Ухвала

від 24.01.2013 по справі 901/323/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

24.01.2013№02-21/901/323/13

Суддя господарського суду Автономної Республіки Крим Янюк О.С., розглянувши матеріали

за позовом Закритого акціонерного товариства «Южний берег», м. Феодосія, Автономна Республіка Крим

до Фізичної особи-підприємця Сидорова Олега Ігоровича, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим

про стягнення 612 600,00 грн

ВСТАНОВИВ:

22.01.2013 Закрите акціонерне товариство «Южний берег» (далі - позивач, ЗАТ «Южний берег»), від імені якого діє ліквідатор - арбітражний керуючий Жовтонський Микола Миколайович, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сидорова Олега Ігоровича (далі - відповідач) заборгованості за договором позики б/н від 21.06.2005 у розмірі 612 600,00 грн.

При вирішенні питання про порушення провадження у справі суддя перевіряє дотримання позивачем вимог ст.ст. 55-57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при пред'явленні позову.

Так, п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Розмір та порядок сплати судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011.

Водночас, звертаючись до суду із даним позовом, ЗАТ «Южний берег» в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Жовтонського М.М. було подано клопотання про надання позивачу відстрочки сплати судового збору за звернення до суду із даними позовними вимогами. Клопотання обґрунтовує скрутним фінансовим становищем позивача, який в установленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку було визнано банкрутом. Ліквідатор наголошує, що вказаний позов пред'явлено з метою виконання вимог вищевказаного Закону та найбільшого поповнення ліквідаційної маси, за рахунок якої можливе максимальне погашення вимог кредиторів.

Так, ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі; суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у вказаній нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Крім того, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. Аналогічна позиція викладена у п. 12 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 № 01-06/1175/2011.

Із позовних матеріалів убачається, що у провадженні суду знаходиться справа № 5002-16/478-2011 за заявою кредитора Феодосійської міжрайонної державної податної інспекції Автономної Республіки Крим про визнання банкрутом ЗАТ «Южний берег» (ідентифікаційний код 19185433). Постановою суду від 22.02.2011 позивача було визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру. Відповідно до ухвали суду від 16.01.2012 призначено ліквідатором ЗАТ «Южний берег» арбітражного керуючого Жовтонського М.М.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на 19.01.2013; далі - Закон) ліквідатором є фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута (ч.ч. 2, 3 ст. 41 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 115 Закону арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду. Крім того, ч.ч. 4, 5 ст. 115 Закону визначено, що витрати арбітражного керуючого, пов'язані з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Законом, крім витрат на страхування його відповідальності за заподіяння шкоди внаслідок неумисних дій або помилки під час виконання повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, а також витрат, здійснення яких безпосередньо не пов'язане з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство, і витрат, пов'язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати, що перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг. Сплата грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого у зв'язку з виконанням ним повноважень у справі про банкрутство здійснюються за рахунок наявних у боржника коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника, або коштів, одержаних від продажу майна (майнових прав) боржника.

Положеннями ст. 45 Закону передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею. При цьому вимоги щодо відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією боржника або ліквідатора банкрута, задовольняються у першу чергу.

Таким чином, чинними положеннями Закону передбачено, що ліквідатор банкрута - арбітражний керуючий з метою здійснення покладених на нього повноважень, зокрема, щодо виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, може самостійно нести відповідні витрати, які в подальшому можуть бути відшкодовані арбітражному керуючому.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено обставин, які б мали виключний характер та не надано доказів, які б свідчили про наявність достатніх підстав для відстрочки сплати судового збору, а тому клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Таким чином, позивачем при пред'явленні позову не дотримано вимог п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України, належних доказів сплати судового збору не надано.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо, зокрема, не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

За таких обставин позовна заява ЗАТ «Южний берег» з доданими до неї документами підлягає поверненню без розгляду.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Закритого акціонерного товариства «Южний берег» про відстрочку сплати судового збору.

2. Позовну заяву з доданими до неї документами повернути Закритому акціонерному товариству «Южний берег» без розгляду.

Суддя О.С. Янюк