Рішення

від 24.01.2013 по справі 8/5014/3129/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.01.13 Справа № 8/5014/3129/2012

За позовом Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ,

до Луганського регіонального госпрозрахункового виробничого об'єднання будівельних матеріалів "Луганськбудматеріали", м. Луганськ, -

про стягнення 115 543 грн. 24 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - Коцюба В.В. - юрисконсульт претензійно-позовного відділу, - довіреність №85-Д від 01.08.12 року;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 105387,58 грн. за теплову енергію, спожиту у період з лютого 2010 року по вересень 2012 року, інфляційних нарахувань за період з березня 2010 року по серпень 2011 року та за серпень 2012 року у сумі 2158,60 грн., 3% річних за період з 03.09.10 року по 29.10.12 року у сумі 4211,19 грн. та пені за період з 15.11.11 року по 29.10.12 року у сумі 3785,87 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки теплової енергії №329, укладеного між сторонами 17.03.09 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 20.12.12 року до 10.01.13 року та з 10.01.13 року до 24.01.13 року - з метою надання сторонам можливості здійснити взаємозвірку.

До початку судового засідання 24.01.13 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач до судового засідання, призначеного на 24.01.13 року, не з'явився без пояснення причин, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.137,138,139), у т.ч. протоколом судового засідання від 10.01.13 року, у якому був присутнім представник відповідача та є обізнаним про відкладення розгляду справи до 24.01.13 року, об 11 год. 00 хв.(а.с.138).

Позов він не визнав, пославшись на те, що, на його думку:

позивач, нараховуючи штрафні санкції, невірно застосував частину 6 ст. 232 Господарського кодексу України, - тобто нарахував пеню за період, що перевищує 6 місяців;

позивач безпідставно застосував ст.625 Цивільного кодексу, оскільки у договорі сторони не передбачили таке його право;

позивач, отримавши платежі, здійснив їх рознесення на власний розсуд (відзив на позов від 20.12.12 року за вих. №181) (а.с.106).

Позивач не заперечив проти розгляду справи за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,ч.3 ст.22, ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає, що спір підлягає огляду по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

17.03.09року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) ) у простій письмовій формі укладено договір №329 на постачання теплової енергії, відповідно до якого постачальник взяв на себе зобов'язання надавати споживачеві теплову енергію належної якості та у необхідних розрахункових договірних обсягах до межі балансової та експлуатаційної відповідальності, а споживач зобов'язується оплачувати теплову енергію у повному обсязі за встановленими тарифами та у строки, визначені цим договором (п.2.1).

Максимальне теплове навантаження - 0,057110 гкал/год (тільки опалення) (п.2.2).

Поставка теплової енергії здійснюється в період опалювального сезону (п.3.1).

Споживач, між іншим, зобов'язаний: оплачувати рахунки за отриману теплову енергію у 5-денний термін від дня їх отримання (4.2.11; щомісячно, до 20-го числа, здійснювати звірення взаємних розрахунків з фінансовим відділом постачальника за минулий період (п.4.2.15); разом з представниками постачальника складати акти на включення (відключення) опалення (п.4.2.18 ) .

Постачальник зобов'язаний здійснити перерахунок за спожиту теплову енергію з урахуванням здійсненого авансового платежу та показників приладів комерційного обліку теплової енергії впродовж місяця після закінчення опалювального сезону (п.5.2.4).

Облік теплової енергії здійснюється за показаннями приладу обліку (п.6.1).

Розрахунки за теплову енергію здійснюються у грошовій формі згідно затвердженим тарифам, на підставі виставлених постачальником рахунків, які спрямовуються споживачеві поштою або вручаються під розписку (п.7.1), у 5-тиденний термін від дня отримання рахунку (п.7.2); розрахунковим періодом є календарний місяць (п.7.4).

Розмір тарифу на день укладення договору вказано у п.7.8 договору.

За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні спричинені збитки, у т.ч. неотриманий прибуток, у порядку, визначеному чинним законодавством України. Відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання зобов'язань за договором (п.8).

Підстави та види відповідальності споживача визначені у п.8.2 договору, у т.ч. за прострочення платежу за спожиту теплову енергію споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, яка діяла у період, за який сплачується пеня (п.8.2.1).

Договір укладено на період з 01.03.09 року - до 01.03.12 року (п.11.1), з можливістю пролонгації його дії за умов, визначених у п. 11.3 договору.

