Рішення

від 16.01.2013 по справі 8/17/5022-956/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2013 р.Справа № 8/17/5022-956/2012 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Едіка-Україна", вул. Л. Українки, 17/61, м. Новий Розділ, Миколаївський район, Львівська область, 81652 (вул. Гусовського, 12/7, оф. 29, м. Київ)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 40-а, м. Тернопіль, 46010

про стягнення заборгованості на загальну суму 15 984, 31 грн.

За участю представників сторін:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні 17.12.2012 року представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Едіка-Україна", м. Новий Розділ, Миколаївський район, Львівська область, надалі - позивач, звернулось до господарського суду Тернопільської області позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", м. Тернопіль, надалі -відповідач, про стягнення заборгованості на загальну суму 15 984, 31 грн., з яких: 13 800,00 грн. -основний борг, 230,25 грн. - 3% річних, 574, 06 грн. -пеня та 1 380, 00 грн. -штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору виготовлення та поставки № 4773/11 від 14.12.2011 р., зокрема в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого згідно видаткової накладної № ЕУ-0024 від 12.04.2012 року товару, внаслідок чого станом на 06.11.2012 року утворилась заборгованість в сумі 13 800, 00 грн., на яку згідно вимог чинного законодавства та умов договору нараховано: 230, 25 грн. 3% річних, 574, 06 грн. пені та 1 380,00 грн. штрафу. Таким чином, просить стягнути з відповідача заборгованість в загальній сумі 15 984 грн. 31 коп.

В підтвердження викладеного надано: Договір виготовлення та поставки № 4773/11 від 14.12.2011 р.; додаток № 1 (специфікацію) до договору № 4773/11 від 14.12.2011 р.; гарантійний лист від 29.12.2011 р.; видаткову накладну № ЕУ-0024 від 12.04.2012 р.; довіреність № 34 від 11.04.2012 р.; акти звірки взаєморозрахунків станом на 15.06.2012 р. та, відповідно, на 31.07.2012 р.; претензію із доказами її надіслання відповідачеві; розрахунок позовних вимог, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 20.11.2012 р. на 15:20 год. 03.12.2012 року, в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено на 15:20 год. 17.12.2012р. та, відповідно, на 10:00 год. 16.01.2013 року, з підстав викладених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 16.01.2013 року представник позивача не прибув, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином. в порядку ст. 64 ГПК України. Разом з тим, 17.12.2012 року позивач звернувся до суду з письмовим клопотанням (отримано та зареєстровано канцелярією суду за вх. №18162(н) 17.12.2012р.) про розгляд справи буз участі його повноважного представника за наявними у ній документами.

Відповідач явки уповноваженого представника в судове засідання 16.01.2013 року не забезпечив, витребовуваних ухвалами суду від 03.12.2012р. та від 17.12.2012 року документів не надав, хоча про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників сторін та відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні 17.12.2012 року доводи та пояснення представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

14.12.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕДІКА-УКРАЇНА", - Постачальник, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", - Покупець, з другої сторони, укладено договір на виготовлення та поставку №4773/11, згідно якого Постачальник зобов'язався на умовах та в порядку, визначених даним договором, виробити з власних матеріалів та передати у власність покупця Продукцію (ділові щоденники) згідно замовлення останнього, а Покупець зобов'язався на умовах та в порядку, визначених даним Договором, прийняти Продукцію та оплатити за неї визначену грошову суму (п.1.1 р.1 Договору).

П.1.2 р.1 Договору сторони визначили, що ціна продукції, що підлягає поставці, та матеріалів, з якої вона виготовляється, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, кількість продукції та інші суттєві умови Договору визначаються Специфікацією (додаток №1), яка підписується повноважними представниками сторін, скріплюється печатками сторін та становить невід'ємну частину даного Договору.

