Рішення

від 23.01.2013 по справі 5013/1650/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Кіровоградської області ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ  "23" січня 2013 р.Справа № 5013/1650/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1650/12 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод", м. Суми    до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хронос", м. Кіровоград          про стягнення 55896,99 грн    Представники сторін: участі не брали Сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце проведення судового засіданні, про що свідчить рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень від 14.01.2013 року з відміткою про вручення, що знаходяться в матеріалах справи. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Хронос" грошових коштів в сумі 48270,68 грн з яких: 40000,00 грн основний борг, 7600,00 грн неустойка, 670,68 грн три відсотка річних, згідно договору поставки № 15/5-12 від 15.05.2012 року. Заявою від 04.01.2013 року позивач збільшив розміру позовних вимог і просить суд, стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хронос" грошові кошти в сумі 55896,99 грн з яких: 40000,00 грн основний борг, 15200,00 грн неустойка, 696,99 грн три відсотка річних. Господарським судом, враховуючи норми ст. 22 ГПК України прийнято до розгляду вказану заяву позивача. Відповідач відзиву на позовну заяву та документи, витребувані ухвалою суду не подав, позовні вимоги ні по суті, ні по розрахунку не заперечив. Справа розглянути на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами. Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши усі обставини справи, господарський суд, -                                                       В С Т А Н О В И В: Між товариством з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" (покупець, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Хронос" (постачальник, відповідач) 15.05.2012 року укладено договір поставки № 15/5-12 (далі - Договір). Згідно пунктів 1.1 Договору постачальник зобов'язався в передбачений договором строк передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар. В розділі ІІІ сторони узгодили умови поставки товару. Постачальник зобов'язався передати товар у повному об'ємі з дати перерахування покупцем попередньої оплати, зазначеної у п. 4.1 даного Договору. Датою поставки товару є лист про готовність відвантажити товар зі складу постачальника. Строк поставки 20 робочих днів з моменту оплати товару зазначеному у  п. 4.1 Договору. Пунктом 4.1 Договору визначено, що покупець здійснює 20% попередню оплату на рахунок постачальника в сумі 40000,00 грн, залишок 80% в сумі 150000,00 грн по факту готовності до відвантаження товару. Датою оплати по Договору вважається дата зарахування грошових коштів у повному розмірі на рахунок постачальника. Загальна вартість товару складає 190000,00 грн (п.п. 4.1, 4.2, 4.3). Даний Договір відповідно до  п. 7.2 набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012 року. а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір підписано та скріплено печатками сторін. До вказаного Договору сторонами складено та підписано Специфікацію в якій зазначено найменування товару: насос СЭ 1250-140-11 б/у 1990 р.в., кількість - 2 шт., вартість - 190000,00 грн. Для оплати вартості товару відповідачем виставлено позивачу рахунок фактуру № СФ-0000312 від 15.05.2012 року всього на суму 190000,00 грн. На виконання умов пункту 4.1 Договору позивач платіжним доручення № 1640 від 17.05.2012 року перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 40000,00 грн в якості попередньої оплати у розмірі 20% від вартості товару. Таким чином, з урахуванням п. 3.1, 3.3 Договору, відповідач зобов'язаний був у 20-ти денний строк поставити товар у повному обсязі з дати здійснення позивачем передоплати. Проте, відповідачем у справі зобов'язання по Договору в частині поставки товару не виконано. З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 12.10.2012 року, що підтверджено копією чека УППЗ "Укрпошта" № 5191 від 17.10.2012 року. Проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та належного реагування. Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки. У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне визначення містить ст. 712 Цивільного кодексу України. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України. Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)  відповідно до норм ст. 530 Цивільного кодексу України Згідно умов договору відповідач повинен був здійснити поставку товару у 20-ти денний строк з моменту проведення попередньої оплати, тобто отримавши попередню оплату 17.05.2012 року, продавець мав поставити товар не пізніше 06.06.2012 року. Відповідно до частини 1 статті 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. З огляду на вказану норму невиконання продавцем обов'язку щодо передачі товару покупцеві дає останньому право відмовитися від договору. Дане правило відповідає загальній нормі ч. 1 ст. 611 ЦК за якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки передбачені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це передбачено договором або законом. Визнаючи єдиною підставою для вказаних правових наслідків відмови продавця передати проданий товар покупцеві, законодавець чітко не окреслює, які дії слід вважати відмовою продавця від виконання покладеного на нього обов'язку. Тобто, про відмову продавця у даному випадку можуть свідчити будь-які дії, бездіяльність чи рішення, що дають підстави вважати даний обов'язок невиконаним чи виконаним неналежним чином. За правилами части 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Доказів здійснення поставки товару за Договором та в строки встановлені цим Договором або повернення отриманих від позивача коштів в рахунок попередньої оплати товару, відповідач суду не подав. Отже, позовні вимоги про стягнення 40000,00 грн боргу (попередня оплата) є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю. Також, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 696,99 грн (нараховані на суму попередньої оплати - 40000,00 грн) за період з 07.06.2012 року по 04.01.2013 року. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на викладені обставини, матеріали справи та норми чинного законодавства  господарський суд задовольняє вимоги позивача в цій частині  та стягує з відповідача три відсотки річних в сумі 696,99 грн за період з 07.06.2012 року по 04.01.2013 року. У своїх позовних вимогах, позивач, на підставі п.п. 56, 57 Положення про поставку виробничо-технічного призначення, просить стягнути  з відповідача неустойку в розмірі 8 % від вартості непоставленої продукції (загальна ціну товару за умовами Договору - 190000,00 грн), що складає 15200,00 грн (190000,00х8%=152000,00). Позивач свої вимоги щодо стягнення неустойки мотивує п.п. 56, 57 Положення про поставку виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою РМ СРСР  від 25.07.1988 року №888. Так, п. 56 вказаної постанови передбачено, що підприємства зобов'язані вживати всіх необхідних заходів до виконання договорів. У зв'язку з цим сторони мають право застосовувати майнові санкції за порушення зобов'язань, передбачені законом та договором. Чинним законодавство передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), ст. 610 Цивільного кодексу . В силу ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Господарський суд враховує, що згідно зі ст. ст. 546, 547, ч. 3. ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою / штрафом, пенею / є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Частиною другою ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі. Проте, сторони укладаючи договір поставки № 15/5-12 15.05.2012 року не передбачили в його умовах забезпечення виконання зобов'язання по Договору, зокрема щодо стягнення неустойки за неналежне його виконання. Матеріали справи також не містять письмової угоди щодо забезпечення виконання зобов'язання по  договору поставки № 15/5-12 15.05.2012 року. Враховуючи викладене господарський суд дійшов висновку, що доводи позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки, оскільки останнім прострочено поставку продукції, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства. За таких обставин господарський суд відмовляє в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки в сумі 15200,00 грн. Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам. На підставі викладеного, ст.ст. 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, Закон України "Про судовий сбір", господарський суд, -                                                                  ВИРІШИВ: Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хронос" (25000, м. Кіровоград, пер. Спускний, 15, код ЄДРПОУ 13750464) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сумський машинобудівний завод" (40020, м. Суми, вул. Машинобудівників, 4, код ЄДРПОУ 34933255) основний борг 40000,00 грн,  три відсотка річних 696,99 грн, а також судовий збір в сумі 1171,71 грн. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу. В задоволенні позову в іншій частині відмовити. Згідно ч. 5 ст. 85  ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. Копії рішення направити позивачу на адресу: - 40020, м. Суми, вул. Машинобудівників, 4; відповідачу на адресу: - 25000, м. Кіровоград, пер. Спускний, 15.    Повне рішення складено  23.01.2013 року.           Суддя                                                                                                    Т. В. Макаренко