Постанова

від 22.01.2013 по справі 2а/0270/5757/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

22 січня 2013 р. Справа № 2а/0270/5757/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Т.Д.

представників позивача: Якимчук В.І., Квачук Г.Г.

представника відповідача: Нікітіної Н.Є., Опалко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Мономах КТ"

до: Вінницької об"єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Мономах КТ" до Вінницької б"єднаної Державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000542330 від 12.09.2012 року.

На обґрунтування позову зазначено, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ фірма «Мономах КТ» складено акт перевірки на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000542330 від 12.09.2012 р., яким товариству збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11607 грн. та застосовані штрафні санкції в сумі 2902 грн.

Підставою для прийняття вказаних рішень стало порушення платником податків пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, а саме, заниження суми, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету. На думку позивача, такі висновки податкового органу є помилковими, а оскаржуване рішення незаконним, оскільки до акту перевірки занесені недостовірні дані щодо типу та місця проведення перевірки, а сама перевірка проведена незаконно. Крім того, вилучення податкового кредиту є безпідставним, оскільки у товариства наявні всі первинні документи та податкові накладні, які, в свою чергу, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають вимогам чинного законодавства.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додатково надані докази, просили його задовільнити.

В свою чергу, представник податкового органу позов не визнав, просив відмовити в його задоволені, посилаючись на правомірність прийнятого рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

На підставі наказу № 2003/22 від 28.08.2012 року та відповідно до направлення від 28.08.2012 року, виданих Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС, податковим інспектором проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ фірма «Мономах КТ» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ТОВ «Мірель Компані» за грудень 2011 р., за наслідком якої складено акт №2017/22/60043866 від 3.09.12 р., в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення.

Зокрема, зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за грудень 2011 року встановлено його завищення на суму 11607 грн. Формуючи такий висновок податковий ревізор виходив з наступного.

За результатом автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту, в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що ТОВ фірма «Мономах КТ» в додатку «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» в розділі ІІ «Податковий кредит» відобразило за грудень 2011 р. суму ПДВ 11607 грн. по операціях з постачальником ТОВ «Мірель Компані».

Вінницькою ОДПІ Вінницької області ДПС направлено лист керівнику ТОВ фірма «Мономах КТ» про надання інформації та її документального підтвердження по взаєморозрахунках з ТОВ «Мірель Компані». Згідно отриманої відповіді № 4 від 8.08.12 р. товариством надано завірені копії: договору поставки № 15 від 17.09.2008 р., додатку № 1 до договору поставки № 15 від 17.09.2008р., податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, договір оренди № 35 від 1.07.2012 р.

Згідно зазначених документів в ході перевірки встановлено, що між ТОВ «Мірель Компані» та ТОВ фірма «Мономах КТ» укладено договір поставки бакалійних товарів, на підставі якого здійснювались поставки відповідного товару, згідно податкових та видаткових накладних (а.с.14). За отриманий товар проведено оплату, що підтверджується платіжним дорученням № 409 від 22.12.2011 р.

В ході перевірки направлено запит про надання документів, що підтверджують реальність здійснення постачання товарів (бакалійних виробів): товарно-транспортні накладні, дорожні листи за грудень 2011 р., однак відповіді не надано. Отже відсутнє підтвердження фактичного придбання товару та не доведено факт використання у межах господарської діяльності.

Далі у акті, з посиланням на норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 та відсутність документів, які свідчать про характеристики та якість товару, податковий інспектор зазначає про те, що здійснені між підприємствами операції без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту, а тому поставка товару від ТОВ «Мірель Компані» мала нетоварний характер.

Крім того, податковий орган посилається на отриману інформацію про контрагентів ТОВ «Мірель Компані», по яким порушені кримінальні справи та неможливість проведення з ними зустрічних звірок і, як висновок, вказує про відсутність у ТОВ «Мірель Компані» об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів (послуг) за період серпень, жовтень - грудень 2011 р.

Таким чином, наявність у ТОВ фірма «Мономах КТ» податкових накладних, за умови встановлення факту нездійснення господарських операцій, не є безумовною підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

У висновку акту перевірки вказано про встановлення порушення пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого товариством завищено суму податкового кредиту за грудень 2011 р. в сумі 11607 грн. та занижено суму, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету за грудень 2011 р. на 11607 грн.

