Рішення

від 26.06.2006 по справі 30/181-06-5680

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/181-06-5680

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2006 р.Справа  № 30/181-06-5680

За позовом: Приватне підприємство „Санаре”

До відповідача: Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України ;

                    Приватне підприємство „О-С-В”                                            

Про  визнання договору недійсним

Та за зустрічним позовом: Приватне підприємство „О-С-В

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України;

До відповідача: Приватне підприємство „Санаре”

Про визнання договору дійсним

                                                                                                                 Суддя   РОГА Н.В.

                                                  Представники:

Від ПП „Санаре”: Петрова Ю.Г.- довіреність від 19.06.2006р.

Від ЦСБУ: Кубліцький І.В.- довіреність від 22.03.2006р.

Від ПП „О-С-В”- Оганян В.С.- директор

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство (далі - ПП) „Санаре”, заявив вимогу до Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України (далі –ЦСБУ) та Приватного підприємства (далі - ПП) „О-С-В”   про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна- будинків та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, розташованого за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський р-н, с. Грибівка, вул. Грибівська, 5, від 23.03.2006р., укладеного між ЦСБУ та ПП „О-С-В”.

Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на своїх вимогах.          

Відповідач –ПП „О-С-В”  проти  позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач –ЦСБУ проти позову заперечує, посилаючись на його необґрунтованість, безпідставність.

В ході розгляду справи ПП „О-С-В” подало зустрічну позовну заяву до ПП „Санаре”, за участю третьої особи на стороні позивача яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ЦСБУ, про визнання дійсним  та таким що відповідає вимогам законодавства договору купівлі-продажу від 23.03.2006р., укладеного між ЦСБУ та ПП „О-С-В”. Представник ПП „О-С-В” на задоволенні зустрічного позову наполягає .

Третя особа на стороні позивача за зустрічним позовом , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ЦСБУ зустрічну позовну повністю підтримує.  

Відповідач за зустрічним позовом –ПП „Санаре” проти позову заперечує, вважає його таким, що не підлягає задоволенню.

У розгляді справи оголошувалась перерва відповідно до ст.77 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

12 січня 1999р. між військовою частиною А0200 (орендодавець) та ПП „Санаре” (орендар) був укладений договір оренди державного майна, відповідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування приміщення дитячого оздоровчого комплексу „Зірочка” , розташованого за адресою: Одеська  обл.., Овідіопольський р-н, с. Грибівка. Термін дії договору –по 12.01.2048р.

23 березня 2006р. між ЦСБУ (продавець) та ПП „О-С-В” (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно якого Продавець  (право власності на об'єкти , що відчужуються, підтверджено Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Виконкомом Дальницької сільської ради 11.08.2005р. ) передає, а Покупець приймає у власність об'єкти нерухомого майна –будинки та споруди дитячого оздоровчого комплексу „Зірочка”, загальною площею 8164,7 кв.м, розташованого за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Грибівка, вул. Грибівська, 5, на земельній ділянці 78000кв.м за фактичним використанням.  Договір посвідчений нотаріально.

Позивач по справі -ПП „Санаре” вважає , що зазначений договір купівлі - продажу має бути визнаний недійсним на підставі ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України , посилаючись на відсутність у ЦСБУ документів, які б підтвердили повноваження ЦСБУ на продаж об'єкту купівлі-продажу, відсутність рішення Кабінету Міністрів України на відчуження військового майна. Позивач також зазначив, що при визначенні ціни договору  була прийнята оцінка, вказана у витязі Овідіопольського РБТІ, а не визначена експертним шляхом, майно відчужувалося без проведення тендеру, що також є порушенням чинного законодавства.

Позивач також зазначив, що відповідно до ч.4 ст.55 Закону України „Про нотаріат” посвідчення угод про відчуження нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням вказаного майна, отже, оскаржуваний договір мав бути посвідчений нотаріусами Овідіопольського нотаріального округу, а не Одеського міського нотаріального округу.

Крім того, позивач звернув увагу суду на те, що договір містить недостовірні дані стосовно фактичного використання земельної ділянки, яка ЦСБУ не надавалася.

Пункт 15 оскаржуваного договору встановлює, що право власності на зазначені об'єкти нерухомого майна виникає у Покупця після державної реєстрації цього право чину, що не відповідає вимогам п.4 ст.27 Закону України „Про приватизацію державного майна”.

Особа, яка підписала оскаржуваний договір від імені Продавця, на думку позивача, не мала таких повноважень, у зв'язку з тим, що ЦСБУ не отримувало повноважень на продаж від Кабінету Міністрів України.

ЦСБУ проти позову заперечує, вважає позов необґрунтованим та таким , що не підлягає задоволенню. Представник ЦСБУ в судовому засіданні зазначив, що відповідно до п.1 Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове),  затвердженого наказом   Міністра оборони України №129 від 12.04.2002р. (в чинній редакції), ЦСБУ –це державна  госпрозрахункова установа, яка заснована на державній власності, підзвітна і підконтрольна Міністерству оборони України.

П. 12 Положення встановлює, що ЦСБУ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку у тому числі й в іноземній валюті, печатку із зображенням Герба України і своїм найменуванням. Відповідно до п.п.12.2. Положення  ЦСБУ має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові і немайнові права, нести зобов'язання, виступати позивачем і відповідачем у суді, господарському чи третейському суді, укладати мирові угоди. Відповідно до п.п.12.4. Положення ЦСБУ не несе відповідальності за  зобов'язаннями Засновника, а Засновник не несе відповідальності за зобов'язаннями ЦСБУ.

П. 13 Положення передбачає, що ЦСБУ самостійно планує та провадить свою господарську діяльність відповідно до замовлень МО України; цивільно-правових угод укладених з підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами як резидентами так і нерезидентами України; встановленим порядком реалізує майно, продукцію та надає послуги за цінами і тарифами установленими самостійно з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством.

Згідно ч.1 ст. 73 ГК України, юридична особа, що утворюється компетентним                        органом  державної  влади, яким у тому числі є Міністерство оборони України, в   розпорядчому   порядку   на   базі відокремленої частини державної власності,  і входить до сфери його управління –є державним підприємством.

П.п. 11.1. Положення про ЦСБУ встановлено, що майно ЦСБУ формується за рахунок майна, переданого йому Засновником, доходів від господарської діяльності, інших находжень, не заборонених законодавством. Ч.3 ст. 73 ГК України визначає, що майно державного підприємства  перебуває   у державній  власності  і  закріплюється  за  таким підприємством на  праві господарського відання...

Згідно п.п 11.2 Положення про ЦСБУ  майно ЦСБУ є державною власністю і належить йому на праві повного господарського відання.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, військове майно – це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Ст. 3 цього Закону визначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною  Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Положенням „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил”, установлюється порядок відчуження військового майна закріпленого за військовими частинами Збройних сил України. П. 2 цього Положення визначено, що під військовою частиною розуміється, військова частина, заклад, установа, організація, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету і входять до складу Збройних сил.

Крім того, відповідач зазначив, що ст. 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” визначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних сил України на праві оперативного управління. Згідно п. 11.2. Положення про ЦСБУ майно Управління є державною власністю і належить йому на праві повного господарського відання.

Таким чином, на думку відповідача, ЦСБУ не є військовою частиною у розумінні наведених нормативних актів, а на майно що належить ЦСБУ на праві повного господарського відання, не поширюється Закон України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” та Положення   „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил”.

За таких обставин, ЦСБУ вважає, що не має підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 23.03.2006р.

Відповідно з погодженням Міністра оборони України від 20.04.2005р. на реалізацію, згідно з чинним законодавством, будівель та споруд пансіонату „Арктика” та дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, ЦСБУ провело підготовчу роботу по реалізації зазначеного майна. За листом №10/1786/1 від 29.08.2005р. начальника ЦСБУ МО України,  Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, було доручено провести експертизу про визначення залишкової вартості будинків та споруд  дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка., вул. Грибівська, 5. Відповідно висновку спеціалістів №7642 від 01.12.2005р., загальна залишкова вартість будівель та споруд  дитячого оздоровчого табору „Зірочка” становить 5 136 480 грн. 17.01.2006р. на сайті  agent.com.ua щоденної газети „ДЕЛО” ЦСБУ опублікувала оголошення №998 про продаж діючого оздоровчого табору в с. Грибівка, Овідіопольського району Одеської області, розташованому на земельної ділянці 13 га.    

З метою виконання Комплексної програми будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, 30.01.2006р.  ЦСБУ доручив філії ЦСБУ - „Укроборонбуд” організувати роботу по збору, аналізу пропозицій що надходять від суб'єктів господарської діяльності, які зацікавлені у придбанні будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка. Директор філії ЦСБУ –„Укроборонбуд” 30.01.2006р. виніс  наказ №1, яким  голові постійної робочої групи  наказано організувати роботу по збору, аналізу пропозицій що надходять від суб'єктів господарської діяльності, які зацікавлені у придбанні будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка.

22.03.2006р. ПП „О-С-В” подало до філії ЦСБУ –„Укроборонбуд” пропозицію щодо можливості придбання будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, за суму 5 400 000 грн.

Відповідно до протоколу №22 від 22.03.2006р. засідання постійної робочої групи з визначення найкращої пропозиції щодо придбання будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка., вул. Грибівська, 5, вирішено: 1) Запропоновані пропозиції ПП „О-С-В”, щодо придбання ним будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул. Грибівська, 5 визнати найкращими. 2) Надати ПП „О-С-В” виключне право на придбання будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул. Грибівська, 5.

ПП „О-С-В” проти позову заперечує, вважає безпідставним, необґрунтованим, та подав зустрічну позовну заяву про визнання дійсним Договору купівлі-продажу від 23.03.2006р. виходячи з наступного.

Відповідно ст. 777 ЦК України, наймач,  який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найом, має переважне право перед іншими особами на її придбання. Однак, визначена норма ЦК України є загальним положенням, що підлягає застосуванню до договорів найму (оренди) у випадках якщо правовідносини оренди неврегульовані іншим законом.

Договір оренди державного майна від 12.01.1999р. укладений між Військовою частиною А0200 та ПП „Санаре”, та договір купівлі-продажу від 23.03.2006р. укладений між ЦСБУ МО України та ПП „О-С-В”, є господарськими угодами виходячи з вимог ст. 179 Господарського кодексу  України.

Відповідно до цього та виходячи з положень ст. 3 Господарського кодексу України, відносини що існували між позивачем за первісним позовом та відносини що існували між ПП „О-С-В” та ЦСБУ МО України, є господарськими.

Ст. 1 Господарського кодексу України встановлено, що при врегулюванні господарських відносин повинні застосовуватись норми Господарського кодексу  України, який є спеціальним законом відносно Цивільного кодексу України. Таким чином, відповідач вважає, що  до  правовідносин,  що існували за договором оренди державного майна від 12.01.1999р., повинні застосовуватись положення §5 глави 30 ГК України, а не положення §3 глави 58 ЦК України (у тому числі  ст. 777 ЦК України).

Ст. 285 Господарського кодексу України визначено права та обов'язки орендаря за договором оренди, та не вказано на наявність у орендаря переважного права на придбання об'єкта оренди у разі його викупу. Відповідно до ч. 1 ст. 289 ГК України  орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Договір оренди державного майна від 12.01.1999р., укладений між Військовою частиною А0200 та ПП „Санаре” не передбачає такого права за орендарем.

Таким чином, на думку ПП „О-С-В”, ПП „Санаре” не мало переважного права на викуп майна, що є предметом договору купівлі-продажу №1270 від 23.03.2006р., укладеного між ЦСБУ і ПП „О-С-В”.

ПП „Санаре” за позовом оспорює дійсність договору купівлі-продажу № 1270 від 23.03.2006р.,  укладеного між ЦСБУ і ПП „О-С-В”, посилаючись на те, що при укладенні даного договору не було дотримано процедур, передбачених Законом України  „Про приватизацію державного майна” та Положення „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919, та що умови самого договору суперечать наведеним актам законодавства. Однак, ст. 1 Закону України „Про приватизацію державного майна”, приватизація державного майна –відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна що належить Автономної Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону... При цьому ст. 6 наведеного закону визначає, що суб'єктами процесу приватизації є державні органи приватизації, покупці та посередники. В свою чергу ч.1 ст. 7 Закону України „Про приватизацію державного майна” встановлено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономної Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Таким чином, відповідач вважає, що  процедуру приватизації може бути проведено лише відносно майна, що знаходиться у веденні Фонду державного майна України. Майно, що є предметом купівлі-продажу за договором №1270 від 23.03.2006р. у віданні Фонду державного майна України, його регіональних відділеннях та представництвах, не знаходилось, у тому числі на момент   укладання договору. Отже, на думку відповідача,  відчуження наведеного майна не могло бути проведено за процедурою приватизації, передбаченою  Законом України „Про приватизацію державного майна”. В свою чергу зазначений Закон не вказує що державне майно може бути відчужено лише шляхом приватизації.

За таких обставин, ПП „О-С-В” вважає, що Закон України „Про приватизацію державного майна” на процес відчуження майна, що є предметом договору №1270 від 23.03.2006р. не поширюється, у зв'язку з чим  Постанова Кабінету Міністрів України №910 від 21.08.1997р. „Про порядок  сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкт приватизації” у даному випадку не підлягає застосуванню.  

На підставі рішення Господарського суду м. Києва від  20.07.2004р. по справі №20/175, яке набрало законної сили, визнано право власності на будинки та споруді дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул. Грибівська, 5, за Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України. 11.08.2005р. виконком Дальницької селищної ради, на виконання рішення Господарського суду м. Києва від  20.07.2004р. по справі №20/175,  прийняв рішення №183 „Про видачу свідоцтва на право власності на дитячий оздоровчий табір „Зірочка”, який розташований в с. Грибівка, по вул. Грибівська, 5, та зобов'язав Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації підготувати право установчі документи.

На підставі вищезазначеного рішення виконкому Овідіопольським РБТІ виготовлено свідоцтво на право власності від 11.08.2005 р., яким за Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України визнано право загальнодержавної власності на будинки та споруди дитячого оздоровчого табору „Зірочка”. Зазначене свідоцтво в супереч ствердженням позивача судом недійсним не визнавалось, та є чинним. Скасування рішення №183 від 11.5.2005р. виконкому Дальницької селешної ради, на підставі якого видане зазначене свідоцтво про право власності за ЦСБУ, рішенням Дальницької селищної ради , на думку відповідача, не є підставою для скасування свідоцтва, та не означає його автоматичного скасування. Адже, Закон України „Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно”, не передбачає можливості скасування свідоцтва про право власності. Відповідно до чинного законодавства, свідоцтво про право власності може бути визнано недійсним у судовому порядку.

22.03.2006р. ПП „О-С-В” подало до філії ЦСБУ –„Укроборонбуд” пропозицію щодо можливості придбання будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, за суму 5 400 000 грн.

Відповідно до протоколу №22 від 22.03.2006р. засідання постійної робочої групи з визначення найкращої пропозиції щодо придбання будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка., вул. Грибівська, 5, вирішено: 1) Запропоновані пропозиції ПП „О-С-В”, щодо придбання ним будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул. Грибівська, 5 визнати найкращими. 2) Надати ПП „О-С-В” виключне право на придбання будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул. Грибівська, 5.

Відповідно до ст. 55 Закону України  „Про нотаріат”, посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної   ділянки,   іншого   нерухомого   майна   провадиться   за   місцезнаходженням вказаного майна, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину.

На підставі зазначеного, ПП „О-С-В” вважає, що  23.03.2006р. між ЦСБУ МО України та ПП „О-С-В” було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який цілком відповідає вимогам чинного законодавства, а  позов ПП „Санаре” задоволенню не підлягає.

В ході розгляду  справи, враховуючи наявність позову ПП „Санаре”, ПП „О-С-В” подало зустрічну позовну заяву про визнання дійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.03.2006р., укладеного між ЦСБУ та ПП „О-С-В”. В обґрунтування позову позивач за зустрічним позовом посилається на ті ж обставини та норми законодавства, що викладені ним у відзиві на позовну заяву ПП „Санаре”.

Відповідач за зустрічним позовом –ПП „Санаре” проти зустрічного позову заперечує, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність , та з мотивів, викладених у позовній заяві.

