Рішення

від 22.01.2013 по справі 4167-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.01.2013Справа №5002-21/ 4167-2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс»

про стягнення 510 687,79 грн.

Суддя С.І. Чонгова

Представники:

Від позивача Столярова О.М., довіреність № б/н від 13.11.2012, представник;

Від відповідача не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Контакт» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс», у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 510 687,79 грн. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем договору про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги в частині повернення суми фінансової допомоги, наданої позивачем, що призвело до утворення заборгованості.

Представник відповідача у судове засідання призначене на 11 грудня 2012 року не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить наявність у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 55), про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надіслав.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 грудня 2012 року слухання справи у зв'язку з неявкою відповідача було відкладено на 10 січня 2013 року.

Представник відповідача у засідання суду 10 січня 2013 року не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надіслав.

17 січня 2013 року поштою до Господарського суду Автономної Республіки Крим було повернуто рекомендоване поштове відправлення, направлене на адресу відповідача, з позначкою пошти «за закінченням строку зберігання». Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву відповідач не надав.

У засідання суду 22.01.2013 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у засідання суду 22 січня 2013 року не з'явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Документи, витребувані судом, а також відзив на позовну заяву не надіслав.

Як вказано у постанові Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд зауважує, що неподання або несвоєчасне подання стороною у справі доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, розцінюється господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а статті 38 і 65 названого Кодексу уповноважують господарський суд в разі недостатності доказів витребувати їх, у тому числі в порядку підготовки справи до розгляду.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального Кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Тобто, у відповідача був час для надання документів, необхідних за його думкою для розгляду справи по суті.

Також, як вказано в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 р. № 18, - Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 Господарського процесуального кодексу України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки у матеріалах справи є достатньо документів для розгляду справи. Також суд зазначає, що статтею 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено двомісячний строк розгляду судом позовної заяви.

У порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно вимогам статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

10 травня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Контакт» (Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс» (Позичальник) був укладений договір про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до умов укладеного договору Позикодавець зобов'язаний надати Позичальнику безвідсоткову зворотну фінансову допомогу (позику) на поповнення оборотних коштів, а останній зобов'язаний повернути кошти у визначений договором термін.

Пунктом 2.1. договору визначено, що сума фінансової допомоги за договором становить 250 000,00 грн.

Відповідно пункту 3.1. договору фінансова допомога надається у шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Позичальника.

Згідно пункту 4.1. договору безвідсоткова зворотна фінансова допомога надається Позичальнику на строк до 10.05.2012.

19 жовтня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Контакт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс» було підписано додаткову угоду до договору фінансової допомоги № 4 від 10 травня 2011 року.

Відповідно до умов додаткової угоди сторони договору дійшли згоди: - пункт 2.1. договору викласти у наступній редакції: «розмір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги складає суму в розмірі 500 000,00 грн.»; - пункт 4.1 договору фінансової допомоги викласти у наступній редакції: «строк погашення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги до 19 жовтня 2012 року».

На виконання умов укладеного договору позикодавцем було перераховано на розрахунковий рахунок позичальника фінансову допомогу в загальному розмірі 510 687,79 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 34-51).

Однак відповідач, у порушення умов укладеного договору, не виконав свої обов'язки з повернення фінансової допомоги, що привело до утворення заборгованості в розмірі 510 687,79 грн.

Статей 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не надано доказів повернення позивачу одержаної від позивача фінансової допомоги.

Відповідно до вимог статей 526 Цивільного Кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимогам статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 510 687,79 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з оплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача.

В судовому засіданні 22 січня 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 24 січня 2013 року.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Плюс» (вул. Кирова, 45, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98312, Україна; ЄДРПОУ 31680988, п/р 26000110600012 в ПАТ «ВиЄйБи Банк», МФО 380537, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Контакт» (вул. Пушкіна, 3, кв. 3, м. Дніпропетровськ, 49101, Україна; ЄДРПОУ 31655768, п/р 26008003132601 АТ АСТРА БАНК, МФО 380548, інші реквізити та банківські рахунки не відомі) суму заборгованості в розмірі 510 687,79 грн. та судовий збір в розмірі 10 214,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.І. Чонгова