Рішення

від 23.01.2013 по справі 0555/1337/2012

ЯСИНУВАТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0555/1337/2012

Номер провадження 2/250/134/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року місто Яснувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого - судді Ус О.В.,

при секретарі - Торчинській А.В.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Дім" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

03 жовтня 2012 року позивач звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш Дім» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки виплати та моральної шкоди, який уточнила до початку розгляду справи за суттю мотивуючи позов тим, що з 01 жовтня 2009 року працювала в ТОВ «Наш Дім» на посаді головного бухгалтера на підставі наказу № 6-к від 01 жовтня 2009 року. Починаючи з 2010 року, відповідач перестав регулярно виплачувати заробітну плату в повному обсязі, посилаючись на фінансову кризу. При цих обставинах, позивач вона була вимушена 29 лютого 2012 року звільнитися з роботи за погодженням сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України (наказ про звільнення за № 1 від 29.02.2012 року). На час звільнення заборгованість по заробітній платі за 2010 рік, вересень 2011 року та лютий 2012 року не виплачена. Просила стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористані 68 днів відпустки в загальній сумі 10200,46 грн., судові витрати у вигляді оплати на правову допомогу в сумі 450,0 грн., компенсацію втрати частики заробітку в розмірі 494,72 грн., моральну шкоду в розмірі 5000,0 грн, а також середній заробіток за період затримки виплати з дня звільнення до рішення суду. Моральну шкоду обґрунтовує стражданнями, пов'язаними з втратою нормальних життєвих зв'язків та додаткових зусиль для організації свого життя, труднощів з утриманням сім'ї, покупки продуктів харчування, сплати комунальних послуг, ліків. Крім того, керівництво підприємства спочатку обіцяло виплатити заборгованість, а пізніше взагалі перестало відповідати на телефонні дзвінки, письмові запити.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позов в повному обсязі та дали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився - про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка в отриманні судової повістки, про причини неявки суд не повідомив, тому суд на підставі ч.4 ст. 169 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, з врахуванням думки позивача та її представника, які відповідно до ст. 224 ЦПК України не заперечували проти ухвалення заочного рішення. При цьому суд враховує, що справа перебуває в провадженні суду з 5 жовтня 2012 року, відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, а саме про судові засідання, призначені на 30.10.2012 р., 13.11.2012 р., 17.12.2012 р., 04.01.2013р., 23.01.2013 р., про що свідчать поштові повідомлення, але в судове засідання представник з'явився лише 04.01.2013 р., не надав суду витребувані ухвалами про забезпечення доказів документи, взагалі не представив суду довідку про розмір нарахованої та виплаченої позивачеві заробітної плати за спірний період.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Наш дім» (скорочено ТОВ «Наш дім») є юридичною особою, ідентифікаційний код 21988754, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР зареєстровано як юридична особа у ЄДР (арк. справи 59-60).

Згідно наказу № 7 від 01.10.2009 р. по ТОВ «Наш дім» ОСОБА_1 з 01.10.2009 р. переведена на посаду головного бухгалтера (арк. справи 85).

Наказом № 1к від 29.02.2012 р. по ТОВ «Наш дім» ОСОБА_1 звільнена з 29.02.2012 р. з посади головного бухгалтера за згодою сторін за ст. 36 п.1 КЗпП України (арк. справи 83).

Робота ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера ТОВ «Наш дом» в період з 01.10.2009 р. до 29.02.2012 р. також підтверджена відповідними записами у трудовій книжці позивача (арк. справи 6-8).

З пояснень свідка ОСОБА_3, яка по 29.02.2012 р. включно була директором ТОВ «Наш дім» встановлено, що ОСОБА_1 за період роботи головним бухгалтером у чергова щорічна відпустка не надавалася. У зв'язку зі спадом товарообігу в 2010 році заробітна плата працівникам, в повному обсязі та своєчасно не виплачувалася, кошти, які надходили на рахунки першочергово направлялися на погашення податкових зобов'язань та обов'язкових соціальних платежів, внаслідок чого утворилася заборгованість перед робітниками, яка на день їх звільнення виплачена не була. Вона, як один із засновників підприємства від заборгованості заробітної плати відмовилася на користь підприємства. Позивачеві на час звільнення було заборговано 10200,46 грн.

З довідки про нараховану та виплачену заробітну плату (арк. справи 36), надісланої на адресу позивача відповідачем 04.10.2012 р. встановлено, що позивачеві нарахована заробітна плата: травень 2010 року - 879,41 грн.; червень 2010 року -1230,00 грн.; липень 2010 року - 1230,00 грн.; серпень 2010 року -1230,00 грн.; вересень 2010 року - 1230,00 грн.; жовтень 2010 року - 1230,00 грн.; листопад 2010 року - 1305,00 грн.; грудень 2010 року - 1305,00 грн.; січень 2011 року - 1305,00 грн., лютий 2011 року -1305,00 грн.; березень 2011 року - 1025,35 грн.; квітень 2011 року -996,03 грн., травень 2011 року -1000,94 грн.; червень 2011 року -1357,80 грн.; липень 2011 року -1357,80 грн.; серпень 2011 року - 1370,28 грн.; вересень 2011 року -1370,28 грн.; жовтень 2011 року - 699,54 грн.; листопад 2011 року -699,54 грн.; грудень 2011 року - 699,54 грн.; січень 2012 року -699,54 грн., лютий 2012 року -3109,46 грн.

З індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 ОСОБА_1 облікова карка НОМЕР_1 встановлено, що позивачеві нарахована заробітна плата за 2011-2012 р. за період роботи у ТОВ «Наш дім»: січень 2011 року - 1305,00 грн., лютий 2011 року -1305,00 грн.; березень 2011 року - 1025,35 грн.; квітень 2011 року -996,03 грн., травень 2011 року -1000,94 грн.; червень 2011 року -1357,80 грн.; липень 2011 року -1357,80 грн.; серпень 2011 року - 1370,28 грн.; вересень 2011 року -1370,28 грн.; жовтень 2011 року - 699,54 грн.; листопад 2011 року -699,54 грн.; грудень 2011 року - 699,54 грн.; січень 2012 року -699,54 грн., лютий 2012 року -3109,46 грн. (арк. справи 103).

З копії фінансового звіту ТОВ «Наш дім» станом на день звільнення позивача - 29 лютого 2012 року вбачається, що у підприємства існують поточні зобов'язання за розрахунками з оплати праці за рахунками 661 та 662 на кінець звітного періоду 36,7 тис.грн.( арк. справи 97).

З відомості по рахунку № 661 «Розрахунки по зарплаті» (арк. справи 95), встановлено, що заборгованість ТОВ «Наш дім» перед працівником ОСОБА_4 складає 10200, 46 грн., в тому числі компенсація за відпустку 2409,92 грн., при цьому у лютому 2012 року позивачеві нараховано 3109,46 грн, з яких компенсація за невикористану відпустку 2409,92 грн., відповідно сума нарахованої заробітної плати з індексацією 699,54 грн.

Суд, вислухав позивача та його представника, допитав свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівникам заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У силу ст.116 ч.1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Ще за час роботи позивача на підприємстві відповідача, останній прострочив виплату заробітної плати, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Оскільки відповідач порушив право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати, таке право підлягає судовому захисту.

Суд не приймає до уваги представлені відповідачем, як заперечення на позов, податкові розрахунки та звітності про суми нарахованої заробітної плати, як підтвердження відсутності у підприємства заборгованості перед працівниками по заробітній платі, оскільки вважає зазначені документи неналежними доказами, єдиним підтвердженням виплати заробітної плати у спірний період позивачеві можуть бути прямі докази - підпис позивача у відомості про отримання заробітної плати або документи, що свідчать про перерахування позивачеві відповідних сум на її зарплатну картку тощо.