Розглянув матеріали справи суд доходить до такого висновку :

Відповідно ст. 777 Цивільного кодексу  України, наймач,  який належно виконує свої обов'язки  за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найом, має переважне право перед іншими особами на її придбання. Однак, визначена норма ЦК України є загальним положенням, що підлягає застосуванню до договорів найму (оренди) у випадках якщо правовідносини оренди неврегульовані іншим законом.

Договір оренди державного майна від 12.01.1999р. укладений між Військовою частиною А0200 та ПП „Санаре”, та договір купівлі-продажу від 23.03.2006р. укладений між ЦСБУ МО України та ПП „О-С-В”, є господарськими угодами виходячи з вимог ст. 179 Господарського кодексу України.

Відповідно до цього та виходячи з положень ст. 3 Господарського кодексу  України, відносини що існували між позивачем за первісним позовом та відносини що існували між ПП „О-С-В” та ЦСБУ МО України, є господарськими.

Ст. 1 Господарського кодексу  України встановлено, що при врегулюванні господарських відносин повинні застосовуватись норми Господарського кодексу  України, який є спеціальним законом відносно Цивільного кодексу  України. Таким чином, до к правовідносин,  що існували за договором оренди державного майна від 12.01.1999р., повинні застосовуватись положення §5 глави 30 ГК України, а не положення §3 глави 58 ЦК України (у тому числі  ст. 777 ЦК України).

Ст. 285 Господарського кодексу  України визначено права та обов'язки орендаря за договором оренди, та не вказано на наявність у орендаря переважного права на придбання об'єкта оренди у разі його викупу. Ч. 1 ст. 289 цього ж Кодексу  України передбачено, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Договір оренди державного майна від 12.01.1999р. укладений між Військовою частиною А0200 та ПП „Санаре” не передбачає такого права за орендарем.

В свою чергу ст. 75 Господарського кодексу  України, яка є спеціальною нормою, що регулює господарські відносини з відчуження державного майна чітко визначає механізм такого відчуження, утому числі вказано, що  відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і як правило на конкурентних засадах.

Таким чином, ПП „Санаре” не мало переважного права на викуп майна, що є предметом договору купівлі-продажу №1270 від 23.03.2006р., укладеного між ЦСБУ і ПП „О-С-В”.

Відповідно до ст. 83 Цивільного кодексу  України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. При цьому, товариством є організація,  створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають  право участі  у цьому товаристві. Товариство  може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. В свою чергу, установою є  організація,   створена  однією  або   кількома  особами (засновниками), які  не беруть  участі в управлінні  нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для  досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна.

Відповідно до п.1 Положення про Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове), затвердженого наказом  Міністра оборони України №129 від 12.04.2002р. (в чинній редакції), ЦСБУ –це державна  госпрозрахункова установа, яка заснована на державній власності, підзвітна і підконтрольна Міністерству оборони України. П. 12 Положення встановлює, що ЦСБУ є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банку у тому числі й в іноземній валюті, печатку із зображенням Герба України і своїм найменуванням. Відповідно до п.п.12.2. Положення  ЦСБУ має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові і немайнові права, нести зобов'язання, виступати позивачем і відповідачем у суді, господарському чи третейському суді, укладати мирові угоди.

Згідно п.п.12.3. Положення ЦСБУ несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно із законом , ЦСБУ не несе відповідальності за  зобов'язаннями Засновника, а Засновник не несе відповідальності за зобов'язаннями ЦСБУ (п.п.12.4) .

П. 13 Положення передбачає, що ЦСБУ самостійно планує та провадить свою господарську діяльність відповідно до замовлень МО України; цивільно-правових угод укладених з підприємствами, установами, організаціями і фізичними особами як резидентами так і нерезидентами України; встановленим порядком реалізує майно, продукцію та надає послуги за цінами і тарифами установленими самостійно з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством.

Згідно ч.1 ст. 73 Господарського кодексу України, юридична особа, що утворюється компетентним органом  державної  влади, яким у тому числі є Міністерство оборони України,  в   розпорядчому   порядку   на   базі відокремленої частини державної власності,  і входить до сфери його управління –є державним підприємством.

