Рішення

від 22.01.2013 по справі 5011-5/16130-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/16130-2012 22.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайлинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж»

про стягнення 78 400,46 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Жилінський М.М. за довіреністю № 68 від 10.12.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стайлинг» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж» (далі - відповідач) про стягнення 78 400,46 грн., в тому числі 74 000,00 грн. основного боргу, 3 667,05 грн. пені, 733,41 грн. 3 % річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем договору поставки № 12 від 12.07.2012 р., позивач поставив останньому товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем був оплачений несвоєчасно та не у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/16130-2012, розгляд справи призначено на 11.12.2012 р.

Представником позивача 10.12.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подано додаткові документи на виконання вимог ухвали суду, в судовому засіданні 11.12.2012 р. подано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, позов підтримано в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.12.2012 р. не з'явився, проте, 11.12.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з перебуванням повноважного представника у відпустці. Судом задоволено зазначене клопотання.

При цьому, в судовому засіданні 11.12.2012 р. представником позивача подано клопотання про продовження строку вирішення спору у справі № 5011-5/16130-2012 на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2012 р. задоволено клопотання представника позивача, продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-5/16130-2012 на п'ятнадцять днів та на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.01.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання 22.01.2013 р. на з'явився, проте, 22.01.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що ним 21.01.2013 р. було скеровано на адресу позивача проект мирової угоди.

Представник позивача в судовому засіданні 22.01.2013 р. позов підтримав в повному обсязі. При цьому, проти відкладення розгляду справи заперечив, оскільки сторони не позбавленні можливості укласти мирову угоду на стадії виконання рішення, а повторна неявка повноважного представника відповідача в судове засідання та подане клопотання, на думку позивача, лише зумовлюють затягування розгляду справи.

В судовому засіданні 22.01.2013 р. судом розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відмовлено в задоволені, з огляду на його необґрунтованість.

Так, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Крім того, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 22.01.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2012 р. між відповідачем (покупцем) та позивачем (постачальником) було укладено Договір поставки № 12, згідно з п. 1.1 якого постачальник поставляє Замовнику фанеру березову ламіновану ФСФ (надалі «Товар») 18 мм, виробництва ТОВ «СВЕЗА-Лес», в кількості 256 листів (14,4 м3) за ціною 7 930,00 грн./м3, яка вказана в рахунку-фактурі № СТ-0000613 від 12.07.2012 р. (є невід'ємною частиною даного договору) та складає 114 192,00 грн. (сто чотирнадцять тисяч дев'яносто одна гривна дев'яносто чотири копійки).

Згідно з п. 9.1. Договору, він вступає в дію з моменту його укладення обома Сторонами і діє до 31.12.2012 р.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 114 191,94 грн., на підставі видаткової накладної: № СТ-0000507 від 13.07.2012 р.

Вказаний товар був отриманий представником відповідача Величком Ю.В. за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей № 397 від 13.07.2012 р.

Згідно з п. 2.2.2 Договору, Покупець зобов'язаний своєчасно сплатити за Товар.

Відповідно до п. 4.5 Договору, Покупець зобов'язаний оплатити 50 відсотків вартості Товару, що складає 57 095,97 грн. (п'ятдесят сім тисяч дев'яносто п'ять гривень дев'яносто сім копійок) до 23.07.2012 р. та 57 095, 97 грн. (п'ятдесят сім тисяч дев'яносто п'ять гривень дев'яносто сім копійок) до 23.08.2012 р. згідно наданого постачальником рахунку-фактури.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № СТ-0000613 від 12.07.2012 р. на суму 114 191,94 грн.

Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач за поставлений товар розрахувався несвоєчасно та не в повному обсязі, а саме, платіжним дорученням № 1033 від 19.09.2012 р. ним було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Стайлинг» 40 191,94 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем на день пред'явлення даного позову (12.11.2012 р.) становить 74 000,00 грн.

При цьому, з наданих пояснень представником позивача вбачається, що сторонами, при виготовлені тексту спірного Договору допущено технічну помилку, зокрема в п. 1.1 помилково зазначено цифрами загальну суму поставки у розмірі 114 192,00 грн., оскільки вказаним вище пунктом Договору передбачено, що рахунок-фактура № СТ-0000613 від 12.07.2012 р. є невід'ємною частиною даного Договору, тобто, ціною спірного Договору слід вважати зазначену у рахунку-фактурі суму, а саме, 114 191,94 грн., що додатково підтверджується змістом п. 4.5 вказаного Договору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 6.4. Договору за порушення умов оплати за цим договором Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період не сплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання грошових зобов'язань.

Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 3 667,05 грн., розрахунок якої є невірним, з огляду на те, що позивач використовував наступну формулу для її розрахунку: сума боргу*кількість днів прострочення*2*7,50 %/365 днів, проте, ним не враховано, що в 2012 році 366 днів.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд самостійно перерахував пеню та встановив, що її розмір має становити 3 657,03 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Позивач нарахував відповідачу 733,41 грн. 3 % річних, розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевказаного.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвисотмонтаж» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 160, код ЄДРПОУ 23541543) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайлинг» (33000, м. Рівне, вул. Міцкевича, буд. 3, код ЄДРПОУ 21081965) 74 000 (сімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 3 657 (три тисячі шістсот п'ятдесят сім) грн. 03 коп. пені, 733 грн. (сімсот тридцять три) грн. 41 коп. 3 % річних та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 29 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.2013 р.

Суддя В.С. Ломака