Рішення

від 04.12.2006 по справі 20/486

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20/486

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  20/486

04.12.06

За позовом     Державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості

                        підприємств агропромислового комплексу»

До                    Державної акціонерної компанії «Хліб України»

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача СВК «Агрополіс»

Третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача Черкаське обласне дочірнє підприємство ДАК

                                                     «Хліб України»

Про                     стягнення 11 908,22грн.

                                                                                                                           Суддя  Палій В.В.

                                                                                                                 Секретар Молочна Н.С.                                                                                                 

Представники:

Від позивача                        Бєгунова К.В.- предст. (дов. від 23.01.2006р.)

Від відповідача            Стегній Л.М.- предст. (дрв. Від 06.10.2006р.)

Від третьої особи-1      не з'явився

Від третьої особи-2      не з'явився

Обставини  справи:

          Позивач звернувся до суду з позовом до Державної акціонерної компанії «Хліб України»про стягнення 11 908,22грн. боргу, який переданий позивачу за розподільчим балансом.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690 між сторонами по справі був підписаний розподільчий баланс станом на 31.07.2003 та акт передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу, відповідно до яких до позивача перейшло право вимоги до дебіторів відповідача за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанови КМУ від 24.01.1998 №77, в т.ч. право вимоги до СВК «Агрополіс»на суму 11 908,22грн. У процесі роботи по стягненню заборгованості позивачем встановлено, що третьою особою-1 здійснено розрахунок на користь Черкаського обласного дочірнього підприємства ДАК «Хліб України», який на той час був повіреним відповідача та діяв по договору доручення від імені і за рахунок відповідача. Позивач вважає, що передана відповідачем вимога є недійсною і відповідач повинен нести відповідальність на підставі ст. 519 Цивільного кодексу України.      

Відповідач у судовому засіданні 30.08.2006р. відзиву на позов не надав.

30.09.2006р. судом одержано клопотання від відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з пізнім одержанням відповідачем ухвали суду від 17.08.2006р. та у зв'язку з необхідністю підготувати відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 30.08.2006р. клопотання судом задоволено.

У зв'язку з наведеним, у судовому засіданні 30.08.2006р. оголошено перерву.

У судовому засіданні 02.10.2006р. представник відповідача подав суду письмові пояснення по справі, у яких просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

02.10.2006р. у судовому засіданні оголошено перерву.

У судовому засіданні 09.10.2006р. представники сторін подали суду спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.

Клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 09.10.2006р. суд приходить до висновку про необхідність залучити до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача СВК «Агрополіс»та Черкаське обласне дочірнє підприємство ДАК «Хліб України». Зазначене обґрунтовується тим, що позивач у позовних вимогах посилається на  сплату боржником (СВК «Агрополіс») на користь Черкаського обласного дочірнього підприємства ДАК «Хліб України», яке діяло як повірений відповідача,  заборгованості у сумі 11 908,22грн.

З метою витребування додаткових доказі по справі та з метою залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, розгляд справи 09.10.2006р. відкладено.

З метою витребування додаткових доказі по справі, розгляд справи 24.10.2006р. відкладено.

З метою одержання договору доручення, який підтверджує факт того, що Черкаське ОДП ДАК «Хліб України»у 2003році було повіреним відповідача, копія якого за твердженням  позивача міститься у матеріалах справи №305/3860 за позовом Черкаського ОДП ДАК «Хліб України»до Приватного сільськогосподарського підприємства «Плешкані», суд направив запит до Господарського суду Черкаської області. У зв'язку з наведеним, розгляд справи 06.11.2006р. відкладено.

16.11.2006р. судом одержано відповідь на запит суду від Господарського суду Черкаської області, до якої додано договір доручення №4057 від 03.07.2001р.

Відповідач проти позовних вимог заперечив повністю з підстав, викладених у письмових поясненнях. Зокрема, відповідач зазначає, що згідно з п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.03р. №690 відповідач повинен був забезпечити передачу позивачу не погашені за бюджетними позичками зобов'язання, тобто передбачалась передача позивачеві абсолютно всієї заборгованості без виключень. Також відповідач вказує, що передача заборгованості виникла в рамках адміністративних правовідносин, а не в процесі здійснення фінансово-господарської діяльності, а тому посилання позивача на відповідальність в порядку ст.519 Цивільного кодексу України є безпідставними.

Третя особа-1 у письмових поясненнях підтвердила погашення заборгованості перед Черкаським ОДП ДАК «Хліб України»в розмірі 11908,22грн. на протязі 2003року.

