Постанова

від 15.01.2013 по справі 1/012-12/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа№ 1/012-12/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Остапенка О.М.

Пономаренка Є.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Братченко А.В. ( за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КМПП Белтехо»

на рішення Господарського суду Київської області від 02.08.2012 р.

у справі № 1/012-12/14 (суддя: Бацуца В.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КМПП Белтехо»

про стягнення 126 037,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 02.08.2012р. у справі №1/012-12/14 (суддя - Бацуца В.М.) позов задоволено частково, стягнуто із ТОВ «КМПП Белтехо» на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 100 624,05 грн. основної заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 3 651,35 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне повернення кредиту, 683,71 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Київської області від 02.08.2012р. у даній справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що примусове виконання рішення господарського суду Київської області від 24.04.2009р. у справі №20/027-09 здійснювалось тривалий час саме з вини позивача, і відповідно відсутня вина відповідача у невиконанні ним свого обов'язку щодо своєчасного повернення кредиту та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом згідно кредитного договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №291-2007 від 29.11.2007р. на підставі вищевказаного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2012р. №1/012-12/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Руденко М.А., судді: Пономаренко Є.Ю., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, судовий розгляд справи призначено на 20.11.2012р.

20.11.2012р. через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника ТОВ «КМПП Белтехо» через хворобу.

У призначене судове засідання представники сторін не з'явилися, хоча про час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Позивач про причини неявки свого представника суду не повідомив.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, судова колегія вирішила його задовольнити, у зв'язку з чим відкласти розгляд апеляційної скарги у порядку ст.77 ГПК України на 12.12.2012р.

В судове засідання 12.12.2012р., представник відповідача не з'явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Крім того, представник ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» в судовому засіданні 12.12.2012р., звернувся до суду із клопотанням, в якому просив суд апеляційної інстанції продовжити строк вирішення спору по справі № 1/012-12/14.

Колегією суддів, клопотання представника ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» про продовження розгляду справи було задоволено, розгляд справи було відкладено на 15.01.2013р.

15.01.2013р. у судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування нори Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.11.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 291-2007, згідно умов п. 2.1 якого банк надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 400 000, 00 грн. Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 28 листопада 2008 року.

Відповідно п.п. 2.3, 3.1 кредитного договору кредит надавався банком позичальнику на виробничі потреби шляхом оплати розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20621301180179, відкритого банком в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква Київської області" на рахунки контрагентів позичальника.

Пунктом 3.2 кредитного договору передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 17 відсотків річних.

На підставі договорів про внесення змін та доповнень до кредитного договору з 20.05.2008 р. відсоткова ставка встановлена у розмірі 18 відсотки річних, з 29.09.2008 р. відсоткова ставка встановлена у розмірі 22 відсотків річних, з 14.11.2008 р. відсоткова ставка встановлена у розмірі 25 відсотків річних.

Нарахування банком відсотків здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по дату повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. Відсотки нараховуються банком за період з дати першої оплати розрахункових документів по 29 (30) число поточного місяця та сплачуються позичальником на протязі 1 банківського дня з дати їх нарахування.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує відсотки за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 25, 5 відсотків річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ТОВ „КМПП Белтехо" (позичальником) було укладено договір застави обладнання № 309 від 29.11.2007 р. та іпотечний договір № 304 від 29.11.2007 р.

Забезпеченням кредиту є застава виробничого обладнання (договір застави обладнання № 309 від 29.11.2007 р.) та наступна іпотека частини нежитлових приміщень (іпотечний договір № 304 від 29.11.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області і зареєстрований в реєстрі за № 6954).

Згідно іпотечного договору № 304 від 29.11.2007 р. (витяг про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 15741451 від 29.11.2007 р.), укладеного між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (іпотекодержателем) та ТОВ „КМПП Белтехо" (іпотекодавцем) предметом іпотеки є частина нежитлового приміщення, загальною площею 430, 6 кв.м., літ. „А-2", частина нежитлової будівлі, загальною площею 75, 9 кв.м., літ. „А-2", приміщення 10, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, буд. 87. Заставна вартість майна 1 500 000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем зобов'язання за кредитним договором були виконані, позичальнику надані на виробничі потреби кошти шляхом оплати розрахункових документів (платіжних доручень) безпосередньо з позичкового рахунку № 20621301180179, відкритого банком в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква Київської області", код банку 321057, код ЄДРПОУ 22205754, на рахунки контрагентів позичальника.

Факт оплати підтверджується відомістю руху коштів по вказаному вище позичковому рахунку за період з 01.01.2007 р. до 31.12.2007 р. Отже, банк оплатив платіжні доручення позичальника 30.11.2007 р. на загальну суму 342 971, 46 грн. та 04.12.2007 р. на загальну суму 57 000, 00 грн., що загалом становить 399 971, 46 грн.

Крім того, позичальник у встановлений кредитним договором строк свої зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитом та повернення кредиту не виконав, чим порушив умови кредитного договору.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.04.2009 р. у справі № 20/027-09 за позовом ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ТОВ „КМПП Белтехо" про звернення стягнення на майно на суму 474 567, 98 грн. позов задоволено повністю і вирішено звернути стягнення на майно, що належить на праві власності ТОВ „КМПП Белтехо" на користь ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква Київської області" в рахунок погашення заборгованості ТОВ „КМПП Белтехо" за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії № 291-2007 від 29.11.2007 р. з повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитними коштами, сплати пені за прострочення повернення кредитних коштів та сплати пені за прострочення сплати відсотків в загальному розмірі 474 567, 98 грн. (399 971, 46 грн. - основна заборгованість по кредиту, 34 626, 29 грн. -основна заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 29.11.2007 р. по 28.11.2008 р., 30 140, 49 грн. -пеня за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.10.2008 р. по 02.03.2009 р., 1 167, 34 грн. -пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 31.10.2008 р. по 02.03.2009 р.), а саме:

на майно, яке є предметом застави за договором застави обладнання № 309 від 29.11.2007 р., загальною заставною вартістю 300 000, 00 грн., а також на майно, яке є предметом іпотечного договору № 304 від 29.11.2007 р., а саме - частину нежитлового приміщення, загальною площею 430, 6 кв.м., літ. „А-2", частину нежитлової будівлі, загальною площею 75, 9 кв.м., літ. „А-2", приміщення 10, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, буд. 87. Заставна вартість майна 1 500 000, 00 грн.; надати ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква Київської області" право продажу майна, яке є предметом договору застави обладнання № 309 від 29.11.2007 р., загальною заставною вартістю 300 000, 00 грн., згідно додатку №1 договору застави;мнадати ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква Київської області" право продажу майна, яке є предметом іпотечного договору № 304 від 29.11.2007 р., а саме - частини нежитлового приміщення, загальною площею 430, 6 кв.м., літ. „А-2", частини нежитлової будівлі, загальною площею 75, 9 кв.м., літ. „А-2", приміщення 10, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Шевченка, буд. 87, загальною вартістю майна 1 500 000, 00 грн.; а також присуджено до стягнення з ТОВ „КМПП Белтехо" на користь ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії „Відділення Промінвестбанку в м. Біла Церква Київської області" 4 745, 68 грн. витрат по сплаті державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів зазначає, що вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 24.04.2009 р. у справі № 20/027-09 за позовом ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ТОВ „КМПП Белтехо" про звернення стягнення на майно на суму 474 567, 98 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказані обставини є доведеними і не підлягають доказуванню на підставі ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, станом на 14.03.2012 р. за наслідками примусового виконання рішення господарського суду Київської області від 24.04.2009 р. у справі № 20/027-09 за позовом ПАТ „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ТОВ „КМПП Белтехо" про звернення стягнення на майно на суму 474 567, 98 грн. відповідачем було погашено перед позивачем заборгованість, присуджену на користь позивача згідно вищевказаного рішення господарського суду Київської області від 24.04.2009 р. у справі № 20/027-09, у повному обсязі, що підтверджується додатковими поясненнями б/н від 24.04.2012 р. до позовної заяви, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 100 624, 05 грн. основної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 30.01.2009 р. по 23.12.2010 р. з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 цього ж кодексу розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Статтею 1048 цього ж кодексу передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи з моменту надання кредиту та за період дії договору відповідач неналежним чином виконав свої обов'язки по остаточному поверненню кредиту та сплаті відсотків за його користування, у зв'язку із чим та на підставі п. 3.3. договору у позивача виникло право нарахування відсотків за неправомірне користування кредитом, виходячи із відсоткової ставки у розмірі 25, 5 відсотків річних.

Колегія суддів вважає, що станом на 23.12.2010 р. у встановлений договором строк, відповідач обов'язок щодо повернення кредиту та оплати відсотків за користування кредитом у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 30.01.2009 р. по 23.12.2010 р. складає 100 624, 05 грн., що підтверджується довідкою б/н від 23.05.2012 р. про рух коштів, довідкою від 30.03.2012 р. про рух коштів, довідкою по розрахунку процентів, пені та суми збільшення заборгованості з врахуванням індексу інфляції по позичальнику ТОВ „КМПП Белтехо" згідно кредитного договору № 291-2007 від 29.11.2007 р. за період з 30.01.2009 р. по 01.12.2010 р., наявними у матеріалах справи.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що невиконання ним своїх обов'язків щодо повернення кредиту та оплати відсотків за користування кредитом у повному обсязі і відповідно погашення заборгованості, присудженої на користь позивача згідно вищевказаного рішення господарського суду Київської області від 24.04.2009 р. у справі № 20/027-09, сталось не з його вини, а з вини позивача колегія суддів не приймає, оскільки як свідчать матеріали виконавчого провадження, та наявні в них вимоги Державної виконавчої служби ( т. 1 а.с.78-79) акти державних виконавців ( т. 1 а.с.80-82) вина позивача у своєчасному виконанні рішення відсутня. Таким чином, оскільки рішення господарського суду своєчасно виконано не було у позивача наявні всі підстави для звернення з зазначеним позовом.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості по оплаті відсотків за користування кредитом за період з 30.01.2009 р. по 23.12.2010 р. у розмірі 100 624, 05 грн. за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 291-2007 від 29.11.2007 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, стосовно стягнення пені передбачену договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 291-2007 від 29.11.2007 р., за періоди прострочення відповідачем виконання зобов'язання по поверненню кредиту з 24.10.2011 р. по 23.04.2012 р. у розмірі 26 798, 09 грн. та по сплаті відсотків за користування кредитом з 30.12.2009 р. по 30.06.2010 р. у розмірі 801, 57 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку, задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту або відсотків за надання кредиту, або плати за кредит, або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Колегія суддів зазначає, що при укладенні договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 291-2007 від 29.11.2007 р. позивач та відповідач не досягли згоди щодо встановлення у договорі положень щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за період більш тривалий, ніж як встановлений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 28 листопада 2008 року, і відповідно з 29.11.2008 р. почалось прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту. Отже, колегія суддів зазначає, що нарахування пені, передбаченої договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 291-2007 від 29.11.2007 р., від суми основної заборгованості за прострочення відповідачем виконання обов'язку по поверненню кредиту на суму 399 971, 46 грн. відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме 28.05.2009 р.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що розрахунок пені від суми основної заборгованості по кредиту, виконаний позивачем, є невірним та не відповідає вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, яка передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, оскільки безпідставним є нарахування позивачем пені від суми основної заборгованості по кредиту після спливу шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а саме у заявлений позивачем період прострочення відповідачем виконання обов'язку по поверненню кредиту з 24.10.2011 р. по 23.04.2012 р., і відповідно позовна вимога позивача до відповідача про стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту, що є предметом позову, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а судом першої інстанції правомірно було відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стосовно посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені від суми основної заборгованості, у зв'язку із нарахування сум пені поза межами встановленого шестимісячного строку та у зв'язку із пропущенням строку позовної давності щодо стягнення з відповідача сум пені від суми основної заборгованості, у тому числі по сплаті відсотків за користування кредитом. Колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1) ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 291-2007 від 29.11.2007 р., за періоди прострочення відповідачем виконання зобов'язання по сплаті відсотків за користування кредитом з 30.12.2009 р. по 30.06.2010 р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна давність для позивача для звернення до суду із вимогою про захист свого права на оплату пені від суми заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у заявлений період з 30.12.2009 р. по 30.06.2010 р. остаточно сплинула у 2011 р., в той час як позивач звернувся до суду з зазначеним позовом лише 28.03.2012 p., тобто із спливом строків позовної давності.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б підтверджували переривання або зупинення перебігу позовної давності щодо вищезазначеної його вимоги до відповідача.

За таких обставин, позовна вимога позивача до відповідача про стягнення 801, 57 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у заявлений період з 30.12.2009 р. по 30.06.2010 р., є необґрунтованою та такою що суперечить нормам чинного законодавства, а отже суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволені позовних вимог в цій частині.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, інфляційні збитки від суми основної заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання зобов'язання по поверненню кредиту з 24.10.2011 р. по 23.04.2012 р. у розмірі 3 651, 35 грн. та по сплаті відсотків за користування кредитом з 30.12.2009 р. по 23.12.2010 р. у розмірі 683, 71 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку, колегія суддів зазначає наступне.

Дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно визнано невірним розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості по кредиту, виконаний позивачем. Оскільки, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості по кредиту за кредитним договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 291-2007 від 29.11.2007 р. у вищевказані періоди становить 3 999, 71 грн. (період заборгованості - з 24.10.2011 р. -по 23.04.2012 р., сума заборгованості -399 971, 46 грн., кількість днів заборгованості -183 днів, сукупний індекс інфляції -1, 010.)

За таких обставин, колегія суддів вважає, що розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості по кредиту, на які претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, отже судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості по кредиту за договором у вищевказані періоди у розмірі 3 651, 35 грн.

Стосовно розрахунку інфляційних збитків від суми основної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, виконаний позивачем, є обґрунтованим та вірним, отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за договором у вищевказані періоди у розмірі 683, 71 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладене, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду Київської області від 02.08.2012 року у справі № 1/012-12/14, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КМПП Белтехо» на рішення господарського суду Київської області від 02.08.2012 року у справі № 1/012-12/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Київської області від 02.08.2012 року у справі № 1/012-12/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 1/012-12/14 повернути господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Руденко М.А.

Судді Остапенко О.М.

Пономаренко Є.Ю.