Постанова

від 28.11.2006 по справі ас-13/439-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-13/439-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "28" листопада 2006 р.  12:20              Справа № АС-13/439-06

вх. № 10037/1-13

Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін :

позивача - Георгієва Т. М., дов. б/н від 25.08.06 р.

відповідача - Чернієнко Ю. Г., дов. № 1814/10/10 від 30.08.06 р.

по справі за позовом  НРКАМП "Водолагаагроліс", с. Н. Водолага   

до  Нововодолазька МДПІ Харківської області с. Н. Водолага  

про скасування актів  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Нововодолазьке районне комунальне агромеліоративне підприємство «Водолагаагроліс», звернувся до суду з позовом до Нововодолазької МДПІ Харківської області і після доповнення позовних вимог від 18.10.06 р. та 08.11.06 р., які прийняті судом, просить скасувати: податкове повідомлення рішення № 00711702/0 від 26.07.06 р. про донарахування податку з власників транспортних засобів  в сумі 287, 30 грн., застосування штрафних санкцій в сумі 170,0 грн; податкове повідомлення - рішення № 0000452310/0 від 26.07.06 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 697,0 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1872,0 грн., рішення про застосування штрафних санкцій № 000472310/0 від 26.07.06 р., податкове повідомлення рішення № 00701702/0 від 26.07.06 р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 115,32 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 230,64 грн., податкове повідомлення - рішення 0000442310/0 від 26.07.06 р. про донарахування податку на прибуток в сумі 4349, 0 грн., штрафних санкцій в сумі 1570,0 грн., податкове повідомлення – рішення № 0000462310/0 від 26.07.06 р. про донарахування 357,0 грн. збору за спеціальне використання природних ресурсів та 170,0 грн. штрафних санкцій, а також - другу податкову вимогу від 19 вересня 2006 р. № 2/182, визнати незаконними позапланову документальну перевірку дотримання строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податках і зборах, інших платежах КП «Водолагаагроліс» за період з 10.08.06 р. по 14.09.06 р., та акт перевірки від 19.09.06 р. № 288/15-110-324043544, скасувати податкові повідомлення рішення № 0000251503/0 від 27.09.06 р., 000941504/0 від 27.09.06 р., 0000921504/0 від 27.09.06 р., 0000931504/0 від 27.09.06 р.

Відповідач позовні вимоги з урахуванням доповнень не визнає, посилаючись на результати перевірки та інші обставини, викладені у запереченнях на позов.

Справа розглядається в порядку КАС України.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 29.06.06 р. по 12.07.06 р. фахівцями Нововодолазької міжрайонної податкової інспекції була проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово господарської діяльності Нововодолазького районного комунального агромеліоративного підприємства «Водолагаагроліс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10 2004р. по 30.03.06 р.

За результатами перевірки складено акт № 57/23-104/32404354 від 14.07.06 р., що є підставою для прийняття оскарженого податкових повідомлень – рішень, а саме, № 00711702/0 від 26.07.06 р. про донарахування податку з власників транспортних засобів  в сумі 287, 30 грн., застосування штрафних санкцій в сумі 170,0 грн.

У висновках акту вказано, що при перевірці правильності справляння податку з власників транспортних засобів було виявлено порушення підприємством ст. 3 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» від 11.12.91 р., а саме, позивачем невірно визначено код транспортного засобу та відповідно невірно застосовано ставку податку.

Як стверджує позивач, та це підтверджується матеріалами справи, КП «Водолагаагроліс» 30.01.04 р. придбало автомобіль УАЗ 3303 з номерним знаком 43144 ХА., тип транспортного засобу за технічним паспортом, виданим ДАІ ГУ-УМВС України Мерефа МРНВ ХАС №663924 – спец. майстерня., до позову надана копія технічного паспорту.

Слід відмітити, що відповідно до Закону «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» платниками податку є підприємства, установи та організації - юридичні особи, що мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби. Об'єктами оподаткування є транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми під відповідним кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), зазначені у статті 2 Закону.

          Автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, відносяться до коду 8705 УКТЗЕД, покладеної в основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України, затвердженої Законом України від 05.04.2001 р. N 2371-III "Про Митний тариф України" з відповідними змінами і доповненнями.

У позовній заяві позивач та представник у судовому засідання підтвердив, що у 2006 році підприємством помилково була застосована ставка для обчислення податку з транспортних засобів за кодом 8703, але 17.07.2006 р. було направлено уточнений розрахунок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2006 р. Застосована ставка податку - 5,00 грн. з 100 см. куб. кількість транспортних засобів 1 шт. В 1 кварталі 2006 року код ТЗ - 8705.

З наданої копії технічного паспорту на автомобіль підприємства вбачається, що він належить до транспортних засобів спеціального призначення - автомобіль-майстерня. Оскільки інспектори податкової інспекції не мають повноважень для проведення технічного огляду транспортних засобів, не мають відповідних ліцензій для такої діяльності, то суд не приймає до уваги пояснення представників відповідача про те, що перевіряючими особисто здійснено огляд автомобілю, в ході якого в автомобілі знайдено колеса, каністри та інші предмети і фактично він не використовувався, як спец. майстерня. Тому позивачем вірно у 2004-2005 рр. розраховано податок з власників транспортних засобів за ставкою, передбаченою для транспортних засобів, віднесених до групи 8705, а перевіряючими при перевірці не взято до уваги спеціальне призначення транспортного засобу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що податкове повідомлення – рішення № 00711702/0 від 26.07.06 р. прийнято без врахування фактичних обставин та з порушенням норм чинного законодавства і за межами наданих повноважень (п. 3 ст. 2 КАС України).

Позивачем до позову включено рішення про застосування штрафних санкцій № 000472310/0 від 26.07.06 р. Штрафні санкції застосовано за порушення законодавства про патентування деяких видів підприємницької діяльності.

          В акті перевірки вказано, що діяльність КП «Водолагаагроліс» підлягає патентуванню, а тому порушено ст. 1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р.

Відповідач у запереченнях на позов зазначає, що відповідно до довідки статистики та статуту позивача, метою діяльності підприємства є оптова та роздрібна торгівля лісоматеріалами.

Зазначена в акті норма вказує, що об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Позивач стверджує, що діяльність підприємства по реалізації лісопродукції не підлягає патентуванню з тих причин, що КП здійснювало реалізацію 100 % продукції власного виробництва за готівку та безготівковий рахунок, отримуючи кошти від реалізації в касу підприємства, і реалізація лісопродукції проводиться по місцю проведення рубки (в лісі), згідно лісорубочного квитка, а не в пункті продажу товару, що робить неможливим виконання ст. 7 п.1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Слід зазначити, що згідно ст. З п.1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. № 99/96-ВР патентуванню підлягає торгівельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Відповідно до п.2 ст. 3 Закону, торгівельна діяльність - роздрібна та оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові засоби та з використанням кредитних карток. Також в Законі визначено перелік пунктів продажу товарів, ними є: магазини та інші торгові точки, які знаходяться в окремих приміщеннях, будівлях або їх частинах і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоски, палатки та інші малі архітектурні форми, які займають окремі приміщення, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазини, розвозки та інші види пересувної торговельної мережі; лотки, прилавки та інші види торгових точок у відведених для торговельної діяльності місцях, крім лотків, прилавків, що надаються в оренду суб'єктам підприємницької діяльності – фізичним особам та знаходяться в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності; стаціонарні, малогабаритні і пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами та стиснутим газом; фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски та інші пункти громадського харчування; оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

З акту перевірки не вбачається, що при перевірці встановлено продаж лісопродукції у пунктах продажу товарів та наявність у КП «Водолагаагроліс» окремих магазинів, складів чи інших подібних приміщень – пунктів продажу товарів.

Крім того, відповідно до п. 44 Постанови КМУ від 29 липня 1999 р. N 1378 «Про затвердження Правил відпуску деревини на пні в лісах України», реалізація лісопродукції проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним квитком (ордером) та лісовим квитком.

Таким чином, рішення про застосування штрафних санкцій № 000472310/0 від 26.07.06 р. прийнято без врахування всіх фактичних обставин та при помилковому застосуванні норм чинного законодавства і є неправомірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Позивачем до позовних вимог включено податкове повідомлення - рішенням № 0000452310/0 від 26.07.06 р., яким донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 697,0 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1872,0 грн.

При перевірці встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податок на додану вартість в сумі 697,0 грн., в тому числі за 4 квартал 2004 р. – 191,0 грн., за 2005 р. – зменшено на 34,0 грн., за 1 квартал 2006 р. донараховано – 540,0 грн.

В акті записано, що в порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про ПДВ» до складу податкового зобов'язання за грудень 2004 р. не включена реалізація в сумі 30,0 грн., ПДВ – 5,0 грн. (сторінка 14 акту), у 1 кварталі 2006 р. не включена реалізація в сумі 3240,1 грн., в тому числі ПДВ – 540,0 грн.

Зазначена в акті норма встановлює базу оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг), яка визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

При цьому з акту перевірки не вбачається, в чому конкретно полягає порушення вимог п. 4.1 ст. 4  Закону України «Про податок на додану вартість», порушень будь–яких інших норм Закону України «Про податок на додану вартість», та акт не містить посилань, а представник відповідача в судовому засіданні не зміг пояснити, якими первинними документами підтверджується проведення операцій по реалізації товарів, по яких невірно визначено базу оподаткування податком на додану вартість.

Суд зазначає, що відповідно до наказу від 10.08.05 р. № 327 „Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, у разі виявлення розбіжностей перевіряючі повинні чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень.

При перевірці встановлено порушення п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначена норма встановлює, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

В акті перевірки вказано, що у 4 кварталі 2004 р. до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за жовтень 2004 р. включена сума ПДВ, не підтверджена податковими накладними в сумі 186,0 грн. Але зазначений акт не містить посилань на те, по яких проведених підприємством операціях суми ПДВ включені до податкового кредиту, і якими документами підтверджується проведення таких операцій  

Перевіряючими в акті не зазначено, чи проводилась перевірка наявності інших розрахункових або платіжних документів, що суперечить приписам 2.3.2 наказу № 327 „Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, згідно якого за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Крім того, ч.2 п. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, а не здійснюється донарахування суми податкового зобов"язнання з ПДВ.

Крім того, оскаржуваним повідомленням–рішенням № 0000452310/0 від 26.07.06 р. Нововодолазькою МДПІ були нараховані штрафні санкції в сумі 1872,0 грн. відповідно до п. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами». Як вказано у застосованій нормі, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таке ж положення міститься у підпункті 6.1.3 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 р. № 110 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 р. за №268/5459 (із змінами та доповненнями). З повідомлення – рішення № 0000452310/0 від 26.07.06 р. вбачається, що штрафна санкція перевищує розмір донарахованого податкового зобов'язання, що свідчить про порушення вищезазначених норм законодавства.

За таких обставин, розмір застосованих відповідачем санкцій суперечить приписам наведених норм, що свідчить про перевищення відповідачем повноважень, наданих органам ДПС при застосуванні приписів п. 17.1.3 ст. 17 Закону.

          З урахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що відповідач не виконав вимоги п. 2 ст. 71 КАС України і не довів документально правомірність прийнятого ним і оскарженого в даному провадженні податкового повідомлення – рішення № 0000452310/0  в частині визначення податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 697,0 грн., тому позовні вимоги щодо скасування повідомлення – рішення № 0000452310/0 від 26.07.06 р. в повному обсязі суд вважає правомірними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач просить скасувати податкове повідомлення рішення № 00701702/0 від 26.07.06 р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 115,32 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 230,64 грн.

З акту перевірки вбачається, що встановлено порушення вимог п. 6.1.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме, підприємством застосовано податкову соціальну пільгу згідно вказаного пункту до нарахованого доходу по 4 працівниках, але заяви на соціальну пільгу до підприємства працівники не подали.

Суд вважає за необхідне відмітити, що відповідно до п. 6.5 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Згідно пп. 6.3.2 вказаного закону платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Відповідно до абз. 4 пп. 6.3.2 п. 6.3 п.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги. Крім того, згідно Постанови КМУ від 26.12.2003 №2035 "Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги" без надання відповідної заяви податкова соціальна пільга надається платникам податків у разі, якщо на 1 січня 2004 р. підприємство було для платника податку місцем отримання заробітної плати та працедавцем велася трудова книжка.

Позивачем до позову надані копії заяв про прийняття на роботу та наказів підприємства про прийняття на роботу громадян Золотько О. В. № 3-к від 05.11.03 р. та Сосницької Т. О. (минуле прізвище Мехромієва) № 1-к від 03.09.03 р., що підтверджує правильність застосування підприємством податкової соціальної пільги по цих робітниках.

З акту перевірки вбачається, що при перевірці взагалі не досліджувалися документи стосовно  обставин, які стосуються  працівників підприємства, по яких донараховано податок з доходів фізичних осіб, а саме, часу прийняття на роботу, наявність трудових книжок та інших обставин щодо застосування податкової соціальної пільги, що суперечить приписам вищевказаного Порядку.

Отже, в цій частині висновки акту перевірки не відповідають дійсним обставинам та ґрунтуються на припущеннях, тому вимоги щодо скасування податкового повідомлення рішення № 00701702/0 від 26.07.06 р. підлягають задоволенню.

Позивач просить скасувати податкове повідомлення – рішення № 0000442310/0 від 26.07.06 р., яким донараховано 5919 грн.: податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4349 грн., штрафні санкції – 1570 грн.

Перевіркою встановлено порушення п. 11.3.1 ст. 11, п.5.1, п. 5.7.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.97 р. із змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 11.3.1 ст. 11 Закону, датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

В акті перевірки зазначено, що підприємством до складу валових доходів у 2005 р. не включено попередню оплату за лісопродукцію  ЗАТ „Буддеталь” в сумі 1700 грн. згідно платіжного доручення № 1289  від 22.12.05 р., у 2006 р. згідно платіжного доручення № 327 від 31.03.2006 р. на суму 1448 грн. попередньої оплати ЗАТ „Буддеталь”.

Як стверджує позивач, підприємство не укладало договорів купівлі–продажу чи інших договорів з розстроченням оплати із ЗАТ „Буддеталь”, тому не погоджується,  з тим, що було здійснено попередню оплату за лісопродукцію.

Відповідно до п. 4.1.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 цього ж Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

В акті перевірки не міститься посилань на первинні документи і представник в судовому засіданні не зміг пояснити, по яких саме угодах була здійснена попередня оплата за лісопродукцію.  

Суд зазначає, що відповідно до п. 2.3.2 наказу № 327 Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, згідно якого за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

З урахуванням вищевикладених обставин суд вважає, що відповідач не виконав вимоги п. 2 ст. 71 КАС України і не довів правомірність прийнятого ним повідомлення–рішення № 0000442310/0 від 26.07.06 р. в частині донарахування 3148,0 грн. зобов'язання з податку на прибуток.

Крім того, в акті зазначено, що позивачем порушено п. 5.7.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», яким встановлено,  що складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом (витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Позивач оскаржує податкове повідомлення – рішення № 0000442310/0 від 26.07.06 р. в повному обсязі, але не надав доказів щодо відсутності порушення п. 5.7.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», тому суд вважає обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню вимоги в частині нарахування  3148,0 грн. податку на прибуток та застосований у зв'язку з цим нарахуванням фінансових санкцій в розмірі 1136 грн.

Позивачем до позову включено податкове повідомлення–рішення № 0000462310/0 від 26.07.06 р., яким донараховано 357,0 грн. збору за спеціальне використання природних ресурсів, застосовано 170,0 грн. штрафних санкцій.

Як вбачається з акту перевірки, було встановлено порушення п. 7 Постанови КМУ від 20.01.1997 р. № 44 «Про затвердження такс на деревину лісових порід», а саме, при розрахунку збору не враховано збільшення такс на деревину.