Третя особа-2 у судові засідання не з'являлась, письмових пояснень по суті позовних вимог не надала.

У судовому засіданні 27.11.2006р. оголошено перерву, з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

             Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи-1, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” було утворене ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” (далі за текстом – позивач) шляхом виділення із складу ДАК “Хліб України” (далі за текстом –відповідач) філії “Агентство з реструктуризації підприємств агропромислового комплексу” та віднесено його до сфери управління Міністерства аграрної політики.

Відповідно до п.3. даної постанови відповідачу доручено забезпечити передачу позивачу не погашених перед оптовими постачальниками матеріально-технічних ресурсів зобов'язань, що виникли внаслідок невиконання сільськогосподарськими товаровиробниками своїх зобов'язань перед ДАК “Хліб України” відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 №977 та від 24.01.1998 №77 (за їх згодою), а також забезпечити передачу позивачу права вимоги до дебіторів ДАК “Хліб України” за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 №977, від 24.01.1998 №77, від 24.01.1998 №83, від 25.08.1998 №1338.

Відповідно до п.3.1 Статуту ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” позивач є правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованої ДАК “Хліб України” у відповідності з розподільчим актом (балансом).

Згідно п.3.1. вказаного статуту підприємство утворено з метою організації роботи по поверненню боргів підприємств агропромислового комплексу перед державою та їх реструктуризації, а також організації проведення розрахунків між підприємствами та отримання прибутку.   

31 липня 2003 року між позивачем та відповідачем був складений та підписаний Акт передачі-приймання дебіторської заборгованості до розподільчого балансу між ДАК “Хліб України” та ДП “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу” на виконання постанови КМУ від 15.05.2003 №690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”.

Відповідно до зазначеного Акту відповідач передав, а позивач прийняв відповідно розподільчого балансу дебіторську заборгованість, що виникла у зв'язку з виконанням постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 №977 на суму 90325,00грн. згідно з реєстрами (додатки №1, №2), вся заборгованість не підтверджена необхідною первинною документацією.

Відповідно до п. 411 додатку №2 до акту передачі-приймання дебіторської заборгованості від 31.07.2003 позивач прийняв від відповідача дебіторську заборгованість КООП «Агрополіс»на суму 11 908,22грн. та відповідно право вимоги до КООП «Агрополіс»на вказану суму.  

Як стверджує позивач, у процесі роботи по стягненню заборгованості позивачем встановлено, що третьою особою-1 здійснено розрахунок на користь Черкаського обласного дочірнього підприємства ДАК «Хліб України», який на той час був повіреним відповідача та діяв по договору доручення від імені і за рахунок відповідача. Позивач вважає, що передана відповідачем вимога є недійсною і відповідач повинен нести відповідальність на підставі ст.519 Цивільного кодексу України.      

14.06.2006 позивач пред'явив відповідачу вимогу №951 про сплату боргу на суму 11908,22рн., в якій позивач послався на положення ст.530 Цивільного кодексу України та зобов'язання ДАК “Хліб” в семиденний строк сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення, оскільки позивачу було передано недійсну вимогу.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 11 908,22грн. боргу, який переданий позивачу за розподільчим балансом, не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексу України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно з п.10 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.  

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли відносини на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”, тому, на думку суду, до таких спірних відносин мають застосовуватися положення Цивільного кодексу Української РСР (далі –ЦК УРСР).

Посилання позивача на положення глави 47 ЦК України в тому числі на статтю 519 ЦК України, яка визначає відповідальність первісного кредитора у зобов'язанні, є необґрунтованим, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.151 ЦК УРСР в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язаний вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 ЦК УРСР.

Відповідно до ст.4 ЦК УРСР цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоча і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до ч.2 цієї статті цивільні права і обов'язки виникають з угод; з адміністративних актів; в результаті відкриття, винаходів, раціоналізаторських пропозицій, створення творів науки, літератури і мистецтва; внаслідок заподіянні шкоди іншій особі, а так само в наслідок придбання або збереження майна за рахунок коштів іншої особи без достатніх підстав; внаслідок інших дій громадян і організацій; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Відповідно до змісту ст.41 ЦК УРСР угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Уступка вимоги кредитором іншій особі згідно зі ст.197 ЦК УРСР допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання.  

Згідно зі ст.202 ЦК УРСР уступка вимоги і перевід боргу, основані на угоді, укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі.

