Ухвала

від 24.01.2013 по справі 1570/3896/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 р.Справа № 1570/3896/2012

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року по адміністративній справі за позовом Товариства с додатковою відповідальністю «Чорноморгідробуд»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Товариство з додатковою відповідальністю «Чорноморгідробуд»(надалі -ТДВ «Чорноморгідробуд») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 року № 0000582250 та № 0000572250.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що спеціалістами Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси були незаконно прийняти оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.03.2012 року № 0000582250 та № 0000572250, у зв'язку із тим, що з боку позивача відсутні будь-які факти порушення документального оформлення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які здійснювались відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача в ході розгляду справи не погодився з доводами позивача, послався на те, що висновки відповідача були зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі.

Податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 06.03.2012 року №0000582250 та №0000572250 були скасовані.

У своїй апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду та прийняття нової постанови, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Чорноморгідробуд»відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно п.п.78.1 п.75.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ та на підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 14.02.2012 року № 444 старшим державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси Боровським Ігорем Васильовичем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТДВ «Черноморгідробуд»ЄДРПОУ 01385539 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Авлекс»код ЄДРПОУ 35989831 їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень 2011 року.

Перевірка проводилась 16.02.2012 року.

За наслідками зазначеної перевірки був складений Акт № 2022/23-5/01385539 від 22.02.2012 року Про результати документальної невиїзної перевірки ТДВ «Черноморгідробуд»ЄДРПОУ 01385539 з питання підтвердження взаємовідносин з ПП «Авлекс»код ЄДРПОУ 35989831 за вересень 2011 року.

В ході перевірки встановлено, що на порушення пунктів 198.1 та 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України ТДВ «Чорноморгідробуд»завищено податковий кредит за вересень 2011 року в сумі ПДВ- 120520,35 грн., по господарським відносинам з ПП «Авлекс», правочини якого визнані такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Не погодившись із прийнятим актом перевірки № 2022/23-5/01385539 від 22.02.2012 року позивач надав на адресу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси заперечення від 28.02.2012 року.

Листом від 06.03.2012 року зазначені заперечення були залишені без задоволення.

На підставі акту перевірки № 2022/23-5/01385539 від 22.02.2012 року Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000582250 від 06.03.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 68 994, 19 грн., в тому числі за основним платежем 55 195, 35 грн. та 13 698 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012 року № 0000572250, яким було зменшено від'ємне значення податку на додану вартість у розмірі 65325 грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями ТДВ «Чорноморгідробуд»22.03.2012 року подав скаргу на зазначені податкові повідомлення-рішення.

11.04.2012 року Державної податковою службою в Одеській області було прийняте рішення про результати розгляду первинної скарги ТДВ «Чорноморгідробуд», яким скарга була залишена без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

26.04.2012 року за вих. № 07/71 позивач надав на адресу Державної податкової служби України скаргу на податкові повідомлення-рішення від 06.03.2012 року № 0000582250 та № 0000572250.

Рішенням про результати розгляду скарги від 22.05.2012 року № 8753/6/10-2115 оскаржувані податкові повідомлення були залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Як вбачається із акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси було встановлено, що ТДВ «Чорноморгідробуд»на порушення пунктів 198.1 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України ТДВ «Чорноморгідробуд»завищено податковий кредит за вересень 2011 року в сумі ПДВ - 120520, 35 грн., по господарським відносинам з ПП «Авлекс», правочини якого визнані такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

В своєму акті податковий орган посилається на акт Про результати невиїзної документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Авлекс»код ЄДРПОУ 35929831 щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «АДД ЛОУТ», код ЄДРПОУ 37496827 за період з вересня 2011 року від 20.01.2012 року № 283.

Зазначеним актом було встановлено, що згідно ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.228, ст. 234 ЦК України, п.п.201.6 п.201. ПК України від 02.12.2010 року № 2755-УІ по операціям продажу товарів, робіт, послуг встановлено нікчемні правочини між ПП «Авлекс»та підприємствами-покупцями і постачальником - ТОВ «Адд Лоут». Відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст.228 ЦК України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені ПП «АВЛЕКС»з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції, що між підприємством ТДВ "Чорноморгідробуд" та ПП «АВЛЕКС»був укладений договір поставки № 12-7/11 від 12.07.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю в порядку і строки, визначені даним договором металопрокат, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити товар за ціною, в порядку та строки, визначені цим договором. Найменування, асортимент, сортамент, номенклатура та обсяг товару визначаються згідно погоджених сторонами специфікацій. Право власності покупця на товар виникає з моменту підписання сторонами акту прийму-передачі товару та видаткової накладної (а.с.12).

На підтвердження виконання умов договору сторонами ТДВ «Черноморгідробуд»були надані, а судом 1-ї інстанції досліджені в ході судового розгляду справи, копії видаткових накладних (а.с. 17-2), товаро-транспортних накладних (а.с. 23-27), податкових накладних (а.с.28-32) та специфікацій (а.с. 14-16).

Відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції, що вищезазначені первинні документи мають всі необхідні реквізити, встановлені чинним законодавствам з питань бухгалтерського обліку та відповідають у повному обсязі вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує: факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку ).

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Аналіз наведених норм дає підстави для обґрунтованого висновку, що в Законі України «Про податок на додану вартість»передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної.

Представниками сторін по справі не заперечувалося, що на час укладення вищезазначеного договору (за яким податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) контрагент позивача - ПП «АБЛЕКС»був включенений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того ж самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість контрагентом позивача не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставив таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання контрагентами своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Колегія суддів погоджується в висновками суду 1-ї інстанції про відсутність жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес проти Болгарії»(заява № 3991/03) відповідно до п. 714 якого визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пені.

Суд 1-ї інстанції визначив, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження у позивача, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім того, жодною нормою ПК України, не передбачено обов'язку платника податків контролювати сплату своїм контрагентом, а, тим більше, контрагентами свого основного постачальника, до бюджету податків та ведення ними бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Також, ПК України не містить будь-яких вказівок на те, що для отримання права на бюджетне відшкодування платник податку, має довести фактичне надходження сум ПДВ до бюджету для включення їх до складу податкового кредиту, а тому необгрунтованими є доводи відповідача, що право на відшкодування податку на додану вартість виникає у платника лише при фактичній надмірній сплаті податку.

Суд 1-ї інстанції зазначив, що податковий орган не надав суду доказів того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали фіктивний та/або безтоварний характер: безтоварність операції означає відсутність її реального характеру, а відповідно до ст.234 ЦКУ від 16.01.2003р. № 435-ІУ фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених таким правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. ЦК України (ст.511третя особа у зобов'язанні) визначено: зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. ПК України (п. 140.2 ст.140) передбачено: у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, у якому сталася така зміна суми компенсації.

Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), у якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, у якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції про відсутність жодного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Крім того у суді 1-ї інстанції позивачем на підтвердження того, що договір, який був укладений з ПП «АВЛЕСК»на поставку металопрокату, мав реальні правові наслідки, в ході судового розгляду були надані копія договору, укладеного між ДП «Миколаївський морський торгівельний порт»та позивачем № 4-КС від 24.06.2011 року. Відповідно до умов зазначеного договору підрядник зобов'язується у 2011-2012 роках виконати роботи з реконструкції причалу № 15. На підтвердження виконання умов договору судом були досліджені акти прийому виконаних будівельних робіт (113-145), що підтверджує факт використання в господарській діяльності ТДТ «Чорноморгіднобуд»металопрокату, який був придбаний згідно договору з ПП «Авлекс».

З огляду на зазначене, податковий кредит позивачем сформовано у відповідності до вимог ПК України та Закону України «Про податок на додану вартість».

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду законність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 року № 0000582250 та № 0000572250.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2012 року по адміністративній справі за позовом Товариства с додатковою відповідальністю «Чорноморгідробуд»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий суддя: /підпис/Ю.В. Яковлев Суддя: /підпис/Д.В. Запорожан Суддя: /підпис/С.І. Жук