Рішення

від 17.01.2013 по справі 2207/1656/2012

ІЗЯСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2207/1656/2012

Провадження № 2/675/12/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. Ізяславський районний суд

Хмельницької області

у складі: головуючого судді Пашкевича Р.В.

при секретарі Гедзенюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Ізяслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, управління Держкомзему у Ізяславському районі, треті особи на стороні відповідачів М»якотівська сільська рада Ізяславського району, Ізяславський районний виробничий відділ Хмельницької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Управління Держкомзему у Ізяславському районі Хмельницької області, третя особа на стороні відповідача М»якотівська сільська рада Ізяславського району про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку Серії ЯК №687753 виданий ОСОБА_2, та Серії ЯП №723879 виданий ОСОБА_3, а також скасування їх державної реєстрації. Позов обґрунтовувала тим, що рішенням М»якотівської сільської ради Ізяславського району №1 від 24.11.2010 року їй надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, площею 0,57 га. для ведення особистого селянського господарства.

При оформленні правовстановлюючих документів на зазначену земельну ділянку управління Держкомзему відмовило у присвоєнні цій ділянці кадастрового номера, оскільки на неї накладається земельна ділянка, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Позивачка не має можливості отримати державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. Вважає, що технічна документація, на підставі якої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, виготовлена з порушеннями законодавства, координати в базі даних управління Держкомзему не відповідають координатам її ділянки на місцевості, що і стало наслідком внесення невірних даних в автоматизовану систему державного земельного кадастру. Внаслідок цього, координати земельних ділянок відповідачів зміщені у базі даних управління Держкомзему.

Представник позивача ОСОБА_4 в судовому засіданні, просить суд задовільнити вимоги позивача, та визнати недійними державні акти на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯК №687753, кадастровий номер 6822184500:01:004:0064 виданий ОСОБА_2, та серії ЯП №723879, кадастровий номер 6822184500:01:004:0141 виданий ОСОБА_3, а також зобов'язати управління Держкомзему скасувати державні реєстрації вказаних державних актів.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, однак від неї надійшла заява про слухання справи у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в заяві на ім'я суду просить слухати справу у його відсутність, позовні вимоги визнає.

Представник відповідача управління Держкомзему в Ізяславському районі Копинець П.Ю. в судовому засіданні, позовні вимоги не визнав, вважає що порушень з боку Держкомзему не має, перевірку технічної документації проводила ХРФ ДП ЦДЗК, які недоліків в документації ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виявили. На підставі вказаної перевірки управлінням Держкомзему в Ізяславському районі видавався державний акт на право власності на земельну ділянку для відповідачів.

Представник М»якотівської сільської ради Шулдик Л.М. подала суду заяву з проханням слухати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує.

Представник Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»Гибалюк О.В. в судове засідання не з'явився по невідомим для суду причинам, хоча про час та день розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши представника позивача, з'ясувавши позицію представників третіх осіб, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають до задоволення з наступних підстав.

За змістом ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно рішення №1 38 сесії 5 скликання М»якотівської сільської ради від 02.02.2010 року, та рішення №3 40 сесії 5 скликання М»якотівської сільської ради від 17.05.2010 року відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, а також передано їм у приватну власність земельні ділянки.

На підставі даних рішень були видані Державні акти на землю, а саме: ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка для обслуговування жилого будинку і господарських будівель площею 0,5703 га, що розташована у с.М»якоти Ізяславського району Хмельницької області. Дана обставина підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯК № 687753, виданого 15 лютого 2008 року, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0,4233 га, що розташована у с.М»якоти Ізяславського району Хмельницької області. Дана обставина підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯП № 723879, виданого 19 липня 2010 року

Актом управління Держкомзему у Ізяславському районі про проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу на земельну ділянку ОСОБА_1 від 15.05.2012 року, в результаті проведеної перевірки Хмельницьким РФ ДП ХЦДЗК щодо відповідності обмінного файлу виявлено, що земельна ділянка гр.ОСОБА_1, яка розташована в с.М»якоти (кадастровий номер 6822184500:01:004:0155 накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:01:004:0141, яка знаходиться у власності гр.ОСОБА_3, та на земельну ділянку кадастровий номер 6822184500:01:004:0064, яка знаходиться у власності ОСОБА_2.). Тому відомості до автоматизованої системи державного земельного кадастру не внесені. Дана обставина підтверджуються протоколом проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файлу ОСОБА_1 від 04.05.2012 року.

Частинами 2 та 3 ст. 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч. 2 ст. 158 Земельного кодексу України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.

Тобто позивачем та його представником залишено поза увагою, що оскільки захист прав громадян на земельну ділянку здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, то визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю без визнання недійсним рішення, на підставі якого видано цей державний акт, є порушення норм закону.

Судом при попередньому розгляді вказаної справи ставилося питання представнику позивачу про розширення позовних вимог шляхом визнання недійсним рішень сільських рад про затвердження технічної документації із землеустрою та передання у приватну власність земельних ділянок, однак представник позивача відмовився збільшувати позовні вимоги, тому суд проводив розгляд на підставі доказів, які містяться в справі.

Крім того, відповідно до частини першої ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції»№ 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України»від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном»або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями»щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства»від 24 червня 2003 року, майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Наведене свідчить про те, що порушень та будь-яких протиправних дій з боку відповідачів щодо виготовлення технічної документації по одержанню державних актів на землю не встановлено, що і не оспорюється представником позивача.

Зокрема, слід зазначити, що відповідно до рішення №1 2 сесії 6 скликання М»якотівської сільської ради від 24.11.2010 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в розмірі 0,57 га. для ведення особистого селянського господарства. Що дає підстави вважати, що ОСОБА_1 постійно користується вказаною земельною ділянкою.

Відповідно до положень ст. 92 чинного ЗК України передбачено право постійного користування земельною ділянкою (право володіння і користування земельною ділянкою без встановлення строку), яке мають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Разом з тим право постійного користування земельними ділянками на підставі зазначених вище норм за громадянами зберігається і визнається станом на час розгляду справи, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 року.

Згідно з ч. 3 ст. 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливості такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13, 14, 41, 55 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічна норма міститься і в ст. 155 ЗК України, відповідно до якої у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як вбачається із вказаних вище норм, для визнання акту в даному випадку рішення органу місцевого самоврядування незаконним (недійсним) необхідно щоби такий акт одночасно порушував права або інтереси позивача та суперечив актам цивільного законодавства.

Суд визнає, що оскаржуваними державними актами на право власності на земельні ділянки порушуються права позивача щодо користування належною їй на праві користування земельною ділянкою.

Однак, посилання позивача як на доказ протоколу проведення перевірки Хмельницьким РФ ДПХЦДЗК щодо відповідності обмінного файлу, що стосуються права власності відповідачів в даному випадку є недопустимим та не є підставою для визнання недійсним державних актів на право власності на земельні ділянки, оскільки земельна ділянка позивачу на праві власності не належить, а відповідачі добросовісно набули право власності на земельні ділянки.

Оскільки суд розглядає справу лише на підставі та в межах вимог позивача, вказані ним підстави для визнання незаконними та скасування оскаржуваних державних актів визнаються судом в даному випадку юридично не спроможними і з цих підстав у задоволенні вимог по визнанню недійсними державних актів слід відмовити, та враховуючи, що позовна вимога скасування державної реєстрації актів на право власності на землю, є похідним від вимог про визнання недійсним державних актів, то у їх задоволенні слід також відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у разі відмови у задоволенні вимог стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, управління Держкомзему у Ізяславському районі, треті особи на стороні відповідачів М»якотівська сільська рада Ізяславського району, Ізяславський районний виробничий відділ Хмельницької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Ізяславський районний суд Хмельницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: