-рішення № 0001592351 від 03.12.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 991630,00 грн., в тому числі за основним платежем на 960483,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 31147,00 грн. (а.с.16 т.1);

податкове повідомлення-рішення № 0001602351 від 03.12.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 889584,00 грн., в тому числі за основним платежем на 807000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 82584,00 грн. (а.с.17 т.1).

Враховуючи доводи та заперечення сторін, в ході судового розгляду справи підлягали до перевірки фактичні обставини щодо реальності господарських операцій ТОВ "СВ Трансгаз" з контрагентом ТОВ "Приват-Енерго", правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту від таких взаємовідносин, підставності висновку податкового органу щодо допущених позивачем порушень податкового законодавства, що мали наслідком заниження податкових зобов'язань.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Господарський кодекс України в статті 3 визначає господарську діяльність як діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З викладеного слідує, що неодмінною характерною ознакою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на одержання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, оскільки згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р., зі змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, чинній на час виникнення відповідних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З наведеного випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (послуг) з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг). За відсутності останнього відсутні підстави для врахування відповідних сум при визначенні об'єкта оподаткування.

Судом встановлено і сторонами не заперечується, що ТОВ "СВ Трансгаз" по взаємовідносинах з ТОВ "Приват-Енерго" в перевіреному періоді включено до складу валових витрат 960483 грн., в тому числі: IV квартал 2010р. у сумі 124583 грн., І квартал 2011р. у сумі 280833 грн., ІІ квартал 2011р. у сумі 289800 грн., ІІІ квартал 2011р. у сумі 265267 грн., та віднесено до податкового кредиту 807000 грн., в тому числі за грудень 2010р. у сумі 99667 грн., січень 2011р. у сумі 62500 грн., лютий 2011р. у сумі 62500 грн., березень 2011р. у сумі 99667 грн., квітень 2011р. у сумі 135699 грн., травень 2011р. у сумі 116301 грн., липень 2011р. у сумі 142833 грн., серпень 2011р. у сумі 87833 грн.

Дослідженими судом доказами стверджується, що позивачем для забезпечення основної діяльності 30.07.2009р. укладено договір поставки природного газу № 141/ПГ між ТОВ "Приват-Енерго" (Постачальник) та ТОВ "СВ Трансгаз" (Споживач), відповідно до якого Постачальник поставляє, а Споживач приймає для промислових потреб природний газ на умовах даного договору (а.с.83-86 т.1).

Згідно з п.3.1 договору, порядок та умови постачання регулюються "Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України", затвердженого наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994р. № 355, та інших діючих актів. Постачальник передає газ Споживачу на комерційних вузлах обліку газу, що постачається споживачам.

Відповідно до п.3.2 договору, приймання і передача газу, що поставляється Постачальником Споживачу у відповідному місяці, оформлюється актами прийому-передачі газу. Щомісячні акти реалізації газу є підставою для розрахунків.

Згідно з п.3.3 договору, кількість газу, яка подається Споживачеві, визначається за показами комерційного вузла обліку газу, який встановлений у Споживача, який повинен відповідати вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", державним будівельним нормам ДБН В.2.5-20-2001 "Газопостачання", "Правилам подачі та використання природного газу в народному господарстві України", міждержавним та державним стандартам, нормативним та методичним документам Держспоживстандарту України та НАК "Нафтогаз України", експлуатаційній документації на засоби вимірювання техніки (ЗВТ), що входять у вузол.

Також судом встановлено, що 29.12.2006р. між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Трансгаз) та ТОВ "СВ Трансгаз" (Замовник) укладено договір №Р-006-ПР/07 на надання послуг по транспортуванню природного газу магістральними газопроводами (а.с.87-91 т.1).

Відповідно до п.4.6 договору фактична кількість поданого газу Замовнику визначається контрольно-вимірювальними приладами Замовника по показниках або запису головного (основного) контрольно-вимірювального комерційного приладу, встановленого у Замовника з введенням необхідних поправок, передбачених Держстандартом України. Показники цих приладів є обов'язковими як для Трансгазу, так і для Замовника, і є відправними для складання актів прийому-передачі газу.

Відповідно до п.4.7 договору прийом-передача газу, спожитого Замовником у відповідному місяці, оформляється актом прийому передачі між Трансгазом та замовником. Акти прийому передачі газу є підставою для розрахунків.

