Рішення

від 22.01.2013 по справі 4470-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.01.2013Справа №5002-29/ 4470-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМПЛАНЕТА» , м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Мед-Фарм», м. Бахчисарай,

про стягнення 15 059,70 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАРМПЛАНЕТА» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Мед-Фарм» з вимогами про стягнення з останнього суму основної заборгованості у розмірі 14 500, 00 грн. та 3% річних в розмірі 559,70 грн., що загалом складає 15 059,70 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача умов договору поставки №1089/к/01 від 11.04.2011, в частині повноти та своєчасності оплати поставленого товару, у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 14 500,00 грн., яку останній самостійно не погашає, що й стало причиною звернення позивача із позовом до суду.

У судове засідання 10.01.2013 позивач в порядку ст. 22 ГПК України, надав заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, в сумі 300,00грн., просить суд стягнути на його користь 14200,00грн. заборгованості за поставлений товар та 3% річних в розмірі 559,70 грн.

Розгляд даної заяви, у зв'язку з ненаданням позивачем доказів направлення її на адресу відповідача, суд відклав на наступне судове засідання.

Позивач явку свого представника у судове засідання 22.01.2013 не забезпечив. До дня слухання справи від нього надійшло клопотання від 21.01.2013. про розгляд справи без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами. В даному клопотанні позивач зазначив, що ним підтримуються позовні вимоги в повному обсязі, у розмірі 14759,70грн. Крім того, від позивача надійшло клопотання про долучення в матеріали справи документів, а саме докази відправлення відповідачу заяви про зменшення позовних вимог, акт звірки з доказами надіслання його відповідачу, довідка банку.

Клопотання позивача разом з доданими документами оглянуті судом у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.

Відповідач у жодне судове засідання не з'явився, про причини відсутності суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду, спрямованою на його юридичну адресу рекомендованою кореспонденцією. Жодних письмових пояснень, відзиву, заяв чи клопотань на адресу суду на час розгляду справи від відповідача не надходило.

При цьому слід зазначити, що ухвала Господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.12.2012. про порушення провадження у справі, одержана відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернено до суду із зазначенням про отримання 20.12.2012. (а.с. 54).

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 19.10.2011 по справі № 5023/4165/11.

Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутність представника відповідача та при неподанні відзиву на позов відповідачем, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Зобов'язання згідно із ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

11.04.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАРМПЛАНЕТА» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юг-Мед-Фарм» (покупець) укладено договір поставки №1089/к/01 (далі договір а.с. 11-14).

Предметом даного договору є те, що постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти та передавати у власність (повне господарське відання) покупцеві: лікарські засоби та товари медичного призначення (в подальшому товар) протягом терміну дії договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу статей 173, 174, частини 1 статті 175 Господарського кодексу України.

Згідно п. 9.2 договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2011, а в частині розрахунків - до повного виконання умов договору.

Сторонами під час розгляду справи суду не надано доказів розірвання чи визнання даного договору недійсним у встановленому законом порядку.

Пунктом 2.1 договору визначено, що постачальник передає покупцеві товар в асортименті, кількості та за ціною (узгоджується за заявками, що здійснюються через електронний, факсимільний чи телефонний зв'язок), та зазначаються у накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.

Поставка товару здійснюється товарними партіями. Продукція відвантажується покупцю на умовах DDU (постачальник зобов'язаний власними силами за свій рахунок доставити товар покупцю) згідно з ІНКОТЕРМС 2000 (в редакції Міжнародної Торгової Палати 2000р.), або на умовах EXW (покупець зобов'язаний отримати товар на складі постачальника шляхом само вивезення). Перехід права власності на партію товару відбувається після отримання покупцем даного товару, що наступає після підписання відповідної накладної представниками сторін. (п.п. 4.1, 4.2, 4.4 договору).

Згідно п. 5.1 договору, ціна за кожну поставку визначається відповідною накладною і є твердою, незмінною.

Загальна сума договору визначається, як сумарна вартість всіх партій товару, які були поставлені за даним договором, протягом всього терміну його дії (п. 5.2 договору).

У виконання умов договору поставки, позивач в період з 28.09.2011. по 10.10.2011. за товарно-транспортними накладними відпустив відповідачеві товар на загальну суму 16780,33грн. (а.с. 17-46).

Товар прийнятий позивачем без будь-яких зауважень в повному обсязі, дані товарно-транспортні накладні підписані представником відповідача, повноваження якого підтверджено Спеціальним дорученням на прийом товару від 11.04.2011., виданого ТОВ «Юг-Мед-Фарм» на ім'я Войцеховського Олега Юрійовича (а.с.15-16) та скріплені печаткою підприємства ТОВ «Юг-Мед-Фарм».

Порядок розрахунків, обумовлений сторонами в розділі 5 договору, так згідно п. п. 5.3, 5.4, розрахунки за цим договором здійснюються у національній валюті України, покупець здійснює оплату за поставлений товар в строки, зазначені в накладній, на кожну партію товару окремо, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в даному договорі.

Дослідивши надані в матеріали справи товарно-транспортні накладні, за якими здійснювалась поставка товару позивачем, строк оплати за поставлений товар в товарно-транспортних накладних становить 22 календарних днів з дня поставки відповідної партії товару.

Відповідач взяті на себе договірні зобов'язання в частині оплати товару виконав несвоєчасно та не у повному обсязі. Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, відповідач здійснив часткову оплату товару, на загальну суму 2280,33грн.

Решта товару залишилась не сплаченою, в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 14500,00грн.

Оскільки строк виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем сплив, сума боргу не сплачена, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармпланета» звернулось з відповідним позовом до суду про стягнення з відповідача 14500,00грн. заборгованості у примусовому порядку.

В процесі розгляду справи, позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, в сумі 300,00грн., просить суд стягнути на його користь 14200,00грн. заборгованості за поставлений товар та 3% річних в розмірі 559,70 грн.

Оскільки право позивача до прийняття рішення по справі щодо зменшення розміру позовних вимог прямо передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає необхідним прийняти заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Таким чином на розгляду суду поставлено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 14200,00грн. заборгованості за поставлений товар та 3% річних в розмірі 559,70 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіряючи правомірність та правове обґрунтування заявлених вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, при цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Договором визначено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар в строки, зазначені в накладній, на кожну партію товару окремо, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в даному договорі.

Судом встановлено, що строк оплати за поставлений товар в товарно-транспортних накладних становить 22 календарних днів з дня поставки відповідної партії товару.

Враховуючи, що остання партія товару, поставлена позивачем відповідачеві 10.10.2011., останній строком оплати якої є 01.11.2011, - строк виконання грошового зобов'язання відповідача перед позивачем сплив, однак відповідачем сума бору в розмірі 14200,00грн. не сплачена.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Під час розгляду справи по суті, до прийняття рішення у ній, відповідач не надав доказів оплати відповідної заборгованості, отже, не спростував шляхом надання відповідних доказів тверджень позивача про наявність заборгованості.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач, не виконавши в повному обсязі зобов'язання з оплати поставленого йому товару, допустив порушення зобов'язання, у зв'язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 14200,00грн.

Крім того, заявляючи позов, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 559,70 грн. за період з 18.10.2011. по 05.10.2012.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за договором, то у нього в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити суму 3% річних в розмірі 559,70 грн, тому дані вимоги також підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 23.01.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юг-Мед-Фарм» (98400, АР Крим, м. Бахчисарай, вул. Ракитського, 2/2, р/р 26009472529471 в КРД АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010, ЄДРПОУ 34625448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАРМПЛАНЕТА» (03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2, п/р 26008001355952 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528, ЄДРПОУ 36852896) 14200,00грн. заборгованості, 559,70грн. - 3% річних, 1609,50грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.І. Башилашвілі