Рішення

від 22.01.2013 по справі 5019/2012/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" січня 2013 р. Справа № 5019/2012/12

Суддя Горплюк А.М . розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради в особі Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради

до відповідача Рівненського обласного відділення товариства зв'язків з українцями за межами України

про стягнення в сумі 6 961 грн. 40 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача 1: не з'явився.

Від позивача 2: Бондар Ю.М. (довіреність № 01-10/1 від 02.01.2013р.).

Від відповідача: не з'явився.

Від прокуратури: Герасимчук Ю.М. (посвідчення № 010595 від 20.10.2012р.).

Суть спору: Заступник прокурора м. Рівне звернувся в інтересах держави в особі позивачів - Рівненської міської ради в особі Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради до господарського суду з позовом до відповідача - Рівненського обласного відділення товариства зв'язків з українцями за межами України про стягнення 6 961 грн. 40 коп. заборгованості по розрахунках, а саме 6 500 грн. 95 коп. основного боргу, 277 грн. 02 коп. пені, 140 грн. 61 коп. 3% річних та 42 грн. 82 коп. збитків понесених внаслідок інфляції, згідно договору на відпуск теплової енергії № 1649 від 15.10.2009р.

08.01.2013р. представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення ( а.с. 20-24).

22.01.2013р. в судовому засіданні прокурор та представник позивача в повному обсязі підтримали позовні вимоги, представник відповідача відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с. 33).

Вивчивши подані позивачем письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2009р. між КП "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (далі - постачальник) та Рівненським обласним відділенням товариства зв'язків з українцями за межами України (далі - споживач) було укладено договір на відпуск теплової енергії №1649 (далі - Договір; а.с. 10-11).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується надавати споживачеві теплову енергію, а споживач, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно пункту 1.2. Договору відпуск теплової енергії здійснюється після під'єднання і заключення даного Договору між постачальником і споживачем на підставі проектної, інвентарної та технічної документації.

У відповідності до пункту 1.3. Договору відповідальність підприємства і споживача за технічний стан і обслуговування систем водопостачання та теплоспоживання визначається їх балансовою належністю і додається до даного Договору у вигляді схеми розмежування (додаток №1).

Пунктом 1.4. Договору визначено, що теплова енергія подається споживачу за адресою: вул. С. Петлюри, буд.1.

Відповідно до пункту 2.1. Договору підприємство здійснює відпуск теплової енергії після представлення споживачем акту технічної готовності об'єкту систем теплопостачання, підписаного представником підприємства (визначеного наказом директора). Акт подається щорічно до 15 вересня (додаток № 2).

На виконання умов Договору постачальник здійснив відпуск споживачу теплової енергії, а споживач, в свою чергу, не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань за Договором, внаслідок чого станом на 18.10.2012р. утворилась заборгованість в розмірі 6 500 грн. 64 коп..

Згідно пункту 3.2.1. Договору споживач зобов'язаний виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що розмір щомісячної плати за опалення та підігрів води на момент укладання даного договору становить: а) теплоенергія на опалення при відсутності приладів обліку в розмірі 16 грн. 05 коп. в місяць протягом опалювального періоду за 1 м 2 загальної площі для споживачів.

У відповідності до пункту 5.3. Договору споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства, при цьому споживач самостійно отримує рахунок.

Відповідно до пункту 5.4. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

На момент розгляду справи борг відповідача перед позивачем становить 6 500 грн. 64 коп. В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем вказаної заборгованості.

Відповідно до пункту 6.3.3. Договору за несвоєчасне проведення розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, а також 3% річних від простроченої суми та сплачує основний борг з урахуванням індексу інфляції.

За прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг, позивачем на суму боргу в період з 11.11.2011р. по 10.05.2012р. нараховано пеню в розмірі 277 грн. 02 коп. (розрахунок а.с. 7). Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

Крім того, на підставі пункту 6.3.3. частини 2 статті 625 ЦК України, позивачем на суму боргу за період з 16.10.2011р. по 18.10.2012р. нараховано 3% річних в розмірі 140 грн. 61 коп. та витрати понесені внаслідок інфляції за період з 01.10.2011р. по 01.10.2012р. в розмірі 42 грн. 82 коп. (розрахунок а.с. 8). Розрахунок перевірено судом та визнано вірним.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не оплачений, його розмір підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6 500 грн. 95 коп., пені в розмірі 277 грн. 02 коп., 3% річних в розмірі 140 грн. 61 коп. та 42 грн. 82 коп. витрат понесених внаслідок інфляції є обґрунтованими, стверджуються Договором, розрахунками, іншими матеріалами справи і підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 509, 526, 530, 549, 625, 714 ЦК України та ст.ст. 173, 193, 230, 232 ГК України.

Позов обґрунтований і підлягає задоволенню в сумі 6 961 грн. 40 коп.. На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 609 грн. 50 коп..

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Рівненського обласного відділення товариства зв'язків з українцями за межами України (33028, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 1, код ЄДРПОУ 22568280, р/р 26003300111056 в обласній філії "Укрсоцбанку") на користь Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27, код ЄДРПОУ 30841056, р/р 260053018100 в РОУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 333368) основний борг в сумі 6 500 грн. 95 коп., пені в розмірі 277 грн. 02 коп., 3% річних в розмірі 140 грн. 61 коп. та витрат понесених внаслідок інфляції в розмірі 42 грн. 82 коп..

3. Стягнути з Рівненського обласного відділення товариства зв'язків з українцями за межами України (33028, м. Рівне, вул. С. Петлюри, 1, код ЄДРПОУ 22568280, р/р 26003300111056 в обласній філії "Укрсоцбанку") в доход Державного бюджету України - 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горплюк А.М.

Рішення підписане суддею "28" січня 2013 р.