Постанова

від 21.01.2013 по справі 02/5026/1249/2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 р. Справа№ 02/5026/1249/2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання Шевченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги від 09.11.2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Ч» на рішення господарського суду міста Черкаської області від 23.10.2012 року

у справі № 02/5026/1249/2012( суддя - Пащенко А.Д.),

за позовом Аварійно-рятувального загону спеціалізованого призначення Територіального Управління МНС України у Черкаській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Ч»

про стягнення 18 665, 28 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ченцов О.Є.,

відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

23.08.2012 року до господарського суду Черкаській області звернувся Аварійно-рятувальний загін спеціалізованого призначення Територіального Управління МНС України у Черкаській області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Ч» про стягнення 18 776, 68 грн., з яких: 17 324, 70 грн. боргу, 239, 68 грн. - пені, 560, 74 грн. - 3 % річних та 651, 56 грн. індексу інфляції (а.с.2-3). Під час розгляду справи, 15.10.2012 року позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в порядку ст.22 ГПК України, просив стягнути з відповідача 18 665,28 грн., з яких: 17 324, 70 грн. боргу, 219, 92 грн. пені, 563, 74 грн. 3% річних, 556, 92 грн. індексу інфляції (а.с.113).

В обґрунтування позовних вимог позивач, посилається на порушення відповідачем умов договору № 86 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій від 14.02.2008 року.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.10.2012 року у справі № 02/5026/1249/2012 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Ч» на користь Аварійно-рятувального загону спеціалізованого призначення Територіального Управління МНС України у Черкаській області 17 324, 70 грн. боргу, 553, 89 - 3% річних з простроченої суми, 143, 46 грн. пені, 508, 01 індексу інфляції та судовий збір. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Ч», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не об'єктивно оцінив всі обставини даної справи, не застосував строки позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Ч» прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 21.01.2013 року.

Позивач в судовому засіданні 21.01.2013 року та у відзиві на апеляційну скаргу заперечив доводи скаржника, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення поштової установи про вручення 29.11.2012 року представнику апелянта ухвали від 21.11.2012 року про порушення апеляційного провадження у даній справі.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

14.02.2008 року між сторонами у справі було укладено договір № 86 на постійне та обов'язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій (далі-договір), за умовами якого позивач зобов'язався організувати та здійснити аварійно-рятувальне обслуговування Об'єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на Об'єкті надзвичайної ситуації, а також профілактичної роботи із запобігання (профілактики) виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів (територій) та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Договір був підписаний сторонами без заперечень та згідно умов п. 6.1. договору вступив в силу з 01.03.2008 року. (п.6.2. договору).

Статтею 4 договору сторони передбачили, що вартість функціонування структурних підрозділів Аварійно-рятувальної служби у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1 оперативних одиниць складає 3,5 % від загальної вартості постійного та обов'язкового обслуговування об'єкта (9 773, 75), а саме 342, 08 грн. на місяць. Оплата за виконання аварійно-рятувальних робіт проводиться за фактичними витратами на їх виконання на підставі підтверджувальних документів (актів, відомостей обліку робочого часу тощо). Плата за обслуговування «Об'єкта» «Аварійно-рятувальною службою» здійснюється щомісячним перерахуванням коштів у визначені строки згідно з наданим розрахунком (п. 4.2.).

За правовою природою укладений між сторонами договір має ознаки договору з надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник у свою чергу зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом отримання належного виконання послуги з боку виконавця.

19.01.2012 року позивач, з метою досудового врегулювання спору, надіслав відповідачу лист від 18.01.2012 року за № 25 (а.с.13, т.1) з рахунками за неоплачені місяці, з вимогою сплатити борг в сумі 15 735, 68 грн.. та пропозицією про розірвання договору, що підтверджено представленими в матеріалах справи фіскальним чеком про відправку цінного листа та описом вкладення до нього з відтиском штемпелю поштової установи (а.с.14-15, т.1).

17.05.2012 року відповідач направив позивачу лист № 22 від 16.05.2012 з пропозицією розірвати договір у зв'язку з тим, що об'єкт знаходиться в оренді підприємства ПП «Друг» з 2010 року (а.с.16, т.1).

25.05.2012 року лист № 162 від 21.05.2012 року позивач прийняв пропозицію відповідача про розірвання договору та повідомив останнього, що договір є розірваним з 21.05.2012 року, а також, що станом на 20.05.2012 року (включно) заборгованість відповідача становить 17 324, 70 грн., яку просив погасити у семиденний термін. Відповідач залишив вимогу позивача без відповіді та відповідного реагування.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо за договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Місцевий господарським суд дослідив рахунки на оплату послуг на постійне та обов'язкове обслуговування об'єкта за кожний місяць (а.с. 22-72, т.1), які, відповідно до пункту 4.2. договору, повинні оплачуватися у строки, вказані в рахунках, але не пізніше останнього дня місяця, наряди на службу (а.с. 83-108, т.1) та дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором щодо надання послуг, передбачених договором.

Однак, відповідач, всупереч умов договору, свої зобов'язання по оплаті послуг виконав неналежним чином, не представив на час розгляду спору належних чи допустимих доказів оплати, відтак його заборгованість в сумі 17 324, 70 грн. правомірно визнана судом доведеною.

Відповідно до п.5.3. договору за порушення терміну оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,2 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства. Сплата пені не звільняє винну сторону від виконання обов'язків за даним договором.

Місцевий господарський суд задовольнив позовну вимогу позивача про стягнення 219, 92 грн. пені частково в сумі 143, 46 грн. та відмовив у задоволенні пені в сумі 76, 46 грн., посилаючись на те, що вимога про стягнення пені після розірвання договору є неправомірною, оскільки після 21.05.2012 року, в силу вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання», така умова є відсутньою, у зв'язку з розірванням договору. Відтак, визнав правомірним нарахування пені лише за період з 14.09.2011 року по 20.05.2012 року.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання сторін припиняються виконанням проведеним належним чином. Отже, зобов'язання відповідача по оплаті послуг, наданих йому за час дії договору, припиняється не розірванням договору, після проведення повного розрахунку.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, передбаченою ст.ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 ГК України, яка нараховується за весь період прострочення з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до вимог п. 5.3 договору за порушення терміну оплати Об'єкт сплачує Аварійно-рятувальній службі пеню в розмірі 0,2 % від простроченої суми оплати за кожен день прострочення відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду, визнає правомірним нарахування позивачем пені в сумі 219, 92 грн., яку нараховано у відповідності до вимог п. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України,

В силу вимог ст. 625 ЦК України, позивач вправі вимагати сплати річних від простроченої виконанням суми грошового зобов'язання та інфляційні.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання по оплаті послуг, тому, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем 553, 89 грн. 3% річних та 508, 01 грн. інфляційних втрат.

За даних обставин, колегія дійшла висновку про те, що рішення суду в частині розміру стягуваємої пені підлягає зміні, задовольнивши позовні вимоги позивача в цій частині повністю та стягнувши з відповідача пеню в розмірі 219, 92 грн.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не застосовано строк позовної давності не приймається апеляційним господарським судом до уваги, оскільки нормами ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач, при розгляді справи судом першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності не звертався.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, однак апеляційна інстанція вважає за необхідне змінити рішення господарського суду Черкаської області від 23.10.2012 року у справі № 02/5026/1249/2012, відповідно до ст.ст. 103, 104 ГПК України, в частині розміру пені, яка підлягає стягненню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, за розгляд справи в суді І інстанції покладаються на відповідача у справі.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта у справі.

Керуючись ст. ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Ч» на рішення господарського суду Черкаської області від 23.10.2012 року у справі № 02/5026/1249/2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 23.10.2012 року у справі № 02/5026/1249/2012 змінити.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Євросервіс-Ч» (18028, м. Черкаси, вул. Нечуя Левицького, 16, ідентифікаційний код 24360097) на користь Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Територіального Управління МНС України у Черкаській області (18007, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 4, ідентифікаційний код 25576385) - 17 324 грн. 70 коп. (сімнадцять тисяч триста двадцять чотири гривні 70 коп.) боргу, 219 грн. 92 коп. (двісті дев'ятнадцять гривень 92 коп.) пені, 553 грн. 89 коп. (п'ятсот п'ятдесят три гривні 89 коп.) три проценти річних, 508 грн. 01 коп. (п'ятсот вісім гривень 01 коп.) інфляційних втрат, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. у відшкодування судових витрат.»

4. Доручити господарському суду Черкаської області видати наказ.

5.Справу № 02/5026/1249/2012 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Жук Г.А.

Судді Мальченко А.О.

Остапенко О.М.