Щомісячними двосторонніми актами приймання-передачі природного газу за участю представників ТОВ "СВ Трансгаз" та ТОВ "Приват-Енерго" підтверджується отримання позивачем природного газу:

від 31.12.2010р. - за грудень 2010р. в кількості 207820 м.куб. на суму 463633,95 грн. та ПДВ 92726,79 грн.,

від 31.01.2011р. - за січень 2011р. в кількості 150418 м.куб. на суму 350118,96 грн. та ПДВ 70023,79 грн.,

від 28.02.2011р. - за лютий 2011р. в кількості 156359 м.куб. на суму 363947,46 грн. та ПДВ 72789,49 грн.,

від 31.03.2011р. - за березень 2011р. в кількості 216603 м.куб. на суму 504173,81 грн. та ПДВ 100834,76 грн.,

від 30.04.2011р. - за квітень 2011р. в кількості 205131 м.куб. на суму 534214,46 грн. та ПДВ 106842,89 грн.,

від 31.05.2011р. - за травень 2011р. в кількості 204186 м.куб на суму 531753,44 грн. та ПДВ 106350,69 грн.,

від 31.07.2011р. - за липень 2011р. в кількості 187711 м.куб. на суму 578895,09 грн. та ПДВ 115779,02 грн.,

від 31.08.2011р. - за серпень 2011р. в кількості 187438 м.куб. на суму 578053,17 грн. та ПДВ 115610,63 грн. (а.с.108-115).

Тристоронніми актами приймання-передачі за підписами представників постачальника ТОВ "Приват-Енерго", споживача ТОВ "СВ Трансгаз" та газотранспортної організації ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Рівненське ЛВ УМГ) стверджується передача постачальником, транспортування газотранспортним підприємством та прийняття споживачем природного газу в обсягах, що відповідають зазначеним у вищевказаних щомісячних актах приймання-передачі природного газу, підписаних представниками ТОВ "СВ Трансгаз" та ТОВ "Приват-Енерго" (а.с.92-99 т.1).

Крім того, обсяги поставленого газу підтверджуються актами про обсяги протранспортованого природного газу, що складаються газотранспортною організацією ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Рівненське ЛВ УМГ) та споживачем ТОВ "СВ Трансгаз" (а.с.100-107 т.1).

В акті перевірки (арк. акта 8) податковий орган вказує, що придбаний позивачем природний газ реалізований кінцевому споживачу. Представник відповідача в судовому підтвердив, що податковий орган не ставить під сумнів фактичне використання позивачем в господарській діяльності природного газу у відповідних обсягах, однак вважає, що такий газ отримано не від ТОВ "Приват-Енерго", оскільки постачальник відсутній за місцезнаходженням, а також у нього відсутні наймані працівники та основні засоби.

Придбання природного газу від постачальника ТОВ "Приват-Енерго" відображене по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується журналом проводок рах.631.31 за грудень 2010р., січень-травень, липень, серпень 2011р. (а.с.116,136,147,168,179,191,202,228 т.1), аналізом рахунка по субконто: 631 контрагент ТОВ "Приват-Енерго" за вказані періоди (а.с.137-144 т.2).

Оплата позивачем природного газу ТОВ "Приват-Енерго" проведена платіжними дорученнями: в грудні 2010р. на суму 598000,00 грн. (а.с.117-135), в січні 2011р. на суму 375000,00 грн. (а.с.137-146), в лютому 2011р. на суму 375000,00 грн. (а.с.148-157), в березні 2011р. на суму 598000,00 грн. (а.с.159-178), в квітні 2011р. на суму 870000,00 грн. (а.с.180-190), в травні 2011р. на суму 642000,00 грн. (а.с.192-201), в липні 2011р. на суму 857000,00 грн. (а.с.203-227), в серпні 2011р. на суму 527000,00 грн. (а.с.229-243 т.1) з урахуванням податку на додану вартість.

Постачальником ТОВ "Приват-Енерго" виписано для ТОВ "СВ Трансгаз" податкові накладні:

за грудень 2010р. - від 31.12.2010р. № 951, № 952, № 953 на суму 99666,67 грн.,

за січень 2011р. - від 31.01.2011р. № 48, № 49 на суму 62500,00 грн.,

за лютий 2011р. - від 28.02.2011р. № 48, № 49 на суму 62500,00 грн.,

за березень 2011р. - від 31.03.2011р. № 52, № 53 на суму 99666,67 грн.,

за квітень 2011р. - від 30.04.2011р. № 40, № 41 на суму 145000,00 грн.,

за травень 2011р. - від 31.05.2011р. № 49, № 50 на суму 107000,00 грн.,

за липень 2011р. - від 01,05,06,07,08,11,12,13,14,15,18,19,21,22,25,26,27,28,29,31 липня 2011р. №№ 2,9,13,16,17,21,24,28,31,35,40,45,53,59,63,68,73,78,83,96 на суму 142833,33 грн.,

за серпень 2011р. - від 01,02,03,04,16,17,22,23,25,26,29,30,31 серпня 2011р. №№ 3,5,8,10,34,38,50,54,60,64,69,74,78,86 на суму 87833,33 грн.,

на загальну суму 807000,00 грн. (а.с.16-53 т.2), податок на додану вартість за якими позивачем включено до податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість відповідних періодів (а.с.54-136 т.2).

Оцінюючи вищевказані документи, суд виходить з того, що згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз.4 пп.5.39 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, визначені в п.201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Системний аналіз приписів Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, якими врегульовані спірні правовідносини у відповідних періодах, свідчить, що для підтвердження правомірності формування платником податків витрат та податкового кредиту необхідно надати первинні, розрахункові документи та податкові накладні. Інших документів, які б підтверджували право платника податків на валові витрати та податковий кредит, закон не вимагає.

Вищеописані документи ТОВ "СВ Трансгаз" по взаємовідносинах з ТОВ "Приват-Енерго" відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача. Досліджені судом акти прийому-передачі природного газу, акти транспортування природного газу оформлені у відповідності до приписів Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1729. Таким чином, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

При цьому, суд констатує, що придбання позивачем природного газу за досліджуваними господарськими операціями відповідає основному реєстраційному виду господарської діяльності ТОВ "СВ Трансгаз" та спрямоване на одержання прибутку.

Відповідно до статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, в силу приписів ст.ст. 44, 83 Податкового кодексу України посадові особи ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС під час проведення перевірки були зобов'язані врахувати надані ТОВ "СВ Трансгаз" первинні документи, що підтверджують факт вчинення господарських операцій з ТОВ "Приват-Енерго". У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій. В дослідженому судом акті перевірки належно підтверджені висновки щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій - відсутні.

Оцінюючи висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів закону при укладенні правочину з ТОВ "Приват-Енерго" без мети настання реальних наслідків, суд враховує, що загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, викладені в статті 203 Цивільного кодексу України. Зокрема, відповідно до п.5 вказаної правової норми, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до приписів статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, відповідно до презумпції правомірності правочину, установленої статтею 204 ЦК України, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Разом з тим, будь-які відомості про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ "Приват-Енерго", визнаний судом недійсним, в матеріалах справах відсутні, представник відповідача на таке судове рішення не покликається, а представник позивача його наявність заперечує.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На наявність такого вироку в кримінальній справі відповідач не покликається. За таких обставин у суду відсутні підстави для кваліфікації правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Приват-Енерго", як нікчемного.

Суд критично оцінює та відхиляє пояснення представника відповідача в судовому засіданні про відсутність у ТОВ "Приват-Енерго" можливостей для виконання господарських зобов'язань перед позивачем. При цьому суд враховує, що наявними в матеріалах справи доказами стверджено, що на час господарських взаємовідносин з позивачем ТОВ "Приват-Енерго" зареєстроване як юридична особа Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 10.04.2009р., відомості про вказану юридичну особу внесені до Єдиного державного реєстру, що стороною відповідача не заперечується.

Дослідженням акта ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.10.2012р. № 4162/22-4/36425928 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Приват-Енерго" з питань обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками за грудень 2010р., січень 2011р., травень 2011 р. (а.с.159-179 т.2) встановлено, що ТОВ "Приват-Енерго" відповідно до свідоцтва № 100224362 від 27.04.2009р. зареєстроване платником податку на додану вартість; види діяльності за КВЕД: виробництво газу (основний вид діяльності), розподілення та постачання газу.

Доводи представника відповідача щодо відсутності ТОВ "Приват-Енерго" за місцезнаходженням судом відхиляються, позаяк вищевказаним актом перевірки стверджено відсутність ТОВ "Приват-Енего" за місцем реєстрації (м. Київ, провул. Музейний,10) станом на 20.04.2012р., а згідно даних АІС "Податки" 26.04.2012р. ТОВ "Приват-Енерго" перереєстровано податкову адресу на м. Одеса. Враховуючи, що господарські взаємовідносини, на підставі яких позивачем сформовано спірні валові витрати та податковий кредит, мали місце в грудні 2010р. та в січні-серпні 2011р., обставини щодо відсутності контрагента за місцезнаходженням встановлені податковим органом поза межами досліджуваного періоду та не впливають на оцінку доказів у справі. Разом з тим, обумовленим актом перевірки стверджується, що протягом періоду, охопленого перевіркою, контрагент позивача подавав до податкового органу податкову звітність та декларував податкові зобов'язання.

