Рішення

від 21.01.2013 по справі 6/5007/1363/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" січня 2013 р. Справа № 6/5007/1363/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Кондрашкіна Т.В. - довіреність від 18.01.2013р.;

Баранова Т.В. - довіреність від 18.01.2013р.;

від відповідача: Бородін Д.В. - довіреність від 14.01.2013р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Трейд" (м. Київ)

до Приватного підприємства "Торговий дім "Будімперія" (м. Житомир)

про стягнення 653986,53 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 653986,53грн. за неналежне виконання контракту від 01.03.2010р., з яких: 588037,70грн. - основний борг, 29989,92грн. - інфляційні, 35958,91грн. - 3 % річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнає позовні вимоги, письмового відзиву на позовну заяву не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гран Трейд" (Продавець/позивач) та Приватним підприємством "Торговий дім "Будімперія" (Покупець/відповідач) був укладений контракт на поставку гранітного щебеню з додатком №1 (а.с.10-16), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити гранітний щебінь (далі - Товар) в загальній кількості, асортименті та за ціною, визначеною в Додатку до цього договору (п.1.1 контракту).

Додатком №1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною, сторони визначають асортимент та ціну за одиницю товару на весь термін дії контракту (п.1.2 контракту).

Продаж товару здійснюється окремими партіями, згідно видаткових та/або товаро-транспортних накладних (п.1.3 контракту).

Загальна вартість договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма специфікаціями, які укладаються сторонами кожного місяця або в інший строк, визначений ними за домовленістю, впродовж усього терміну дії цього контракту (п.1.4 контракту).

Відповідно до п.2.1 контракту поставка товару здійснюється на підставі п.1.1 та п.2.2 цього контракту.

Умови поставки визначені згідно міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС-2000р. (п.2.2 контракту).

Базові умови поставки товару є СРТ - склад покупця, зазначений в Додатку №1 до цього договору, а саме: площадка, що знаходиться в с. Новогородецьке Коростишівського району Житомирської області. В ціну товару додатково включається вартість транспортних витрат, пов'язаних з доставкою товару до місця поставки, визначеного у відповідній специфікації, і відповідно, продавець зобов'язується укласти відповідний договір з транспортною компанією-перевізником (п.2.3 контракту).

Продаж товару здійснюється на підставі Специфікації, яка погоджується продавцем та покупцем не пізніше 20 числа попереднього місяця на кожен наступний місяць, або на інший узгоджений сторонами час на протязі всього терміну дії договору (п.3.1 контракту).

В Специфікації сторони визначають асортимент, ціну, кількість та вартість товару в межах календарного місяця чи іншого проміжку часу визначеного сторонами. Кожна окрема специфікація є невід'ємною частиною цього договору та є його окремим додатком (п.3.2 контракту).

Пунктом 3.4 контракту сторони погодили, що продаж товару здійснюється за цінами, встановленими у відповідних Специфікаціях, але не нижче цін на відповідну партію товару, яка визначена сторонами в додатку №1 до цього договору.

01.03.2010 року на виконання умов укладеного Контракту сторонами була підписана Специфікація №1, якою сторони погодили ціну на щебінь гранітний, у відповідності до фракцій товару, та встановили вартість транспортних витрат на рівні 0,34 грн. одна тонна-кілометр (а.с.17).

Згідно п. 3.9 приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в пункті поставки товару, визначеного у Специфікації, шляхом підписання товаро-транспортних та/або видаткових накладних, відповідно до умов поставки конкретної партії Товару. З моменту підписання Сторонами зазначених документів, обов'язки Продавця вважаються виконаними в повному обсязі.

На виконання своїх договірних зобов'язань позивач поставив на об'єкти відповідача Товар на загальну суму 605591,36грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: від 14.05.10 року № РН-05.1403 на суму 37424,28 грн.; від 15.05.10 року №РН-05.1501 на суму 25595,40 грн.; від 16.05.10 року №РН-05.1601 на суму 34364,76 грн.; від 17.05.10 року № РН 05.1703 на суму 42646,07 грн.; від 18.05.10 року №РН-05.1802 на суму 32063,34 грн.; від 19.05.10 року №РН-05.1901 на суму 39979,69 грн.; від 20.05.10 року №РН-05.2002 на суму 32402,17 грн.; від 21.05.10 року №РН-05.2101 на суму 85567,42 грн.; від 22.05.10 року №РН-05.2202 на суму 53208,78 грн.; від 23.05.10 року №РН-05.2301 на суму 32816,78 грн.; від 24.05.10 року №РН-05.2402 на суму 29199,10 грн.; від 27.05.10 №РН-05.2702 на суму 5224,60 грн.; від 06.07.10 року №РН-07.0602 на суму 28615,38 грн.; від 07.07.10 року №РН-07.0902 на суму 47913,72 грн.; від 08.07.10 року №РН-07.0801 на суму 36982,63 грн.; від 09.07.10 року №РН-07.0903 на суму 41587,24 грн. та відповідними актами приймання - передачі товару по видаткових накладних (а.с.20-51).

Відповідно до п.5.2 контракту покупець зобов'язаний оплатити товар на умовах 100% передплати.

Кошти, що надійшли від покупця, зараховуються в рахунок виконання його грошових зобов'язань із найбільш раннім строком виникнення в разі, якщо призначенням платежу не визначено за який товар проводиться оплата (п.5.3 контракту).

Покупець зобов'язується проводити звірку взаєморозрахунків із продавцем один раз на місяць, про що сторонами підписується відповідний Акт (п.5.4 контракту).

Платіжне зобов'язання вважається виконаним покупцем після списання коштів з його банківського рахунку та зарахування коштів на банківський рахунок продавця (п.5.5 контракту).

Натомість, Відповідач здійснив частковий розрахунок з позивачем на суму 17553,66грн., тоді як заборгованість у сумі 588037,70 грн. залишилась непогашеною.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦКУ якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

11.11.2010 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу в розмірі 588037,70грн. протягом 7 днів, яка залишена без відповіді та задоволення (а.с.52).

Слід зазначити, що між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 28.09.2012р., за яким сума боргу складає 588037,70грн. (а.с.59-60).

22.11.2012 року було направлено повторну вимогу про сплату заборгованості з врахуванням штрафних санкцій (а.с.56), яка також залишена без реагування.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду заборгованість відповідача за одержаний товар складає 588037,70 грн.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 35958,91грн. - 3% річних та 29989,92грн. інфляційних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів погашення боргу в сумі 588037,70грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, перевіреного судом, розмір 3% річних складає 35958,91грн. (а.с.9).

Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с.9), з урахуванням обставин даної справи, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 29245,15грн., нарахованих за період з грудня 2010 року по листопад 2012 року на суму боргу 588037,10грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних за несвоєчасну оплату товару підлягають частковому задоволенню в сумі 29245,15грн. У задоволенні позову в частині стягнення 744,77грн. інфляційних суд відмовляє.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 588037,70грн. - основного боргу, 29245,15грн. - інфляційних та 35958,91грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє за безпідставністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Торговий дім "Будімперія" (10003, м. Житомир, пл. Перемоги, буд.10, код 36617575)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Трейд" (03214, м. Київ, вул. Прорізна, 23-А, код 36859074) - 653241,76грн. заборгованості, з яких: 588037,70грн. - основний борг, 29245,15грн. - інфляційні, 35958,91грн. - 3% річних, а також 13064,84грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 24 січня 2013 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу