Постанова

від 17.01.2013 по справі 12412/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"17" січня 2013 р. Справа № 2а-12412/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрієць М.О.,

за участю представника позивача - Міліруд Є.О.,

представника відповідача - Озацької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В:

Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ" (далі по тексту - позивач, підприємство "СПЕЦ") звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України (далі по тексту -відповідач, СДПІ ВПП), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.07.2012 року № 0000410041 про збільшення підприємству"СПЕЦ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 188374, 50 грн. та податкове повідомлення - рішення від 07.07.2012 року № 0000400041 про збільшення суми грошового зобов'язання підприємству "СПЕЦ" з податку на прибуток в сумі 123747, 00 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він не згоден із висновками відповідача, викладеними у акті перевірки акт № 227/41-018/05837085 від 26.06.2012 р. про порушення ним п. 198.3, п. 198.4, ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, про завищення податкового кредиту на загальну суму 136201, 0 грн. за період з травня по грудень 2011 року та заниження суми ПДВ, яка підлягає перерахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 136201, 0 грн. за період з травня по грудень 2011 року, а також п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, про завищення витрат за 2-4 квартал 2011 року на суму 538030, 0 грн. внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2-4 квартал 2011 року в розмірі 123747, 0 грн.

На підставі цього акту перевірки були винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Як вказує позивач в акті перевірки міститься посилання відповідача на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 344X22-90/33835071 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ "Технології нових генерацій" щодо підтвердження відомостей з платниками податків ТОВ "Ліката", ТОВ "Юкмас", ТОВ "Тала Груп", згідно якого констатовано, що ТОВ "Технології нових генерацій" не надало підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань. Даний акт щодо контрагента позивача містить інформацію про отримання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва актів перевірок щодо ТОВ "Ліката", ТОВ "Юкмас", ТОВ "Тала Груп", якими встановлена нікчемність їх правочинів з контрагентами. Через що вважає, що під час дослідження господарських взаємовідносин підприємства "СПЕЦ" з ТОВ "Технології нових генерацій" та вивчення всіх без винятку бухгалтерських та податкових документів, відповідачем не надано належну правову оцінку, проте прийнято до уваги акти перевірок щодо контрагентів ТОВ "Технології нових генерацій" по ланцюгу, та є на думку позивача протиправним.

Крім того, вказує на те, що реальність господарських операцій між ним та ТОВ "Технології нових генерацій" повністю підтверджується копіями первинних документів.

Відповідач надав до суду письмові заперечення в яких зазначив, зокрема, те що перевіркою встановлено, що від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС отримано акт № 344/22-90/33835071 від 27.04.2012 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Технології нових генерацій» (код ЄДРПОУ 33835071) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Ліката» (код ЄДРПОУ 37009784); ТОВ «Юкмас» (код ЄДРПОУ 37009873); ТОВ «Тала Груп» (код ЄДРПОУ 37170667) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року». ТОВ «Технології нових генерацій» не є виробником поставлених товарів УРА ТОВ -підприємство «СПЕЦ». Постачальниками продукції (товарів) були:

ТОВ «Тала Груп» (код ЄДРПОУ 37170667) у травні - червні 2011 року;

ТОВ «Юкмас» (код ЄДРПОУ 37009873) у липні - жовтні 2011 року;

ТОВ «Ліката» (код ЄДРПОУ 37009784) у листопаді - грудні 2011 року.

Вказує, що в ході перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС надано запит від 19.04.2012 року №1 ТОВ «Технології нових генерацій» щодо надання первинних документів, які засвідчують реалізацію товарів, що були придбані у ТОВ «Ліката», ТОВ «Юкмас», ТОВ «Тала Груп». Посадовими особами ТОВ "Технології нових генерацій" станом на дату складання акту не надано пояснення та їх документальне підтвердження щодо подальшої реалізації товару, який був придбаний у ТОВ «Ліката», ТОВ «Юкмас» та ТОВ «Тала Груп».

Крім того, як зазначає відповідач, на перевірку не надані докази транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Технології нових генерацій» товару.

Вважає, що ним правомірно було винесені податкові повідомлення - рішення на підставі акту перевірки підприємства «СПЕЦ», а підстави для їх скасування відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених в акті перевірки і письмових запереченнях на адміністративний позов та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що підприємство «СПЕЦ», є юридичною особою та зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.11.1991 р., про що свідчать копія статуту (а.с. 241а-247 т.1), копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 495892 від 17.11.1992 р. (а.с. 248 т.1), включене до ЄДРПОУ, що підтверджується копією довідки з ЄДРПОУ серії АА № 405255, виданої 11.11.2011 р. Головним управлінням статистики у Харківській області (а.с. 249 т.1) та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ, що також підтверджується копією довідки № 145 про взяття на облік платника податків від 11.11.2002 р. (а.с. 250 т.1).

Як вказано у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головним серії АА № 405255, виданої 11.11.2011 р. управлінням статистики у Харківській області підприємство «СПЕЦ» здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 31.62.4 монтаж іншого електричного устаткування, не віднесеного до інших групувань; 51.85.0 оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням; 30.02.1 виробництво електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації; 30.02.2 монтаж і установлення електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації; 52.48.1 роздрібна торгівля офісним та торгівельним устаткуванням; 74.20.1. діяльність у сфері інжинірингу; 72.60.0 інша діяльність у сфері інформатизації (а.с. 249 т.1).

СДПІ ВПП на адресу позивача було направлено письмовий запит № 2024/10/41-037 від 10.05.2012 р. про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань відносин за травень-грудень 2011 року із контрагентом ТОВ «Технології нових генерацій» (а.с. 39 т.1).

Позивачем на даний письмовий запит було надано відповідь №239 від 24.0.2012 року, якою відмовило СДПІ ВПП у задоволенні запиту, витребувані пояснення та підтверджуючі документи надані не були (а.с. 37-38 т.1).

На підставі наказу № 236 від 07.06.2012 р. «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки УРА ТОВ - підприємство «СПЕЦ» (а.с. 36 т.1) з 08.06.2012 року по 21.06.2012 року СДПІ ВПП була проведена позапланова виїзна перевірка підприємства «СПЕЦ», за результатами якої було складено акт перевірки за № 227/41-018/05837085 від 26.06.12 р. «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «СПЕЦ» (код за ЄДРПОУ 05837085) з питання дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.05.2011 р. по 31.12.2011 р. та податку на прибуток за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. по правовим відносинам з ТОВ «Технології нових генерацій» (код ЄДРПОУ 33835071)(далі по тексту - акт перевірки) (а.с. 13 - 27).

В акті перевірки міститься висновок відповідача, згідно з яким встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.4, ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, із змінами та доповненнями, про завищення податкового кредиту на загальну суму 136201, 0 грн. за період з травня по грудень 2011 року та заниження суми ПДВ, яка підлягає перерахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 136201, 0 грн. за період з травня по грудень 2011 року, а також п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, про завищення витрат за 2-4 квартал 2011 року на суму 538030, 0 грн. внаслідок чого занижено податок на прибуток за 2-4 квартал 2011 року в розмірі 123747, 0 грн.

На підставі цього акту перевірки були винесені податкові повідомлення рішення від 07.07.2012 року № 0000410041 про збільшення підприємству "СПЕЦ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 188374, 50 грн., в тому числі 136201, 00 грн. за основним платежем та 52173, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та від 07.07.2012 року № 0000400041 про збільшення суми грошового зобов'язання підприємству "СПЕЦ" з податку на прибуток в сумі 123747, 00 грн. (а.с. 9-10).

За результатами розгляду скарг позивача на винесені податкові повідомлення-рішення ДПС у Харківській області своїм рішенням від 14.09.2012 року № 4629/10/10.2-17 (а.с. 30-32) та рішенням про результати розгляду скарги ДПС України № 4088/0/61-12/10-2115 від 23.10.2012 р. (а.с. 28-29) податкові повідомлення-рішення від 07.07.2012 року № 0000410041 та № 0000400041 було залишено без змін.

Судом встановлено, що між підприємством «СПЕЦ» (покупець) та ТОВ «Технології нових генерацій» (постачальник) укладено договір поставки №01-05/2009 від 05.01.2009 р., згідно якого постачальник зобов'язується поставляти в обумовлені строки другій стороні -Покупцеві, товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити на нього грошову суму, визначену у прайс-листках (прейскурантах) Постачальника та у виставлених рахунках-фактурах (п. 1.1). Предметом поставки є продукція - комп'ютерні комплектуючі та перефірія з найменуванням та цінами, зазначеними у специфікації Постачальника (п. 1.2)(а.с. 55-56 т.1).

Згідно п. 2.1. договору поставка товару здійснюється на умовах EXW у редакції Інекотермс 2000. Сплата за отриманий товар відповідно до п. 8.1 договору здійснюється у безготівковій формі протягом не пізніше 10 календарних днів з дати поставки товару.

Як встановлено перевіркою, та підтверджено в ході розгляду справи по суті, підприємство «СПЕЦ» у травні - грудні 2011 року на підставі договору № 01-05/2009 від 05.01.2009р. та специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору, отримало від ТОВ «Технології нових генерацій» комп'ютерні комплектуючі (флеш-накопичувач, модуль пам'яті, комплект пам'яті, процесор, накопичувач) на загальну суму 817204,2 грн., в т.ч. ПДВ 136200,7 грн., що підтверджується копіями: приходних ордерів, податкових накладних, видаткових накладних, банківських виписок, платіжних доручень (а.с. 105-235 т.1), журналу реєстрації довіреностей (а.с. 28-77 т.2).

Транспортування здійснювалося автомобілем марки «Fiat Dukato», що належить позивачу на праві власності, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу (а.с. 161 т.1). Факт транспортування придбаних ТМЦ також підтверджується копіями подорожніх листів (а.с. 20-27 т.2) та наказом про прийняття на роботу водія (а.с. 162 т.2).

Суми ПДВ по зазначених господарських операціях позивачем було включено до складу податкового кредиту: у травні 2011р. на суму ПДВ 12018,5 грн.; у червні 2011р. на суму ПДВ 19837,1 грн.; у липні 2011р. на суму ПДВ 14146,0 грн.; у серпні 2011р. на суму ПДВ 13145,45 грн.; у вересні 2011р. на суму ПДВ 5122,1 грн.; у жовтні 2011р. на суму ПДВ 9917,0 грн.; у листопаді 2011р. на суму ПДВ 28424,35 грн.; у грудні 2011р. на суму ПДВ 33590,2 грн., що підтверджується як актом перевірки так і копіями реєстру отриманих податкових накладних (а.с. 236-241 т.1), копіями податкових декларацій з податку на додану вартість із додатками №№1 та 5 до них (а.с. 78-155 т.2).

Факт використання у подальшій господарській діяльності придбаних ТМЦ підтверджується, зокрема, довідкою про витрачання товарно-матеріальних цінностей (а.с. 62-104 т.1), що також не заперечується представником відповідача у судовому засіданні.

Згідно ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як встановлено при судовому розгляді справи та підтверджується копією витягу з ЄДР (а.с. 18 т.2) ТОВ «Технології нових генерацій» зареєстроване юридичною особою та занесено до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом також перевірено та встановлено, що усі витрати позивача на придбання ТМЦ були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, які були видані за договором поставки за своєю формою та змістом відповідають вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів.

Тому, на підставі викладеного вище суд робить висновок про те, що позивачем вірно визначено суму валових витрат по взаємовідносинах із ТОВ "Технології нових генерацій".

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податков періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльні платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, п відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною.

В п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Тому, на підставі викладеного вище суд робить висновок про те, що позивачем правомірно включено суми податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Технології нових генерацій» до складу податкового кредиту перевіряє мого періоду.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. Сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару має сплачувати цей податок до бюджету.

Факт реєстрації контрагента позивача, на час здійснення господарських операцій із позивачем, платником податку на додану вартість, а також той факт, що підприємство ТОВ «Технології нових генерацій» на момент складання на адресу позивача податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується. Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Слід також зауважити, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки ПК України не визнає за податковими органами компетенції на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів ДПС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався Законом України "Про державну податкову службу в Україні" та ПК України, які не містили і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.11 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаного слід зробити висновок про те, що законодавець з 01.01.11 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, а тому повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених суб'єктом господарювання за тими критеріями ознак, що містяться в акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки СДПІ ВПП правочини, вчинені позивачем з контрагентом, кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, СДПІ, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених правочинів. Проте відповідач по даній справі розцінив як доведений факт нікчемності правочинів і на цій підставі виключив з податкового кредиту позивача відповідні суми ПДВ.

Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, відсутні підстави застосування штрафної (фінансової) санкції.

Згідно статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 КАС України).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги стосовно скасування податкових повідомлень - рішень від 07.07.2012 року № 0000410041 та № 0000400041, як таких, що винесені з порушенням норм діючого законодавства України, підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові Державної податкової служби України про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.07.2012 року № 0000410041 про збільшення Українсько-російсько-американському товариству з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 188374, 50 грн. (сто вісімдесят вісім тисяч триста сімдесят чотири гривні п'ятдесят копійок) в тому числі 136201, 00 грн. (сто тридцять шість тисяч двісті одна гривня) за основним платежем та 52173, 50 грн. (п'ятдесят дві тисячі сто сімдесят три гривні п'ятдесят копійок) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 07.07.2012 року № 0000400041 про збільшення суми грошового зобов'язання Українсько-російсько-американському товариству з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ" з податку на прибуток в сумі 123747, 00 грн. (сто двадцять три тисячі сімсот сорок сім гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.