cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-37/15976-2012 21.01.13
За позовом До Третя особа, ПроПублічного акціонерного товариства «Київенерго» Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» стягнення 201 038,38 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: Гаркавенко С.В. - дов. № 93/2012/02/13-9-2012 від 13.02.12 р.
від відповідача: Кіщук Т.В. - дов. № 26/33 від 26.11.12 р.
від третьої особи: Ведмідь А.С. - директор
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» про стягнення 186 860,58 грн. основного боргу, 565,30 грн. інфляційних нарахувань, 5 832,99 грн. трьох річних відсотків та 7 779,51 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 8242120 від 01.05.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього.
Ухвалою суду від 14.11.12 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/15976-2012 та призначено її розгляд на 26.11.12 року, зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 26.11.12 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду від 14.11.12 р., які було залучено до матеріалів справи; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 26.11.12 р. надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який було зареєстровано службою діловодства господарського суду м. Києва та залучено до матеріалів справи;проти позову заперечив, пояснив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
У судовому засіданні 26.11.12 р. було оголошено перерву до 10.12.12 р. о 09:30 год. для дослідження доказів у справі.
28.11.12 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача, які було залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 10.12.12 р. представник відповідача заявив письмове клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача, а саме ТОВ «Водоканал-Сервіс».
Представник позивача у судовому засіданні 10.12.12 р. заперечив проти задоволення даного клопотання. Вирішення даного клопотання суд відклав на наступне судове засідання.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс», оскільки 23.02.12 р. між відповідачем та ТОВ «Водоканал-Сервіс» був укладений договір про здійснення функцій виконавця комунальних послуг № 6, з урахуванням якого ТОВ «Водоканал-Сервіс» уклав договори безпосередньо зі споживачами - власниками квартир будинку № 10 по вул. Шамрило у м. Києві, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Типового договору на підставі укладених прямих договорів з 1 квітня 2012 р., споживачі перераховують кошти за отримані послуги їх виконавцю - ТОВ «Водоканал-Сервіс», який розраховується із позивачем за теплову енергію, що використана для створення послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
У відповідності до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.
Враховуючи наведене, господарський суд ухвалою від 10.12.12 р. відклав розгляд даної справи на 19.12.2012 р.; залучив до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс», зобов'язавши його надати письмові пояснення по суті спору; зобов'язав позивача направити на адресу Товариство з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс» копію позовної заяви з доданими до неї документами, докази чого надати суду; зобов'язав відповідача та третю особу надати суду для огляду оригінал договору № 6 від 23.02.12 р. про здійснення функцій виконавця комунальних послуг.
19.12.12 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справі № 5011-37/15976-2012 у зв'язку з занятістю представника відповідача у іншій справі № 17/279-45/162, що призначена до розгляду Вищим господарським судом України на 19.12.12 р. о 10:05 год.
Розглянувши дане клопотання, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника. Також відповідачем не виконано вимог ухвал суду у даній справі, оскільки він міг подати витребувані судом документи через службу діловодства суду, як він це зробив, подавши клопотання про відкладення розгляду цієї справи.
Однак відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, у зв'язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.
У судовому засіданні 19.12.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а також заявив письмове клопотання про продовження строку розгляду спору у даній справі.
Розглянувши вищезазначене клопотання представника позивача, суд його задовольнив з наступних підстав.
Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Судом встановлено, що строк вирішення спору у справі № 5011-37/15976-2012 спливає 12.01.13 р.
В частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Представник третьої особи у судовому засіданні 19.12.12 р. надав суду усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 19.12.12 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду від 10.12.12 р. не виконав.
Враховуючи наведе, беручи до уваги неявку представника відповідача у призначене судове засідання, невиконанням ним вимог ухвали суду, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, та для повторного витребування у третьої особи письмових пояснень по суті спору, господарський суд ухвалою від 19.12.12 р. відклав розгляд даної справи на 16.01.2013 р.; клопотання представника позивача про продовження строку вирішення спору задовольнив та продовжив строк розгляду спору у справі № 5011-37/15976-2012 на п'ятнадцять днів до 27.01.13 р.; повторно зобов'язав відповідача та третю особу надати суду для огляду в судовому засіданні оригінал договору № 6 від 23.02.12 р. про здійснення функцій виконавця комунальних послуг.
