Ухвала

від 24.01.2013 по справі 2а-12293/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12293/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби -Борисова Ігоря Ігоровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Три-ВМ»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2012 року Приватне підприємство «Три-ВМ»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ТОВ "Інтер-Крок" виконало свої зобов'язання за укладеним договором, що підтверджується первинними документами; позивач, як покупець, не може нести відповідальність за недостовірність підписів від імені підприємства-продавця. У зв'язку з зазначеним позивач просить визнати протиправними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року задоволено даний позов повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби від 03 липня 2012 року № 0003222207 та № 0003232207.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби -Борисов Ігор Ігорович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Три-ВМ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Інтер-Крок" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 13 червня 2012 року №4285/22-7/34297646, за змістом якого перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року на 60215,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2011 року на 52361,00 грн.

Зазначені порушення в акті перевірки мотивовані тим, що згідно висновку експерта НДЕКЦ при Управлінні МВС України на Львівській залізниці від 02 березня 2012 року №246, підписи від імені директора контрагента позивача ТОВ "Інтер-Крок" на договорі, акті здачі-прийомки робіт та податковій накладній по взаємовідносинам з ПП "Три-ВМ" виконані іншою особою.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 липня 2012 року № 0003222207, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ПП "Три-ВМ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 60215,00 грн., у тому числі за основним платежем 60215,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 0 грн.; податкове повідомлення-рішення від 03 липня 2012 року № 0003232207, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ПП "Три-ВМ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 52362,00 грн., у тому числі за основним платежем 52362,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням вимог податкового законодавства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до змісту листа Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ПП "Три-ВМ" та ТОВ "Інтер-Крок", обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема,чи були платниками податку на додану вартість).

Судом першої інстанції було встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі висновку відповідача про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Інтер-Крок".

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що між ПП "Три-ВМ" (підрядник) та ТОВ "Інтер-Крок" (субпідрядник) укладено договір від 01 квітня 2011 року № 38, відповідно до якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується забезпечити технічне обслуговування вузлів обліку теплової енергії, монтажні та пусконалагоджувальні роботи, ревізію, повірку, налагодження приладів обліку теплової енергії, ремонтні роботи, підготовку до опалювального сезону, перерахунок теплового навантаження та електромонтажні роботи.

Згідно з актом здачі-прийомки робіт від 30 квітня 2011 року ТОВ "Інтер-Крок" виконало обумовлені договором роботи та виписало на адресу ПП "Три-ВМ" податкову накладну від 29 квітня 2011 року № 309 на загальну суму 314166,00 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 52361,00 грн.

Відповідно до квитанції прибуткового касового ордеру від 29 квітня 2011 року № 123 позивач вніс до каси субпідрядника 314166,00 грн.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що позивачем не було надано доказів, які б підтверджували факт здійснення господарської операції з ТОВ "Інтер-Крок" та мету використання придбаних робіт/послуг у власній господарській діяльності, що позбавляє суд можливості встановити характер виконаних робіт, географічне розташування та об'єкт для виконання робіт, обумовлених договором від 01 квітня 2011 року № 38; яким чином позивач мав намір використати виконані роботи у власній господарській діяльності.

В матеріалах справи відсутні також копії ліцензій на виконання ТОВ "Інтер-Крок" будівельних робіт, якій б підтверджували спеціальну правосуб'єктність субпідрядника; копії первинних документів про операціям із замовниками робіт, актів введення в експлуатацію об'єкта; докази приналежності об'єкта, на якому проводились роботи, позивачу або замовнику тощо.

Враховуючи викладене, судом першої інстанції не було встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Інтер-Крок" носять реальний характер, а придбані роботи були використані в межах господарської діяльності або придбавались з метою такого використання.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки акта перевірки в частині неправомірного формування втрат та заниження податку на прибуток підтверджуються документально, а тому збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток є правомірним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, виписаної ТОВ "Інтер-Крок".

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент складання податкових накладних контрагент позивача -ТОВ "Інтер-Крок" -був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; а податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит формально містить реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Однак, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з податку на додану вартість є правомірним.

Разом з тим, незважаючи на безпідставність формування ПП "Три-ВМ" витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ "Інтер-Крок" колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 03 липня 2012 року № 0003222207 та № 0003232207 підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Три-ВМ" проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за постановою старшого слідчого в СВ ПМ СДПІ у м. Львові майора податкової міліції Бігуна В.П. від 12 квітня 2012 року в межах розслідування кримінальної справи № 139-0447, тобто є такою, що призначена відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.

Пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Враховуючи те, що перевірка позивача в межах спірних правовідносин призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва не мала підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Доказів на підтвердження того, що в кримінальних справах існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано.

При цьому пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України не передбачає винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те. що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Вказаним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби -Борисова Ігоря Ігоровича -залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2012 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.