Рішення

від 22.01.2013 по справі 5015/5228/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.13 Справа№ 5015/5228/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова група „Інтерпап", м. Київ

до відповідача: Виробничого підприємства „МТІ", м. Львів

про: стягнення заборгованості в сумі 7 272,45 грн.

Суддя Деркач Ю.Б.

Представники:

Від позивача: не з"явився

Від відповідача: Була Р.М. - директор

Представнику відповідача роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова група „Інтерпап", м. Київ до відповідача: Виробничого підприємства „МТІ", м. Львів про стягнення заборгованості в сумі 7272,45 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2012р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.01.2013р.

У судове засідання 22.01.2013р. позивач явку повноважного представника не забезпечив, проте направив клопотання №009-юр від 11.01.2013р. (вх. №1226/13 від 16.01.2013р.), яким просив розглядати справу у відсутності представника, а також направив клопотання №008-юр від 11.01.2013р. (вх. №1225/13 від 16.01.2013р.), відповідно до якого просив припинити провадження у справі в частині стягнення 4969,85грн. основного боргу, у звязку із його сплатою, та стягнути з відповідача 274,26грн. пені, 731,36грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1296,99грн. штрафу.

У судовому засіданні 22.01.2013р. представник відповідача підтвердив сплату позивачу 4969,85грн. основного боргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

10.01.2011р. між позивачем та відповідачем укладено Договір купівлі-продажу №606/Л, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність відповідачу, а позивач зобовязувався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію, що перераховані в рахунку-фактурі або специфікації.

Сторони узгодили в п. 4.1 Договору, що позивач поставляє товар згідно з правилами Інкотермс-2000. Строк і умови поставки кожної партії товару вказані у рахунку-фактурі або специфікації.

Умовами п. 5.2 Договору, розрахунки за кожну партію здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача у повному обсязі, або частками протягом 3 (трьох) календарних днів з дня передачі товару.

17.09.2012р. сторони уклали Додаткову угоду до Договору купівлі-продажу №606/Л від 11.01.2011р. про внесення змін до вказаного договору.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що підтверджується видатковою накладною №1827/2 від 01.10.2012р. на загальну суму 14696,85грн., долученою до матеріалів справи.

Однак, відповідач своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару належним чином в повному обсязі не виконав, за отриманий товар розрахувався частково в сумі 10000,00грн.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за Договором купівлі-продажу №606/Л від 11.01.2011р. виконав повністю, відповідачем оплата за товар здійснена частково, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 4969,85грн. Відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 10.2. Договору та ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу за період з 05.10.2012р. по 03.12.2012р. в розмірі 274,26грн.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 731,36грн. процентів за користування чужими грошовими коштами відповідно до п. 5.5 Договору, суд пришов до висновку задоволити вказану вимогу.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 1296,99грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Оскільки, п. 10.2 Договору купівлі-продажу №606/Л від 11.01.2011р. сторонами узгоджено умову про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу), суд прийшов до висновку задоволити вимогу позивача про стягнення з відповідача 1296,99грн. штрафу (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 3-24гс12 від 27.04.2012р.).

Судом прийнято до уваги і враховано заяву позивача про погашення відповідачем частково основної суми боргу 4969,85грн., що підтверджується платіжними дорученням № 386 від 05.12.2012р. та № 390 від 06.12.2012р. В цій частині провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до матеріалів справи, позовна заява здана у відділення поштового звязку 03.12.2012р. Відтак, сума боргу є сплаченою відповідачем після подання позовної заяви. Отже, є відсутнім предмет спору в частині оплачених відповідачем коштів, і в цій частині провадження у справі слід припинити.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про судовий збір", судовий збір повертаєть у випадку, зокрема, закриття провадження у справі.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, документально підтвердженими і такими, що підлягають задоволенню частково, з урахуванням клопотання №008-юр від 11.01.2013р. (вх. №1225/13 від 16.01.2013р.), а саме, стягнути з відповідача 274,26грн. пені, 731,36грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та 1296,99грн. штрафу.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог, згідно із вимогами ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України, ст. ст. 174, 193, 230, 231 ГК України, ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82, 84 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Виробничого підприємства „МТІ" (79000, м. Львів, пр. Червоної Калини, 43, ідентифікаційний код 13797388) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова група „Інтерпап" (03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 8 літера А, офіс 291, ідентифікаційний код 35137937) 274,26грн. пені, 731,36грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1296,99грн. штрафу та 536,50 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог провадження припинити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.01.2013р.

Суддя Деркач Ю.Б.