У судовому засіданні 16.01.13 р. представник відповідача надав суду для огляду в судовому засіданні оригінал договору № 6 від 23.02.12 р. та заяви письмове клопотання про витребування у позивача додаткових документів у справі, зокрема, методики, за якою ним розрахована кількість фактично спожитої теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання у відповідності до п. 3.2. додатку № 4 до договору № 8242120 від 01.05.2001 р. та доказів на підтвердження таких розрахунків за період з 01.12.2010 р. до 01.04.2012 р.
Представник позивача у судовому засіданні 16.01.13 р. заперечив проти задоволення даного клопотання.
Представник третьої особи у судовому засіданні 16.01.13 р. підтримав зазначене клопотання відповідача та просив його задовольнити; надав суду для залучення до матеріалів справи копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Розглянувши вищевказане клопотання відповідача, суд його відхилив в частині витребування методики розрахунку та задовольнив в частині витребування у позивача письмових пояснень та довідок.
Представник позивача у судовому засіданні 16.01.13 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Представник третьої особи у судовому засіданні 16.01.13 р. надав усні пояснення по суті спору.
Суд, дослідивши матеріали справи, оголосив перерву в судовому засіданні до 21.01.13 р. о 10:00 год. для витребування у позивача письмових пояснень та довідок.
18.01.13 р. через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли письмові заперечення на відзив відповідача, які було залучено до матеріалів справи.
Представник відповідача у судовому засіданні 21.01.13 р. надав суду письмові пояснення та заявив письмове клопотання про витребування у позивача додаткових документів у справі, а саме - акт про встановлення у будинку № 10 на вулиці Шамрила у м. Києві звужувального пристрою та розрахунок його діаметру.
Представник позивача у судовому засіданні 21.01.13 р. заперечив проти задоволення даного клопотання; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник третьої особи у судовому засіданні 21.01.13 р. підтримав клопотання відповідача, просив його задовольнити; надав усні пояснення по суті спору.
Розглянувши клопотання відповідача, суд його відхилив з тих підстав, що зазначені документи не стосуються предмету спору у даній справі. Крім того, стосовно непогодження відповідача з обсягом поставленої ПАТ «Київенерго» теплової енергії споживачу, то суд зазначає, що ЖБК «Молодіжний» не звертався до позивача в установленому порядку для з'ясування зазначеного питання до подачі енергопостачальною компанією позову до суду, у зв'язку з чим вищевказане клопотання є необґрунтованим.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний» (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 8242120 від 01.05.2001 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Пунктом 2.1 договору № 15418993 від 01.07.1999 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.
Згідно з п. 5.1. договору № 8242120 від 01.05.2001 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.
Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 8242120 від 01.05.2001 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, надання звіту в РВТ № 8 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.
Додатками № 3 та № 4 до договору № 8242120 від 01.05.2001 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.
Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 8242120 від 01.05.2001 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 8 за адресою: м. Київ, вул. Довженка, 2, тел. 458-04-13, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно з п. 3 вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.
Пунктом 3.1. додатку № 4 до договору № 8242120 від 01.05.2001 р. визначено, що якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору), то при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; а у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.
Згідно з п. 3.2. додатку № 4 до договору № 8242120 від 01.05.2001 р., абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи телповикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.
Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії відомості обліку споживання теплової енергії за спірний період, облікових карток відповідача за період з грудня 2010 р. до вересня 2012 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.12.10 р. до 01.10.2012 р. становила 260 861,19 грн.
Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 8242120 від 01.05.2001 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 74 000,61 грн., у зв'язку з чим станом на 01.10.12 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 186 860.58 грн.
За таких обставин ПАТ «Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» про стягнення 186 860,58 грн. основного боргу, 565,30 грн. інфляційних нарахувань, 5 832.99 грн. трьох річних відсотків та 7 779,51 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 8242120 від 01.05.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач порушив зобов'язання щодо строків та порядку розрахунку за спожиту теплову енергію.
Відповідно до наданої позивачем у судовому засіданні 26.11.12 р. довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплоенергію Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний» за період з грудня 2010 р. до жовтня 2012 р., станом на 26.11.12 р. заборгованість відповідача за договором № 8242120 від 01.05.2001 р. за період з 01.12.10 р. до 01.10.12 р. становить 186 860,58 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву не визнав позов, посилаючись на наступне.
Будинок № 10 по вул. Шамрила у м. Києві не обладнаний приладами обліку теплової енергії, тому вартість послуг централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання для оплати споживачами (власниками квартир будинку) визначалась КП «ГІОЦ» на підставі тарифів на вказані послуги для населення, що не відповідає методиці розрахунку вартості послуг, що застосовувалася позивачем.
Оскільки позивач заперечував факт надання мешканцям будинку ЖБК «Молодіжний» житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання та не уклав зі споживачами договори про їх надання у відповідності до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та постанови КМУ № 630 від 21.07.05 р. «Про затвердження Правил надання послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», власниками будинку у відповідності до порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України з питань ЖКГ № 60 від 25.04.05 р. визначений виконавець зазначених послуг - ТОВ «Водоканал-Сервіс», з яким 23.02.2012 р. укладено договір про здійснення функцій виконавця комунальних послуг № 6.
З урахуванням зазначеного договору ТОВ «Водоканал-Сервіс» уклало договори безпосередньо зі споживачами - власниками квартир у будинку № 10 по вул. Шамрила в м. Києві, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Типового договору, на підставі яких з 01.04.2012 р. споживачі перераховують кошти за отримані послуги їх виконавцю - ТОВ «Водоканал-Сервіс», яке має розраховуватися із позивачем за теплову енергію, що використана для створення послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води.
З метою звірки розрахунків між сторонами за період з грудня 2010 р. до березня 2012 р., відповідач звернувся до позивача та отримав проект акту звіряння, за яким позивач наполягав на здійсненні звірки розрахунків за період з грудня 2010 р. до вересня 2012 р. Однак відповідач може звірити дані акту лише за участю виконавця послуг - ТОВ «Водоканал-Сервіс».
Також відповідач не погодився з кількістю теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, що визначалась ПАТ «Київенерго», у зв'язку з чим звернувся з проханням надати методику застосування розрахункового способу визначення обсягу теплової енергії, що використовується для забезпечення мешканців будинку № 10 по вул. Шамрила в м. Києві послугою з централізованого постачання гарячої води, який передбачений у п. 5 договору, для перевірки правильності даний ПАТ «Київенерго», але позивач зазначені документи відповідачу не надав, тому відповідач позбавлений можливості перевірити та надати свої пояснення (або заперечення) щодо виставленої позивачем вартості теплової енергії за період з грудня 2010 р. до березня 2012 р.
Крім того, у письмових поясненнях від 21.01.13 р. відповідач визнав позов частково у розмірі 10 533,56 грн. за період з грудня 2010 р. до березня 2012 р., оскільки з 01.04.12 р. між споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води і виконавцем цих послуг (ТОВ «Водоканал-Сервіс») укладені прямі договори, у зв'язку з чим відповідач припинив приймання від позивача теплової енергії.
За період з грудня 2010 р. до березня 2012 р. відповідачу поставлено позивачем теплової енергії у кількості 275,1789 Гкал для опалення та 150,78 Гкал - для потреб гарячого водопостачання, вартість яких складає 85 578,59 грн. Оскільки відповідач перерахував позивачу зі свого поточного рахунку 53 616,63 грн. та позивач отримав 20 383,98 грн. - кошти з Управління державної казначейської служби України (субсидії і пільги, нараховані споживачам житлово-комунальних послуг) сплатив за вказаний період загальну суму 74 000,61 грн., то заборгованість ЖБК «Молодіжний» становить 11 577,98 грн., яку відповідач не може сплатити у зв'язку з тим, що на поточний рахунок кооперативу накладений арешт.
Також відповідач вважає, що ПАТ «Київенерго» неправильно застосовує умови п. 5.1. договору № 8242120 від 01.05.2001 р. стосовно способу обліку споживання теплової енергії, зокрема, він є недоступним позивачу, оскільки теплове навантаження, зазначене у звертанні-дорученні та додатку № 1 до договору фактично зменшено шляхом встановлення звужувального пристрою, проігноровані вимоги п. 23 Правил користування тепловою енергією щодо врахування середньомісячної температури зовнішнього повітря.
В будинку № 10 по вулиці Шамрила в м. Києві відсутні прилади обліку теплової енергії, відповідно до п. 1 додатку № 1 до договору № 8242120 від 01.05.2001 р., теплове навантаження передбачене у розмірі 0,242 Гкал/год на опалення і 0,208 Гкал/год на гаряче водопостачання.
Натомість позивач на вводі в теплову мережу споживача встановив звужувальний пристрій для обмеження кількості теплоносія, через що було зменшено теплове навантаження до 0,06246 Гкал/год.
Зазначені доводи відповідача не приймаються господарським судом до уваги, оскільки вони спростовуються наступним.
Відносини між позивачем та відповідачем регулюються законодавством у сфері енергопостачання, а саме, Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.05 р., Законом України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 р., «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою КМУ від 03.10.07 р. та ін.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» та Закону України «Про теплопостачання», енергією є електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для її купівлі продажу. Таким чином, ПАТ «Київенерго» не є виробником житлово-комунальних послуг, а є постачальником (продавцем) теплової енергії як різновиду товару.
Згідно зі ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати.
Додатком 1 до договору № 8242120 від 01.05.2001 р. визначено обсяги постачання теплової енергії абоненту в період з 01.03.2001 р. по 31.12.2001 р. Пунктом 1.4. даного додатку, також визначено розподіл теплової енергії в Гігакалоріях по кварталам, згідно якого вбачається, що позивачем в жодному місяці не було виставлено відповідачу більше, аніж визначено додатком № 1.
Пунктом 5 додатку 1 до договору № 8242120 від 01.05.2001 р. сторонами погоджено, що при відсутності розбіжностей з обох сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку, продовжується на кожний наступний рік.
Необхідно врахувати те, що станом на 16.01.13 р. з боку відповідача відсутні будь-які заяви чи скарги на недоотриману теплову енергію або рішення суду з цього приводу.
Враховуючи вищевикладене, відповідач дає підстави прийти до висновку про умисне затягування розгляду справи.
Пунктом 5.1. договору № 8242120 від 01.05.01 р. передбачено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Відповідно до п. 3.2 додатку № 4 про порядок розрахунків за теплову енергію до договору № 8242120 від 01.05.2001 р. та п. 23 Правил користування теплової енергії, абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин роботи тепловикористовуючого обладнання в розрахунковому періоді. Крім того відповідно до п. 5.1. даного договору, облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом. Тому посилання відповідача на те, що йому не було відомо яким чином позивач нараховує кількість та вартість спожитої теплової енергії, не відповідають дійсності та чинним умовам договору, тому не можуть бути взяті судом до уваги.
Нарахування одиничної вартості товару відображено у «Розрахунку за спожиту теплову енергію».
Кількість спожитої теплової енергії (Гкал),
N = Qгвп * n * k, де
N - кількість спожитих Гкал за певний період.
Qгвп - навантаження (Гкал/год).
n - кількість годин роботи тепловикористовуючого обладнання у розрахунковому періоді.
k - знижуючий коефіцієнт, який щомісячно надає Міжрайонний розрахунковий центр (МРЦ).
Приклад: розрахунок за грудень місяць 2010р.
1,134 Гкал/добу * 31 доба,година * 1,000000 = 35,154000000 Гкал/год
Отримані обсяги спожитої теплової енергії множимо на відповідний тариф для даної категорії споживача:
35,154000000 Гкал * 125,47 грн. = 4410,77238 грн. (без ПДВ)
882,15448 - ПДВ
35,154000000 Гкал. відповідає даним в облікових картках (табуляграмах).
Визначення знижуючого коефіцієнту на потреби гарячого водопостачання для споживачів, які не мають приладів комерційного обліку споживання теплової енергії проводиться згідно з п.5.1.1 Тимчасових правил обліку відпускання і споживання теплової енергії з урахуванням загального корисного відпуску джерелом теплопостачання, кількості використаної теплової енергії споживачами, які мають прилади комерційного обліку теплової енергії. Визначається як відношення фактично спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання до розрахункової (за договірними навантаженнями) за формулою:
k = ? Qгвпфакт / ? Qгвпдог ,
де ? Qгвпфакт - загальна кількість фактично використаної у розрахунковому періоді теплової енергії на потреби гарячого водопостачання споживачами, які не мають приладів комерційного обліку. Визначається як різниця між корисним відпуском теплової енергії з джерела теплопостачання та кількістю теплової енергії, використаної у розрахунковому періоді споживачами, які мають прилади комерційного обліку за формулою:
? Qгвп=Qзаг - ? Qприл.обл.,
де Qзаг - корисний відпуск теплової енергії джерелом теплопостачання.
? Qприл.обл. - загальна кількість теплової енергії, використаної у розрахунковому періоді споживачами, які мають прилади комерційного обліку;
Загальна розрахункова кількість спожитої у розрахунковому періоді теплової енергії на потреби гарячого водопостачання споживачами, які не мають приладів комерційного обліку ? Qгвпдог визначається як сума спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання згідно з договірними навантаженнями за формулою: ? Qгвпдог = ? ( Qгвпдог * n) .