В запереченнях на позов та поясненнях в судовому засіданні відповідач вказує, що 21.02.06 р. були внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року № 44 «Про затвердження такс на деревину лісових порід, що відпускається на пні, і на живицю» та змінилися такси на деревину основних лісових порід, що випускаються на пні, та тому фахівцями Нововодолазької МДПІ було донараховано 357,0 грн.

НРКАП «Водолагаагроліс» стверджує, що у 2006 р. підприємство здійснювало лісовідновні рубки, що вказано у лісорубних квитках, які надані до матеріалів справи і такси на деревину обчислювало з урахуванням п. 5 Постанови КМУ від 20.01.97 р. № 44, що не було взято до уваги перевіряючими Нововодолазької МДПІ

Відповідно до п. 5 Постанови КМУ від 20.01.1997 р. № 44 «Про затвердження такс на деревину лісових порід» на деревину вибіркових рубок головного користування такси знижуються на 20 відсотків, а рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок - на 30 відсотків.          

Слід зазначити, що у п. 33 якої Постанови КМУ № 535 16 травня 1996 р. „Про затвердження правил рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та інших рубок”, вказано, що «до інших видів рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, належать: вибіркові санітарні рубки; суцільні санітарні рубки; лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші природні властивості…»

          В акті перевірки не має посилань на п.5 Постанови КМУ від 20.01.1997 р. № 44, не враховано, що позивач здійснював лісовідновні рубки, не додано розрахунку збору з урахуванням пільг.

Таким чином, повідомлення–рішення № 0000462310/0 від 26.07.06 р. прийнято всупереч фактичним обставинам та чинному законодавству.

Позивач також вважає незаконною та просить скасувати другу податкова вимогу від 19 вересня 2006 р. № 2/182.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем сформовано та направлено першу податкову вимогу від 14 серпня 2006 року № 1/164, в якій визначений борг в сумі 14160,79 грн. Сума заборгованості включає: 2273,0 грн. – податок на додану вартість (697,0 грн. основного платежу, 1576,0 грн. – штрафні санкції), 5760,0 грн. – штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, 455,84 грн. - податок з власників транспортних засобів, 4670,52 грн. - податок на прибуток підприємств, 527,0 грн. – збір за спеціальне використання природних ресурсів, податок з доходів найманих працівників – 474,43 грн.

Відповідачем направлена друга податкова вимога від 19 вересня 2006 р. № 2/182, визначений податковий борг в сумі 9059,71 грн., який складається з 2278,71 грн. податок на додану вартість, 5760,0 грн. – штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, 455,84 грн. - податок з власників транспортних засобів, податок на прибуток підприємств 36,2 грн., 528,18 грн. – збір за спеціальне використання природних ресурсів

КП «Водолагаагроліс» не погодилося з другою податковою вимогою та оскаржило її до Нововодолазької МДПІ. Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 11.10.06 р. скаргу залишено без задоволення, а другу податкову вимогу - без змін.

Позивач не погоджується з другою податковою вимогою, посилаючись на те, що податкові повідомлення–рішення оскаржуються в судовому порядку, тому сума податкових зобов'язань не є узгодженою, тому не може бути податковим боргом, і не має підстав приймати та надсилати податкові вимоги.

Суд зазначає, що згідно п. 6.2.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий орган надсилає платнику податків податкові вимоги у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки.

Відповідно до п. 5.2.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Таким чином, у відповідача не було законної підстави для прийняття податкових вимог, друга податкова вимога від 19 вересня 2006 р. № 2/182 прийнята та надіслана всупереч нормам чинного законодавства, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб Нововодолазькою МДПІ була проведена позапланова документальна перевірка дотримання строків сплати узгодженого зобов'язання по податках і зборах, інших платежах та з питань дотримання п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за період з 10.08.06 р. по 14.09.06 р., складено акт перевірки від 19.09.06 р. № 288/15-110-32404354.

Вказаний акт і став підставою для прийняття податкових повідомлень рішень від 27.09.06 р. № 0000251503/0, 000941504/0, 0000921504/0, 0000931504/0.

Як вказано в перелічених податкових повідомлення-рішеннях та акті перевірки, фінансові санкції були застосовані в порядку п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, яка встановлює, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Перевіркою встановлено несплату у строки, встановлені законодавством, сум податкового зобов'язання по ПДВ, що визначена податковим повідомленням–рішенням № 0000452310 від 26.07.06 р., по податку на прибуток - № 0000442310 від 26.07.06 р., по платі за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення - № 0000462310 від 26.07.06 р.

Суд вважає необхідним відмітити, що застосування фінансових санкцій в порядку п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” можливо лише в разі порушення платником граничних строків сплати податкових зобов'язань, визначених цим Законом.

Як вбачається з наданих відповідачем розрахунків, фінансової санкції були застосовані за порушення строків проведення платежів у виконання приписів податкових повідомлень–рішень № 0000452310 від 26.07.06 р., № 0000442310 від 26.07.06 р., № 0000462310 від 26.07.06 р.  що не відповідає положенням наведеної норми.

Крім того, в розрахунку фінансових санкцій по ПДВ вказаний платіж, проведений 14.09.06 р.  Але позивачем до матеріалів справи надане платіжне доручення № 185 від 14.09.06 р., в якому сума 2670,52 грн сплачувалася в погашення зобов'язань, визначених перевіркою, а не як платіж по узгодженому зобов'язанню по податковій декларації №10154 від 09.08.06 р. Оскільки у органу ДПС відсутнє право на свій розсуд зараховувати в обліку проведені платником податків платежі, то застосування санкцій в цій частині є неправомірним.

Тому суд вважає позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень–рішень від 27.09.06 р. № 0000251503/0, 000941504/0, 0000921504/0, 0000931504/0 від 27.09.06 р. такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про визнання незаконною позапланової документальної перевірки дотримання строків сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податках і зборах, інших платежах КП «Водолагаагроліс» за період з 10.08.06 р. по 14.09.06 р., суд зазначає, що згідно акту перевірки та заперечень відповідача перевірка проведена з врахуванням вимог п. 1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу", доказів порушень при проведенні перевірки суду позивач не надано, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно скасування акту перевірки від 19.09.06 р. № 288/15-110-32404354. провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки акт перевірки не є правовим актом індивідуальної дії суб"єкту владних повноважень в розумінні ст. 17 КАС України, тому зазначена вимога не підлягає розгляду в судовому порядку.

Керуючись статтями   7, 9, 17, 79, 86, 94, п. 1 ч. 1 ст.157, 160 - 163  Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково. Скасувати податкове повідомлення рішення№ 00711702/0 від 26.07.06 р. про донарахування податку з власників транспортних засобів  в сумі 287, 30 грн., застосування штрафних санкцій в сумі 170,0 грн; податкове повідомлення - рішення № 0000452310/0 від 26.07.06 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 697,0 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1872,0 грн., рішення про застосування штрафних санкцій № 000472310/0 від 26.07.06 р., податкове повідомлення рішення № 00701702/0 від 26.07.06 р. про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 115,32 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 230,64 грн., податкове повідомлення - рішення 0000442310/0 від 26.07.06 р. про донарахування податку на прибуток в сумі 3148, 0 грн., штрафних санкцій в сумі 1136,0 грн., податкове повідомлення – рішення № 0000462310/0 від 26.07.06 р. про донарахування 357,0 грн. збору за спеціальне використання природних ресурсів та 170,0 грн. штрафних санкцій, другу податкову вимогу від 19 вересня 2006 р. № 2/182, податкові повідомлення рішення № 0000251503/0 від 27.09.06 р., 000941504/0 від 27.09.06 р., 0000921504/0 від 27.09.06 р., 0000931504/0 від 27.09.06 р.

В частині скасування акту перевірки від 19.09.06 р. № 288/15-110-32404354 провадження у справі  закрити.

В решті вимог  впозові відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь НРКАМП "Водолагаагроліс", (код ЄДРПОУ 32404354, 63200,  с. Нова Водолага, вул. Гагаріна, 7) 3, 40 грн. судового збору.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 01.12.2006 р.

Суддя                                                                                            Водолажська Н.С.