Рішення

від 21.01.2013 по справі 16/70/5022-1007/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" січня 2013 р.Справа № 16/70/5022-1007/2012 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль.

до відповідача Малого приватного підприємства "Фенікс", вул. Хатки, 64, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область .

За участю представників сторін:

Позивача: Штогрин М.П. - юрисконсульт, довіреність №01/15 від 03.01.2013 року

Відповідача: Гавдида Г.Т. - директор, наказ № 38 від 11.10.2011 року.

Суть справи: Ухвалою суду від 13.12.2012 року розгляд справи було відкладено на 21.01.2013 року на 10 год. 00 хв., керуючись п.п.1,2 ч.1 ст.77 ГПК України в межах строків, передбачених ст. 69 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, звернулось до суду з позовом до Малого приватного підприємства "Фенікс", вул. Хатки, 64, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, про cтягнення заборгованості за надані послуги з постачання та транспортування природного газу в сумі 3291 грн. 19 коп., пені в сумі 247 грн. 52 коп., 3% річних в сумі 54 грн. 10 коп., 1609 грн. 50 коп. судового збору.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем умов договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 01/К-179 від 01.04.2012 року щодо оплати за поставлений природний газ.

В судове засідання представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, подав відзив від 09.01.2013 року на позовну заяву, в якому зазначив, зокрема, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, відповідачем не визнаються, просить суд відмовити в задоволенні позову.

В ході розгляду справи представнику позивача та представнику відповідача роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.ст.20,22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідного клопотання представника позивача та представника відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Згідно п. 1.1 та п. 1.4 р. 1 Положення про Бережанське управління з експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", затвердженого головою Наглядової ради ПАТ "Тернопільгаз", Бережанське управління з експлуатації газового господарства (надалі по тексту - "Управління") утворено в складі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз"; управління - це відокремлений підрозділ Товариства, який не має статусу юридичної особи, здійснює в межах територіального розподілу частину делегованих господарських функцій Товариства з метою одержання прибутку.

01 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Тернопільгаз" в особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства, надалі "Постачальник", з однієї сторони та Малим приватним підприємством "Фенікс", надалі "Споживач" з другої сторони, було укладено типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №01/К-179, у відповідності до п. 1.1. р. 1 якого "Постачальник" постачає природний газ (далі - газ) "Споживачу" в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб "Споживача", а "Споживач" оплачує "Постачальнику" вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

У відповідності до п. 2.1 р. 2 договору, договірні обсяги постачання газу "Споживачу" наводяться в додатку 2 до договору.

Згідно п. 2.6 р. 2 договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених в додатку 1 до договору.

В п. 2.7 р. 2 договору визначається, що "Постачальник" до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє "Споживачу" два примірники акта приймання-передачі газу за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою "Постачальника".

У відповідності до п. 2.8 р. 2 договору "Споживач" протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути "Постачальнику" один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою "Споживача" або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Як визначається в п. 4. 1 р. 4 договору розрахунки за реалізований "Споживачеві" газ здійснюються за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

У відповідності до п. 4.2 р. 4 договору у випадках, передбачених законодавством, до ціни на природний газ додаються:

- збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ;

- тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами;

- тариф на транспортування газу розподільними трубопроводами;

- тариф на постачання газу за регульованим тарифом;

- податок на додану вартість.

Згідно п. 4.4 р. 4 договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 4.1 та 4.2 договору є обов'язковою для сторін з дати набрання нею чинності; визначена на її основі вартість газу буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за газ згідно з умовами договору.

У відповідності до п. 4.5 р. 4 договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 год. години першого дня наступного місяця включно; місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу на загальну кількість реалізованого газу, визначену згідно з розділом 3 договору.

Як визначається в п. 4.6 р. 4 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється "Споживачем" авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору; "Споживач" самостійно розраховує суму платежу , виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період; у разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати "Споживач" розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці; у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період "Споживач" проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 4.7 р. 4 договору оплата вартості послуг з постачання газу за договором здійснюється "Споживачем" виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання "Постачальника".

У відповідності до п. п. 5.3.3 п. 5.3 р. 5 договору "Споживач" зобов'язався оплачувати "Постачальнику" вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Як визначається в п. 10.1 р. 10 типового договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №01/К-179 від 01.04.2012 року, цей договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31.12.2012 року; договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов; при цьому сторони мають переоформити додаток 2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін.

Між сторонами було укладено до договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 01/К-179 від 01.04.2012 року :

- додаток 1 "Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання";

- додаток 2 "Договірні обсяги постачання природного газу на 20__ рік".

Як слідує з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" в особі Бережанського управління з експлуатації газового господарства виконало свої зобов'язання за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом № 01/К-179 від 01.04.2012 року належним чином: здійснило поставку 696 куб. м. природного газу відповідачу на суму 3291 грн. 19 коп . в квітні 2012 року, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу за квітень 2012 року, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача (належним чином засвідчена копія акту приймання-передачі природного газу знаходиться в матеріалах справи).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач прийняті на себе зобов'язання згідно укладеного договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № 01/К-179 від 01.04.2012 року належним чином не виконав, оплату за поставлений йому природний газ не здійснив та допустив заборгованість по оплаті за поставлений природний газ в сумі 3291 грн. 19 коп.

15.01.2013 року між Сторонами було складено Акт звірки розрахунків, підписаний повноважними представниками Сторін та засвідчений печатками Сторін, згідно якого заборгованість відповідача станом на 15.01.2013 року становить 3291 грн. 20 коп. (належним чином засвідчена копія Акту звірки розрахунків станом від 15.01.2013 року знаходиться в матеріалах справи).

Позивач просить стягнути з відповідача 3291 грн. 19 коп. боргу за надані послуги з постачання та транспортування природного газу, що є його правом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами , зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначається частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відзиві від 09.01.2013 року на позовну заяву відповідач зазначив, зокрема, що вимоги позивача, викладені в позовній заяві, відповідачем не визнаються; вказав, що у відповідності до п. 4.6 договору № 01/К-179 від 01.04.2012 року "Споживач" проводить остаточний розрахунок за використаний природний газ не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим; стверджує, що "Споживач" не порушив умови договору і мав намір провести розрахунок, однак, позивач, всупереч умовам договору, не складаючи акт про відключення, без присутності відповідача, відключив постачання газу в приміщенні туалетів по вул. Міцкевича в м. Бережани, орендарем якого є відповідач, просив відмовити в задоволенні позову.

Оскільки позивачем порушено умови договору № 01/К-179 від 01.-4.2012 року, а саме безпідставно відключено газопостачання просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.01.2013 року також зазначив, що відповідачу не надсилався рахунок на оплату за поставлений газ позивачем, вказав, що рахунок № 01/179 від 15.01.2013 року на суму 3291 грн. 20 коп. за використаний природний газ в квітні 2012 року відповідач отримав 15.01.2013 року.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача з огляду на наступне.

В типовому договорі № 01/К-179 на постачання природного газу за регульованим тарифом від 01.04.2012 року не передбачено обов'язку "Постачальника" (позивача) направляти (вручати) рахунок на оплату за поставлений газ "Споживачу" (відповідачу).

Разом з тим, в в п. 4.6 р. 4 вказаного договору передбачено, що оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється "Споживачем" авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачаня газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору; "Споживач" самостійно розраховує суму платежу , виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної велечини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період; у разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати "Споживач" розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці; у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період "Споживач" проводить остаточний розрахунок не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відтак, за умовами даного договору, відповідач, як "Споживач" зобов'язаний самостійно розраховувати суму платежу за природний газ та сплачувати за нього у строк, вказаний в договорі.

Також твердження відповідача щодо тог, що "Споживач" не порушив умови договору і мав намір провести розрахунок, які викладені у відзиві від 09.01.2013 року на позовну заяву, не приймаються судом до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем умов договору (п. 4.6 р. 4) щодо оплати вартості за надані послуги з постачання природного газу.

Відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за газ не пізніше 05 травня 2012 року, однак, такий розрахунок за газ не був проведений. З 06 травня 2012 року почався період прострочення щодо оплати за надані послуги з постачання природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів, що підтверджують виконання відповідачем оплати вартості спожитого ним природного газу та відновлення тим самим порушених майнових прав кредитора на момент розгляду спору судом, відповідачем суду не подано, а, відтак, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3291 грн. 19 коп. заборгованості за поставлений природний газ та послуги по його транспортуванню підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року з наступними змінами , штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року, з наступними змінами , регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що "платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін" . А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п.п. 6.2.2 п. 6.2 р. 6 договору сторони передбачили, що у разі порушення "Споживачем" строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із "Споживача" стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 247 грн. 52 коп. пені за період з 06.05.2012 року по 21.11.2012 року (розрахунок суми пені, який поданий позивачем знаходиться в матеріалах справи).

Судом здійснено перерахунок суми пені за період з 06.05.2012 року по 06.11.2012 року з врахуванням п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За результатами здійсненого перерахунку сума пені за даний період прострочення становить 249 грн. 54 коп. Позивач просить суд стягнути 247 грн. 52 коп. пені, тобто меншу суму.

Відтак, суд вважає, що: до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 247 грн. 52 коп. пені , як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача 54 грн. 10 коп. - 3% річних за період з 06.05.2012 року по 21.11.2012 року ( розрахунок суми 3% річних, який наданий позивачем знаходиться в матеріалах справи).

Перерахувавши суму 3% річних, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача - 54 грн. 10 коп. - 3% річних , підлягають до задоволення, як обгрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не суперечать чинному законодавству.

Розрахунки суми пені та процентів річних судом долучено до матеріалів справи.

За таких обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача : 3291 грн. 19 коп. боргу, 247 грн. 52 коп. пені та 54 грн. 10 коп. - 3% річних.

Судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 43,49,82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити .

2.Стягнути з Малого приватного підприємства "Фенікс", вул. Хатки, 64, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 21142709, на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 03353503 :

- 3291 грн. 19 коп. боргу,

- 247 грн. 52 коп. пені,

- 54 грн. 10 коп. - 3% річних;

- 1609 грн. 50 коп. судового збору в повернення сплачених судових витрат.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати сторонам по справі .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 24 січня 2013 року

Суддя С.О. Хома