Сторони домовилися, що термін позовної давності за цим договором встановлюється тривалістю у 5 років (п.11.2) (а.с.11-14;15-16).

Відповідач не заперечив факт поставки позивачем теплової енергії, обумовленої договором.

Позивач стверджує, що він у період з лютого 2010 року по вересень 2012 року поставив споживачеві теплову енергію на загальну суму 124092,49 грн., вартість якої споживач сплатив частково - на суму 18704,91 грн., у зв'язку з чим у нього станом на вересень 2012 року виникла заборгованість у сумі 105387,58 грн. (розрахунок суми заборгованості, - а.с.6-7).

Позивач в ході розгляду спору пояснив, що він на виконання умов пунктів 4.2.11 та 7.1 договору уповноваженій особі споживача вручив рахунки на оплату вартості спожитого тепла за вищевказаний період часу (а.с.27-58), що документально підтверджено наданими до справи реєстрами видачі рахунків споживачам за період з лютого 2010 року по вересень 2012 року (а.с.59-104).

З огляду на те, що відповідач у терміни, встановлені договором, не сплатив вартість спожитої теплової енергії та продовжує ухилятися від її сплати після закінчення опалювального сезону, - позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, на суму основного боргу 105387,58 грн. нарахував:

інфляційні нарахування за період з березня 2010 року по серпень 2011 року та за серпень 2012 року - у сумі 2158,60 грн.,

3% річних за період з 03.09.10 року по 29.10.12 року - у сумі 4211,19 грн.,

пеню за період з 15.11.11 року по 29.10.12 року - у сумі 3785,87 грн. (а.с.6-10), - які, разом з основним боргом, просить стягнути з відповідача.

Відповідач позов не визнав, від здійснення взаємозвірки розрахунків ухилився.

Дослідивши доводи відповідача проти позову, суд не погодився з ними з урахуванням наступного.

З розрахунку суми позову видно, що позивач при нарахуванні пені не припустився порушення приписів частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Твердження відповідача про те, що позивач безпідставно застосував ст. 625 Цивільного кодексу України, суперечить чинному законодавству, оскільки право на застосування норми зазначеної статті Кодексу не потребує спеціального зазначення у договорі. Незважаючи на це, сторони передбачили таке право потерпілої сторони у п.8.1 договору.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

За загальним правилом договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Дослідження судом змісту договору, укладеного між сторонами, показало, що вони врегулювали усі істотні його умови.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Конкретний термін сплати вартості отриманої теплової енергії сторони визначили у п.4.2.9 договору, однак відповідач порушив його умови та не вжив заходів до своєчасної та повної сплати вартості спожитого тепла та погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу у вигляді його різновиду - договору енергопостачання.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст.275 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662, 663 ЦКУ та 276 ГКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість теплової енергії.

З огляду на викладене відповідач, отримавши від позивача теплову енергію на вищезгадану суму, повинен був, керуючись приписами ст. 692 Цивільного кодексу та частин 6-7 ст. 276 Господарського кодексу України, у визначений договором строк оплатити її вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить - припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

Суд вважає належним чином встановленим факт неналежного виконання відповідачем основного (грошового) зобов'язання за договором №329 від 17.03.09 року на суму 105387,58 грн.

Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного договору (порушення зобов'язань).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки. Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Як сказано вище у цьому рішенні, позивач нарахував пеню, виходячи з періодів виникнення права на її нарахування щодо окремих часток боргу, - з чим погоджується суд.

Термін позовної давності для стягнення будь-якої з часток пені не скінчився (п.11.2 договору).

При вирішенні спору в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4 3 ,32-34,43,44,49,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Луганського регіонального госпрозрахункового виробничого об'єднання будівельних матеріалів "Луганськбудматеріали", ідентифікаційний код 05401092, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.Новосьолова,2А, - на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", ідентифікаційний код 24047779, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, - основний борг за отриману теплову енергію у сумі 105387 (сто п'ять тисяч триста вісімдесят сім) грн. 58 коп., 3% річних у сумі 4211 (чотири тисячі двісті одинадцять) грн. 19 коп., пеню у сумі 3785 (три тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн. 87 коп., інфляційні нарахування у сумі 2158 (дві тисячі сто п'ятдесят вісім) грн. 60 коп., а також судовий збір у сумі 2310 (дві тисячі триста десять) грн. 86 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 24.01.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 28 січня 2013 року.

Суддя А.П.Середа