Рішення

від 14.01.2013 по справі 5011-35/15346-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 5011-35/15346-2012 14.01.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС-Юг"

про стягнення 224 039,05 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Стеценко О.В. - предст. за довір.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 14.01.2013, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС-Юг" про стягнення 194 382,50 грн. кредитної заборгованості за кредитним договором №18/2010 від 02.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2012 порушено провадження у справі №5011-35/15346-2012, розгляд справи призначений на 19.11.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2012, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 17.12.2012.

У судовому засіданні 17.12.2012 представник позивача подав суду клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Вказане клопотання судом задоволене (ухвала суду від 17.12.2012 наявна в матеріалах справи).

Представник відповідача у судовому засіданні подав пояснення, в яких заперечував проти нарахування штрафних санкцій та розміру пені та не заперечував проти погашення заборгованості за кредитом.

У судовому засіданні 17.12.2012 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 09.01.2013.

09.01.2013 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 224 039,05 грн. Заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2013, на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 14.01.2013.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2010 між Публічним акціонерним товариством "Інноваційно-промисловий банк" (надалі - позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМС-Юг" (надалі - відповідач, позичальник) було укладено Кредитний договір №18-2010 на обслуговування овердрафту (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Банк надає позичальнику овердрафт (в подальшому - кредит) з 02.11.2010 по 30.12.2010 з лімітом кредитування у сумі 400 000,00 грн. зі сплатою позичальником за фактичне користування кредитом 28% річних (п.п. 1.1., 1.2. Кредитного договору).

Договором про внесення змін від 04.04.2011 до Кредитного договору №18-2010 від 02.11.2010 на обслуговування овердрафту сторонами було встановлено новий ліміт кредитування у розмірі 200 000,00 грн., а також продовжено строк повернення кредиту до 27.05.2011.

На виконання умов договору та відповідно до заяви позичальника від 22.09.2010, позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 200 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером №1 від 23.09.2010, копія якого міститься в матеріалах справи. .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає про те, що в порушення умов Кредитного договору Позичальник не виконує належним чином свої зобов'язання в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, що призвело до виникнення заборгованості за Кредитним договором, розмір якої станом на 08.01.2013 складає 183 594,52 грн.

Відповідач у поданих пояснення не заперечував проти погашення заборгованості за кредитом та заперечив проти нарахування штрафних санкцій та розміру пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як пояснив позивач та свідчать матеріали справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення суми кредиту за Кредитним договором у розмірі 131 049,15 грн., та зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 52 545,37 грн.

Доказів сплати заборгованості по кредиту та процентам за користування кредитом відповідач не надав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 8.1. Кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів за кредит, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (діючої у період нарахування пені) від суми простроченої заборгованості за кредитом та (або) процентами за кожний день прострочення платежу.

Пеня нараховується методом "факт/факт" починаючи з дня, наступного за днем у якому позичальник повинен був виконати зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом та (або) поверненню кредиту, але не виконав, або виконав не у повному обсязі і закінчується днем фактичної сплати простроченої суми процентів та (або) кредиту (включно).

Як передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом, позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 5 355,37 грн., пеню за несвоєчасну сплату кредиту у розмірі 28 356,61 грн. та проценти річних у розмірі 6 732,55 грн.

Перевіривши правильність здійснених позивачем розрахунків пені та процентів річних суд вважає їх обґрунтованими, а тому зазначені вимоги позивача підлягають задоволенню згідно наданих розрахунків.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повернення кредиту, сплати процентів за користування ним у встановлені договором строки та обсягах і не навів підстав для звільнення його від зазначеного обов'язку, контррозрахунку суми заборгованості та штрафних санкцій не надав.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 224 039,05 грн.

З огляду на задоволення позову, судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМС-Юг" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 30/32, кв. 80, ідентифікаційний код 30966711) на користь Публічного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий банк" (61003, Харківська обл., місто Харків, вул. Клочківська, буд. 3, ідентифікаційний код 20021814) 131 049,15 грн. (сто тридцять одну тисячу сорок дев'ять гривень 15 коп.) - заборгованості по кредиту, 52 545,37 грн. (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот сорок п'ять гривень 37 коп.) - заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 33 711,98 грн. (тридцять три тисячі сімсот одинадцять гривень 98 коп.) - пені, 6732,55 грн. (шість тисяч сімсот тридцять дві гривні 55 коп.) - процентів річних, грн. 4480,80 грн. (чотири тисячі чотириста вісімдесят гривень 80 коп.) - судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 21.01.2013

Суддя М.Є. Літвінова