Постанова

від 21.11.2006 по справі 33/392

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/392

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

21.11.06 р.                                                                                 Справа № 33/392

Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Новикової Р.Г., при секретарі судового засідання Овчинніковій В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали:

за позовною заявою Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача: Донецького міського центру зайнятості м. Донецьк

до Приватного підприємства “Катковський” м. Донецьк

за участю представників:

від позивача: Проценко О.І. – провідний спеціаліст відділу забезпечення надходжень та використання коштів штрафних санкцій за довіреністю № 03/01/1555/1 від 27.04.2006р.

від відповідача: не з'явився.

від третьої особи – Донецького міського центру зайнятості м. Донецьк: Ращупкіна І.Т. – головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу за довіреністю № 05-19/3162 від 29.09.2006р.

СУТЬ СПОРУ: Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк звернулось до Приватного підприємства „Катковський” м. Донецьк із адміністративним позовом про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4788грн.23коп. та нарахованої пені на суму 152грн.54коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на недотримання відповідачем вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р., екземпляр звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. за формою №10-ПІ; розрахунок суми позову та пені; лист Донецького міського центру зайнятості №02-09/1450 від 28.04.2006р.

Як зазначає позивач, відповідно до показників Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача становила 17осіб. З урахуванням цих даних та на підставі статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. норматив робочих місць становить 1 робоче місце. Фактично на підприємстві інвалід не працював.

Відповідно до статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” сума штрафних санкцій за 1 нестворене робоче місце для інваліда дорівнює 4788грн.23коп.

На підставі статі 20 вищенаведеного закону позивачем була нарахована пеня за період з 15.04.2006р. по 25.07.2006р., яка дорівнює 152грн.54коп.

Ухвалою від 01.08.2006р. було порушено провадження у справі в адміністративній справі №33/392 та призначено попереднє засідання на 16.08.2006р.

На підставі статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неможливістю продовження розгляду адміністративної справи суддею Часовським Є.П. до розгляду справи був залучений інший суддя. За нормами вищеназваної статті Кодексу судовий розгляд адміністративної справи розпочався спочатку, оскільки було залучено під час судового розгляду нового суддю.

У підготовчому засіданні від 16.08.2006р. представникам сторін було роз'яснено права та обов'язки та повідомлено про можливість примирення згідно зі статтею 113 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач не відмовився від заявлених вимог, а відповідач не визнав заявлені вимоги.

У запереченнях від 04.09.2006р. відповідач позовні вимоги не визнав з наступних підстав.

По-перше, спір про недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів повинен розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення.

По-друге, повноваження Фонду соціального захисту інвалідів обмежуються лише контролем за додержанням (виконанням) нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідальність за невиконання якого передбачена статтею 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, працевлаштування інвалідів здійснюється безпосередньо державними органами, зазначеними у ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”. На підприємство відповідача протягом 2005р. не направлялись та не зверталися інваліди з метою працевлаштування.

По-третє, підприємством у 2005р. вживались заходи із створення робочих місць для працевлаштування інвалідів включення до штатного розкладу підприємства робочого місця інваліда із звичайними умовами праці, про що було своєчасно проінформовано службу зайнятості шляхом надання звітності за формою №3-ПН від 28 березня 2005р., у якому зазначено, що існує потреба за посадою „лікар - лаборант”.

З метою всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку ухвалою від 16.08.2006р. суд витребував від відповідача документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі та вдруге викликав представників сторін у попереднє засідання 07.09.2006р.

За наслідками підготовчого провадження суд постановив ухвалу від 07.09.2006р. про закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду на 27.09.2006р.

У судовому засіданні від 27.09.2006р. головуючим були роз'яснені процесуальні права та обов'язки сторонам, передбачені статтями 49, 51, 54, 65-68 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач не відмовився від адміністративного позову.

Ухвалою суду від 27.09.2006р. розгляд справи було відкладено на 09.10.2006р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Донецький міський центр зайнятості, який зобов'язано надати письмові пояснення стосовно повідомлення Приватним підприємством „Катковський” у звітах за формою №3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування за посадою „лікар - лаборант”.

До суду надійшов лист №05-19/3259 від 09.10.2006р., згідно якого Приватне підприємство „Катковський” протягом 2005р. своєчасно надавало до центру зайнятості звіти за формою №3-ПН. про наявність вільного робочого місця за посадою „лікар - лаборант” було вказано лише в звіті за березень 2005р., але не було зазначено, що це робоче місце для працевлаштування інваліда.

В матеріалах справи наявні 2 звіти за формою №3-ПН станом на 28.03.2005р. Екземпляр звіту, наданий відповідачем не співпадає з екземпляром звіту, наданого третьою особою.

На підставі статті 128 та 150 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи було відкладено на 16.10.2006р. внаслідок відсутності у судовому засіданні представника відповідача.

У судовому засіданні 16.10.2006р. представник відповідача пояснив, що підприємством до Донецького міського центру зайнятості надавався уточнений звіт, в якому містилась інформація про наявність вакантного місця за посадою „лікар - лаборант”.

Ухвалою господарського суду від 16.10.2006р. провадження у справі №33/392 зупинене до 20.11.2006р. за клопотанням позивача у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, які мають значення для об'єктивного, всебічного розгляду справи.

Цією ж ухвалою Донецький міський центр зайнятості зобов'язано надати до суду екземпляри звітів за формою №3-ПН, які надав відповідач - Приватне підприємство „Катковський” у 2005р.; пояснення щодо порядку приймання звітів за формою №3-ПН, які надаються до центру зайнятості суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 3 ухвали від 16.10.2006р. позивача, відповідача та третю особу без самостійних вимог було повідомлено про те, що провадження у справі буде поновлено та викликано представників сторін у засідання суду, яке відбудеться 22.11.2006р. о 10год.00хв.

Ухвалою від 22.11.2006р. провадження у справі №33/392 поновлено та викликано представників сторін і третьої особи у засідання на 22.11.2006р.

У засіданні від 22.11.2006р. представник третьої особи надав до суду пояснення №05-19/3754 від 20.11.2006р., де зазначив наступне.

Звіти за формою №3-ПН не реєструються в журналі вхідної кореспонденції, відділом взаємодії з роботодавцями здійснюється їх електронна реєстрація із занесенням відомостей, що в них містяться, до електронної бази даних ЄІАС. Згідно із показниками цієї бази, звіти про вільні робочі місця із інформацією про потребу у працевлаштуванні інвалідів на ПП “Катковський” протягом 2005р. не реєструвались.

Під час судового розгляду були досліджені: Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р., Положення про Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів; розрахунок суми позову та пені; лист Донецького міського центру зайнятості №02-09/1450 від 28.04.2006р.; заперечення від 04.09.2006р.; наказ №1/03 від 02.03.2005р.; звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за формою №3-ПН за січень-грудень 2005р. (копії та оригінали); звіти з праці за формою №1-Пв за 2005р.; витяг з журналу реєстрації наказів за 2005р.;лист №05-19/3259 від 09.10.2006р.;лист №05-19/3324 від 12.10.2006р.; лист №05-19/3754 від 20.11.2006р. та інше.

Заслухавши доводи сторін та третьої особи, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін та третьої особи, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №1671/10270) відповідно до пункту 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р., була затверджена форма №10-ПІ поштова - річна „Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”.

Вказана форма поширюється на всі юридичні особи та їх відокремлені підрозділи незалежно від форми власності і організаційно-правових форм господарювання, на яких працює від 8 і більше осіб. Звіт складається підприємствами щорічно і до 1 лютого, наступного після звітного періоду, подається за місцем державної реєстрації територіальному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до показників статистичної звітності форми №10-ПІ за 2005 рік, загальна кількість працюючих на підприємстві відповідача у 2005 році становила 17 осіб, чисельність штатних працівників з числа інвалідів становила 0 осіб.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Кількість інвалідів – штатних працівників, які мають працювати на робочих місцях Приватного підприємства “Катковський” м. Донецьк, створених відповідно до вимог вищенаведеної статті становить 1 особа.

Відповідно до частини першої статті 20 цього Закону підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації

Згідно пункту 3.6. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ поштова – річна "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Мінпраці України №338 від 29.12.2004р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2004р. за №1671/10270) дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01) та фонду оплати праці штатних працівників (рядок 04) повинні збігатися з відповідними показниками державного статистичного спостереження форми №1-ПВ термінова-місячна за січень-грудень звітного року.

У рядку 05 відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою: рядок 05 = рядок 04 * 1000/рядок 01.

Як вбачається зі змісту рядку 1070 звіту з праці за січень-грудень 2005р. (форма №1-ПВ) Фонд оплати праці штатних працівників за період з початку року становив 72,8тис.грн. Водночас, у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ) показник Фонду оплати праці штатних працівників був визначений відповідачем у розмірі 81,4тис.грн. Це пояснюється тим, що при заповненні звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ), а саме - рядку 04, були використані дані про Фонд оплати праці усіх працівників, а не лише штатних.

