Постанова

від 22.01.2013 по справі 13266/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а- 13266/12/2070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.,

при секретарі судового засідання- Загребельному В.І.

за участю:

представника позивача - Кравченко Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Д" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Д" , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби , в якому просив суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 22.06.2012 р. №0000020121.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення - рішення, прийняте відповідачем за результатами проведення перевірки слід скасувати, оскільки акт перевірки, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення - рішення, ґрунтується на висновках, які суперечать діючому законодавству України, оскільки доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.7.2.1, пп 7.2.3, п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є необґрунтованими та безпідставними.

Позивач вважає, що донарахування ТОВ "ДАРС-Д" податку на додану вартість у сумі 5118,00 грн., штрафної санкції у сумі 2559,00 грн., в зв'язку з визнанням податковими службами правочинів укладених контрагентами з ТОВ "ДАРС-Д" нікчемними не є незаконними та необґрунтованими.

Відповідач в судове засідання не прибув надав письмове заперечення проти позову, в якому зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на законних підставах та відповідає чинному законодавству. Висновки про порушення ТОВ "ДАРС-Д" вимог податкового законодавства обґрунтовуються тим, що в ході перевірки документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій за березень 2010 р. з ТОВ "Прок-2". Відповідач наголошує, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на суперечність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся судовими повістками з поштовими повідомленнями, які направлялися за офіційним місцем знаходженням. Відповідно до ст.35 КАС України відповідач є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "ДАРС-Д" зареєстроване виконавчим комітетом Чугуївської міської ради 17.01.2005 р., що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 110). Позивач перебуває на податковому обліку в Чугуївській ОДПІ Харківської області ДПС та має свідоцтво платника ПДВ № 28182748 від 03.02.2005 р. (а.с. 113).

Згідно Довідки з ЄДРПОУ АБ №605378 від 03.12.2012 р. видами діяльності за КВЕД є: 47.25 роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.26 роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 46.46 оптова торгівля фармацевтичними товарами; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Фахівцями Чугуївської ОДПІ Харківської області ДПС була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ "ДАРС-Д" (код ЄДРПОУ 33322770) під час здійснення фінансово-господарських відносин з платником податків ТОВ "Прок-2" (код ЄДРПОУ 34391170) за березень 2010 р.

Результати перевірки оформлені актом №297/2211/33322770 від 06.06.2012 р. (а.с. 11-25). Відповідно до висновків акту, встановлено порушення вимог: пп.7.2.1, пп 7.2.3, п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97 зі змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість в сумі 5118 грн., у тому числі за квітень 2010 року в сумі 5118 грн..

На підставі зазначених висновків Чугуївської ОДПІ Харківської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000020121 від 22.061.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 7670,0 грн., з яких: за основним платежем - 5118,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2559 грн. (а.с. 10).

Процедуру адміністративного оскарження завершено з отриманням позивачем рішення ДПС України №5746/0/61-12/10-2115 від 22.11.12 р. про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення - рішення №0000020121 від 22.061.2012 р. та рішення ДПС у Харківській області, прийняте за розглядом первинної скарги залишені без змін, скарга - без задоволення.

Як свідчать матеріали справи, фактичною підставою для відображення в акті порушення пп.7.2.1, пп 7.2.3, п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" і винесення спірного податкового повідомлення - рішення виявився викладений в акті висновок відповідача про те, що документально не підтверджено вартість отриманих цінностей, віднесених до складу податкового кредиту від ТОВ "Прок-2" та відсутнє документальне підтвердження факту транспортування товару, документів, підтверджуючих походження та якість товару відповідно відсутня підстава для включення даної суми без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу податкового кредиту підприємства.

Однак, суд не погоджується з такими висновками відповідача виходячи з наступного.

Матеріали справи підтверджено, що між ТОВ "ДАРС-Д" (покупець) та ТОВ "Прок-2" (постачальник) був укладений договір поставки обладнання №23/02/01 від 23.02.2010 р. (а.с. 26-28), відповідно до умов якого останній зобов'язаний відповідно до умов договору поставити (передати у власність) обладнання покупцю на суму 122833,80 грн. (в т.ч. ПДВ 20472,30 грн.), а покупець зобов'язаний прийняти обладнання і сплатити постачальнику певну грошову суму. В подальшому зобов'язання за договором сторонами були виконані належним чином та у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № ПРБ-000060 від 12.05.2010 р. та податковими накладними №54 від 22.03.2010 р., №97 від 21.04.2010 р., №113 від 12.05.2010 р. (а.с. 34-36).

Сторонами підписано акти приймання - передачі обладнання від 12.05.2010 року .

За придбаний товар позивачем була здійснена оплата ТОВ "Прок-2" у безготівковій формі на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями №575 від 22.03.2010 р. на суму 30708,45 грн., №850 від 21.04.2010 р. на суму 30708,45 грн., №1168 від 21.05.2010 р. на суму 30708,45 грн. (а.с.31-33)

Обладнання доставлялось згідно з умовами п.1.1 договору поставки - за домовленістю сторін, а саме доставку обладнання за рахунок поставщика (ТОВ "Прок-2") на умовах DDP "Инкотермс 200" на об'єкт покупця за адресою: м. Чугуїв, вул. Харківська 105 а в повному обсязі в установлений договором строк.

Факт транспортування обладнання за умовами договору підтверджується товаротранспортною-накладною ( а.с.53.)

Матеріалами справи підтверджено, що 31.05.2010 р. обладнання було введено в експлуатацію акт введення в експлуатацію обладнання до Договору поставки обладнання №23/02/01 від 23.02.2010 р.)

Також судом встановлено, що у березні 2012 року підприємством ТОВ "ДАРС-Д" не було отримано податкову накладну №54 від 23.03.2010 року на загальну суму 30706,45 грн, у т.ч. ПДВ 5118,07 грн. (номенклатура поставки - низькотемпературна станція на базі компресорів Frascold S7 39 Yx3) за березень 2010 року та не включено до податкового кредиту.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту в квітні 2010 року, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2010 року, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за Квітень 2010 року.

Відповідно до п.79.1 ст.79 документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно приписів п.81.1 статті 81 Кодексу, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки, судом встановлено, що вказана перевірка була проведена за квітень 2010 року, в той час як у наказі № 216 від 23.05.12 р. "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ДАРС-Д" з питання взаємовідносин з ТОВ "Прок-2" (код ЄДРПОУ 34391170) визначено період - березень 2010 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем порушений законодавчо встановлений порядок та спосіб проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ДАРС-Д", оформленої актом №297/2211/33322770 від 06.06.2012 р., у зв'язку з безпідставною зміною періоду проведення перевірки з березня на квітень 2010 року.

Також, суд не погоджується з позицією відповідача щодо відсутності факту реального вчинення ТОВ "ДАРС-Д" господарських операцій із платником податків та зборів ТОВ "Прок-2" з огляду на таке.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Матеріали справи свідчать, що на момент укладення договору №23/02/01 від 23.02.2010 р. , виписування відповідної податкової накладної контрагент позивача - ТОВ "Прок-2" пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, перебував на обліку в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала учать у здійсненні господарської операції.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Більш детально поняття зміст господарської операції надає "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затверджене наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 р. № 88.

Так, відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Пункт 2.4 зазначеного Положення зазначає, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Відповідно до п.1.4 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (тут і наді норми Закону в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) поставка товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до ч.1 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону передбачається заборона включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Податкова накладна, згідно з вимогами, передбаченими п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

З матеріалів справи, а саме з акту перевірки, встановлено, що позивач виконав вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, який, в свою чергу, видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Дії з перерахування постачальнику коштів за обладнання без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття "продаж товарів", при цьому до суду надані достатні докази фактичного отримання придбаного позивачем обладнання у TOB "Прок-2".

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінального переслідування.

Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагентів чи відносно їх посадових осіб відповідач під час судового розгляду не надав.

Крім того, ч.3 ст.228 ЦК України передбачено, що в разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Однак, відповідачем не надано суду доказів того, що вказані правочини визнані недійсними.

Суд, дослідивши договір № 23/02/01 від 23.02.2010 р. між позивачем та TOB "Прок-2", вважає, що він укладений відповідно до вимог діючого законодавства та відповідає вимогам ч.1 ст. 205, ч.2. ст.207, ч.1 ст.208, ч.1 ст. 638, ч.3 ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України. Сторонами за договором погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання. Виконання цього договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, тобто обладнання фактично було отримано та оплачено, договір між позивачем і TOB "Прок-2" мав реальний характер.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений між сторонами правочини є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладена між позивачем та його контрагентом угода не віднесена законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання її недійсною. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд звертає увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданої податкової накладної з боку Чугуївської ОДПІ в акті перевірки відсутні.

Згідно з пунктом 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб'єкти господарювання зобов'язані самостійно здійснювати первинний (оперативний) та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, складати статистичну інформацію, а також надавати відповідно до вимог закону фінансову звітність та статистичну інформацію щодо своєї господарської діяльності, інші дані, визначені законом. Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, у разі порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд дійшов висновку про те, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених позивачем угод, та, як наслідок, правомірність віднесення ТОВ "ДАРС-Д" сум податку на додану вартість до податкового кредиту у квітні 2010 р. у сумі 5118 грн.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, що оскаржується, в цій справі покладено на відповідача.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість своїх позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000020121 від 22.06.2012 р. не може вважатися законним і обґрунтованим, тому, на думку суду, є правові підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Д" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби №0000020121 від 22.06.2012р.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРС-Д" судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 28.01.2013 року.