Таким чином, перевід боргу та уступка вимоги вчиняються у письмовій формі шляхом укладання відповідної угоди (правочину).

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання, які виникли між сторонами по справі, є такими, що засновані на адміністративному акті, а саме на постанові Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690 “Про утворення державного підприємства “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”.

Державне підприємство “Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу”  було створено шляхом реорганізації ДАК "Хліб України". Підприємство є правонаступником майнових прав та обов'язків реорганізованої ДАК "Хліб України" у відповідності з розподільчим актом (балансом), що підтверджується Статутом позивача.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690 у відповідача виникло зобов'язання щодо передачі, а у позивача –щодо прийняття дебіторської заборгованості та права вимоги до СВК «Агрополіс», які, як підтверджується матеріалами справи, сторони виконали повністю.

Таким чином, саме на підставі адміністративного акту (постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 №690) відповідач втратив право вимоги до дебіторів за розрахунками з оплати матеріально-технічних ресурсів, поставлених сільськогосподарським виробникам компанією відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 03.09.1997 №977, від 24.01.1998 №77, а позивач набув ці майнові права та обов'язки.

Заміна кредитора в зобов'язані, передбачена ст.197 Цивільного кодексу УРСР, це –уступка кредитором своїх прав вимоги за зобов'язанням іншій особі. Для цієї уступки вимоги необхідною є угода між старим та новим кредитором.

Між позивачем та відповідачем не був укладений договір про уступку вимоги, тому посилання позивача на положення цивільного законодавства, що регулюють уступку вимоги та відповідальність первісного кредитора у зобов'язанні є такими, що не заслуговують уваги.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач одержав право вимоги внаслідок правонаступництва, а не в результаті передачі йому права вимоги за правочином. При цьому, реорганізація і правонаступництво відбулось в результаті прийняття відповідного рішення КМУ.

Щодо вимоги позивача про сплату суми боргу, яку було надіслано відповідачеві, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Пунктом 2 Акту передачі-приймання розподільчого балансу від 31.07.2003 передбачено,  що ДАК “Хліб України” зобов'язана перерахувати на користь позивача лише ті грошові кошти, які були отримані як часткова або повна оплата боржниками дебіторської заборгованості, яку й було передано позивачеві за цим розподільчим балансом.

Позивачем не надано суду доказів того, що дебіторська заборгованість в розмірі         11 908,22грн.  була перерахована (частково або повністю) боржником саме на користь ДАК “Хліб України”.

Щодо посилання позивача на те,  що заборгованість перерахована на користь Черкаського обласного дочірнього підприємства ДАК «Хліб України», то необхідно зазначити, що на запит суду до Господарського суду Черкаської області судом одержано копію договору доручення №4057 від 03.07.2001р., відповідно до умов якого повірений (Черкаське ОДП ДАК «Хліб України») зобов'язується від імені і за рахунок довірителя (ДАК «Хліб України») здійснювати наступні юридичні дії:

-          провести необхідні узгоджені з довірителем дії щодо витребування грошових коштів, товарної продукції, іншого майна, у дебіторів (боржників) Довірителя згідно з переліком, який є  невід'ємною частиною цього договору;

          -            довіритель виплачує повіреному винагороду в розмірі 25% від суми фактично

                         витребуваних і переданих довірителю грошових коштів, товарної продукції і

                         майна;

-          сторони узгоджують списки дебіторів (боржників), види та ціни за товарну продукцію, що повертається за зобов'язанням, її асортимент, порядок розрахунків, списки дочірніх підприємств довірителя та інших фізичних осіб, які були сторонами за договором з довірителем, строки та порядок розрахунків, порядок узгодження спірних питань. Ці документи є невід'ємною частиною договору і при їх відсутності даних договір вважається таким, що не вступив в законну силу.

Проте, у переліку підприємств-боржників по Черкаській області, який є додатком до договору доручення №4057, відсутній такий боржник як СВК «Агрополіс». Таким чином, позивачем не доведено, що Черкаське обласне дочірнє підприємство ДАК «Хліб України»діяло в інтересах та від імені відповідача стосовно витребування заборгованості у СВК «Агрополіс».

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про наявність боргу відповідача перед позивачем та про сплату боргу третьою особою на користь відповідача.

Оскільки позивачем не доведено, що відповідач отримав (повністю або частково) від СВК «Агрополіс»дебіторську заборгованість, яку було передано за Актом передачі-приймання розподільчого балансу від 31.07.2003, тому зазначена вимога позивача про сплату боргу є безпідставною.  

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

          В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя

В.В. Палій