За наслідком проведеної перевірки та складеного акта податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000542330 від 12.09.2012 р., яким збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 11607 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 2902 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Отже, податковим законодавством України встановлено єдиний випадок, що обґрунтовує підставність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, а саме, наявність податкової накладної.

Ставлячи в провину порушення товариством зазначених норм податковий орган не заперечує факту наявності у позивача податкових накладних. При цьому, жодних зауважень щодо їх оформлення не висловлено.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати й про наступне.

Віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, яка сплачена внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Мірель Компані», відбувалось відповідно до договору поставки №15 від 17.09.2008 р. та доповнень до нього від 9.01.10 р., 11.01.2011 р., 30.12.11 р.

Згідно пункту 3.4 Договору поставка здійснюється на умовах самовивозу зі складу Постачальника або доставки постачальником до покупця в залежності від того, який вид обраний сторонами при складанні заявки на товар.

Придбання товарно-матеріальних цінностей та перехід права власності підтверджується первинними документами та документами бухгалтерського обліку, а саме:

- договором поставки №15 від 17.09.2008 р. та доповненнями до нього;

- видатковими накладними: №10334 від 02.12.2011 року, №10689 від 10.12.2011 року, №11078 від 16.12.2011 року, №11487 від 23.12.2011 року, №11486 від 23.12.2011 року, №11743 від 28.12.2011 року;

- податковими накладними: №26 від 02.12.2011 року, №115 від 10.12.2011 року, №192 від 16.12.2011 року, №308 від 23.12.2011 року, №307 від 23.12.2011 року, №355 від 28.12.2011 року;

- платіжними дорученнями;

- товарно-транспортними накладними: №114136 від 02.12.2011 року, №114138 від 10.12.2011 року, №114142 від 16.12.2011 року, №114149 від 23.12.2011 року, №114149 від 28.12.2011 року;

- сертифікатами відповідності (а.с.188-203).

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 3.2 статті 3 вищезазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з вимогами Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операцій, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (Положення), первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Також необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена і пунктами 1.2, 2.1 наведеного Положення.

Крім того, відповідно до пункту 2.1 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятись відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги.

Відповідачем не доведено та не вказано у акті перевірки про те, що первинні документи, зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому останні є належними, допустимими та достовірними доказами, які документально підтверджують факт здійснення господарської операції.

Також є необхідним зазначити, що обов'язковою підставою для визначення податкового кредиту по податку на додану вартість, як вже зазначалось, є наявність податкових та видаткових накладних, оформлених із дотриманням чинного законодавства.

Більш того, суду надані видаткові накладні та банківські виписки на підтвердження відпуску (подальшого продажу) товару придбаного у ТОВ «Мірель Компані», що підтверджує використання ТМЦ у господарській діяльності (подальший продаж з метою отримання прибутку) та спростовують твердження відповідача про безтоварність господарських операцій із вказаним контрагентом.

Отже, висновки податкового органу щодо порушення позивачем процитованих норм Податкового кодексу України та, відповідно завищення сум податкового кредиту за грудень 2011 р. в сумі 11607 грн. є помилковими та такими, що не відповідають дійсності лише з зазначених підстав.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують у підставності позовних вимог.

Разом з тим, щодо законності проведення перевірки, то суд зазначає, що оцінка правомірності її проведення судом не надається, оскільки призначення та проведення перевірки не є предметом оскарження, відтак, і предметом дослідження.

При вирішені даного спору суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, підтверджуються належними, достовірними та допустимими доказами, дослідженими у судовому засіданні за участю присутніх учасників процесу, а тому підлягають задоволенню з розподілом судових витрат відповідно до статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовільнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0000542330 від 12.09.2012 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Мономах КТ" (вул. 600-річчя, буд. 40, кв.36, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 60043866) судові витрати в розмірі 145,09 грн. (сто сорок п"ять грн. 9 коп.) сплачені згідно платіжного доручення №372 від 07.12.2012 року , шляхом їх безспірного стягнення органом Державної казначейської служби України із рахунку Вінницької об"єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна