Рішення

від 22.01.2013 по справі 5011-72/17291-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/17291-2012 22.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДОВА"

до "Управління житлового будівництва "Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння житловому будівництву"

про стягнення 42 396,09 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Скачко А.А.

від відповідача: Сахно В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДОВА" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до "Управління житлового будівництва" Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння житловому будівництву" (далі-відповідач) про стягнення боргу в сумі 40 821,90 грн. та 1 574,19 грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт та наданих послуг згідно договору №1/11 від 18.01.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.12.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

19.12.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про залучення третьої особи та відкладення розгляду справи, в якому просив залучити до участі у справі третьою особою Державну спеціалізовану фінансову установу «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», оскільки «Управління житлового будівництва» є структурним підрозділом Фонду та підпорядкованим і підзвітним останньому.

Розглянувши подане клопотання, суд відзначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Однак відповідач не зазначив, яким саме чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи.

У судовому засіданні 20.12.2012 р. судом оголошувалась перерва до 22.01.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача визнав основну суму заборгованості.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.01.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДОВА" та "Управлінням житлового будівництва" Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння житловому будівництву" укладено договір №1/11, предметом якого є надання позивачем послуг та виконання робіт власними машинами в механізмами, на умовах, зазначених у договорі, для виконання будівельних робіт на об'єкті відповідача, що розташований за адресою: м. Ковель, вул. Ватуніна, 70-Б.

Відповідно до п. 2.1. договору позивач зобов'язується: надавати відповідачу технічні засоби з власними працівниками (обслуговуючим персоналом), кран КБ 308, інвентарний номер 488, за ціною 83 грн. 35 коп. за годину з урахуванням ПДВ (п.2.1.1.); виконати за власний рахунок роботи пов'язані з пуском та налагодженням вищезазначених технічних засобів та отримати дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з промислової безпеки та охорони праці на їх експлуатацію (п.2.1.2.); надавати послуги технічними засобами, що знаходяться у технічно справному стані, нести експлуатаційні витрати, проводити технічне обслуговування та поточний ремонт механізмів (п.2.1.4.).

Згідно п.2.2.3. договору відповідач зобов'язаний своєчасно, в зазначені в даному договорі строки, в повному обсязі здійснювати оплату за надані позивачем послуги.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що відповідач сплачує позивачеві плату за надані послуги - 83 грн. 35 коп. за годину з урахуванням ПДВ, шляхом перерахування на поточний рахунок позивача не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем в якому надавались послуги чи виконувались роботи на підставі актів виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надано послуг та виконано передбачених договором підрядних робіт в обумовлений договором строк на загальну суму 87 054,53 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт та довідками про вартість виконаних підрядних робіт (копії в матеріалах справи).

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково в сумі 44 123,30 грн., в результаті чого заборгував позивачеві 40 821,90 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг та виконаних робіт згідно договору №1/11 від 18.01.2011 р., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у сумі 40 821,90 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 574,19 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору №1/11 від 18.01.2011 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є змішаним договором, що поєднує в собі положення договору підряду та договору про надання послуг.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, виконав всі передбачені договором підрядні роботи та надав послуг на загальну суму 87 054,53 грн., які прийняті відповідачем без зауважень щодо кількості та якості.

Відповідач за виконані роботи розрахувався частково, в результаті чого заборгував позивачеві 40 821,90 грн.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати виконаних робіт та визнав у судовому засіданні основну заборгованість, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору №1/11 від 18.01.2011 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 40 821,90 грн. заборгованості.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 574,19 грн. за період з 06.06.2011 р. по 16.11.2012 р.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних перевірено судом, який відповідає вимогам законодавства, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 1 574,19 грн. 3 % річних за період з 06.06.2011 р. по 16.11.2012 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. N 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Оскільки інтереси позивача в судових засіданнях представляв Скачко Андрій Анатолійович, який являється юрисконсультом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮРИСТИ УКРАЇНИ», однак суду не надано доказів представництва інтересів позивача в суді саме адвокатом, оплата послуг якого відноситься до судових витрат, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 4 500,00 грн. витрат на юридичну фірму.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДОВА" задовольнити.

2. Стягнути з "Управління житлового будівництва" Державної спеціалізованої фінансової установи "Державний фонд сприяння житловому будівництву" (03037, м. Київ, вул. М. Кривоноса, буд. 2-А, корп. 1, код ЄДРПОУ - 33942838) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДОВА" (45000, Волинська обл., м. Ковель, вул. Грушевського, буд. 75-В, код ЄДРПОУ - 34214575) 40 821 (сорок тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 90 коп. - боргу, 1 574 (одну тисячу п'ятсот сімдесят чотири) грн. 19 коп. - 3% річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 23.01.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.