ПАТ «Київенерго» як суб'єкт господарювання з виробництва та постачання теплової енергії формує правові відносини із споживачами теплової енергії (юридичними особами, теплові мережі яких приєднані безпосередньо до теплових мереж Київенерго) керуючись gостановою Кабінету міністрів України від 03.10.07 р. № 1198 «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Мінпаливенерго України від 14.02.07 р. № 71 та зареєстрованих Мінюстом України 05.03.07 р. № 197/13464, Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії, затвердженими Міністерством енергетики та електрифікації України та Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству у 1996 р., та на підставі договору, яким передбачено умови і порядок постачання теплової енергії та розрахунків за неї.
Зазначені Тимчасові правила регламентують, зокрема, математичну методику (алгоритм) визначення кількості спожитої теплової енергії (наведена вище) споживачами, які не мають приладів обліку теплової енергії, або у разі тимчасового виходу з ладу приладів обліку теплової енергії. Жоден інший нормативний документ не містить методики визначення кількості спожитої теплової енергії з урахуванням фактичних температур зовнішнього повітря та параметрів теплоносія, що відпускається джерелами теплопостачання.
Згідно з пунктами 2.2.1. та 2.3.1. договору № 8242120 від 01.05.01 р. та чинного законодавства України, позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 8242120 від 01.05.2001 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 8 за адресою: м. Київ, вул. Довженка, 2, тел. 458-04-13, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Згідно зі ст. 528 Цивільного кодексу України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.
Таким чином, передоручивши виконання обов'язку оплатити за договором будь-якому іншому суб'єкту господарських відносин, відповідач не змінив сторону в зобов'язанні та не позбувся зобов'язань визначених договором на постачання теплової енергії, а отже повинен нести відповідальність, передбачену законодавством та умовами договору у разі неналежного виконання його умов.
Отже, якщо відповідач не зміг забезпечити виконання умов договору в частині оплати, а саме - не вчинив жодних дій, які б забезпечили надходження коштів на розрахунковий рахунок ПАТ «Київенерго» за спожиту теплову енергію у необхідному обсязі, відповідальність за неналежне виконання зобов'язання повинен нести відповідач.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 186 860,58 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов ПАТ «Київенерго» щодо стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» суми основного боргу за договором № 8242120 від 01.05.2001 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 186 860,58 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
ПАТ «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 565,30 грн. інфляційних нарахувань та 5 832,99 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 8242120 від 01.05.2001 р. за період з січня 2011 р. до вересня 2012 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.
У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України № 40/487 від 02.02.12 р. та № 15/065-11 від 01.02.12 р.
Зокрема, в постанові ВГСУ № 15/065-11 від 01.02.12 р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення .
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з січня 2011 р. до вересня 2012 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 8242120 від 01.05.2001 р. станом на 01.10.12 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 565,30 грн. інфляційної складової боргу за період з січня 2011 р. до вересня 2012 р.
Дослідивши розрахунок трьох річних відсотків, наданий позивачем, судом було виявлено помилки, оскільки позивачем було не враховано кількість днів у високосному 2012 р., у зв'язку з чим суд виконав власний розрахунок трьох відсотків річних, у відповідності до якого стягненню з Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» за період з січня 2011 р. до вересня 2012 р. підлягають 5 822,91 грн. трьох відсотків річних.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 10,08 грн. трьох відсотків річних.
Також позивач просить стягнути з відповідача 7 779,51 грн. пені за період з травня 2012 р. до вересня 2012 р. за порушення грошового зобов'язання за договором № 8242120 від 01.05.2001 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
Відповідно до пункту 3.5 додатка № 4 до договору № 8242120 від 01.05.2001 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3. цього додатку) енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, то за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню з Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» 7 779.51 грн. пені за період з травня 2012 р. до вересня 2012 р., у зв'язку з неналежним виконанням ним грошового зобов'язання за договором № 8242120 від 01.05.2001 р. та додатками до нього.
Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний» (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, 10, код ЄДРПОУ 23697222) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 186 860 (сто вісімдесят шість тисяч вісімсот шістдесят) грн. 58 коп. основного боргу, 565 (п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 30 коп. інфляційних нарахувань, 5 822 (п'ять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 91 коп. трьох відсотків річних, 7 779 (сім тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 51 коп. пені та 4 020 (чотири тисячі двадцять) грн. 57 коп. витрат на сплату судового збору.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 23.01.2013 р.
Суддя Гавриловська І.О.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 21.01.2013 |
Оприлюднено | 25.01.2013 |
Номер документу | 28790127 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Гавриловська І.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні