Рішення

від 22.01.2013 по справі 5026/1989/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року Справа № 12/5026/1989/2012

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Луговій І.В., за участю представників сторін: позивача - Кушкової Т.І., Лисиці В.Д. за довіреностями, відповідача - не з'явились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трансагроресурс" до закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив "Уманьхліб" про стягнення 10387 грн. 99 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансагроресурс" заявлено позов до закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив "Уманьхліб" про стягнення, на підставі договору купівлі-продажу № 34 від 19.07.2010 року, 56600 грн. 60 коп. основного боргу, 7654 грн. 55 коп. пені, 2429 грн. 95 коп. 3 % річних, 303 грн. 49 коп. інфляційних втрат, та відшкодування понесених судових витрат.

Позивач 22.01.2013 року через канцелярію суду подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій, у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в сумі 56600 грн. 60 коп. після подачі позову, просив суд провадження в цій частині позову припинити та остаточно просив стягнути з відповідача 7654 грн. 55 коп. пені, 2429 грн. 95 коп. 3 % річних, 303 грн. 49 коп. інфляційних втрат, відшкодувати понесені судові витрати. Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення розміру позовних вимог, підтримали та просили суд задовольнити.

Відповідач 18.01.2013 року через канцелярію суду надіслав відзив на позов та заяву про розгляд справи без участі його представника. Із відзиву вбачається, що відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що ним 09.01.2013 року сплачено суму основного боргу, підстав для нарахування суми пені договором купівлі-продажу № 34 від 19.07.2010 року за прострочення термінів оплати поставленого товару не передбачено, а нарахування 3% річних та інфляційних витрат за даним видом зобов'язань не передбачається.

Суд розглянув справу без участі представників відповідача за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

19.07.2010 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Трансагроресурс", як продавець, та відповідач - закрите акціонерне товариство "Трудовий колектив "Уманьхліб", як покупець, уклали договір купівлі-продажу № 34 (далі-договір). За умовами договору:

п. 1.2., 2.2. - продавець зобов'язаний передати покупцю у власність товар (борошно 2 ґатунку та борошно житнє), а покупець - прийняти його та оплатити;

п. п. 4.2. - оплата здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту отримання борошна.

На виконання умов договору, відповідно до видаткових накладних № РН-0000121 від 16.06.2011 року, № РН-0000125 від 20.06.2011 року, № РН-0000166 від 08.09.2011 року, № РН-0000172 від 26.09.2011 року, №РН-0000189 від 20.10.2011 року, № РН-0000213 від 27.12.2011 року (а.с. 17- 22), позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 210100 грн.

Відповідач в свою чергу зобов'язання по оплаті поставленого товару виконав частково, згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача за отриманий товар станом на 01.11.2012 року та на момент подачі позову до суду складала 56600 грн.

Претензія позивача від 18.12.2012 року № 349 про сплату суми заборгованості відповідачем залишена без виконання (а. с. 23), лише платіжним дорученням 5939 від 09.01.2012 року відповідач сплатив спірну заборгованість за договором в сумі 56600 грн.

Отже, що спірні зобов'язальні відносини виникли між сторонами на підставі договору купівлі-продажу № 34 від 19.07.2010 року. Договір є укладеним, частково виконаний сторонами.

За змістом ст.ст. 173, 174, 193, 202 ГК, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема належним виконанням.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із вищенаведеного вбачається, що сплата суми основного боргу в розмірі 56600 грн. відповідачем здійснена добровільно після подачі позову, проте з порушенням порядку розрахунків, передбаченого п. 4.2 договору, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог на суму основного боргу прийнята судом.

Вимоги позивача про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відповідають приписам ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений, визнаний вірним і в такому розмірі підлягають задоволенню, заперечення відповідача в цій частині позову суд з вищенаведених мотивів визнає безпідставними і відхиляє.

Разом з тим, позивачем заявлена і в засіданні суду підтримана вимога про стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати отриманого товару в розмірі 7654 грн. 55 коп.

Згідно з ст.ст. 546, 547, 549 ЦК України, ст. 199 ГК України, неустойка (пеня) є видом забезпечення виконання зобов'язання, правочин повинен вчинятись у письмовій формі, наслідком недодержання письмової форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання є нікчемність цього правочину. В обґрунтування позову в частині стягнення пені в розмірі 7654 грн. 55 коп. позивач посилається на ч. 6 ст. 231 ГК України, ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Проте, договором зазначена умова не передбачена, письмова форма - недотримана. Відповідно до ст.ст. 203 ч. 4, 215 ч. 1, 216 ч. 1 ЦК України, правочин в цій частині є недійсним, не створює юридичних наслідків, тому позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач не виконав договірні зобов'язання щодо порядку розрахунків за поставлений йому позивачем товар, прострочив його оплату, тому позовні вимоги про стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат судом визнаються обґрунтованими, доведеними і задовольняються повністю, в частині стягнення суми пені суд надає перевагу запереченням відповідача, а позов в цій частині визнає необґрунтованим, безпідставним, і в його задоволенні відмовляє.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір в розмірі 1609 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив "Уманьхліб", місцезнаходження: вул. Піонтковського, 3, м. Умань, Черкаська область, 20300, ідентифікаційний код 31275189 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трансагроресурс", місцезнаходження: вул. Артема, 1-А, м. Шпола, Черкаська область, 20600, ідентифікаційний код 25206501 - 2429 грн. 95 грн. 3% річних, 303 грн. 49 коп. інфляційних втрат, 1609 грн. 50 коп. судових витрат.

В решті позову в частині стягнення 7654 грн. 55 коп. пені - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 28.01.2013 року.

Суддя В.М. Грачов