З метою з'ясування обставин у справі відповідачеві двічі надсилалися для виконання ухвали про забезпечення доказів у справі, які були отримані відповідачем 20 листопада 2012 року та 24 грудня 2012 року та виконані не були, пояснення відповідача у запереченнях на позов та листі на ім'я позивача про проведення перевірки обліку на підприємстві за 2009-2012 роки з прийняттям рішення про стягнення шкоди, причиненої посадовими особами підприємству не є підставою для затримання виплати заробітної плати.

Суд приймає наявні у справі докази про розмір нарахованої заробітної плати, якій співпадає з відомостями ПФУ, дані про розмір отриманої заробітної плати, зазначеної позивачем у розрахунку заборгованості (арк. справи 38).

При цьому для розрахунку компенсації за невикористані чергові відпустки, суд враховує, що позивач за період роботи з 01.10.2009 року до 29.02.2012 р. мала право на 68 днів чергової відпустки ( за період з 01.10.2009 р. до 30.09.2010 р. - 28 календарних днів, за період з 01.10.2010 року до 30.09.2011 року - 28 календарних днів, за період з 01.10.2011 року до 29.02.2012 р. /5 місяців/ - 12 календарних днів / 28 календарних дня : 12 місяців Х 5 місяців/).

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення заборгованості по заробітній платі, приймаючи розрахунок, складений позивачем, перевірений судом та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з травня 2010 року до 29 лютого 2012 року з компенсацією за невикористані дні чергових відпусток за 2010-2012 рік у кількості 68 днів в сумі 10200,46 грн. (фактично заборгованість: травень 2010 року - 789,49 грн., червень, липень, вересень, жовтень 2010 року - по 1007,86 грн. за кожний місяць, за лютий та грудень 2010 року - по 1069,32 грн. за кожний місяць, вересень 2011 року - 693,0 грн., лютий 2012 року - 2547,89 грн.).

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням строків його виплати, суд бере до уваги, що відповідно до п.2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

В порушення вимог зазначеного нормативного акту компенсація за порушення термінів виплати заробітної плати позивачеві не нараховувалась і не виплачувалась.

Тому суд обраховує розмір компенсації, що підлягає виплаті позивачу у зв'язку з порушенням термінів виплати його заробітку, в порядку, встановленому п.4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, згідно якого сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Пунктом 4 Порядку передбачено також, що щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Тому інформацію щодо індексів споживчих цін суд вважає загальновідомою та згідно ч.2 ст.61 ЦПК України такою, що доказуванню не підлягає.

Згідно розрахунку позивача розмір компенсації втрати частини заробітку у зв'язку з порушенням терміну його виплати становить 494,72 грн. (арк. справи 49). Вказаний розмір компенсації обрахований відповідно до вимог Порядку, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація втрати частини заробітку в розмірі 494,72 грн.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

Постанова Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року «Проо практику застосування судами законодавства про оплату праці», зокрема п.20 роз'яснює, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Розраховуючи розмір середнього заробітку за час затримку розрахунку, суд виходить з наступного:

- за період з 1 березня 2012 року до 23 січня 2013 року кількість робочих днів складає - 225: відповідно до листа Міністерства соціальної політики України № 8515/0/14-11/13 від 23.08.2011 року у 2012 року - березень, грудень - по 21 день /42/, квітень, травень, вересень - по 20 днів /60/, червень - 19 днів, липень, серпень, листопад по 22 дня /66/, жовтень - 23 дні, а відповідно до листа Міністерства соціальної політики України № 8515/0/14-11/13 від 21.08.2011 року у 2013 року - 21 день, святкові - 2 дня, вихідних - 8 днів, тобто в період з 01.01.2013 року до 23.01.2013 - 15 робочих днів.

- розмір середньоденного заробітку позивача складає 47,52 грн. /відповідно до п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ от 8.02.1995 року № 100 середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Заробітна плата позивача за 2 місяці роботи, що передували звільненню: грудень 2011 року січень 2012 року та складає 699,54 грн., а кількість відпрацьованих робочих днів за зазначені місяці складає, відповідно: 22 та 20 днів. Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача, перед звільненням складала: (699,54 + 699,54 ) : 42/.

Виходячи з 225 днів затримки розрахунку при звільненні та середньоденного заробітку позивача 47,52 грн., середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з з 1 березня 2012 року до 23 січня 2013 року складає 10692,0 грн. (47,52 грн. х 225 днів).

У силу ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами і доповненнями) роз'яснив, що у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України при наявності порушення прав працівника в сфері трудових відносин (незаконне звільнення і т.д. ), яке привело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної ( немайнової ) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд вважає, що, у зв'язку з тривалою невиплатою позивачеві заробітної плати, відмовою у наданні інформації щодо заборгованості, небажанням відповідача в позасудовому порядку вирішити питання щодо виплати заборгованості, позивачеві заподіяні моральні страждання, які складаються з того, що у результаті незаконних дій відповідача був порушений нормальний уклад її життя та майбутні життєві плани, на теперішній час вона подавлена та пригноблена, вказані обставини вимагають від неї значних додаткових зусиль для організації та поновлення звичного для неї образу життя.

У зв'язку з чим, враховуючи обставини справи, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає за можливе зменшити розмір моральної шкоди та стягнута на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 1000,0 грн. Доказів на обґрунтування моральної шкоди в більшому розмірі позивач суду не надав.

Як вбачається зі справи, на обґрунтування вимог про стягнення 450,0 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу позивачкою надано квитанцію до прибуткового касового ордеру, в якій зазначено, що за консультацію та складання позовної заяви вона оплатила 450,0грн. (арк. справи 12). Проте, позивачем не наданий договір між нею та адвокатом про надання правової допомоги.

Так, дійсно, згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, однак частина друга зазначеної статті, встановлює, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах»розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 1 грудня 2012 року складає - 1134 гривні, а відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2013 рік» мінімальна заробітна плата станом на 1 січня становить 1147 гривень. Таким чином, граничний розмір компенсації на правову допомогу у 2012 році не може перевищувати 453 гривні 60 коп., а у 2013 році 458 гривень 80 копійок за годину роботи.

Аналізуючи положення статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» правова допомога складається з наступних дій: надання правової допомоги у судовому засіданні; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи.

Дійсно, консультація та складення позовної заяви, є процесуальними діями вчиненими поза судовим засіданням в контексті ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», але позивачем не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують кількість витраченого часу на проведення зазначених процесуальних дій, суд позбавлений можливості перевірити відповідність витраченого часу адвокатом граничному розміру компенсації витрат на правову допомогу (враховуючи, що надання консультації з трудового спору та складення позовної заяви без жодного розрахунку з приблизною вказівкою можливої заборгованості для фахівця в галузі права займає невеликий проміжок часу, який при наявності досвіду в галузі трудового права та складення відповідних позовних заяв, може займати набагато менший час ніж одна година).

Враховуючи викладене, у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів, що підтверджують надання правової допомоги в задоволенні зазначених вимог необхідно відмовити.

На підставі ст. 43 Конституції України, ст. ст. 115, 116, 117, 137-1 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», керуючись ст.ст. 11, 60, 84, 158, 214-215, 226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Дім" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Дім" (ІК 21988754) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з травня 2010 року до 29 лютого 2012 року з компенсацією за невикористані дні чергових відпусток за 2010-2012 рік у кількості 68 днів в сумі 10200,46 грн. (десять тисяч двісті грн. 46 коп.), компенсацію втрати частки заробітної плати у зв'язку з порушенням строку виплат в сумі 494,72 (чотириста дев'яносто чотири грн. 72 коп.), середній заробіток за час затримки за період з 01.03.2012 року до 23.01.2013 року в сумі 10692,00 (десять тисяч шістдесят дев'яносто дві грн.00 коп.), моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. (одной тисячі грн. 00 коп.), а разом 22387,18 грн. (двадцять дві тисячі триста вісімдесят сім грн. 18 коп.).

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. В. Ус