Постанова

від 17.01.2013 по справі 2а-15306/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

17 січня 2013 року 15:22 № 2а-15306/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бюро правової та економічної безпеки" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 листопада 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро правової та економічної безпеки" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Бюро правової та економічної безпеки") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року №0008162208 та №0008152208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2012 року позовну заяву ТОВ "Бюро правової та економічної безпеки" залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків до 29 листопада 2012 року. Позивач усунув недоліки у спосіб, встановлений судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-15306/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 10 грудня 2012 року.

Судове засідання неодноразово відкладалось у зв'язку з неприбуттям представника позивача.

В судовому засіданні 08 січня 2013 року суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України та надав позивачеві час у тижневий строк для надання додаткових доказів.

Додаткові докази позивачем у встановлений строк до суду не надано.

15 січня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) позивачем подано клопотання про виклик свідка в судове засідання.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у зазначеній заяві позивачем необґрунтовано необхідність виклику в якості свідка директора ТОВ "Декос Альянс" Андрієвського А.Г., не зазначено, які обставини може повідомити зазначений свідок, що стосуються предмету доказування в межах даного спору, а тому проаналізувавши зміст заяви про виклик свідка, суд не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22 серпня 2012 року №008162208 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, ТОВ "Бюро правової та економічної безпеки" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 139 148,00 грн., в тому числі за основним платежем - 111 318,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 27 830,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22 серпня 2012 року №0008152208 за порушення статті 185, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, ТОВ "Бюро правової та економічної безпеки" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102 985,00 грн., в тому числі за основним платежем - 82 386,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20 599,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 06 серпня 2012 року №589/22-08/31839776 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро правової та економічної безпеки" (код ЄДРПОУ 31839776) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "Декос Альянс" (код ЄДРПОУ 37505731) за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.".

У висновках Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 139 148,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року - на 58 704,00 грн., за ІV квартал 2011 року - на 52 614,00 грн.; статті 185, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 102 985,00 грн., у тому числі за липень 2011 року - на 30 982,00 грн., за серпень 2011 року - на 11 400,00 грн., за жовтень 2011 року - на 17 378,00 грн., за листопад 2011 року - на 6 400,00 грн., за грудень 2011 року - на 16 226,00 грн.

В Акті перевірки відповідач зазначив наступні обставини: актом перевірки контрагента позивача ТОВ "Декос Альянс" встановлено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться, встановити фактичне місцезнаходження немає можливості, кількість працюючих - одна особа, основні засоби - відсутні; відносно невстановлених осіб, які діяли від імені ТОВ "Декос Альянс" порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України; відповідно до протоколу допиту, засновник та директор ТОВ "Декос Альянс" Андрієвський А.Г. повідомив про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства.

Наведене, на думку відповідача, свідчить, що правочини між позивачем та ТОВ "Декос Альянс" укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

Позивач не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги наступним: в момент нарахування податкового кредиту контрагент був юридичною особою та платником податку на додану вартість; податковий кредит по спірним господарським операціям підтверджений первинними документами та податковими накладними; висновки Акта перевірки про нікчемність правочину не підтверджуються доказами.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ "Бюро правової та економічної безпеки" та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Бюро правової та економічної безпеки" та ТОВ "Декос Альянс", обставини використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Так, матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Бюро правової та економічної безпеки" (замовник) та ТОВ "Декос Альянс" (виконавець) укладено договір від 01 липня 2011 року, відповідно до якого виконавець виконує ряд певних фактичних дій з метою надання замовникові послуг з підбору та вивчення кадрів, для забезпечення діяльності замовника, контролю за дотриманням персоналом замовника правил внутрішнього розпорядку.

Згідно актів здачі-приймання, що датовані липнем - груднем 2011 року, виконавцем надано позивачу обумовлені договором послуги на загальну суму 559 720,00 грн.

За період липень - грудень 2011 року ТОВ "Декос Альянс" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 537 704,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 89 617,34 грн.

В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок виконавця грошові кошти, що підтверджується виписками банку, копії яких долучено до матеріалів справи.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Надані позивачем в матеріали справи копія господарського договору, копії актів здачі-приймання робіт та копії податкових накладних, не дають суду можливості встановити з якою метою замовлялись послуги з контролю за дотриманням персоналом правил внутрішнього розпорядку, як саме здійснювався контроль та яким чином повідомлявся позивач про наслідки здійсненого контролю.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять інших доказів на підтвердження мети придбання позивачем таких послуг та яким чином такі послуги використано в межах господарської діяльності позивача.

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ "Декос Альянс" послуг, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Декос Альянс" носять реальний характер, а придбані послуги використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

З огляду на викладене, на думку суду, висновки Акта перевірки в частині неправомірного формування витрат та заниження податку на прибуток підтверджуються нормативно та документально, а тому збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток є правомірним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень - грудень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Декос Альянс", які знаходяться в матеріалах справи.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

Враховуючи те, що позивачем на вимогу суду не надано документів на підтвердження наявності та використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ "Декос Альянс" послуг, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Декос Альянс" носять реальний характер.

З огляду на не підтвердження реальності господарських операцій позивача з ТОВ "Декос Альянс", суд вбачає, що ТОВ "Бюро правової та економічної безпеки" неправомірно формувало податковий кредит з податку на додану вартість за липень - грудень 2011 року.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем статті 185, пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, ТОВ "Бюро правової та економічної безпеки" в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ "Бюро правової та економічної безпеки" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2012 року №0008152208 є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Бюро правової та економічної безпеки" про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі м. Києва від 22 серпня 2012 року №008152208 та №008162208 документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в свою чергу позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Бюро правової та економічної безпеки" не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро правової та економічної безпеки" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко