Постанова

від 17.01.2013 по справі 2а-17189/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн.№ 27/334

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2013 року 10:32 № 2а-17189/12/2670

за позовом Державної податкової інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Еко" про стягнення коштів за податковим боргом Суддя О.В.Головань

Секретар О.С.Макаренко

Представники:

Від позивача: не з'явився (клопотання про розгляд справи за відсутності представника);

Від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Еко" (ідентифікаційний код - 33548074) податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки у сумі 53 739,44 грн. та накладення арешту на кошти та інші цінності платника, що знаходяться в установах банку (згідно із доповненням до позовної заяви від 19.12.2012 р.).

Ухвалою суду від 20.12.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 17.01.2013 р.

У судове засідання 17.01.2013 р. представник позивача не з'явився. В матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 17.01.2013 р. представник відповідача не з'явився, про проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 17.01.2013 р. оголошено резолютивну частину постанови про задоволення позову.

Розгляд справи здійснюється в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нова-Еко" (надалі - відповідач) зареєстроване Подільською районною в м. Києві державною адміністрацією 23.06.2005 р.

Позивач зареєстрований як платник окремих видів податків (орендна плата за земельні ділянки) у Державній податковій інспекції в Чорноморському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (надалі - позивач).

Станом на день звернення позивача до суду відповідач має заборгованість у розмірі 53 739,44 грн., яка виникла внаслідок неперерахування до бюджету самостійно задекларованих податкових зобов'язань з орендної платні за земельні ділянки згідно з договорами оренди, укладеними з Чорноморською районною державною адміністрацією, від 20.10.2008 р. № 122, № 123, № 124, № 125.

Заборгованість відповідача виникла у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов'язань за вересень - жовтень 2012 року згідно з деклараціями від 20.02.2012р. № 992 та № 993.

Згідно із п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

У зв'язку з несплатою відповідачем суми заборгованості позивачем було виставлено податкову вимогу форми "Ф" № 37 на суму 11 565,00 грн.

Зазначену податкову вимогу в адміністративному чи судовому порядку відповідачем оскаржено не було.

Станом на день звернення до суду податковий борг відповідачем не сплачено.

Згідно з отриманими даними ВРЕР ДАІ ГУ МВС України в АР Крим від 19.01.2012 р. №11/М/5-29, транспортні засоби, зареєстровані за TOB "Нова-Еко", відсутні. Згідно з даними КРП БРТІ м. Євпаторія від 02.04.2012 р. №1046/01-13, нерухоме майно за TOB "Нова-Еко" не зареєстровано.

Згідно із п. 14.1.147. ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно із п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Пунктом 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Згідно п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно із п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону "Про систему оподаткування" платник податків зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені терміни.

Згідно із п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно із п. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки у сумі 53 739,44 грн.

Щодо позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності платника, що знаходяться в установах банку суд зазначає наступне.

Згідно п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, згідно ПК України єдина процедура, під час якої може бути вирішено питання про арешт коштів на рахунку платника, є адміністративний арешт майна.

Відповідно, передбачене п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України повноваження органу державної податкової служби має реалізовуватися з врахуванням положень ст. 94 ПК України, що регулює процедуру адміністративного арешту майна, в межах якої може вирішуватися питання про накладення арешту на кошти платника.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п. 9.4.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до п.94.3, п.94.4, п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.

Згідно п.94.6 ст.94 Кодексу, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.11р. №1398, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Суду не надано доказів наявності хоча б однієї з підстав, перерахованих у п. 94.2 ст.94 ПК України, тоді як позивач в обґрунтування позову посилається виключно на наявність податкової заборгованості.

Проте, наявність умов, передбачених п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, за відсутності підстав, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України, позбавляє орган податкової служби на звернення до суду в порядку п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, оскільки право на звернення до суду згідно вказаного положення реалізується виключно в межах застосування адміністративного арешту майна.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу, а наявність у відповідача такого боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160-163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Еко" (ідентифікаційний код - 33548074) суму податкового боргу з орендної плати за земельні ділянки у розмірі 53 739,44 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя О.В.Головань

Повний текст постанови

виготовлено і підписано 22.01.13 р.