Ухвала

від 16.11.2006 по справі 14/1961-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/1961-А

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "16" листопада 2006 р.                                                           Справа № 14/1961-А

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Іоннікової І.А.

суддів:                                                                        Веденяпіна О.А.

                                                                                   Черпака Ю.К.

при секретарі                                                            Войцешуку В.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача:     не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

від прокуратури: Чирко Н.В. (посвідчення №43 від 14.04.2003 року),

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Злагода" (с. Женишківці Хмельницької області)

на постанову господарського суду Хмельницької  області

від "14" червня 2006 р.  у справі   

за позовом прокурора Віньковецького району в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в особі Державного управління екології та природних ресурсів в Хмельницькій області (м.Хмельницький)

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Злагода" (с.Женишківці Хмельницької області)

про стягнення 2593,68 грн.,  

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Хмельницької області від 14.06.06р. у справі №14/1961-А позов прокурора Віньковецького району в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища Державного управління екології та природних ресурсів в Хмельницькій області до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Злагода" про стягнення 2593,68 грн. - задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2593, 68 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, СВК "Злагода" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти новий судовий акт, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при винесенні рішення судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначив, що СВК "Злагода" являється платником фіксованого єдиного сільськогосподарського податку і відповідно, звільняється від сплати за водокористування та використання води для с/г підприємства. Він не включений до реєстру звіту ЦСУ і Управління сільського господарства за використання води із свердловини.

Також, скаржник вказав, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 березня 2002 року № 321, "Про затвердження порядку погодження та видачі дозволів на спецводокористування" припинення права спецводокористування здійснюється органом, що видав дозвіл на спецводокористування. Дозвіл № 000426 від 20.03.2001 р. був  виданий на 10 років Державним управлінням екології і природних ресурсів Хмельницької області і не припинявся (не припинений), тобто є чинним, а тому члени та співвласники СВК "Злагода" користуються водою правомірно.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів, викладених у скарзі, вважає постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач вказав, що ст.1 Водного Кодексу України визначено, що під використанням води слід розуміти процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб. А ч.2 ст.2 Водного Кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Позивач зазначив, що саме тому, 30.12.2005р. за № 03700 та 03.03.2006р. за №003476 СВК "Злагода" було видано приписи про усунення порушень природоохоронного законодавства та отримання дозволу на спеціальне користування. СВК "Злагода" не було враховано вимоги п.4 ч.1 ст.55 Водного Кодексу України про те, що право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам. Отже, дозвіл на спецводокористування виданий ПОП "Іскра" не є правомочним вже для нового підприємства - СВК "Злагода".

Позивач також вказав, що не зрозумілим є посилання СВК "Злагода" на те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки дії держінспектора з охорони навколишнього природного середовища про притягнення до адмінвідповідальності керівника СВК за невиконання приписів (ст. 188-5 КУпАП) визнані Віньковецьким районним судом правомірними.

Уповноважені представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

СВК "Злагода" в період з 01.04.04р. по 14.03.06р. самовільно використовувало воду, без відповідного дозволу на спеціальне водокористування, для господарсько-побутових та сільськогосподарських потреб із застосуванням водонапірних споруд та механічних пристроїв з свердловини, яка розміщена на території Женишковецької сільської ради та відноситься до водних об'єктів загальнодержавного значення, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 14.03.06р. Дністровської регіональної інспекції оперативно-екологічного контролю.

30.12.2005 року директору СВК "Злагода" державним інспектором екоресурсів у Віньковецькому районі внесено припис з вимогою отримання в Державному управлінні екоресурсів в Хмельницькій області дозволу на спеціальне водокористування.

Внаслідок самовільного використання води відповідачем завдано збитків навколишньому природному середовищу на загальну суму 2593,68 грн., що підтверджено   розрахунком,   заподіяних   державі   збитків   внаслідок   самовільного водокористування, головного спеціаліста відділу оперативного екологічного контролю Дністровської регіональної інспекції.

Перевіривши дану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Преамбулою до Водного Кодексу України (від 06.06.1995р., з наступними змінами і доповненнями) визначено, що водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами. В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту. Водний кодекс, в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також більш ефективному, науково обгрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Ст.1 Водного Кодексу України визначено, що під використанням води слід розуміти процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб. А ч.2 ст.2 Водного Кодексу України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

Водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства (ч.1 ст.42 Водного Кодексу України).

Пунктом 1 ч.1 ст.43 Водного Кодексу України передбачено, що водокористувачі мають право здійснювати загальне та спеціальне водокористування і відповідно до  п.9 ч.1 ст.44 Водного Кодексу зазначений обов'язок водокористувачів здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також: для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч.ч.1,2 ст.48 Водного Кодексу України).

Право на здійснення спеціального водокористування, враховуючи положення ст.49 Водного Кодексу України, виникає на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обгрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, державними органами геології - в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров'я - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних. Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або   довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).

На виконання вищеназваної норми, 30.12.2005р. за № 03700 та 03.03.2006р. за № 003476 СВК "Злагода" було видано приписи про усунення порушень природоохоронного законодавства та отримання дозволу на спеціальне користування.

Відповідно до пункту 4 ч.1 ст.55 Водного Кодексу України право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі передачі водогосподарських споруд іншим водокористувачам. З урахуванням цієї норми, дозвіл на спецводокористування виданий ПОП "Іскра" не є правомочним вже для нового підприємства - СВК "Злагода.

26.05.2006р. СВК "Злагода" за власною заявою в Держуправлінні екоресурсів отримало дозвіл на спецводокористування №001511.

Стаття 110 Водного Кодексу України регламентує відповідальність за порушення водного законодавства, зокрема нею передбачено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Пунктом 6 ч.3 ст.110 Водного Кодексу передбачено, що відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

У відповідності до ч.1 ст.111 Водного Кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування    збитків,    завданих    внаслідок   порушень    водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодувати збитки, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (ч.ч.2,3 ст. 111 Водного Кодексу України).

На підставі положень Водного Кодексу України та Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №37 від 18.05.1995р., позивачем було нараховано розмір збитків за період самовільного водокористування СВК "Злагода" (тобто за період від початку діяльності підприємства з 01.04.2004р. і до 14.03.2006р.), який відповідно становить 2593,68 грн.

Доводи відповідача, що в діях посадової особи СВК "Злагода" відсутній склад адміністративного пропуску спростовуються копією постанови Віньковецького райсуду від 15 червня 2006 року (а.с.64).

Крім того, чинне законодавством не звільняє платників  фіксованого єдиного  сільськогосподарського податку від одержання дозволу на спеціальне водокористування, що також спростовує доводи, викладені в апеляційній скарзі         СВК "Злагода".

Таким чином, на думку колегії суддів, апеляційна скарга СВК "Злагода" є необгрунтованою і не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Хмельницької області по даній справі слід залишити без змін.

 Керуючись ст.ст.  160,195,196,198,200,205,206,212,254, п.п.6.7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу "Злагода"   залишити без задоволення,  а постанову господарського суду Хмельницької області від 14 червня 2006 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                                 Іоннікова І. А.

судді:

                                                                                           Веденяпін О.А.  

                                                                                           Черпак Ю.К.