Постанова

від 15.01.2013 по справі 2а/0470/14602/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/14602/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Парненко В.С.

при секретарі судового засідання Орлові О.В.,

за участю:

представник позивача Федоренко Р.В.

представників відповідача Алієв М.Г., Лісовий А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними дій контролюючого органу, зобов'язання вчинити певні дії та утримання від вчинення інших дій,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Агрогазсервіс" (надалі - Позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Верхньодніпровсткої об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (надалі - Відповідач), в якому просив:

1. Визнати протиправним Наказ Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції від 22.10.2012р. №573 про проведення перевірки ТОВ «Агрогазсервіс».

2. Визнати протиправними дії Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції із:

- проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс», код 30600063, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» код 34683489 за червень 2011 року;

- складання Акту від 02.11.2012р. за №116/222/30600063 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс», код 30600063, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» код 34683489 за червень 2011 року»;

- встановлення порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс» в Акті від 02.11.2012р. за №116/222/30600063 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс», код 30600063, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» код 34683489 за червень 2011 року»;

- внесення змін до Автоматизованої інформаційної системи податкового органу АРМ «Система автоматизованного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» на підставі Акту від 02.11.2012р. за №116/222/30600063 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс», код 30600063, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» код 34683489 за червень 2011 року»;

3. Зобов'язати Верхньодніпровську Об'єднану Державну податкову інспекцію:

- поновити дані Автоматизованої інформаційної системи податкового органу АРМ «Система автоматизованного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс», які мались в ній до внесення змін на підставі Акту від 02.11.2012р. за №116/222/30600063 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс», код 30600063, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» код 34683489 за червень 2011 року»;

- утриматись від вчинення будь-яких юридично значущих дій на підставі і за наслідками складання Акту від 02.11.2012р. за №116/222/30600063 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс», код 30600063, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» код 34683489 за червень 2011 року»;

- утриматись від направлення Акту від 02.11.2012р. за №116/222/30600063 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс», код 30600063, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» код 34683489 за червень 2011 року» до податкових інспекцій основного місця обліку підприємств- контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс», зазначених в ньому.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Агрогазсервіс», за результатами якої було складено Акт перевірки від 02.11.2012р. за №116/222/30600063, була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, а встановлені перевіркою висновки не відповідають дійсним обставинам та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, проти задоволення позовних вимог заперечували, надали заперечення на адміністративний позов, в якому зазначили, що оскаржувана перевірка була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, а її висновки не підлягають скасуванню

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс» зареєстроване Криничанською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 22.12.1999 року та перебуває на податковому обліку у Верхньодніпровській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби на підставі наказу №573 від 22.10.2012 р., виданого Верхньодніпровською ОДПІ, та посвідчення від 31.01.2000 року № 0306057, виданого Алієву Муртузу Гусейновичу, головному державному податковому ревізор - інспектору відділу перевірок платників податків, раднику податкової служби 3 рангу, проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Агрогазсервіс" (ТОВ "Агрогазсервіс") з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор», код 34683489, за період червень 2011 року.

Копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 22.10.2012 р. №573 вручено під розписку директору ТОВ "Агрогазсервіс" Безус Олегу Євгеновичу 22.10.2012 р.

Перевірку проведено з відома генерального директора Безус Олега Євгеновича та головного бухгалтера Ніколаєнко Наталії Павлівни, робочий телефон №. 829505823.

Перевірку проведено в приміщенні Криничанського відділення Верхньодніпровської ОДПІ.

За результатами перевірки 02.11.2012 відповідачем було складено акт перевірки за №116/222/30600063 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс», код 30600063, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» код 34683489 за червень 2011 року».

Перевіркою встановлено порушення:

1. Порушення ст.22, п.185.1 ст.185, п.198.1. ст.198, п.198.2, пп. 198.3, пп.198.5 , п.198.6 ст.198, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), підприємством завищено податковий кредит на суму ПДВ з ПП «Аквахлор» (в частині придбання хлору рідкого у ПП «Аквахлор») в загальній сумі 201600 грн., в т.ч. за червень 2011 року 201600грн.

2. В порушення ст.185, п.187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 10.12.2010р. ТОВ „Агрогазсервіс" завищено податкові зобов'язання на загальну суму 338691,79 грн. за червень 2011 року.

Що стосується підстав та порядку проведення перевірки, судом встановлено наступне.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

П. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

П.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Згідно п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, в тому числі, якщо органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Судом досліджено копію наказу Верхньодніпровської ОДПІ від №573 від 22.10.2012 року, з якого вбачається, що підставою для проведення перевірки були підпункт 78.1.1. пункту 78.1. ст.78, пункт 79.1. ст.79 Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням Верхньодніпровською ОДПІ від ТОВ «Агрогазсервіс» копій первинних документів.

