Постанова

від 14.11.2006 по справі 30/472-05-11668

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

30/472-05-11668

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 листопада 2006 р.                                                                                   № 30/472-05-11668  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                              Плюшка І.А.

Суддів:                                               Самусенко С.С., Савенко Г.В.

Розглянувши у відкритому

судовому засіданні касаційну

скаргу                    Одеської міської ради;

на постанову            Одеського апеляційного господарського суду

                               від 25.04.2006 року;

на рішення           господарського суду Одеської області від 06.03.2006 року;

у справі                    №30/472-05-11668

за позовом                     Представництва по управлінню комунальною власністю

                              Одеської міської ради;

треті особи на стороні позивача,

що не заявляють самостійних

вимог на предмет спору          1. Одеська міська рада;

                                                  2. Управління з фізичної культури та

                                                  спорту Одеської міської ради;

до                                                  Закритого акціонерного товариства

                                                  “Футбольний клуб “Чорноморець”

про                                                  розірвання договорів оренди,

                                                  виселення та зобов'язання вчинити певні дії.

За участю представників:

-          позивача –Яковлева А.О.

-          третьої особи – Кіхтенко О.С.

-          відповідача – не з'явилися.

Дослідивши доводи касаційної скарги, ознайомившись з наданими сторонами поясненнями,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.03.2006 року у справі №30/472-05-11668 відмовлено у задоволенні позовних вимог Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до Закритого акціонерного товариства “Футбольний клуб “Чорноморець” за участю третіх осіб на стороні позивача –Одеської міської ради та Управління з фізичної культури та спорту Одеської міської ради, про розірвання договору оренди від 15.10.2003 року, укладеного між Одеською міською радою в особі начальника управління фізичної культури та спорту та ЗАТ “ФК “Чорноморець”, за яким ЗАТ “ФК “Чорноморець” було передано у строкове оплатне користування майно, будівлі та споруди учбово-тренувальної бази, загальною площею 1678,25 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Вавилова, 5-А, про розірвання договору оренди від 15.10.2003 року, укладеного між Одеською міською радою в особі начальника управління фізичної культури та спорту та ЗАТ “ФК “Чорноморець”, за яким ЗАТ “ФК “Чорноморець” було передано у строкове оплатне користування майно, будівлі та споруди центрального стадіону “Чорноморець”. Загальною площею 4384,1 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, парк ім.. Т.Г. Шевченка; про розірвання договору оренди від 15.10.2003 року, укладеного між Одеською міською радою в особі начальника управління фізичної культури та спорту та ЗАТ “ФК “Чорноморець”, за яким ЗАТ “ФК “Чорноморець” було передано у строкове оплатне користування майно, будівлі та споруди учбово-тренувальної бази, загальною площею 436,0 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул.. Адмірала Азарова, 1; виселення відповідача з будівель та споруд учбово-тренувальної баз, загальною площею1678,25 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, вул.. Вавилова, 5-А; виселення відповідача з будівель і споруд центрального стадіону “Чорноморець” загальною площею 4384,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Одеса, парк ім.. Т.Г. Шевченка; виселення відповідача з будівель та споруд учбово-тренувальної бази, загальною площею 436,0 кв.м. що розташована за адресою: м. Одеса, вул.. Адмірала Азарова, 1; зобов'язання ЗАТ “ФК “Чорноморець” передати майно отримане за договорами від 15.10.2003 року Одеської міської ради шляхом підписання відповідних актів приймання передачі.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 року у справі №30/472-05-11668 зазначене судове рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з викладеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції мотивами, Одеська міська рада звернулася з касаційною скаргою на зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого господарського суду України, з вимогами про скасування останніх з мотивів неправильного застосування та порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судами першої та апеляційної інстанцій та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанції чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.

Приймаючи оскаржувані судові рішення суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 року №02-5/237 “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (із змінами та доповненнями)” підставою розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених ст. 18 Закону або договором оренди.

В підтвердження зазначеного, колегія суддів зважає також і на висновки судів першої та апеляційної інстанції стосовно неналежності наданих позивачем доказів, якими останній обґрунтовує свої вимоги, зокрема, порушення відповідачем умов спірних договорів. Так, як зазначив суд першої інстанції, подані позивачем акти обстежень будівель і споруд, що були надані в оренду. Складені за участю лише представників позивача та третьої особи на стороні позивача, що ставить, на думку суду, під сумнів об'єктивність проведення обстеження орендованого майна.

Окрім того суд першої інстанції при вирішенні справи по суті виходив також з того, що листом від 25.11.2003 року №01/10-1107 Управління з фізичної культури та спорту Одеської міської ради погодило надання ЗАТ “ФК “Чорноморець” на свій розсуд частини орендованих приміщень за договорами оренди від 15.10.2003 року в суборенду відповідно до чинного законодавства. При цьому, 15.11.2005 року Управління з фізичної культури та спорту Одеської міської ради підписало з ЗАТ “ФК “Чорноморець” додаткову угоду до договору оренди, якою орендарю надано право самостійно передавати частину об'єкта оренди в суборенду іншим фізичним та юридичним особам.

Відповідно до п. 3 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

При цьому, приймаючи рішення по справі суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст.ст. 188, 206 ГК України та ст. 651 ЦК України, правильно виходив з того, що ставити питання про розірвання укладеного договору, за загальним правилом, може тільки сторона по договору. Однак, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, позивач є органом уповноваженим управляти корпоративними та іншими майновими правами, що належать до комунальної власності м. Одеси і не є стороною спірних договорів, а в наслідок чого судом не вбачається порушення прав та законних інтересів останнього.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При перегляді оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку, колегія суддів Вищого господарського суду України виходила також з того, що з огляду на положення ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, законодавчі підстави розірвання договору на вимогу наймодавця визначені в ст. 783 ЦК України. Зважаючи на встановлені судами першої та апеляційної інстанції фактичні обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає наявності підстав розірвання спірних договорів, у зв'язку з чим приходить до висновку про відсутність порушень судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до вище викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111,

11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Одеської міської ради залишити без задоволення.

2.          Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 року у справі №30/472-05-11668 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                       І. Плюшко                   

Судді:                                                                                                 С.Самусенко

                                                                                                    Г. Савенко