ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ 22.01.2013Справа №5002-13/ 4155-2012 За позовом Фірми «Люсдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до товариства з обмеженою відповідальністю «Авоська» про стягнення 63 268,07 грн. Суддя Пукас А.Ю. Представники: Від позивача не з'явився. Від відповідача не з'явився. СУТЬ СПОРУ: фірма «Люсдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Авоська» про стягнення 63 268,07 грн., у тому числі 56 124,16 грн., 5 612,41 грн. штрафу та 1 531,50 грн. 3% річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не оплатив поставлений товар, чим порушив умови договору поставки № 103 П від 01.02.2011 та обґрунтовані посиланням на статті 174, 193 Господарського кодексу України та статті 526, 530 Цивільного кодексу України. Позивач в судове засідання не з'явився. До початку судового засідання через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі (т. 2, а.с. 49). Крім того, позивачем надані докази надсилання акту звірки взаєморозрахунків на адресу відповідача (т. 2, а.с. 52-56). Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною в витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 2, а.с. 38-39). Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в ЄДРПО. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином. Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України – це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Дослідивши матеріали справи, враховуючи систематичну неявку представника відповідача у судові засідання та відсутність документів, що підтверджують неможливість його прибуття в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 01.02.2011 між позивачем (продавець за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) укладений Договір поставки (далі за текстом - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язався прийняти та оплатити товар (т.1, а.с. 17-18). Під товаром в цьому договорі розуміється молочні та інші продукти, виготовлені продавцем (пункт 1.2 Договору). Для придбання товару покупець, виходячи з місячних планів продажу, які узгоджені сторонами в додатковій угоді, і діючого прайс-листа, направляє заявку по електричній пошті в комерційний відділ продавця з вказівкою місця поставки, дати поставки, номенклатури (асортименту) і кількості товару, а також – необхідності транспортного забезпечення доставки товару, кожну п'ятницю не пізніше 13:00 год (пункт 2.3 Договору). Пунктом 2.7 Договору визначено, що загальні кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у специфікаціях та/або накладних, що є невід'ємними частинами до цього договору у випадку, якщо сторони не підписали специфікації, то кількість, найменування і ціна товару визначаються тільки згідно накладних, по яких товар поставлений та прийнятий покупцем. Поставляючи товари продавець може здійснювати їх відпуск покупцю без довіреності, за умови якщо покупець товарів за підписом керівника та головного бухгалтера покупця або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомлять про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особи, що буде приймати продукцію, завіряє на супровідних документах (накладна, акт, ордер, тощо) свій підпис про одержання цінностей (пункт 2.13 Договору). Відповідно до пункту 4.2 Договору загальна ціна продукції, що поставляється за цим договором, складає суму вартості товару, поставленого по накладних. Покупець зобов'язаний здійснити повний розрахунок за одержану партію товару в безготівковому порядку по накладних протягом 14 календарних днів з моменту поставки, шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця, що визначений у цьому договорі (пункт 4.3 Договору). Договір укладений до 31.12.2011 (пункт 9.2 Договору). Відповідно до пункту 9.3 Договору закінчення строку його дії не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Додатковою угодою № 1 від 17.03.2011 сторони домовились викласти пункту 4.3 Договору в наступній редакції: «покупець зобов'язаний провести оплату протягом 21 календарного дня за поставлений товар безготівкою шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, зазначений постачальником. Днем оплати вважається день надходження грошових коштів в оплату цієї партії від покупця на розрахунковий рахунок, зазначений постачальником» (т. 1, а.с. 18). З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставив на адресу відповідача товар, на загальну суму 56 717,05 грн., про що свідчать видаткові накладні (т.1 а.с. 19-150, т. 2, а.с. 1-16). За твердженням позивача, у порушення умов договору, відповідачем отриманий товар оплачений несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 56 124,16 грн. 27.03.2012 сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.02.2012 по 21.03.2012, відповідно до якого, відповідач погодився з наявністю за ним заборгованості в сумі 56 124,16 грн. (т. 2, а.с. 17). Оскільки заборгованість залишилась непогашеною відповідачем, фірма «Люсдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою. Правові наслідки невиконання зобов'язань за договором поставки регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України). Проте, в порушення умов Договору, покупець не виконав свої зобов'язання за договором та не сплатив вартість отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість. Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Сторонами у зобов'язанні згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України, є боржник і кредитор. Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Враховуючи положення пункту 4.3 Договору (в редакції додаткової угоди) покупець зобов'язався провести оплату протягом 21 календарних днів за поставлений товар безготівкою шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, зазначений постачальником, що останнім не зроблено. Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказів сплати заборгованості в сумі 56 124,16 грн. відповідачем суду не надано. Враховуючі викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Авоська» заборгованості за поставлений товар в сумі 56 124,16 грн. Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 5 612,41 грн. штрафу. Суд вважає зазначені вимоги такими, що також підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Пунктом 6.4 Договору встановлено, що за прострочення виконання грошових зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні, на підставі її письмової вимоги пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нараховану на суму боргу за кожен день прострочення; у разі прострочення більш як на 30 днів – штраф в розмірі 10% від суми простроченого боргу. Відповідно до наданого позивачем розрахунку (т. 1, а.с. 10), штраф нарахований ним на суму заборгованості в розмірі 56 124,16 грн. та його розмір становить 5 612,41 грн. Суд, погоджується з проведеним позивачем розрахунком та задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 5 612, 41 грн. штрафу. Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 1 531,50 грн. 3% річних. Суд вважає зазначені вимоги такими, що також підлягають задоволенню, з огляду на наступне. Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, 3% річних розраховані ним за період з 24.12.2011 по 19.11.2012 та їх розмір становить 1 531,50 грн. (т. 1, а.с. 10-11). Судом перевірений наданий позивачем розрахунок, який складений вірно. Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача. В судовому засіданні 22.01.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 25.01.2013. Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити в повному обсязі. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авоська» (вул. Леніна, 3-Б, м. Джанкой, 96100, п 2600190792001 в АБ «Київська Русь», МФО 319092, ЄДРПОУ 37213244) на користь фірми «Люстдорф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Коцюбинського, 1, м. Іллінці, Вінницька область, 22700, п 26008962502171 у відділенні публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» «Регіональний центр у м. Одеса», МФО 334851, ЄДРПОУ 23063575) 56 124,16 грн. заборгованості, 5 612,41 грн. штрафу, 1 531,50 грн. 3% річних та 1 609,50 грн. судового збору. 4. Видати накази після набрання рішенням законної сили. Суддя А.Ю. Пукас
Суд | Господарський суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 22.01.2013 |
Оприлюднено | 28.01.2013 |
Номер документу | 28827258 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Автономної Республіки Крим
А.Ю. Пукас
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні