Рішення

від 21.01.2013 по справі 5021/1890/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.01.13 Справа № 5021/1890/12.

Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченко П.І., при секретарі судового засідання Фурман К.С., розглянув матеріали справи № 5021/1890/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваекоресурси» ,

м. Полтава

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопет Рисайкл» ,

смт. Кириківка Великописарівського району Сумської області

про стягнення 21 428,12 грн.

представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився ;

Суть спору : позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 21 428,12 грн., з яких : 20 300,00 грн. основного боргу, 940,12 грн. пені, 188,00 грн. річних за час прострочки платежу , а також витрати по сплаті судового збору.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначає, що між сторонами був укладений 02.07.2012 року договір поставки продукції, яким передбачено постачання не менш ніж 100 тон продукції на місяць (п. 3.1 договору) на умовах попередньої оплати. Враховуючи великі обсяги поставок, сторони домовились про попередню пробну позадоговірну поставку партії у 3 500 кг.

Відповідач вважає, що факт позадоговірної поставки підтверджується реквізитами накладної від 20.07.2012 року № РН-0000023, в якій немає посилання на договір поставки від 02.07.2012 року та здійсненням позивачем поставки без попередньої оплати.

Відповідач зазначає, що оскільки поставка була позадоговірною, то за відсутності строку оплати продукції позивач мав пред'явити вимогу про оплату продукції, а відповідач мав її оплатити у семиденний строк від дня отримання вимоги. При цьому відповідач зазначає, що рахунок-фактура від 20.07.2012 року не є вимогою про оплату у визначенні статті 530 ЦК України, а тому відповідач вважає безпідставними вимоги позивача щодо стягнення пені та річних.

Відповідач також зазначає, що 11.01.2013 року сплатив позивачеві 20 300,00 грн. заборгованості за продукцію, а тому просить суд в цій частині припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України , відмовити позивачеві в позові в частині пені та річних, оскільки позивачем не доведено факту пред'явлення відповідачеві вимоги про оплату боргу. Крім того, відповідач вважає, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив :

01.12.2011 року між сторонами був укладений договір № 12/2011 поставки продукції ( далі - договір) .

Згідно пункту 1.1 договору , постачальник ( позивач) зобов'язався поставити і передати у власність покупця ( відповідача) продукцію згідно видаткових накладних ( далі - товар) , а саме : вторинний ПЄТ, а покупець зобов'язався своєчасно прийняти товар та оплати його вартість на умовах цього договору .

У пункті 1.2 договору сторони визначили , що товаром за даним договором є вторинна сировина, кількість , асортимент, ціна та конкретні строки поставки вказані в рахунках - фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору. Ціна на товар по кожній окремій поставці встановлюється постачальником та може бути змінена за згодою сторін .

Згідно пункту 1.3 договору, загальна сума даного договору визначається загальною сумою вартості товарів , що вказана у накладних, які є невід'ємними частинами цього договору .

Згідно пункту 2.3 договору , оплата за товар здійснюється шляхом 50 % передплати після отримання покупцем рахунка - фактури від постачальника.

У відповідності з пунктом 3.1 договору , постачальник зобов'язаний здійснити поставки товару в обсязі не менш ніж 100 тон на місяць.

Відповідно до пункту 3.4 договору постачальник зобов'язаний протягом трьох календарних днів з дати передплати здійснити завантаження та відпустити товар покупцю.

Пунктом 5.2.1 договору визначено , що покупець зобов'язаний здійснювати постачальнику оплату кожної партії товару згідно п. 2.2., 2.3 цього договору. При цьому слід зазначити , що у пункті 2.2 договору йдеться лише про те, що розрахунки за договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника , а пунктом 2.3 договору визначено, що оплата за товар здійснюється шляхом 50 % передплати після отримання покупцем рахунка-фактури від постачальника.

Проаналізувавши умови договору господарський суд встановив , що строки оплати товару договором фактично не визначені. Стосовно попередньої оплати 50 % вартості товару , то згідно пункту 2.3 договору вона здійснюється лише після отримання покупцем рахунка-фактури від постачальника, але не зазначено у який строк (термін) після отримання покупцем рахунка-фактури від постачальника, а оплата решти 50 % вартості товару та строки оплати решти 50 % вартості товару договором не передбачені.

В матеріалах справи відсутні докази , що позивач направляв або вручав відповідачеві рахунок - фактуру для здійснення останнім 50 % передплати на виконання пункту 2.3 договору, а відтак будь-який строк для оплати товару за умовами договору визначити неможливо , оскільки конкретні строки оплати товару договором не передбачені .

В якості доказу поставки товару відповідачеві позивач надав суду копію видаткової накладної № РН-0000023 від 20 липня 2012 року на 3 500 кг Петпляшки голубої по ціні 4, 833330 грн. за 1 кг без ПДВ на загальну суму без ПДВ 16 916,67 грн., а всього з ПДВ на загальну суму 20 300,00 грн.

В накладній зазначено, що одержувач : ТОВ «Екопет Рисайкл», платник : той самий, замовлення : рахунок - фактура № СФ-0000067 від 20.07.12, умова продажу : безготівковий рахунок ( а.с. 10) .

Товар отримала Воловікова Н.В.

Крім того позивач надав суду копію рахунку-фактури № СФ -0000067 від 20 липня 2012 року, в якому зазначений той же товар , що і у вищезгаданій видатковій накладній , той же одержувач і платник , а в рядку «замовлення» зазначено: без замовлення ( а.с. 11) . Будь-яких доказів надіслання чи вручення рахунка-фактури відповідачеві або доказів отримання відповідачем рахунку - фактури позивач суду не надав.

Позивач також надав суду копію податкової накладної ( а.с. 12) від 20.07.2012 року № 2, в якій відображено постачання позивачем відповідачеві вищезгаданої партії товару на суму з ПДВ 20 300,00 грн. за договором поставки від 01.12.2011 року № 12/2011.

Відповідач визнав у відзиві на позовну заяву ( а.с. 28) факт отримання ним товару на суму 20 300,00 грн. по накладній від 20.07.2012 року № РН-0000023, а також не заперечує проти того, що він винен позивачеві 20 300,00 грн. за отриманий товар, але не погоджується з тим, що на час подання позивачем позову до суду існував обов'язок відповідача по сплаті боргу. При цьому позивач стверджує , що поставка товару позивачем є позадоговірною , а вимоги про оплату товару, згідно ч.2 ст. 530 ЦК України , позивач відповідачеві не пред'являв .

Проте, матеріали справи свідчать , що позивач надсилав відповідачеві 02.10.2012 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення претензію № 127 від 02.10.2012 року ( вимогу) , в якій , посилаючись на ч.2 ст. 530 ЦК України вимагав від відповідача здійснення оплати товару в сумі 20 300,00 грн. ( а.с. 13) . Факт отримання відповідачем претензії ( вимоги ) позивача про оплату товару 06.10.2012 року підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 14) .

Таким чином , у відповідності до вимог ч.2 ст. 530 ЦК України відповідач зобов'язаний був здійснити оплату отриманого ним товару в сумі 20 300,00 грн. у строк до 13.10.2012 року.

Відповідач перерахував позивачеві 20 300,00 грн. лише 11.01.2013 року , тобто після звернення позивача з позовною заявою до суду, що підтверджується копією банківського звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку 26005052316744 ТОВ «ЕКОПЕТ РИСАЙКЛ» за січень 2013 року ( а.с. 30) .

У зв'язку зі сплатою відповідачем позивачеві основного боргу в сумі 20 300,00 грн. провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмірі процентів не встановлений договором або законом .

Позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних , згідно ч.2 ст. 625 ЦК України , за період з 23.07.2012 року по 12.11.2012 року ( за 113 днів прострочки оплати) у сумі 188,00 грн.

Ця вимога позивача підлягає задоволенню частково, а саме : в сумі 50,50 грн. за період з 14.10.2012 року по 12.11.2012 року (за 30 днів прострочки оплати) , оскільки на вимогу позивача від 02.10.2012 року відповідач зобов'язаний був сплатити позивачеві основний борг до 13.10.2012 року, а кінцеву дату нарахування трьох процентів річних сам позивач у своїй позовній заяві визначив лише до 12.11.2012 року , що є його правом.

Позовна вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 940,12 грн. за період прострочки оплати з 23.07.2012 року по 12.11.2012 року відповідно до ст. 3 Закону України « Про відповідальність на несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та п. 6.2 договору не підлягає задоволенню , оскільки пунктом 6.2 договору визначено , що у випадку неоплати товару в строки , передбачені цим договором , покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ. У зв'язку з відсутністю у договорі конкретних строків оплати товару, неможливим є нарахування пені на умовах визначених пунктом 6.2 Договору , а саме: за несплату товару в строки , передбачені цим договором. Нарахування ж пені у випадку неоплати товару в строки визначені вимогою про виконання зобов'язання , пред'явленої відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України , договором не передбачено, а відтак підстави для нарахування пені за неоплату товару у строки , передбачені договором, у даному випадку відсутні .

Згідно ч.2 ст. 49 ГПК України , якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони , господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки судовий спір виник внаслідок неправильних дій відповідача який зобов'язаний був оплатити основний борг за отриманий товар на вимогу позивача у строк до 13.10.2012 року , а оплатив основний борг лише після звернення позивача з позовом до суду , витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 609,50 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача .

На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 20, 204, 526, 530, 625 ЦК України , ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПЕТ РИСАЙКЛ» (42830, Сумська область, Великописарівський район, смт. Киріківка, пров. Вокзальний ,27 ; ідентифікаційний код 36534030) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтаваекоресурси» (36022, м. Полтава, просп. Миру,10 ; ідентифікаційний код 36601083) три проценти річних у сумі 50,50 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 609,50 грн.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 20 300,00 грн. провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити .

Повне рішення складено 22.01.2013 року .

СУДДЯ ( підпис) П.І.ЛЕВЧЕНКО