Жодних посилань на підпункт 78.1.12. пункту 78.1. ст.78 Податкового кодексу України у наказі Верхньодніпровської ОДПІ №573 від 22.10.2012 року немає, у зв'язку з чим посилання позивача на положення п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, судом встановлено, що Наказ Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції від 22.10.2012р. №573 про проведення перевірки ТОВ «Агрогазсервіс» є законним та не підлягає скасуванню, отже позовні вимоги в цій частині задовленню не підлягають.

Оформлення результатів перевірки та порядок надіслання акту перевірки встановлений статтею 86 Податкового кодексу, так результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п.86.1).

У звязку з встановленням порушень чинного податкового законодавства ТОВ «Агрогазсервіс» відповідачем було складено акт перевірки за №116/222/30600063 02.11.2012 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс», код 30600063, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» код 34683489 за червень 2011 року», що відповідає вимогам чинного законодавства.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції із проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс», код 30600063, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» код 34683489 за червень 2011 року та складання Акту від 02.11.2012р. за №116/222/30600063 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс», код 30600063, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» код 34683489 за червень 2011 року», не підлягають задоволенню, оскільки податковий орган діяв у межах своєї компетенції, та у спосіб, передбачений чинним податковим законодавством.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІУ, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Судом встановлено, що підставою для висновків оскаржуваної перевірки був «Акт позапланової невиїзної перевірки ПП «Аквахлор», код 34683489, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за січень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, лютий 2012 року (в частині придбання хлору рідкого у ПАТ «ДніпроАзот» та його реалізації на ТОВ «Аульська ХПС»)» від 08.10.2012р. за № 3316/185/22-206/34683489, складений працівниками Дніпродзержінської ОДПІ, яким встановлено відсутність доказів причетності ПП «Аквахлор» до придбання, транспортування та реалізації хлору рідкого, у тому числі, за червень 2011 року.

На підставі акту від 08.10.2012р. за № 3316/185/22-206/34683489 Верхньодніпровська ОДПІ робить висновок про порушення ТОВ «Агрогазсервіс» ст.22, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187,п.198.1- 198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, завищення підприємством за червень 2011 року по нереальним взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» податкового кредиту з ПДВ на суму 201600,00 грн. і податкових зобов'язань з ПДВ на суму 338691,79 грн.

Як свідчать обставини справи, за період червень 2011 року ТОВ «Агрогазсервіс» придбало у ПП «Аквахлор» хлор на загальну суму 1209600 грн.

На підставі зазначеного вище акту перевірки 08.10.2012р. за № 3316/185/22-206/34683489, відповідач стверджує, що відносини між ТОВ «Агрогазсервіс» та ПП «Аквахлор» фактично мають ознаки нереальності.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочнном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Законом закріплено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У п. 24 Постанови Пленуму від 06.11.2009 № 9 Верховний Суд України відзначив, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Під час перевірки документального підтвердження виконання зобов'язань щодо надання та оплати товарів (хлору) позивачем та ПП „Аквахлор" не надано. Що не було зроблено представником позивача й під час судового розгляду справи.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Суд вважає за необхідне зазначити, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

При цьому обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України).

Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції (Лист Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11, 02.06.2011).

Судом критично оцінюються посилання відповідача на акт від 08.10.2012р № 3316/185/22-206/34683489, оскільки у відповідності до роз'яснень Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. №742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Листом Вищого Адміністративного Суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 надано роз'яснення шо, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції.

2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Під час судового розгляду представник позивача не надав належних та достатніх доказів, які підтверджують реальність укладених позивачем угод з ПП «Аквахлор», а саме: первинної документації підприємства, договорів постачання, накладних, податкових накладних, розрахункових документів тощо, документів щодо відвантаження товару, актів прийому-передачі, інформації про водіїв перевізника та автомобілів, що використовувалися для перевезень товарів, та інших документів.

Таким чином, відповідачем правомірно зроблені висновки про порушення ТОВ «Агрогазсервіс» ст.22, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187,п.198.1-198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, завищенням підприємством за червень 2011 року по нереальним взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» податкового кредиту з ПДВ на суму 201600,00 грн. і податкових зобов'язань з ПДВ на суму 338691,79 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції щодо встановлення порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс» в Акті від 02.11.2012р. за №116/222/30600063 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс», код 30600063, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» код 34683489 за червень 2011 року», не підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо визнання протиправними дій про внесення змін до Автоматизованої інформаційної системи податкового органу АРМ «Система автоматизованного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та поновлення даних в цій чистемі відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс», які були в ній до внесення змін на підставі Акту від 02.11.2012р. за №116/222/30600063 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс», код 30600063, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» код 34683489 за червень 2011 року», також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Інформація за результатами перевірок платників податків заноситься до облікових даних платника у Автоматизованій інформаційній системі, яку використовує безпосередньо податковий орган у своїй повсякденній роботі для узагальнення та систематизації інформаційних ресурсів, відповідно до статтей 71, 72, 73 та 74 Податкового кодексу України.

