Рішення

від 15.01.2013 по справі 1818/1855/2012

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1818/1855/2012

№ провадження 2/588/11/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2013 Тростянецький районний суд Сумської області в складі:

головуючого - судді - Янова Л.М.,

при секретарі Горлянд С. В.,

з участю представника позивача - ОСОБА_1

з участю представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тростянець цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третя особа: приватний нотаріус Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору дарування жилого будинку та прибудинкової земельної ділянки недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом про визнання договору дарування житлового будинку та прибудинкової земельної ділянки недійсним посилаючись на те, що їй на праві власності належав будинок разом з господарськими будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці.

19.08.2009 року приватним нотаріусом Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_5 було посвідчено договір дарування жилого будинку та договір дарування земельної ділянки. Підписуючи ці угоди позивачка не мала наміру безоплатно передати своє майно, вважала, що таким чином забезпечує собі догляд так як має похилій вік та маленьку пенсію. Прочитати текст угода не мала змоги, бо майже не писемна, має поганий зір поставила тільки свій підпис. Всі документи оформляв відповідач. Позивачка повідомляє, що після оформлення документів син разом з невісткою деякий час доглядали її, але потім ставлення їхнє змінилось в сім'ї стали виникати конфлікти, навіть звертались до міліції, однак це не вирішило питання, тому позивачка просить визнати договір дарування жилого будинку з господарськими будівлями і спорудами та договір дарування земельної ділянки недійсними.

Позивачка ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що вона являється особою похилого віку, в цьому році її виповнилось 81 рік, чоловік її помер більше десяти років тому. У неї є син та три доньки. Їй на праві власності належав жилий будинок разом з господарськими будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці. Її син відповідач по справі разом із своєю дружиною, яка на її думку проявляла більшу ініціативу, напевно з огляду на те, що у неї є ще три доньки, які є спадкоємцями першої черги почали обіцяти, що будуть дбати про неї, надавати повсякденну допомогу, якщо вона перепише на сина свій будинок. Повіривши в обіцянки відповідача погодилась підписати договір. В 2009 році було посвідчено договір дарування будинку та земельної ділянки. Підписуючи цей договір думала, що тільки таким чином забезпечує собі догляд, але не розуміла, що назавжди втрачає своє майно. Перший час відповідач з дружиною доглядали її, а згодом стали ображати та навіть погрожували вигнати з будинку. На даний час життя разом в одному будинку не можливе, а тому просить суд визнати договір дарування будинку і земельної ділянки недійсними.

Представник позивачки ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що позивачка не розуміла, що при підписанні договору дарування житлового будинку вона втрачає свій будинок, так як вона жінка похилого віку та є не писемною і не мала змоги перевірити договір власноруч, так як оформленням документів займався її син, якому вона довірила займатися цією справою. Просить суд заявлені вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, та в судовому засіданні пояснив, що він не мав наміру обманувати свою матір коли укладав договір дарування будинку. Вони і до дарування будинку проживали разом однією сім»єю, взаємовідносини були дуже гарні, мати надавала допомогу по догляду за дітьми, вони з дружиною працювали, робили всю домашню роботу, разом харчувались, доступ був і є у всі кімнати. Протягом останніх приблизно двох років між його дружиною та його матір»ю стали виникати сварки на побутовому ґрунті, тобто мати почали говорити дружині, що вона займається магією та регалією, а тому у моєї сестри виникли проблеми в сім»ї. Але це не відповідає дійсності. Дружини готує їжу, прибирає в будинку, мати займає 2 кімнати, в інших двох кімнатах вони живуть з дружиною та двома дітьми. Замків у кімнати, на кухню, ванну кімнату та туалет. Протягом дня мати фактично знаходиться сама вдома і ій ніхто не чинить перепон в користуванні будинком, холодильником та іншими речами. Він після укладення договору дарування значно покращив будинок, зробив ремонт і піклується про матір. Вважає, що підстав для визнання договору дарування недійсним немає. Просить в позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю підтримав думку відповідача, посилається також на те, що під час укладення договору позивачка розуміла наслідки його укладення, так як раніше вона вже укладала подібний договір. Крім того, просить врахувати, що відносини між сторонами були добрі, вони фактично проживали однією сім»єю, чого не заперечує в судовому засіданні і сама позивачка, та підтвердили свідки в суді. При підписанні договору нотаріус роз»ясніє суть договору і його наслідки. Позивачка сама підтверджує, що вона довірила сину збирати документи, разом їздили до нотаріуса і зовсім немає підстав не довіряти в такому випадку і нотаріусу. Крім того вважає, що пропущений термін для звернення до суду з таким позовом.

Третя особа приватний нотаріус Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що при посвідченні договору дарування між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 він виконував звичайні свої обов'язки, передбачені інструкцією. Він точно пам'ятає, що ОСОБА_3 після складання договору особисто прочитала його та їй був наданий достатній час для його ознайомлення, а також вона розуміла, що укладає саме договір дарування, а не інший договір. Претензій ніхто не мав і не було допущено порушення як прав громадян так і діючого законодавства.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що жодна з них не претендує на спірне будинковолодіння, що кожна з них має своє житло. Але підтвердили, що після того, як у однієї з сестер загинув син -то мати почала звинувачувати в цьому невістку і у них виникають сварки.

Вислухавши сторін, свідків, третю особу та представника позивача, вивчивши матеріали справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини:

З витягу державного реєстру правочинів вбачається, що 19.08.2009 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 посвідчено договір дарування жилого будинку та земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.4).

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася, щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом не дійсним.

В судовому засіданні не було встановлено, що позивачка помилялась щодо обставин укладення договору, так як в сім»ї були гарні відносини, не виникало ніяких проти річ -ніхто не мав ніяких претензій по укладенню договору дарування.

У відповідності до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай вигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка продовжує проживати в даному будинку, має окремі 2 кімнати, не позбавлена права і можливості користуватись іншими приміщеннями, має доступ до холодильника, відповідач сплачує комунальні послуги і т.д.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 216, 229, 233 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 3,82,137 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

в позові відмовлено

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Тростянецького районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору дарування житлового будинку та прибудинкової ділянки недісними відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 діб з дня отримання копії рішення.

Суддя: Л. М. Янова