Рішення

від 17.01.2013 по справі 5011-8/16697-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-8/16697-2012 17.01.13

за позовом Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вернал»

про стягнення суми заборгованості у розмірі 84253,85 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача:Гутій І.В. (дов. № 115-Д від 25.12.2012), від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарському суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вернал» про стягнення заборгованості у сумі 84253,85 грн., з яких 77229,95 грн. сума основного боргу, інфляційні втрати 3253,55 грн., 3% річних - 3770,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати спожитих комунальних послуг відповідно до договору про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 366 від 01.04.2007 року за період з жовтня 2010 по 01.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2012 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 06.12.2012 року.

06.12.2012 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подані додаткові докази на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач не забезпечив явку свого представника ля участі у призначеному судовому засіданні, у зв'язку із чим ухвалою суду розгляд справи відкладений на 17.01.2013 року.

Під час судового засідання 17.01.2013 представник позивача надала пояснення аналогічні тим, що містяться у позові, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

До вказаного судового засідання відповідач не направив свого представника, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

За таких обставин, згідно норм статті 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, яке, відповідно до рішення Київської міської ради № 24/6240 від 22.09.2011, перейменоване у Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» - позивач по справі - уклало договір доручення № 3 від 30.03.2007 із Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» Шевченківської районної у м. Києві ради (а. с. 30-33).

Відповідно до п.п. 1.1.1. вказаного договору доручення № 3 від 30.03.2007, Довіритель - Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради доручає, а Повірений - Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна контора «Ярославська» приймає на себе зобов'язання укласти з власниками, наймачами, орендарями жилих приміщень договори про надання комунальних послуг. Пунктом 1.2. вказаного договору доручення передбачено, що зазначені юридичні дії вчиняються у межах об'єктів, визначених Додатком № 1 до цього Договору (а. с. 34-42).

01.04.2007 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вернал» укладений договір № 366 про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників (а. с. 11-12). Строк дії договору встановлений по 01.07.2011 року.

Пунктом 5.4 Договору № 366 закріплено, у разі закінчення дії і відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Умовами Договору № 366 передбачено, що позивач здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті відповідачем комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними у Додатку 1 до Договору (а. с. 13).

Відповідно до п.2.1 зазначеного Договору позивач на підставі розрахунків виробників послуг по першій вимозі Товариства з обмеженою відповідальністю «Вернал» інформувати його про кількість та вартість спожитих ним комунальних послуг. В 3-х денний термін, з моменту надходження від виробників послуг розрахунків, надати Власнику або Орендарю платіжне доручення (квитанцію) про суму сплати спожитих ним комунальних послуг (п. п. 2.1.2.).

Відповідач у свою чергу зобов'язався у відповідності до даного Договору (п. 3.1. ) в 3-х денний термін, після надходження платіжного доручення (квитанції), але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг та інформувати про це позивача у зазначений термін.

За невиконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.4.1. Договору).

Відповідно до Додатку № 1 Договору № 366, відповідачу надавались комунальні послуги з центрального опалення, холодного водопостачання та водовідведення, гарячого водопостачання, зокрема протягом періоду з 01.10.2012 по 01.09.2012 року.

З метою отримання коштів за надані послуги, відповідачеві кожного місяця надавалися платіжні-вимоги доручення (а. с. 46-71), відповідно до яких, підставою оплати вказано Договір від 01.04.2007 року.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, у останнього виникла заборгованість за період з 01.10.2010 по 01.09.2012 у розмірі 77229,95 грн.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини. Отже внаслідок укладання договору № 366 від 01.04.2007 між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20 травня 1999 № 686-XIV суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги передбачений п. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875 -VI.

Виходячи зі змісту ст. 712 ЦК України, між сторонами виникли зобов'язання за договором поставки, згідно якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Одночасно, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються із положеннями статті 193 ГК України.

Через те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вернал» не здійснило оплату за надані комунальні послуги за період з 01.10.2010 по 01.09.2012, тобто не виконало взяте на себе зобов'язання відповідно до договору, у відповідача перед позивачем виникла сума заборгованості у розмірі 77229,95 грн.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення боргу у розмірі 77889,95 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу суд зазначає наступне.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З системного аналізу наведених законодавчих норм вбачається кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних як спосіб захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, дефляція).

Згідно із роз'ясненням Вищого арбітражного суду України від 12.05.1999 №02-5/223 відповідні індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються у газеті «Урядовий кур'єр». Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися для визначення розміру завданих збитків.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», якщо сума боргу повинна бути сплачена в період з 1 по 15 числа відповідного місяця, то вона індексується з рахунком цього місяця, а якщо сума повинна бути сплачена з 16 по 31 число відповідного місяця, то вона індексується з наступного місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової суми боргу суд дійшов висновку про його обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства України, а відтак вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у сумі розміром 3253,55 грн.

Доказів погашення заборгованості станом на день розгляду справи відповідачем до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходить з того, що відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розрахунок 3% річних також відповідає нормам чинного законодавства України, а тому визнається судом обґрунтованим, а вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних розміром 3770,35 грн. такою, що підлягає задоволенню.

Встановивши правомірність здійснення нарахування сум 3% річних та інфляційної складової боргу, а також перевіривши розрахунок позивача ціни позову, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних з простроченої суми, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3253,55 грн. - інфляційної складової боргу, 3770,35 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вернал» (01032, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Саксаганського, будинок 129 А; код ЄДРПОУ 31286909) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, місто Київ, вулиця Кирпоноса, будинок 10/8; код ЄДРПОУ 31731838) 77229 (сімдесят сім тисяч двісті двадцять дев'ять) гривень 95 копійок - основний борг, вплив від інфляційних втрат - 3253 (три тисячі двісті п'ятдесят три) гривні 55 копійок, 3% річних - 3770 (три тисячі сімсот сімдесят) гривень 35 копійок та 1685 (одну тисячу шістсот вісімдесят п'ять ) гривень 07 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 17.01.2013 року.

Дата виготовлення повного тексту - 18.01.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова