Ухвала

від 27.11.2006 по справі 32/144-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/144-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 27.11.06 р.          № 32/144-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Коваленка В.М.

 суддів:                                          Вербицької О.В.

                                        Дзюбка П.О.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - 1)          Кудіна З.П. (дов. № 19-09\35 від 19.05.2006 року),                           2)    Бесєдін В.І. (дов. № 19-09\16 від 21.02.2006 року);

 від відповідача - Аргат Т.В. (дов. № 1285\9\10-110 від 07.11.2005 року);

 від третьої особи – не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ

 на постанову Господарського суду м.Києва від 30.05.2006

 у справі № 32/144-А  (Хрипун О.О.)

 за позовом           Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ

 до           Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі звеликими платниками  податків, м. Київ

 третя особа відповідача           Відкрите акціонерне товариство "Ощад-Інвест", м. Київ

 про          визнання права на податковий кредит

Суть постанови і скарги:

Постановою господарського суду м. Києва від 30 травня 2006 року, яка прийнята у справі № 32\144-А (суддя –  О.О. Хрипун), в позові відкритому акціонерному товариству “Державний ощадний банк України” (надалі – Позивач, Банк) до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі – Відповідач, Інспекція) з участю відкритого акціонерного товариства “Ощад –Інвест” (надалі – Третя особа, Товариство) про визнання  права на податковий кредит  було відмовлено повністю (т. 1 л.с. 127-130).     

Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України”, не погоджуючись з прийнятою постановою судом першої інстанції, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю постанову та прийняти нову, якою задовольнити вимоги Банку в повному обсязі (т. 2 л.с. 8-14).

Представник Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками  податків у судовому засіданні не погоджується з вимогами, що викладені Позивачем в апеляційній скарзі, а тому просить залишити постанову господарського суду м. Києва від 30 травня 2006 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення, з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу  № 1230\9\10-010  від 18.08.2006 року (т. 2 л.с. 49-53).

Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Третьої особи про день і час судового засідання по розгляду апеляційної скарги Позивача, що підтверджується ухвалою від 16.11.2006 року та повісткою про виклик (т. 2 л.с. 91-92, 93), тоді як остання повернулась із відміткою на поштовому конверті, що “організація на обслуговуванні не зареєстрована, апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Банку без участі представників Товариства.

Заслухавши усні пояснення представників Позивача та Відповідача в судовому засіданні, дослідивши та вивчивши матеріали справи апеляційний суд

ВСТАНОВИВ:

 Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” звернулось до господарського суду м. Києва із позовом № 1912-02\4520 від 03.08.2005 року, в якому просило зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків включити до податкового кредиту суми податку на додану вартість (надалі – ПДВ) у розмірі  2 367 327 грн. 71 коп. та зобов'язати відкрите акціонерне товариство “Ощад –Інвест” надати Позивачу податкову накладну, що засвідчує факт придбання заставного майна  на загальну суму 14 203 966 грн. 25 коп., в тому числі ПДВ  2 367 327 грн. 71 коп. (т. 1 л.с. 9-10). Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що Відповідачем № 2 в порушення законодавства  не була надана податкова накладна по факту  відчуження нерухомого майна, яке відбулось з метою погашення простроченої заборгованості між  Банком та Товариством,  у зв'язку з чим Позивач звернувся із  відповідною заявою до Інспекція яка неправомірно відмовила  у включенні до податкового  кредиту відповідної  суми, а видача податкової накладної є обов'язком продавця – Відповідача № 2, а не Позивача, як покупця. Також, Банк посилається на те, що  діючим на момент передачі майна законодавством не встановлені строки звернення із заявою про право на податковий кредит, та зазначає про порушення продавцем порядку виписування податкової накладної, а відповідно до  роз'яснень Державної податкової адміністрації право на податковий кредит виникає у тому періоді, коли була отримана податкова накладна. Ухилення ж Товариства від  виписування податкової накладної порушує право Банку на податковий кредит, сума якого у складі вартості придбаного нерухомого майна Позивачем фактично сплачена; строків же давності витребування податкових накладних не встановлено. Банк вважає, що Інспекцію має бути зобов'язано на включення до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі  2 367 327 грн. 71 коп. та Товариство зобов'язано надати Позивачу податкову накладну, що засвідчує факт придбання заставного майна на загальну суму 14 203 966 грн. 25 коп., в тому числі ПДВ  2 367 327 грн. 71 коп. згідно ст.ст. 3, 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов`язань  платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 17, 20 Господарського кодексу України, ст.ст.  6, 19, 124 Конституції України та ст.ст. 1, 2, 12, 22, 28, 49, 54 Господарського процесуального кодексу України (т. 1 л.с. 9-10).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.04.2006 року провадження у справі в частині позовних вимог Банку до Товариства про зобов'язання надати Позивачу податкову накладну, що засвідчує факт придбання  заставного майна  на загальну суму 14 203 966 грн. 25 коп., в тому числі ПДВ  2 367 327 грн. 71 коп., було закрито, а  Товариство було залучено  до участі у справі у якості третьої особи  на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  (т. 1 л.с. 116-117)

Постановою господарського суду м. Києва від 30 травня 2006 року в позові відкритому акціонерному товариству “Державний ощадний банк України” до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків з участю третьої особи - відкритого акціонерного товариства “Ощад –Інвест”, про визнання права на податковий кредит  було відмовлено повністю.

В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що із заявою про порушення Товариством порядку виписування податкової накладної Позивач звернувся до Відповідача лише в березні 2005 року, тоді як поточним податковим періодом за операцією з передачі права власності на об'єкт застави був серпень 2002 року, а підставою виникнення права на податковий кредит у разі порушення продавцем виписування податкової накладної є своєчасне звернення із відповідною заявою до кінця поточного періоду та відповідна норма щодо строків наступно не змінювалась. Крім цього, апеляційна інстанція зазначає, що жодна із подій для  виникнення права на податковий кредит  не настала, а посилання Позивача на листи, що носять рекомендаційних характер, є неналежним. При цьому, місцевий суд керувався нормами ст.ст. 3, 7 Закону України  “Про податок на додану вартість” та ст.ст. 71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) (т. 1 л.с. 127-130).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників  Позивача та Відповідача у відкритому судовому засіданні апеляційний господарський суд вважає, що постанова господарського суду м. Києва від 30 травня 2006 року, яка прийнята у даній справі, є законною і обґрунтованою у зв'язку з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в постанові суду, обставинам справи та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. За таких умов, оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга  Товариства  без задоволення.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне констатувати, що Відповідач  в порушення вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів ті обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, як у суді першої інстанції, так і при апеляційному провадженні.

Так, в апеляційній скарзі Позивач стверджує, що ним не був пропущений термін заявлення права на податковий кредит за відсутністю податкової накладної, оскільки діючим законодавством на час виникнення у Банку права на податковий кредит не був передбачений термін звернення до податкових органів у разі невиписування контрагентом відповідної податкової накладної. Вказані посилання викладені із невірним тлумаченням та застосуванням норм діючого законодавства та спростовуються наявними у справі доказами у зв'язку з наступним.

Згідно п. 7.7.1 ст. 7 Закону України “Про податком на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент виникнення у Позивача, права на податковий кредит – серпень 2002 року – надалі – Закон)  суми  податку,  що  підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,  визначаються як  різниця  між  загальною сумою  податкових  зобов'язань,  що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Пунктом 7.4.1 ст. 7 Закону визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.   

Пунктом 7.4.5 цієї ж статті передбачено, що не дозволяється включення до  податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування  коштів  в  оплату  вартості таких  робіт (послуг). У разі коли на  момент перевірки платника податку органом державної  податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997 року (надалі – Порядок), із змінами та доповненнями та момент проведення перевірки щодо Товариства та прийняття оспорюваного Рішення, податкову накладну складає особа, яка  зареєстрована  як платник  податку в податковому органі і  якій  присвоєно індивідуальний податковий номер  платника  податку на додану вартість. Пунктом 5 цього ж Порядку визначено, що податкова  накладна  вважається  недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Якщо особа, яка зобов'язана зареєструватися як платник податку, не здійснила такої реєстрації протягом  термінів, визначених  законодавством,  здійснює  оподатковувані  операції з продажу товарів (робіт, послуг) з нарахуванням податку на додану вартість і видачею податкової накладної без внесення суми податку до бюджету, то така податкова накладна вважається фіктивною.

Отже, із положень означених норм Закону вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Закон визначає податкові накладні чи митні декларації, що оформлені належним чином. Інші документи, що повинні підтверджувати витрати платника податку при здійсненні фінансово-господарської діяльності у даному випадку, та надаватись на вимогу Інспекції під час відповідної перевірки, або інші умови чи порядок визначення сум ПДВ норми Закону не визначають. Отже, за відсутності у платника податку відповідної податкової накладної, що підтверджує витрати по сплаті податку, віднесення таких сум до податкового  кредиту не допускається.

Між тим, у разі порушення контрагентом по господарській операції порядку виписування податкової накладної (покупцю тощо), положення Закону  передбачають  правила  для захисту права  платника податку на податковий кредит, сплачений ним у складі придбаної продукції (робіт, послуг). Так, нормами  п. 7.2.6 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.  Визначені положення Закону є чинними на даний час. На час здійснення Банком господарської операції з придбання нерухомого майна – 12.08.2002 року, норми п. 7.2.6  ст. 7 Закону передбачали наступне. Податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку. У разі порушення продавцем порядку виписування податкової накладної на вимогу покупця згідно з пунктом 7.2.6 цього Закону покупець має право звернутися до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Податкова накладна не виписується, якщо обсяг разового продажу товарів (робіт, послуг) не більший двадцяти гривень, у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків. При цьому підставою для збільшення суми податкового кредиту є товарний чек (інший розрахунковий або платіжний документ).

З порівняльного аналізу  визначених норм, у редакції, що є чинною на даний час та у редакції, що існувала  на час здійснення Банком операції з придбання нерухомого майна, у зв'язку чим ним заявляється право на податковий кредит, вбачається, що невиписування контрагентом по господарській операції податкової накладної, рівно як і порушення порядку її виписування, підпадає під положення п. 7.2.6 ст. 7 Закону, та у разі заявлення покупцем права на податковий кредит має своїм наслідком дотримання таких вимог Закону у вигляді звернення до кінця поточного податкового періоду з відповідною заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, оскільки  своєчасно подана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).  Отже, відсутність  належним чином оформленої податкової накладної, яка відображає та підтверджує суму сплаченого ПДВ у складі придбаної продукції (робіт, послуг), разом із відсутністю своєчасно (до кінця поточного податкового періоду) поданої заяви до податкових органів із доданням відповідних документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг), відповідно до положень п. 7.2.6 ст. 7 Закону виключає право платника податку  для включення ним до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що  своє право на податковий кредит на суму  2 367 327 грн. 71 коп. Банк заявляє на підставі  договору про відчуження майна від 12.08.2002 року та акту  звернення стягнення на заставне майно від 12.08.2002 року, укладені та підписані між Позивачем та Третьою особою з метою погашення заборгованості останнього перед Банком (т. 1 л.с.  23-26). Відповідно, докази сплати  Позивачем вартості придбаного за означеним договором нерухомого майна  та сплати у складі його вартості суми ПДВ у матеріалах справи відсутні. Також, у матеріалах справи відсутня належним чином оформлена податкова накладна, що підтверджує витрати Банку по сплаті ПДВ у складі вартості вказаного майна, про що  і зазначає Банк у позовній заяві. Відповідно до викладених обставин та доказів у справі право на податковий кредит у Банку виникло в серпні 2002 року. Між тим, незважаючи на відсутність (невиписування) Третьою особою на користь Позивача відповідної податкової накладної ні у момент здійснення господарської операції, ні у наступні періоди, Банк до кінця відповідного поточного податкового періоду не звернувся із відповідною заявою про надання права на податковий кредит із доданням відповідних документів до податкових органів, як цього вимагають положення п. 7.2.6 ст. 7 Закону. Лише у березні 2005 року (тобто майже через два роки) Банк подав до податкових органів відповідну заяву, що не заперечується скаржником та підтверджується матеріалами справи (т. 1 л.с 16). Отже, враховуючи вищевикладений аналіз положень податкового законодавства з ПДВ, викладені обставини та наявні докази у справі, апеляційна інстанція вважає за необхідне зробити висновок про пропуск Позивачем строку звернення із заявою про надання права на податковий кредит за відсутністю (невиписуванням контрагентом) належним чином оформленої податкової накладної, та відповідно,  про відсутність підстав  для задоволення вимог Банку про надання права на податковий кредит; відмова ж з цього приводу Відповідачем у листі № 3699\10\23-210 від 08.04.2005 року (т. 1 л.с. 17)  та висновок суду першої інстанції в оскаржуваній постанові є обґрунтованими, правомірними та такими, що відповідають положенням податкового законодавства.

При цьому, апеляційна інстанція також враховує відповідь на запит апеляційного суду Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва щодо включення або невключення Третьою особою до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2002 року (або наступні періоди) податкових зобов'язань в розмірі 2 367 327 грн. 71 коп. за укладеним з Позивачем договором про відчуження нерухомого майна від 12 серпня 2002 року, викладену в листах № 5040\9\10-245 від 26.10.2006 року та № 5371\9\10-245 від 10.11.2006 року, відповідно до якої (відповіді) надати визначену інформацію не є можливим, оскільки самі декларації з ПДВ було знищено згідно акта № 2 від 27.12.2005 року та наказу № 679 від 13.12.2005 року про виділення для знищення документів і справ, що не підлягають зберіганню (т. 2 л.с. 80, 84-89). Тобто, відсутня жодна можливість з'ясувати нарахування Товариством відповідної суми ПДВ  у звітному періоді, зокрема у серпні 2002 року.  

Таким чином, Позивачем не доведені неправомірність відмови йому  місцевим судом у задоволенні позовних вимог про визнання права та включення до податкового кредиту суми ПДВ, а також прийняття оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, керуючись нормами ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та ст.ст. 49, 51, 69, 70, 71, 72, 79, 86, 143, 160, 184, 185, 187, 195, 196, 200, 205, 206, 209 та п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

 1.          Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України” залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 30 травня 2006 року у справі №  32\144-А без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її виготовлення в повному обсязі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

2.          Справу № 32\144-А повернути до господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя          Коваленко В.М.

 Судді

           Вербицька О.В.

          Дзюбко П.О.