Ухвала

від 21.01.2013 по справі 5023/4588/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

"15" січня 2013 р. Справа 5023/4588/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Кравець Т.В., суддя Крестьянінов О.О.

при секретарі Деркач Ю.О.

сторони та інші учасники не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової служби у м. Києві Державної податкової служби України (вх.№3901Х/2) на постанову господарського суду Харківської області від 08 листопада 2012 року по справі №5023/4588/12 (суддя Міньковський С.В.),

за заявою ФОП ОСОБА_1, м. Харків

до ТОВ "Адоніс-Н", смт. Пісочин

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 08 листопада 2012р. по справі №5023/4588/12 (суддя Міньковський С.В.) Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Адоніс-Н", код 34999714, зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 03.04.2007 р., реєстраційний номер юридичної особи ЄДР 10001128020, місцезнаходження: 62418, Харківська обл., Харківський р-н, смт Пісочин, вул. Чапаєва, буд. 155, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

ДПС у м. Києві ППС України з постановою місцевого господарського суду не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 08.11.2012р. по справі №5023/4588/12 та припинити провадження у справі. При цьому апелянт посилається на те, що постанова суду винесена судом першої інстанції при порушенні норм матеріального та процесуального права.

ФОП ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу вважає незаконною та необґрунтованою та вбачає підстави для припинення провадження за апеляційною скаргою, оскільки ДПІ не є стороною по справі. Зокрема, ФОП ОСОБА_1 зазначає, що ДПІ у м. Києві ні заяву з кредиторськими вимогами до банкрута, ні направлення про проведення податкової перевірки ТОВ «Адоніс-Н», ні вимогу про надання документів банкрута для перевірки ліквідатору не направляла, а також не оскаржувала дії ліквідатора щодо здійснення ним ліквідаційної процедури.

Сторони в судове засідання не з`явились, про причини неявки апеляційний суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про припинення апеляційного провадження, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника - ТОВ «Адоніс-Н», в порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду Харківської області від 08.11.2012р. по даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Адоніс-Н», визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. При цьому, господарським судом встановлено, що згідно витягу з ЄДР № 14865245 державного реєстратора Орлової Н.О. відносно боржника, у відповідності до Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" в ЄДР містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Приймаючи постанову про визнання ТОВ «Адоніс-Н» банкрутом, місцевий господарський суд послався на п. 104 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" № 15 від 18.12.09 р., відповідно до якого, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

ДПІ в апеляційній скарзі вказується на те, що при прийнятті місцевим судом оскаржуваної постанови не враховані приписи Закону України «Про виконавче провадження» щодо заходів, які запроваджують державні виконавці при проведені розшуку відсутнього боржника. Зокрема апелянтом вказано, що обов'язком державного виконавця є здійснення комплексу дій з примусового виконання, до якого відноситься й розшук майна, а не встановлення фактів знаходження або відсутність за юридичною адресою боржника.

Проте, нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (ч. 2 ст. 41 ГПК України).

Сторонами у справі про банкрутство згідно норм Закону про банкрутство визначені кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

При цьому слід врахувати, що особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до відсутнього боржника, що ліквідується в порядку ст. 52 Закону про банкрутство, визначений положеннями п. 5 вказаної статті та передбачає право кредиторів заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня одержання повідомлення ліквідатора про визнання боржника банкрутом.

Отже, у справі про банкрутство відсутнього боржника (в порядку ст. 52 Закону про банкрутство), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, порушення права заявника апеляційної скарги - податкового органу, у тому числі позбавлення його можливості стати учасником справи про банкрутство, може мати місце лише у разі наявності у цієї особи відповідного суб'єктивного права.

Однак, інші випадки участі органу державної податкової служби у справі про банкрутство платника податків Законом про банкрутство не передбачені. Таким чином, орган державної податкової служби не віднесений чинним законодавством до інших, окрім кредиторів, учасників справи про банкрутство.

За таких обставин, в силу особливостей процедури банкрутства (ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, чинним законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Державна податкова служба у м. Києві в апеляційній скарзі не зазначає про наявність будь-якої податкової заборгованості боржника перед ним, а обґрунтовує вимоги апеляційної скарги лише порушенням господарським судом вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, враховуючи, що заявником апеляційної скарги не викладено належних обґрунтувань, з посиланням на відповідні норми законодавства, яким чином прийнята у даній справі оскаржувана постанова про визнання Боржника банкрутом (за відсутністю доказів на підтвердження кредиторських вимог Інспекції та доказів недотримання досудової процедури звернення із заявою про порушення справи про банкрутство Боржника в порядку норм ст. 52 Закону про банкрутство) порушує права і охоронювані законом інтереси вказаного податкового органу, Державна податкова служба у м. Києві не набула процесуального статусу учасника провадження у справі про банкрутство та, відповідно, не має права на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір за поданою ДПІ апеляційною скаргою на постанову господарського суду Харківської області від 08.11.2012р. не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

Керуючись ст.ст. п. 1-1 ст. 80, 91, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -

УХВАЛИЛА:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової служби у м. Києві на постанову господарського суду Харківської області від 08 листопада 2012 року у справі №5023/4588/12.

Головуючий суддя Фоміна В.О.

Суддя Кравець Т.В.

Суддя Крестьянінов О.О.