Рішення

від 15.01.2013 по справі 5015/4657/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.13 Справа№ 5015/4657/12

суддя Фартушок Т.Б.

при секретарі Колодка І.І.

розглянувши матеріали справи

позивача:ТзОВ виробниче підприємство „Галтрансрембуд", м.Львів

відповідач:Приватне підприємство „Дельта-Ресурс",м.Львів

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 21813,09грн.

за участю представників:

від позивача: Романушко П.П..- представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ТзОВ виробниче підприємство „Галтрансрембуд" (м.Львів) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Приватного підприємства „Дельта-Ресурс" (м.Львів ) про стягнення 21813,09грн., з яких: 17000,55грн.- основний борг, 1531,45грн. - 3% річних та 3281,09грн.-інфляційні втрати

Ухвалою суду від 12.11.2012 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 03.12.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач, отримавши від Позивача товарно-матеріальні цінності на підставі накладних, не сплатив їх вартості, внаслідок чого виник борг у розмірі 17000,55 грн.

Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах суду від 03.12.2012 р. та від 17.12.2012 р.

17.12.2012р. від представника позивача поступило клопотання про продовження строку розгляду справи. Дане клопотання суд задоволив. Ухвалою суду від 17.12.2012р. строк розгляду спору продовжено на 8 днів.

Представнику Позивача по явці оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 29, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скерована чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про оголошення ухвал) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання 15.01.2013р. з'явився; позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Протягом розгляду справи Позивачем надано суду наступні документи: клопотання про продовження строку розгляду спору; довідку з ЄДРПОУ, заяву №03/12-ю від 03.12.2012р. Крім того, 15.01.2012р. представник Позивача подав заяву (вх.№1019/13) в якій зазначив, що у процесі розгляду справи виникла необхідність уточнити розмір позовних вимог, в частині стягнення з Відповідача інфляційних втрат за період з листопада по березень 2012р. включно. Дана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач явки повноважного представника в судові засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, явка визнавалась обов'язковою; витребовуваних судом документів, вттому числі відзиву на позовну заяву, не подав, про причини неявки суду не повідомив, з клопотаннями та заявами до суду не звертався.

В разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце наступного судового засідання. (Постанова пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Крім того, згідно ч.1 ст.64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою; у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Усі ухвали суду по даній справі, в тому числі ухвала про порушення провадження у справі, надіслані (вручені) Відповідачу за адресою, зазначено у довідці з ЄДРПОУ серії АЖ №373844 (79059, м.Львів, вул.Миколайчука, 14, кв.69.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі наявних в матеріалах справи даних щодо поштової адреси та адреси місцезнаходження Відповідача, даних щодо скерування ухвал господарського суду Відповідачу, суд зазначає, що ухвали суду по даній справі скеровані та вручені Відповідачу належним чином.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, Відповідача зобов'язувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали документів,долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього суд зазначає, що в силу ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, в суда відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 17000,55грн. основного боргу.

Відповідач отримав від Позивача товару на загальну суму 87637,55 грн. згідно накладної №МЦВВ-00772 від 18.08.2008р. Вищезазначені товарно-матеріальні цінності одержані Відповідачем через представника Відповідача Солодовника В.О. на підставі довіреності серії ЯПК №073820 від 18.08.2008р.(копія накладої та довіреності містяться в матеріалах справи). Крім того, отримання товару Відповідачем від Позивача підтверджується здійсненими Відповідачем частковими оплатами за отриманий товар (наявні в матеріалах справи виписки з банківського рахунку Позивача).

Як зазначив Позивач, Відповідач свої зобов'язання по оплаті за поставлений товар виконав часткво, так, за період з 04.09.2008р. по 29.10.2009р. Відповідачем сплачено 70637,00грн., що підтверджується наявними виписками з банківського рахунку Позивача. Проте, Відповідач своїх зобов'язань щодо повного та своєчасного розрахунку за придбаний товар не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 17000,55грн..

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно, що правовідносин з поставки, які виникли між Сторонами, в частині визначення строку оплати, слід застосовувати положення ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, як спеціальну норму, що регулює дані правовідносини.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч.1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012).

З врахуванням вищенаведеного, обов'язок здійснення оплати виник у Відповідача відразу після прийняття оплати товару.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні, Сторонами не наведені доводи та не подані докази відсутності боргу Відповідача перед Позивачем в розмірі 17000,55грн., здійснення повної або часткової оплати такого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 17000,55грн. боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 1531,45грн. 3% річних та 3281,09грн. інфляційних нарахувань.

У позовній заяві Позивач наводить розрахунок 3% річних, проведений відповідно до суми основного боргу за період з 30.10.2009р. по 29.10.2012р. (17000,55грн.*3%*1096 днів:100%: 365 днів= 1531,45 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних, суд погоджується з розрахуном 3% річних в сумі 1531,45 грн.

Крім того, в додатках до позовної заяви Позивач наводить розрахунок інфляційних нарахувань, проведений за період з листопада 2009р. по вересень 2012р. Проте, як зазначено в описовій частині рішення, Позивачем подано заяву про проведення розрахунку інфляційних нарахувань виключно за період з листопада 2009р. по березень 2012р., при цьому наголошено на тому, що розмір заявлених до стягнення інфляційних нарахувань вважати незмінним.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку інфляційних нарахувань, розрахованих як включно по березень 2012р., суд зазначає, що Позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат оскільки не враховано індекси інфляції за квітень-липень 2010р., липень-серпень, жовтень 2011р. При цьому, щодо розрахунку інфляційних нарахувань, суд зазначає, і аналогічна позиція викладена в п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [та дана позиція знайшла своє відображення і у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р].

Суд здійснив перерахунок інфляційних нарахувань за період з листопада 2009 по березень 2012р. і зазначає, що позовні вимоги щодо інфляційних втрат підлягають частквому задоволенню в сумі 2924,09грн.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Факт наявності заборгованості відповідача належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку чим суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а отже такими, що підлягають частквому задоволенню.

15.01.2013 року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 21.01.2013р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Дельта-Ресурс" (79059, м.Львів, вул.Миколайчука, буд.14, кв.69, ідентифікаційний код 32181983) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Галтрансрембуд" (79066, м.Львів, вул..Зелена, будинок 269-А, ідентифікаційний код 30918102) 17000,55грн. основного боргу, 2924,09грн. інфляційних втрат, 1531,45грн. 3% річних та 1577,31грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Фартушок Т.Б.