Враховуючи номенклатуру та специфіку поставки товару в спірних правовідносинах, суд вважає безпідставними покликання податкового органу на відсутність у ТОВ "Приват-Енерго" найманих працівників та основних засобів. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абз.2,3 п.12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. № 1729, закріплено монопольне становище НАК "Нафтогаз України" та його газотранспортних та газодобувних підприємств щодо забезпечення транспортування природного газу в обсягах, визначених постачальниками за нерегульованим тарифом відповідно до договорів, укладених із постачальниками/споживачами природного газу. В силу цього, будь-яке проходження природного газу по території України та його реалізація споживачам здійснюється через НАК "Нафтогаз України", а саме через його Дочірню компанію "Укртрансгаз", та відображається на його балансі. НАК "Нафтогаз України" виконує диспетчерські функції з контролю та регулювання надходження і реалізації природного газу, веде приладовий облік і здійснює контроль за якістю газу, протранспортованого і реалізованого споживачам.

Як встановлено з акта перевірки та пояснень представника відповідача, податковий орган не ставить під сумнів господарські операції за участю позивача та газотранспортного підприємства ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (Рівненське ЛВ УМГ) по наданню послуг з транспортування природного газу, не заперечує достовірності показників контролюючих приладів обліку газу позивача, в той же час перевіркою не встановлено іншого постачальника, яким позивачу фактично поставлено природний газ у відповідних обсягах.

З огляду на наведене суд вважає, що матеріалами справи безспірно підтверджено фактичне одержання позивачем в грудні 2010р., січні-серпні 2011р. через газотранспортну мережу України природного газу, поставленого ТОВ "Приват-Енерго", використання одержаного природного газу в господарській діяльності підприємства в обсягах, зафіксованих приладами обліку, сплата податку на додану вартість в ціні товару. Поведінка постачальників в ланцюгу постачання, а саме ТОВ "БС КОНСАЛТИНГ ЮКРЕЙН", ТОВ "БКС ІНТЕРНЕШНЛ ГМБХ", ТОВ "АЛЕКС-А ЛТД" , ТОВ "Ріоніт", з якими позивач не перебував у взаємовідносинах, не має безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його безпосереднім контрагентом. Будь-які об'єктивні докази, які свідчили б про обізнаність ТОВ "СВ Трансгаз" з можливими порушеннями закону постачальниками по ланцюгу, відповідачем суду не надано, а судом не встановлено.

Відповідно до приписів статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, який застосовує права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до приписів статті 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

При виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Вирішуючи даний адміністративний спір по суті, суд враховує, що у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі № 21-500во08, від 01.06.2010 року у справі № 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім цього, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, а саме у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначається Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та Податковим кодексом України. Зазначені нормативно-правові акти не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст.ст.203, 215, 216, 218 ЦК України.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду ТОВ "СВ Трансгаз" належними та допустимими доказами підтвердив правомірність формування валових витрат в сумі 960483 грн., в тому числі: IV квартал 2010р. у сумі 124583 грн., І квартал 2011р. у сумі 280833 грн., ІІ квартал 2011р. у сумі 289800 грн., ІІІ квартал 2011р. у сумі 265267 грн., та податкового кредиту у сумі 807000 грн., в тому числі за грудень 2010р. у сумі 99667 грн., січень 2011р. у сумі 62500 грн., лютий 2011р. у сумі 62500 грн., березень 2011р. у сумі 99667 грн., квітень 2011р. у сумі 135699 грн., травень 2011р. у сумі 116301 грн., липень 2011р. у сумі 142833 грн., серпень 2011р. у сумі 87833 грн. по господарських операціях з ТОВ "Приват-Енерго".

Висновки податкового органу щодо порушення ТОВ "СВ Трансгаз" п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальній сумі 960483 грн., та пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на подану вартість", п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 807000 грн., не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, а відтак збільшення податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій за їх заниження суд вважає необгрунтованим.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 03.12.2012р. № 0001592351 та №0000001602351.

Судові витрати присуджуються на користь позивача відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 03.12.2012р. № 0001592351 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на 991630,00 грн., у тому числі за основним платежем на 960483,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 31147,00 грн., від 03.12.2012р. № 0001602351 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на 889584,00 грн., у тому числі за основним платежем на 807000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 82584,00 грн., - визнати протиправними та скасувати.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дорошенко Н.О.