Ведення Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України передбачено Порядком взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого Наказом ДПА України від 18.04.2008 року №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів».

Цей Порядок запроваджений в органах державної податкової служби з метою удосконалення адміністрування податку на додану вартість, руйнування схем мінімізації податкових зобов'язань, ліквідації віртуального податкового кредиту з податку на додану вартість, повноти декларування податкових зобов'язань та забезпечення своєчасності відшкодування податку на додану вартість в умовах запровадження системи подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Відповідно до п. 1.3. вищевказаного Порядку для реалізації Порядку створені такі програмні продукти:

- система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

- система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

- система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Відповідно до п. 2.21 Порядку підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в описовій частині акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Таким чином, податкове зобов'язання щодо донарахованих сум ПДВ підлягають занесенню до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України після узгодження складеного податкового повідомлення-рішення, за поданням підрозділу, яким завершено процедуру узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Згідно з п. 5.4 Порядку При проведенні позапланової виїзної перевірки платника ПДВ (отримувача) формується перелік проведених господарських операцій з товаром (послугами), які були предметом укладених договорів, та встановлюється правомірність/неправомірність формування податкового кредиту.

При проведенні перевірки платника податку на додану вартість (постачальника) досліджуються питання відображення в обліку проведених господарських операцій та визначається необхідність донарахування податкових зобов'язань.

Органи державної податкової служби, на обліку яких знаходяться контрагенти, проводять аналіз отриманої інформації та обмінюються його результатами для співставлення даних та, за необхідності, вжиття заходів щодо завершення перевірки з метою зменшення суми податкового кредиту та/або донарахування суми податкових зобов'язань.

Копії акта (довідки), складеного за результатами перевірки, направляються до органу державної податкової служби, який здійснює облік контрагента суб'єкта господарювання, що перевірявся.

Згідно з п. 5.8 Порядку встановлено, що при виявленні договору, що суперечить інтересам держави та суспільства і є нікчемним, з'ясовується факт подальшого використання платником ПДВ (отримувачем) у господарській діяльності товару, який був предметом зазначеного договору, встановлюється платник ПДВ - наступний покупець вказаного товару. Інформація про виявлену нікчемність направляється до органу ДПС, в якому такий платник обліковується, з метою визначення підстав визнання договору, укладеного між другою парою контрагентів, нікчемним та відповідно зменшення суми податкового кредиту. Такі дії вчиняються за ланцюгом придбання товару, який був предметом договору, виявленого нікчемним, до платника податку на додану вартість. що має достатні активи для сплати податкових зобов'язань; та згідно з п. 5.9 Порядку підрозділи податкового контролю, оподаткування фізичних осіб відповідно до інформації про рух товару проводять перевірки відповідно до розділу V цього Порядку. Результатом таких перевірок є виявлення нікчемності таких господарських зв'язків за ланцюгом до платника податку на додану вартість, що має достатні активи для сплати податкових зобов'язань, складання Акта позапланової виїзної перевірки та прийняття відповідного повідомлення-рішення.

Отже, якщо при перевірках контрагентів було виявлено як завищення податкових зобов'язань, так і завищення податкового кредиту, що у підсумку не призвело до донарахування суми ПДВ, відповідно відомості щодо виявлення нікчемності таких господарських зв'язків за ланцюгом до платника ПДВ заносяться до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України для уточнення результатів автоматизованого співставлення на центральному рівні за висновками таких актів перевірок.

Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання відповідача утриматись від вчинення певних дій, а саме: від вчинення будь-яких юридично значущих дій на підставі і за наслідками складання Акту від 02.11.2012р. за №116/222/30600063 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс», код 30600063, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» код 34683489 за червень 2011 року»; від направлення Акту від 02.11.2012р. за №116/222/30600063 «Про результати проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агрогазсервіс», код 30600063, з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Аквахлор» код 34683489 за червень 2011 року» до податкових інспекцій основного місця обліку підприємств- контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс», зазначених в ньому, суд зазначає, що, оскільки юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, тобто предметом розгляду справи можуть бути дії/бездіяльність які мали місце, а не ті, що можливо виникнуть у майбутньому, а тому зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи та вищенаведених положень чинного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними дій контролюючого органу, зобов'язання вчинити певні дії та утримання від вчинення інших дій.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Агрогазсервіс» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання незаконними дій контролюючого органу, зобов'язання вчинити певні дії та утримання від вчинення інших дій - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18.01.2013 року.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 18.01.2013 СуддяВ.С. Парненко В.С. Парненко