Ухвала

від 15.01.2013 по справі 2а-13466/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-13466/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Федотова І.В., Каленюк О.Ю., представника відповідача -Куліш Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА» до Київської регіональної митниці про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської регіональної митниці (далі - відповідач), в якому просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Київської регіональної митниці від 13.09.2012 року:

- № 202, яким ТОВ «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 27,07 грн., у тому числі: 21,65 грн. - за основним платежем та 5,42 грн. - за штрафними санкціями;

- № 203, яким ТОВ «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 51 781,86 грн., у тому числі: 41 425,49 грн. - за основним платежем та 10 356,37 грн. - за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА» відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА» є юридичною особою, зареєстрованою Пе6черькою районною у м. Києві державною адміністрацією 26.09.2003 року, реєстраційний № 10691200000000870.

Відповідно до довідки серії АА № 183340 з ЄДРПОУ, видами діяльності ТОВ «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА» за КВЕД є: оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям; видання книг; інші види видавничої діяльності; інша поліграфічна діяльність; посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту; консультування з питань комерційної діяльності та управління.

З 09.06.2008 року позивач перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва як платник податків за № 4407 та з 11.06.2008 року перебуває на обліку у ДПІ у Печерському районі м. Києва як платник податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер -348095626550).

13 вересня 2012 року, на підставі акта перевірки № 6/11/100000000/34809566 від 10.05.2011 року, Київською регіональною митницею були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 13.09.2012 року № 202, за яким ТОВ «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА»визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 27,07 грн., у тому числі: 21,65 грн. - за основним платежем та 5,42 грн. - за штрафними санкціями та № 203, за яким ТОВ «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА»визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання на загальну суму 51 781,86 грн., у тому числі: 41 425,49 грн. - за основним платежем та 10 356,37 грн. - за штрафними санкціями.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Основні засади організації та здійснення митної справи в України регулюються Митним кодексом України.

Згідно ст. 69 Митного кодексу України, незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Згідно Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 року № 1730 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), проведення на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, як у процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів, так і після його закінчення, в частині дотримання ними вимог законодавства з питань митної справи, здійснюється митними органами.

З акту перевірки вбачається, що операції з імпорту товарів з Російської Федерації здійснювались ТОВ «РДЦ Ексмо-Україна» відповідно до зовнішньоекономічних договорів № ВТ-14 від 16.04.2007 року, № ВТ-17 від 01.02.2010 року на базових умовах «Інкотермс 2000» FCA («франко-перевізник»). Перевезення імпортованих товарів здійснювалося із залученням підприємств-перевізників ТОВ «АВІ Логістик»та ТОВ «ТІР». Імпортований товар, згідно договорів страхування, укладених із ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»від 30.05.2008 року № 20020355, від 22.05.2009 року № 200203006 та від 08.06.2010 року № 200200367.10. було застраховано. Витрати на транспортування імпортованих товарів до місця ввезення на митну територію України та витрати на страхування позивачем до складу митної вартості імпортованих товарів включені не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Положенням ч. 1 ст. 264 Митного кодексу України передбачено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно із приписами п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (тут і далі по тексту ухвали в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР), для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Таким чином, до митної вартості товарів за ціною договорів, що імпортуються, відносяться договірна вартість таких товарів, зазначена у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.

Виходячи з вищенаведених законодавчих норм, до митної вартості товарів включаються транспортні витрати, понесені позивачем при транспортуванні транспорту до місця знаходження товару, навантаження, розвантаження, перевантаження, страхування та його доставка до митної території України.

Відповідно до п.п. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (який набрав чинності на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що на підставі акту перевірки дотримання ТОВ «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА» законодавства України з питань митної справи за період з 01.04.2008 року по 01.02.2011 року (акт № 6/11/100000000/34809566 від 10.05.2011 року), Київською регіональною митницею були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»(«первинні рішення»):

- № 124 від 15.06.2011 року, яким ТОВ «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА» було визначено податкове зобов'язання за платежем: мито на товари, на загальну суму 34,54 грн., у тому числі, 27,63 грн. - за основним платежем та 6,90 грн. - за штрафними санкціями;

- № 125 від 15.06.2011 року, яким ТОВ «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА» було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, на загальну суму 64 125,36 грн., у тому числі, 51 300,29 грн. - за основним платежем та 12 825,07 грн. - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом про визнання їх нечинними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2012 року, залишеної в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2012 року, адміністративний позов ТОВ «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА» було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення форми «Р» Київської регіональної митниці від 15.06.2011 року № 125 в частині донарахування податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 12 343,50 грн., з яких 9 874,80 грн. основного платежу та 2 468,70 грн. штрафних (фінансових) санкцій та № 124 в частині донарахування податкових зобов'язань з ввізного мита у розмірі 7,47 грн., з яких 5,98 грн. основного платежу та 1,49 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто, податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 51 781,86 грн. та податкове зобов'язання з мита на товари у розмірі 27,07 грн. є узгодженими.

У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення (абз. 2 п. 58.2 ст. 58 Податкового кодексу України).

Відповідно до абз. 2 п. 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України 22.12.2010 року № 985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1440/18735 (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень), якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість зменшується, то до платника податків направляється податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, якому присвоюється номер та вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Таким чином, відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.09.2012 року №№ 202, 203 діяв на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2012 року та відповідно до вищенаведених норм.

Посилання апелянта на пропущення відповідачем строків давності при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів до уваги не приймає, оскільки податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12 343,50 грн. та з ввізного мита у розмірі 7,47 грн. відповідачем були нараховані за період з 15.06.2008 року по 25.12.2010 року, тобто в межах строку давності для самостійного визначення контролюючим органом сум грошових зобов'язань платника податків.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ ЕКСМО-УКРАЇНА» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Суддя: Суддя: Г.Г. Федорова Т.Р. Вівдиченко І.В.Федотов Повний текст ухвали складено та підписано -16.01.13р.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федотов І.В.