П.п. 11.1. Положення про ЦСБУ встановлено, що майно ЦСБУ формується за рахунок майна, переданого йому Засновником, доходів від господарської діяльності, інших находжень, не заборонених законодавством. Відповідно до ч.3 ст. 73 Господарського кодексу  України  майно державного підприємства  перебуває   у державній  власності  і  закріплюється  за  таким підприємством на праві господарського відання. Ця ж норма міститься у п.п 11.2 Положення про ЦСБУ, у якому визначено, що майно ЦСБУ є державною власністю і належить йому на праві повного господарського відання.

ПП „Санаре” за позовом оспорює дійсність договору купівлі-продажу № 1270 від 23.03.2006р. укладеного між ЦСБУ і ПП „О-С-В”, посилаючись на те, що при укладенні даного договору не було дотримано процедур, передбачених Законом України „Про приватизацію державного майна” та Положення „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919, та що умови самого договору суперечать наведеним актам законодавства.

Однак, ст. 1 Закону України „Про приватизацію державного майна”, приватизація державного майна –відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна що належить Автономної Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону. При цьому ст. 6 наведеного закону визначає, що суб'єктами процесу приватизації є державні органи приватизації, покупці та посередники.

В свою чергу ч.1 ст. 7 Закону України  „Про приватизацію державного майна” встановлено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономної Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні. Таким чином , процедуру приватизації може бути проведено лише відносно майна, що знаходиться у веденні Фонду державного майна України.

Майно, що є предметом купівлі-продажу за договором №1270 від 23.03.2006р. у віданні  Фонду державного майна України, його регіональних відділеннях та представництвах, не знаходилось, у тому числі на момент   укладання договору. Отже відчуження наведеного майна не могло бути проведено за процедурою приватизації, передбаченою  Законом України „Про приватизацію державного майна”.

В свою чергу, Закон України  „Про приватизацію державного майна” не вказує що державне майно може бути відчужено лише шляхом приватизації. У зв'язку з тим, що зазначений Закон  на процес відчуження майна, що є предметом договору №1270 від 23.03.2006р. не поширюється,  Постанова Кабінету Міністрів України №910 від 21.08.1997р. „Про порядок  сплати і розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкт приватизації”  у даному випадку також не підлягає застосуванню.  

Відповідно до ст. 1 Закону України  „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, військове майно –це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. Ст. 3 цього Закону визначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною  Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна.

Положенням „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил”, установлюється порядок відчуження військового майна закріпленого за військовими частинами Збройних сил України. Відповідно до п. 2 цього Положення  під військовою частиною розуміється, військова частина, заклад, установа, організація, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету і входять до складу Збройних сил. Відповідно до Положення про ЦСБУ, ЦСБУ є госпрозрахунковою юридичною особою.

Крім того, ст. 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” визначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних сил України на праві оперативного управління, а п. 11.2. Положення про ЦСБУ визначено, що майно ЦСБУ є державною власністю і належить йому на праві повного господарського відання. Таким чином, ЦСБУ не є військовою частиною у розумінні наведених нормативних актів, а на майно що належить ЦСБУ на праві повного господарського відання, не поширюється Закон України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” та Положення   „Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних сил”.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України  цей  Кодекс  визначає  основні  засади  господарювання   в Україні  і регулює господарські відносини,  що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами       господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками  відносин у сфері господарювання.

Рішенням Господарського суду м. Києва від  20.07.2004р. по справі №20/175, яке набрало законної сили, визнано право власності на будинки та споруді дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, розташованого за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул. Грибівська, 5, за Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України.

11.08.2005р. виконком Дальницької селищної ради, на виконання рішення Господарського суду м. Києва від  20.07.2004р. по справі №20/175,  прийняв рішення №183 „Про видачу свідоцтва на право власності на дитячий оздоровчий табір „Зірочка”, який розташований в с. Грибівка, по вул. Грибівська, 5, та зобов'язав Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації підготувати право установчі документи.

Овідіопольським РБТІ виготовлено свідоцтво на право власності від 11.08.2005 р., згідно якого за Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України визнано право загальнодержавної власності на будинки та споруди дитячого оздоровчого табору „Зірочка”. Зазначене свідоцтво в супереч ствердженням позивача судом недійсним не визнавалось, та є чинним. Скасування рішення №183 від 11.5.2005р. виконкому Дальницької селищної ради, на підставі якого видане зазначене свідоцтво про право власності за ЦСБУ, рішенням Дальницької селищної ради не є підставою для скасування свідоцтва, та не означає його автоматичного скасування.

Закон України  „Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно” не передбачає можливості скасування свідоцтва про право власності. Відповідно до чинного законодавства, свідоцтво про право власності може бути визнано недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ст. 75 Господарського кодексу України, відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і як правило на конкурентних засадах.

За погодженням Міністра оборони України від 20.04.2005р. на реалізацію, згідно з чинним законодавством, будівель та споруд пансіонату „Арктика” та дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, ЦСБУ провело підготовчу роботу по реалізації зазначеного майна. Листом №10/1786/1 від 29.08.2005р. начальника ЦСБУ МО України,  Київському науково-дослідному інституту судових експертиз., було доручено провести експертизу про визначення залишкової вартості будинків та споруд  дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка., вул. Грибівська, 5. Відповідно висновку спеціалістів №7642 від 01.12.2005р., загальна залишкова вартість будівель та споруд  дитячого оздоровчого табору „Зірочка” становить 5 136 480 грн.

17.01.2006р. на сайті  agent.com.ua щоденної газети „ДЕЛО” ЦСБУ опублікувала оголошення №998 про продаж діючого оздоровчого табору в с. Грибівка, Овідіопольського району Одеської області, розташованому на земельної ділянці 13 га.    

З метою виконання Комплексної програми будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, 30.01.2006р.  ЦСБУ доручив філії ЦСБУ - „Укроборонбуд” організувати роботу по збору, аналізу пропозицій що надходять від суб'єктів господарської діяльності, які зацікавлені у придбанні будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка.  Директор філії ЦСБУ –„Укроборонбуд” 30.01.2006р. виніс  наказ №1 , яким голові постійної робочої групи наказано  організувати роботу по збору, аналізу пропозицій що надходять від суб'єктів господарської діяльності, які зацікавлені у придбанні будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка.

22.03.2006р. ПП „О-С-В” подало до філії ЦСБУ –„Укроборонбуд” пропозицію щодо можливості придбання будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, за суму 5 400 000 грн.

Відповідно до протоколу №22 від 22.03.2006р. засідання постійної робочої групи з визначення найкращої пропозиції щодо придбання будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка., вул. Грибівська, 5, вирішено: 1) Запропоновані пропозиції ПП „О-С-В”, щодо придбання ним будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул. Грибівська, 5 визнати найкращими. 2) Надати ПП „О-С-В” виключне право на придбання будівель та споруд дитячого оздоровчого табору „Зірочка”, який розташовано за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Грибівка, вул. Грибівська, 5.

Відповідно до ст. 55 Закону України „Про нотаріат”, посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної   ділянки,   іншого   нерухомого   майна   провадиться   за   місцезнаходженням вказаного майна, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину.

23.03.2006р. між ЦСБУ МО України та ПП „О-С-В” було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який цілком відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, з вище наведеного, позов ПП „Санаре” задоволенню не підлягає, а зустрічна позовна заява ПП „О-С-В” підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на забезпечення судового процесу покласти на відповідача за зустрічним позовом   згідно зі ст.ст.44,49 ГПК України.

                 Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

                                          ВИРІШИВ:

1.          У задоволенні позову Приватного підприємства „Санаре” –відмовити.

2.          Зустрічну позовну заяву Приватного підприємства „О-С-В” –задовольнити .

3.           Визнати дійсним договір  купівлі-продажу нерухомого майна від 23 березня 2006р., укладений між Центральним спеціалізованим будівельним управлінням Міністерства оборони України та Приватним підприємством „О-С-В”.

4.          Стягнути з Приватного підприємства „Санаре” (Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Грибівка, б\в „Зірочка” , код 25036950) на користь Приватного підприємства „О-С-В”                     (м. Одеса, вул. Дворянська, 31, кв.1 , код 33508613)  витрати по сплаті держмита у сумі 85 грн. на витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з  дня його прийняття.

               Накази  видати після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                       Рога Н. В.