Рішення

від 21.01.2013 по справі 0818/4674/2012

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

21.01.2013

Справа № 0818/4674/2012 2/335/133/2013 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Макарова В.О., при секретарі Якимовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон-груп»про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про відшкодування шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28 листопада 2009 року о 10 годині 15 хвилин ОСОБА_2 на 328 км + 960 автошляху Харків-Сімферополь, керуючи автомобілем ЗАЗ 110247, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, під час об'їзду перешкоди при зміні напрямку руху не впевнилась в безпеці та скоїла зіткнення з автомобілем „Мерседес", державний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4, після чого, не впоравшись з керуванням, допустила зіткнення з автомобілем HYUNDAI H200, державний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_1, чим порушила п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24.02.2010 року по справі № 3-486/2010, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Апеляційного суду Запорізької області від 06.04.2010 по справі № 33-172/2010, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як зазначає позивач, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому була завдана майнова шкода у розмірі 12 405 грн. 49 коп., яка складається з вартості ремонту (відновлення) автомобіля у розмірі 11 855 грн. 49 коп., що підтверджується звітом № 11 ДП „Експерт-Сервіс Авто" про оцінку автомобіля, та з вартості послуг ДП „Експерт-Сервіс Авто" за складання звіту у розмірі 550 грн., яку позивач сплатив 18.01.2010 року.

Крім цього, була також завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_2 щодо нього та пошкодженням належному його автомобіля. Його душевні страждання виразились в тому, що він пережив справжній шок та перебував в стресовому стані майже тиждень після дорожньо-транспортної пригоди, не міг нормально спати та змушений був приймати заспокійливі ліки, дуже переживав з того приводу, що автомобіль втратив свій товарний вигляд, був позбавлений права використовувати автомобіль для задоволення власних потреб та з метою поповнення сімейного бюджету, оскільки внаслідок механічних пошкоджень даний транспортний засіб довгий період часу перебував в ремонті, що призвело до зміни звичайного способу життя позивача, в зв'язку з тим, що автомобіль був основним засобом його пересування, та змусило в подальшому докладати суттєві зусилля для його нормалізації, був вимушений витрачати свій час на звернення до відділів ДАЇ, міліції, спеціалістів в галузі права для отримання юридичної допомоги, що призвело до погіршення стану його самопочуття та нервового напруження. Розмір моральної шкоди позивач оцінює у 10 000 грн.

Позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на його користь грошове відшкодування майнової шкоди у сумі 12 405 грн. 49 коп., грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 грн., а також судові витрати.

Під час розгляду справи, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя суду від 22 серпня 2012 року до участі у справі у якості співвідповідача була залучена ЗАТ „Страхова Група „ТАС".

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2012 року до участі у справі у якості співвідповідача також було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Легіон-груп".

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 -ОСОБА_6 відмовився від позовних вимог в частині щодо стягнення з ЗАТ „Страхова Група „ТАС" та ОСОБА_3 матеріальної та моральної шкоди, просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон-груп" майнову шкоду у розмірі 12 405 грн. 49 коп., моральну шкоду у розмірі 10 000 грн., та судові витрати.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 січня 2013 року судом прийнята відмова представника позивача ОСОБА_7 від позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства „Страхова Група „ТАС" про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 -ОСОБА_8 зазначив про визнання ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 частково, в частині відшкодування майнової шкоди у розмірі 5 000 грн., щодо відшкодування моральної шкоди в цій частині позовних вимог просить суд відмовити у зв'язку з відсутністю підстав та доказів заподіяння моральної шкоди.

В судовому засіданніпредставник відповідача, директор Товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон-груп" Сандул Е.В. щодо позовних вимог ОСОБА_1 заперечує у повному обсязі, вважає їх безпідставними, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, в обґрунтування своїх заперечень зазначив, що відповідач ОСОБА_2 у трудових та майнових відносин з ТОВ „Легіон-груп" ніколи не перебувала, тому відсутні будь які правові підстави щодо стягнення будь яких сум.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення учасників процесу, свідка ОСОБА_10 суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню, у зв"язку з наступним.

Відповідно до ст.124 ч.2 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п.1 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 р., яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб , які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно з п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", виходячи з принципу процесуального рівноправ"я сторін та враховуючи обов"язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Судом встановлено, що 28 листопада 2009 року о 10 годині 15 хвилин ОСОБА_2 на 328 км + 960 автошляху Харків-Сімферополь, керуючи автомобілем ЗАЗ 110247, державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3, під час об'їзду перешкоди при зміні напрямку руху не впевнилась в безпеці та скоїла зіткнення з автомобілем „Мерседес", державний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_4, після чого, не впоравшись з керуванням, допустила зіткнення з автомобілем HYUNDAI H200, державний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_1, чим порушила п. 10.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до постанови Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2010 року, ОСОБА_2 було визнано винною у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України і накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Відповідно до постанови Апеляційного суду Запорізької області від 06 квітня 2010 року, постанова Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2010 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, залишена без змін.

Згідно ст. 61 ЦПК України, підставою звільнення від доказування є постанова суду у справі про адміністративне правопорушення і є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільна-правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій заподіяні збитки в результаті порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно із роз'ясненнями, викладеними у постанові № 6 від 27.03.1992 року Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід врахувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються повному обсязі збитки, відповідно реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди, як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються не одержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.

Відповідно до звіту № 11 від 20 січня 2010 року, складеного ДП „Експерт-Сервіс Авто" про оцінку автомобіля HYUNDAI H200, державний номер НОМЕР_2, вартість матеріального збитку, спричиненого володільцю автомобіля HYUNDAI H200, державний номер НОМЕР_2 в наслідок його пошкоджень складає 11 855 грн. 49 коп.

Відповідно до квитанції від 18 січня 2010 року Третього відділення ДФ АТ „Індекс-Банк" позивачем ОСОБА_1 були сплачені послуги ДП „Експерт-Сервіс Авто" за складання звіту у розмірі 550 грн. 00 коп.

Частиною 2 статті 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником транспортного засобу HYUNDAI H200, державний номер НОМЕР_2, є ОСОБА_11.

Відповідно до довіреності від 30.10.2007 року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_12, ОСОБА_11 уповноважив ОСОБА_13 розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вантажним фургоном (автомобілем) HYUNDAI H200, державний номер НОМЕР_2,, з правом продавати, та одержати гроші у будь якій сумі, обміняти, здати до оренду, передавати в позичку та інше.

Відповідно до довіреності від 31.08.2009 року, посвідченої приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_14, ОСОБА_13 уповноважив ОСОБА_1, ОСОБА_15 розпоряджатися належним на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобілем марки HYUNDAI H200, державний номер НОМЕР_2, з правом також і отримання відшкодування заподіяної шкоди. Таким чином, ОСОБА_1 є належним позивачем по справі.

Як вбачається з довідки № 8522251 про обставини дорожньо-транспортної пригоди, складеної ДАЇ ГУМВС України в Запорізькій області, відповідач ОСОБА_2, під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди керувала автомобілем ЗАЗ 110247, державний номер НОМЕР_3 не маючи посвідчення водія, внаслідок чого співробітниками ДАЇ був складений адміністративний протокол відповідно до ч.2 ст. 126 КпАП України.

Відповідно до наказу Товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон груп" від 01 серпня 2008 року № 06, ОСОБА_10 було прийнято на роботу з 01.08.2008 року на посаду електрогазозварника з оплатою відповідно до штатного розкладу.

Відповідно до договору оренди автомобіля від 09 вересня 2009 року, укладеного між ОСОБА_3 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Легіон-груп" (орендар), орендодавець передає, а орендар приймає в оренду автомобіль марки ЗАЗ 110247, державний номер НОМЕР_3, строком на п'ять років з правом використання його на території України та за її межами. Вказаний автомобіль належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу РСА № 380786.

Відповідно до акту прийому-передачі транспортного засобу від 09 вересня 2009 року, ОСОБА_3, яка діє на підставі договору оренди автомобіля від 09.09.2009 року передала директору Товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон груп" Сандул Є.В. легковий автомобіль ЗАЗ 110247, державний номер НОМЕР_3.

Як вбачається з наказу Товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон груп" від 09 вересня 2009 року № 6/1, з метою виробничої необхідністю дозволено управляти автомобілем ЗАЗ 110247, державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_10

Відповідно до подорожнього листа службового легкового автомобіля № 31, 23 -27 листопада 2009 року за водієм ТОВ „Легіон-груп" Полковим закріплено автомобіль ЗАЗ 1102467, державний номер НОМЕР_3.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон груп", громадянка ОСОБА_2 в трудових чи майнових відносинах з ТОВ „Легіон-груп" ніколи не перебувала.

Відповідно до ч.3 ст. 1187 ЦК України, особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його

використання, зберігання або утримання, зобов'язана відшкодувати її на загальних підставах.

Відповідно до ч.4 ст. 1187 ЦК України, якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом сприяла недбалість її власника

(володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.5 ст. 1187 ЦК України, особа яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд вважає що твердження та заперечення відповідача директора ТОВ „Легіон-груп" ОСОБА_18 щодо безпідставності заявлених позивачем вимог саме до нього є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки як встановлено судом ОСОБА_2 в трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю „Легіон груп" не перебувала, експлуатувала транспортний засіб на незаконних підставах, тому суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Легіон груп" про стягнення майнової та моральної шкоди є безпідставними.

Суд дійшов до висновку, що відшкодування майнової та моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_1 в наслідок дорожньо-транспортної пригоди повинно здійснюватися саме відповідачем ОСОБА_2.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення майнової шкоди є обґрунтованими, суд вважає за необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди у сумі 12 405 грн. 49 коп.

Відповідно до ст. 16 ч. 2 п. 9 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ч. 2 ЦК України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення позивачам моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує роз'яснення пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, згідно з приписами п. 6.4 «Методичних рекомендацій»(лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 року № 35-13/797), враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб захисту в національному органі. Європейський суд з прав людини у винесених рішеннях неодноразово, зокрема у справах „Атлан проти Сполученого Королівства" від 19.06.2001 року, „Перна проти Італії" від 25.07.2001 року, тощо, визнавав в резолютивній частині рішення, що виходячи з обставин справи, самий факт правопорушення, вчиненого відносно потерпілого, становить спосіб захисту порушеного права і може становити достатньо справедливу компенсацію моральної шкоди.

Розглядаючи справу в рамках обґрунтування моральної шкоди, виходячи з того, що позивач зазнав душевних страждань внаслідок пошкодження свого автомобіля, застосовуючи принцип розумності та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає, що заявлена до стягнення сума моральної шкоди 10 000 грн. 00 коп., є завищеною і визначає розмір відшкодування моральної шкоди, в сумі 1 000 гривень, яка на думку суду буде достатньою для відшкодування моральної шкоди, яку позивач отримав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення моральної шкоди у розмірі підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 1 000 грн.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Згідно квитанцій № 16983.34.1 ПАТ КБ „Приватбанк" від 12.04.2012 року, позивачем ОСОБА_1 при подачі позову до суду був сплачений судовий збір у розмірі 224 грн. 06 коп.

Тому, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 214 грн. 06 коп.

На підставі ст. 55, 124 Конституції України, ст.ст. 22, 23, 625, 1167, 1187, 1192 ЦК України та керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 61, 79, 88, 147, 209, 212-215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.2005 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»(із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України №7 від 08.07.1994 року, №11 від 30.09.1994 року, № 15 від 25.05.1998 року), Постановою №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд-

В И Р І Ш И В: Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Легіон-груп»про відшкодування шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, проживаючої за адресою: 69000, АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, грошове відшкодування майнової шкоди у сумі 12 405 (дванадцять тисяч чотириста п'ять) грн. 49 коп. та грошове відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з ОСОБА_2, проживаючої за адресою: 69000, АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,судові витрати по сплаті судового збору -у розмірі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 06 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 25 січня 2013 року.

Суддя Орджонікідзевського

районного суду м. Запоріжжя: В.О. Макаров