14.12.2011 року сторонами за договором складено і підписано специфікацію до договору №4773/11 на виготовлення та поставку ділових щоденників, яка є додатком № 1 до даного договору.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.4, 2.6 - 2.7 р.2 Договору, Постачальник зобов'язується виготовити продукцію згідно замовлення Покупця. Замовлення Покупця повинно бути викладене у письмовій формі та містити інформацію згідно затвердженого Постачальником взірця Бланку замовлення (додаток №2). Поставка продукції здійснюється Постачальником на умовах DDP згідно Міжнародних правил тлумачення термінів "ІНКОТЕРМС" в редакції 2000 р. у пункті поставки зазначеного у Специфікації з урахуванням особливостей, які випливають з умов даного Договору. Постачальник при передачі Продукції зобов'язується надати оригінали наступних товарно-супровідних документів: видаткова накладна на продукцію, податкова накладна, товарно-транспортні накладні, документ, який підтверджує якість продукції. Приймання продукції за кількістю проводиться Покупцем на підставі даних, вказаних у товарно-супровідних документах (видаткова накладна). Приймання продукції за якістю проводиться Покупцем на підставі даних та вимог узгоджених Сторонами у відповідних додатках (№1, №2), а також документів про якість продукції, переданих покупцю згідно п. 2.6.

Датою поставки Продукції вважається дата прийому-передачі Продукції, зазначена у відповідній видатковій накладній. Приймання-передача продукції здійснюється в пункті поставки за участю уповноважених представників сторін та оформляється видатковою накладною, яка складається Сторонами у письмовій формі і є невід'ємною частиною даного договору . Продукція вважається прийнятою Покупцем по кількості та якості з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної видаткової накладної . Перехід права власності на Продукцію та ризик випадкового знищення та/або пошкодження відбувається з дати поставки (п.2.12 р.2 Договору).

П.п.3.1р.3 Договору сторони передбачили, що ціна Продукції погоджується Сторонами в Специфікації та зазначається в рахунку та накладних. Ціна продукції складається з вартості Продукції, вартості упаковки та вартості супутніх послуг Постачальника, зокрема, поставки продукції.

Згідно п.7.1 Договору від 14.12.2011 року, останній набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань згідно даного Договору.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського процесуального кодексу України є предметом регулювання Господарського кодексу України.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки , згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В судовому засіданні встановлено, що 01.12.2011 року позивачем виставлено рахунок фактуру №ЕУ-365 на суму 13 800 грн.

Гарантійним листом від 29.12.2011 року ТзОВ "Р.Е.Й.В." підтвердило своє зобов'язання згідно договору №4773/11 від 14.12.2011 року на замовлення ділових щоденників в кількості 200 штук загальною вартістю 13 800 грн. згідно рахунку-фактури №ЕУ-365 від 01.12.2011 року.

12.04.2012 року на виконання умов договору ТОВ "ЕДІКА-УКРАЇНА" згідно видаткової накладної №ЕУ-0024 передало, а ТОВ "Р.Е.Й.В." через свого представника -Марин І.М., яка діяла на підставі довіреності № 34 від 11.04.2012 року прийняло товар (ділові щоденники) на загальну суму 13 800 грн..

Факт отримання товару відповідачем не заперечено та підтверджено наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №ЕУ-0024 від 12.04.2012 року, яка підписана повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб.

П.3.2 р.3 Договору сторони погодили, що оплата здійснюється Покупцем в наступному порядку: 50% Продукції Покупець сплачує протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання Сторонами Договору, отримання Покупцем рахунку від Постачальника та погодження Сторонами замовлення Покупця, 50% протягом 3 (трьох) банківських днів після отримання Продукції та в повному обсязі, підписання Сторонами видаткової накладної та отримання Покупцем від Постачальника рахунку та інших документів , що передбачені п 2.6 цього Договору.

Розрахунки між сторонами за даним Договором здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця, зазначений в договорі або, за погодженням сторін, в інших формах, не заборонених чинним законодавством (п. 3.3 р. 3 Договору).

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства свої зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару не виконав.

Наявні в матеріалах справи Акти звірки взаєморозрахунків між сторонами по справі станом на 15.06.2012 року та на 31.07.2012 року, які підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб, свідчать про факт визнання відповідачем заборгованості перед позивачем в сумі 13 800 грн.

19.09.2012 року позивач звернувся до ТзОВ "Р.Е.Й.В." з претензією б/н б/д, згідно якої просив протягом 7 календарних днів від дати отримання останньої сплатити заборгованість за поставлену продукцію в сумі 13 800 грн. згідно договору №4773/11. Проте відповідачем дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед ТзОВ "ЕДІКА-Україна" становить 13 800 грн., які позивач і просить стягнути в судовому порядку.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судове засідання не прибув, причин не прибуття не повідомив, документально обґрунтованого відзиву на позов не надав, як і не надав суду доказів добровільної та повної сплати боргу.

За даних обставин, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно договору №4773/11 від 14.12.2011 року на суму 13800грн. правомірними, обґрунтованими, не запереченими відповідачем та такими, що підлягають до задоволення .

Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконувати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

На підставі даної статті позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 230,25 грн., які нараховані за період з 18.04.2012р. по 06.11.2012р., з врахуванням суми поставки та встановленого п.3.2 Договору терміну здійснення платежу.

Розглянувши представлений розрахунок сум 3% річних, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 230 грн. 25 коп. 3% річних правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи) .

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку , передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки .

Згідно ст. ст. 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання . Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Окрім того, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Згідно вимог ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

П. 5.2 р.5 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату за поставлену продукцію Постачальник має право вимагати, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальникові пеню в розмірі 0,05% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, але не більше облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня , від несвоєчасно сплаченої суми. Сплата пені не звільняє Покупця від виконання договірних зобов'язань.

З огляду на наведене, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 574грн. 06 коп., яка нарахована за період з 18.04.2012 року по 06.11.2012 року, з врахуванням суми поставки та встановленого п.3.2 Договору терміну здійснення платежу.

Оцінивши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що він проведений у відповідності з вимогами ст. 232 ГК України та ст.ст. 549,550 ЦК України, не суперечить вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак заявлена позивачем до стягнення сума пені в розмірі 574 грн. 06 коп. підлягає до задоволення (розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Окрім того, предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 1 380 грн. штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що дану санкцію ТзОВ "ЕДІКА-Україна" визначено на підставі п.5.6 Договору, згідно якого зобов'язання однієї сторони сплатити на користь іншої штраф у розмірі 10% від суми договору виникає у разі необґрунтованої відмови Сторони від Договору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зі змісту п. 5.6 Договору слідує, що відповідальність у вигляді сплати штрафу наступає лише у випадку відмови сторони від Договору.

ЦК України містить декілька випадків, коли допускається одностороння відмова від договору купівлі-продажу (поставки). При відмові від договору купівлі-продажу повинні настати умови, передбачені ЦК (якщо договором не встановлені інші причини). Так, наприклад, згідно з п.1 ст. 665 ЦК, покупець вправі відмовитись від договору купівлі-продажу у випадку відмови продавця передати йому проданий товар. Право Продавця відмовитись від договору передбачено п.2 ст. 671 та п.4 ст. 692 ЦК України, зокрема, у випадку, відмови покупця прийняти і оплатити товар або якщо договором купівлі-продажу не встановлено асортимент товару.

В судовому засіданні встановлено, що умовами укладеного договору сторони погодили предмет замовлення, кількість продукції, гарантійним листом від 29.12.2011 року відповідач підтвердив своє зобов'язання згідно Договору №4773/11 від 14.12.2011 року, позивачем поставлено товар зазначений у договорі, відповідачем поставлену позивачем продукцію прийнято без заперечень, а наявні в матеріалах справи акти звірки взаєморозрахунків підтверджуються факт визнання відповідачем заборгованості за отриману продукцію згідно договору №4773/11.

Присутній в судовому засіданні 17.12.2012 року представник позивача повідомив, що жодної відмови від ТзОВ "Р.Е.Й.В." від договору на адресу ТзОВ "ЕДІКА-УКРАЇНА" не надходило.

Таким чином, наявні в матеріалах справи документи свідчать лише про факт укладення правочину, виникнення зобов'язання у сторін та неналежного його виконання відповідачем в частині оплати вартості отриманого товару. Доказів відмови ТзОВ "Р.Е.Й.В." від договору позивачем на надано, судом не здобуто, а невиконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості отриманого товару не може розцінюватись як одностороння відмова від Договору.

Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 380 грн. штрафу є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", вул. Текстильна, 40-а, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 24635111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДІКА-УКРАЇНА", вул. Л. Українки, 17/61, м. Новий Розділ, Львівська область (ідентифікаційний код 34128701):

- 13 800 грн. основного боргу;

- 574 грн. 06 коп. пені;

- 230 грн. 25 коп. 3% річних;

- 1 470 грн. 54 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. В задоволенні решта частини позову - відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Сторони та прокурор вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено 16.01.2013р.

Суддя І.М. Гирила