Позивачем під час розрахунку суми позову були використані помилкові відомості, зазначені відповідачем у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. (форма №10-ПІ).

З урахуванням викладеного, розмір середньої заробітної плати на підприємстві за 2005 рік становить 4282грн.35коп. Таким чином, належна сума штрафних санкцій за 1 робоче місце, не зайняте інвалідом дорівнює 4282грн.35коп. замість 4788грн.23коп.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Позивачем була нарахована пеня у розмірі 152грн.54коп. за період з 15.04.2006р. по 25.07.2006р.

Відповідно ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України – розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Крім того, відповідно до п.10 Положення про робоче місце інваліда та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 (далі - Положення), працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Міністерства соціального захисту, місцевими радами, суспільними організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Відповідно до п.2 Положення  “Робочим місцем інваліда може бути:

- звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування;

- спеціалізоване робоче місце інваліда - робоче місце, обладнане спеціальним технічним оснащенням, пристосуваннями і пристроями для праці інваліда залежно від анатомічних дефектів чи нозологічних форм захворювання та з урахуванням рекомендації медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), професійних навичок і знань інваліда.

Тобто, інвалід може бути працевлаштований як на спеціалізоване робоче місце так і звичайне робоче місце.

Разом з тим, згідно з пунктом 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.

Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст. 218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Суд не приймає як доказ здійснення всіх можливих заходів для недопущення господарського правопорушення наказ №1/03 від 02.03.2005р. “Про створення робочого місця для інваліда”

У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів визначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже, працевлаштування інвалідів може здійснюватись органами, визначеними у частині першій статті 18 Закону, лише за наявності отриманої від підприємства інформації про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця  інвалідів.

Відповідно до наявних у матеріалах справи листа Донецького міського центру зайнятості №02-09/1450 від 28.04.2006р. відповідач не повідомляв державну службу зайнятості та органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць та посад на яких може використовуватися праця інвалідів протягом 2005 року.

Згідно відомостей та оригіналів звітів відповідача, наданих до суду Донецьким міським центром зайнятості м. Донецьк, посилання відповідача на повідомлення Донецького міського центру зайнятості про потребу в працевлаштуванні інваліда у березні та квітні 2005р. не знайшло свого підтвердження.

Норми Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991р., встановлюючи обов'язковість забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, не роблять виключень з цього правила залежно від результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. (далі –Порядок) суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Відповідно до пункту 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1767 від 28.12.2001р. (далі –Порядок) суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991р. порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Порядку встановлено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом.

Таким чином, сума пені розраховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання із використанням облікової ставки Національного банку України, чинної на кожний конкретний день.

Згідно Постанови Національного банку України №275 від 09.08.2005р. з 10 серпня 2005 року був встановлений розмір облікової ставки на рівні 9,5% річних.

Листом Національного банку України №14-011/1373-6039 від 06.06.2006р. з 10 червня 2006 року розмір облікової ставки встановлений на рівні 8,5% річних.

З урахуванням викладеного, розмір пені за період з 15.04.2006р. по 25.07.2006р., нарахований внаслідок несплати штрафних санкцій в сумі 4282грн.35коп., становить 127грн.41коп.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Приватного підприємства “Катковський” м. Донецьк про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4282грн.35коп. та нарахованої пені 127грн.41коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі норм матеріального права, передбачених ст.ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-ХІІ від 21.03.1991 року, Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995року, ст. 218 Господарського кодексу України, а також керуючись 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 14, 15, 23, 48, 50, 69-71, 79, 81, 82, 86, 87, 89, 92, 94, 98, 107, 110, 111, 114, 121, 122-170, 254, 263 Прикінцевими та Перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                                               ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк до Приватного підприємства „Катковський” м. Донецьк про стягнення штрафних санкцій у розмірі 4788грн.23коп. та нарахованої пені на суму 152грн.54коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Катковський” м. Донецьк (83048, м. Донецьк, вул.. Артема, буд. 102-16, ЄДРПОУ 30190032) на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк (83073, м. Донецьк, вул.. Університетська, буд. 91, МФО 834016, ЄДРПОУ 24164870) суму штрафних санкцій у розмірі 4282грн.35коп. та пені у розмірі 127грн.41коп.

У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 505грн.88коп. та нарахованої пені в розмірі 25грн.13коп. відмовити.

У судовому засіданні від 21.11.2006р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст виготовлено 27.11.2006р.

Суддя                                                                                                Новікова Р.Г.           

Надруковано 5 примірника: 1 – позивачу; 2 – відповідачу; 1 – третій особі; 1 – до справи