Рішення

від 22.01.2013 по справі 5011-5/13883-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/13883-2012 22.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер моторс Україна"

до Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтранс ЛТД"

про стягнення 127 280,00 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Любченко М.О.

Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер моторс Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтранс ЛТД" (далі - відповідач) про стягнення 127 280,00 грн., в тому числі 59 200, 00 грн. основного боргу, 8 880, 00 грн. штрафу та 59 200, 00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами договору поставки позивач поставив відповідачу товар, який останнім в порушення взятих на себе зобов'язань не був оплачений у повному обсязі, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/13883-2012, розгляд справи призначено на 23.10.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.10.2012 р. розгляд справи, у зв'язку з неявкою представника відповідача, відкладено на 13.11.2012 р.

У судовому засіданні 13.11.2012 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2012 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 11.12.2012 р.

10.12.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

11.12.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшла телеграма, якою він просить суд відкласти розгляд справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2012 р., у зв'язку з неявкою представників сторін, розгляд справи відкладено на 19.12.2012 р.

У судовому засіданні 19.12.2012 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі, а саме: реєстр розрахункових документів 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р.

У судовому засіданні 19.12.2012 р. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 19.12.2012 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5011-5/13883-2012 у наступному складі суду: Головуючий суддя Ломака В.С., судді Любченко М.О., Пригунова А.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2012 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 5011-5/13883-2012 до свого провадження та призначено її до розгляду на 22.01.2013 р.

Представники сторін в судове засідання 22.01.2013 р. не з'явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 22.01.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2009 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу на умовах розстрочки платежу № 5, відповідно до п. 1 якого продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити транспортний засіб на умовах, що визначені даним договором, а саме: напівпричіп бортовий - Е, марки: ПП, моделі Inta Eimar, номер шасі: VV2SRG3E098040111, рік випуску - 1998, колір червоний.

Вартість транспортного засобу складає 111 000, 00 грн. (п. 4.1.).

Відповідно до п. 4.2. Договору покупець зобов'язався сплатити на користь продавця на протязі одного робочого дня від дати укладення даного договору 20 % від вартості транспортного засобу, вказаної у п. 4.1., що складає 22 200, 00 грн., а решту суми в розмірі 80 % від вартості транспортного засобу, вказаної в п. 4.1., що складає 88 800, 00 грн. покупець зобов'язався сплатити на умовах розстрочки платежу згідно графіку платежів: 7 400, 00 грн. до 20.06.2009 р., 7 400, 00 грн. до 20.07.2009 р., 7 400, 00 грн. до 20.08.2009 р., 7 400, 00 грн. до 20.09.2009 р., 7 400, 00 грн. до 20.10.2009 р., 7 400, 00 грн. до 20.11.2009 р., 7 400, 00 грн. до 20.12.2009 р., 7 400, 00 грн. до 20.01.2010 р., 7 400, 00 грн. до 20.02.2010 р., 7 400, 00 грн. до 20.03.2010 р., 7 400, 00 грн. до 20.04.2010 р., 7 400, 00 грн. до 20.05.2010 р.

На виконання умов Договору 15.05.2009 р. позивач передав, а відповідач прийняв у власність транспортний засіб напівпричіп бортовий - Е, марки: ПП, моделі Inta Eimar, номер шасі: VV2SRG3E098040111, рік випуску - 1998, колір червоний, що підтверджується Актом прийому-передачі транспортного засобу до Договору купівлі-продажу транспортного засобу на умовах розстрочки платежу № 5 від 15.05.2009 р.

Як зазначає позивач та що не спростовано і не оспорено відповідачем, останній за поставлений йому транспортний засіб розрахувався лише частково, сплативши позивачу 51 800, 00 грн., що також підтверджується Реєстром розрахункових документів за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р., складено АТ "Райффайзен Банк Аваль", у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 59 200, 00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 4.2. Договору покупець зобов'язався сплатити на користь продавця на протязі одного робочого дня від дати укладення даного договору 20 % від вартості транспортного засобу, вказаної у п. 4.1., що складає 22 200, 00 грн., а решту суми в розмірі 80 % від вартості транспортного засобу, вказаної в п. 4.1., що складає 88 800, 00 грн. покупець зобов'язався сплатити на умовах розстрочки платежу згідно графіку платежів: 7 400, 00 грн. до 20.06.2009 р., 7 400, 00 грн. до 20.07.2009 р., 7 400, 00 грн. до 20.08.2009 р., 7 400, 00 грн. до 20.09.2009 р., 7 400, 00 грн. до 20.10.2009 р., 7 400, 00 грн. до 20.11.2009 р., 7 400, 00 грн. до 20.12.2009 р., 7 400, 00 грн. до 20.01.2010 р., 7 400, 00 грн. до 20.02.2010 р., 7 400, 00 грн. до 20.03.2010 р., 7 400, 00 грн. до 20.04.2010 р., 7 400, 00 грн. до 20.05.2010 р.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлений ним товар, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю його вартості, відповідний борг має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2. Договору сторони передбачили, що в разі прострочення покупцем строку оплати за транспортний засіб (порушення строку внесення грошових коштів за черговим платежем) більш ніж на 20 календарних днів покупець повинен додатково сплатити продавцю штраф у розмірі 15 відсотків від суми боргу.

Також, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За змістом п. 5.3. Договору його сторони погодили, що у випадку прострочення покупцем строку оплати за транспортний засіб (порушення строку внесення грошових коштів за черговим платежем) більш ніж на 25 календарних днів покупець зобов'язаний крім штрафу сплатити продавцю відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі одного відсотка від суми прострочення платежу за кожен день такого прострочення.

Таким чином, зі змісту зазначеного пункту Договору вбачається, що сторони при його укладенні скористались правом, передбаченим ст. 625 ЦК України, та визначили відсотки за користування чужими грошовими коштами в іншому розмірі, ніж визначено вказаною нормою.

При цьому, судом враховано, що конструкція п. 5.3. Договору свідчить, що передбачена ним відповідальність не є ані штрафом, який може розраховуватись лише як відсоток від суми боргу, ані пенею, оскільки сторонами чітко визначено її правову природу як плату за користування чужими грошовими коштами.

Позивачем нараховано відповідачу 8 880, 00 грн. штрафу (15 % від суми боргу - 59 200, 00 грн.) та 512 080, 00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами за період в 865 днів з 21.05.2010 р. по 02.10.2012 р., з яких ним вирішено заявити до стягнення лише 59 200, 00 грн.

Розрахунок зазначених штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами є вірним, у зв'язку з чим вони також підлягають до задоволення у визначеному позивачем розмірі.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу та дотримання у повному обсязі взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтранс ЛТД" (02093, м. Київ, Дарницький район, вулиця Бориспільська, будинок 24, код ЄДРПОУ 22862104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер моторс Україна" (10001, місто Житомир, Богунський район, вулиця Ватутіна, будинок 188, код ЄДРПОУ 35611462) 59 200 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. основного боргу, 8 880 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. штрафу, 59 200 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті) грн. 00 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 2 545 (дві тисячі п'ятсот сорок п'ять) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.2013 р.

Головуючий суддя В.С. Ломака

Судді М.О. Любченко

А.Б. Пригунова