Постанова

від 22.01.2013 по справі 2а-17998/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 січня 2013 року № 2а-17998/12/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятості доТовариства з обмеженою відповідальністю «По іноземному туризму «Укрінтур-У» простягнення штрафу у розмірі 37 855,36 гривень,- В С Т А Н О В И В: До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Київський міський центр зайнятості з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «По іноземному туризму «Укрінтур-У» (далі - відповідач, ТОВ «Укрінтур-У») про стягнення штрафу у розмірі 37 855,36 гривень.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана суму штрафу застосована до відповідача за порушення п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», яка передбачає обов'язок підприємства повідомити орган державної служби зайнятості за два місяці до вивільнення працівників шляхом направлення звіту за формою 4-ПН про заплановане звільнення працівників та протягом десяти днів з моменту звільнення повідомити про фактичне вивільнення працівників. Звіти про заплановане та фактичне вивільнення працівника ОСОБА_1 відповідач до центру зайнятості не подав, що є порушенням наведеної норми. З посиланням на норми ст.ст. 5, 8, 18, 19, 20 Закону України «Про зайнятість населення», п.п. 1,2 Положення про державну службу зайнятості та п.п. 1,2 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України УРСР від 24 червня 1991р. за №47, позивач просив стягнути вказану суму штрафу з відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 грудня 2012 року відкрито скорочене провадження у справі, враховуючи пред'явлення позивачем вимоги, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 183 2 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлено відповідачу десятиденний строк з моменту отримання даної ухвали для подання заперечень проти позову та необхідних документів.

08 січня 2013 року через службу діловодства Окружного адміністративного суду м. Києва від відповідача надійшли письмові заперечення у справі № 2а-17998/12/2670 за підписом ліквідатора ТОВ «Укрінтур-У» В.Урчукіна. Як зазначає відповідач у поданих суду запереченнях, ТОВ «Укрінтур-У» було припинене у зв'язку з ліквідацією за рішенням учасників, рахунки товариства у банківських установах закриті, до податкових органів поданий ліквідаційний (нульовий) баланс станом на 01.09.2012р. До заперечень відповідач додав Акт перевірки №608 від 18.07.2012 р. з питань дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, складений Печерським районним центром зайнятості, яким не встановлено порушень показників правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. З наведених підстав в сукупності відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

14 січня 2013р. через службу діловодства Окружного адміністративного суду м. Києва від позивача надійшов витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «По іноземному туризму «Укрінтур-У» станом на 10.01.2013р. За даними, відображеними у вказаному витягу, ТОВ «Укрінтур-У» перебуває у стані припинення підприємницької діяльності, запис про припинення юридичної особи відсутній.

Відповідно до ч.4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне судове рішення.

Справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше п'яти днів з дня подання відповідачем заперечення проти позову (п.4 ч.5 ст. 183-2 КАС України).

Надаючи оцінку повідомленим позивачем та відповідачем обставини, дослідивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 вересня 2012 року Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Київського міського центру зайнятості проведено перевірку додержання законодавства України про зайнятість населення Товариством з обмеженою відповідальністю «По іноземному туризму «Укрінтур-У».

За результатами перевірки складено Акт № 59-ш від 26 вересня 2012 року (далі по тексту Акт перевірки, Акт).

Вказаним Актом перевірки встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю по іноземному туризму «Укрінтур-У» пункту 5 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення», а саме: не подано звіти за формою 4-ПН про фактичне вивільнення працівника ОСОБА_1 згідно наказу № 9/к від 15.06.2012 року.

Як наслідок, Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості в Акті було зобов'язано відповідача сплатити штрафні санкції у розмірі 37 855 грн. та вжити заходів щодо забезпечення виконання Закону України «Про зайнятість населення».

Вказаний Акт отримала уповноважена особа відповідача - ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю по іноземному туризму «Укрінтур-У» Урчукін В.Г.

Відповідно до пояснень позивача, відображених у клопотанні від 14.01.2012р, ні в судовому ні в адміністративному порядку акт про нарахування штрафних санкцій відповідачем не оскаржувався.

У встановлений в акті 30-денний термін відповідач визначений позивачем штраф не сплатив, що стало підставою для передання спору на вирішення суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» № 803-ХІІ від 01.03.1991 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 803) Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Частиною 4 вказаної статті 18 вказаного вище закону передбачено, що у складі державної служби зайнятості створюється інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, незалежно від форм власності і господарювання, фермерами та іншими роботодавцями.

Згідно ч. 2 статті 19 Закону № 803 до прав державної служби зайнятості належить одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані по наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників.

Відповідно до п. 1 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР «Про зайнятість населення» від 24 червня 1991 р. № 47 (далі Положення № 47) інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення (далі - інспекція) входить до складу державної служби зайнятості. Інспекція здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями. У своїй діяльності інспекція керується Конституцією України, Законом України "Про зайнятість населення", цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами і працює у взаємодії з державною податковою адміністрацією, правоохоронними органами, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Інспекція складається з інспекції Державного центру зайнятості Мінпраці, інспекцій центрів зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості на правах підрозділів відповідних центрів зайнятості. (п. 2 Положення № 47).

До основних завдань інспекції відноситься здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями законодавства про зайнятість (п. 5 Положення № 47).

Інспекція відповідно до покладених на неї завдань проводить перевірку додержання законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності, фермерами та іншими роботодавцями, передусім щодо подання державній службі зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), про всіх прийнятих працівників, про наступне вивільнення працівників та фактично вивільнених працівників та забезпечує правильність і своєчасність застосування економічних санкцій за порушення законодавства про зайнятість населення підприємствами, установами і організаціями (п.п. «а», «б» п. 6 Положення № 47).

Отже, Інспекція по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Київського міського центру зайнятості є суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок здійснення контролю за виконанням відповідачем та його структурними підрозділами законодавства про зайнятість населення, в тому числі щодо обов'язку відповідача подавати до органів державної служби зайнятості інформації про заплановане та фактичне вивільнення працівників.

Відповідно до п. 8. Положення № 47 інспекції надається право: а) безперешкодно відвідувати підприємства, установи та організації усіх форм власності з метою контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення; б) давати власнику (керівнику) підприємства, установи та організації або уповноваженому ним органу та іншим роботодавцям у разі виявлення порушень законодавства про зайнятість населення приписи про їх усунення. Приписи підлягають обов'язковому виконанню з повідомленням у місячний строк інспекції про вжиті заходи; г) застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені статтями 5 і 20 Закону України "Про зайнятість населення" і за недодержання вимог статей 8 і 18 зазначеного Закону.

З вищенаведеного вбачається, що інспекція має право здійснювати перевірки щодо дотримання роботодавцем законодавства про зайнятість населення та у випадку виявлення порушень, передбачених передбачені статтями 5, 8, 18, 20 Закону України «Про зайнятість населення», накладати економічні санкції.

Так, відповідно до п. 5 статті 20 Закону № 803 при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості , вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Суд вважає за доцільне також зазначити, що наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420 затверджено форми звітності N 4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» та № 4-ПН (факт) «Звіт про фактичне вивільнення працівників» та інструкції щодо їх заповнення.

Відповідно до п. 3 даного наказу Мінпраці від 19.12.2005 року № 420 - дані форми та інструкції вступили в дію з 04.01.2006 року.

Згідно Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників", та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-ПН (факт) "Звіт про фактичне вивільнення працівників", наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420, звіти про заплановане та фактичне вивільнення працівників подаються до центру зайнятості за місцем реєстрації підприємства як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю по іноземному туризму «Укрінтур-У» 26 вересня 2012 року видано наказ № 59ш, яким звільнено працівника - ОСОБА_1 на підстав п.1 ст.40 КЗпП України.

Відповідно до частини третьої ст. 49-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості інформацію про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Під «вивільненням» працівника слід розуміти припинення трудового договору з ініціативи роботодавця на підставах, визначених п.1 ст. 40 КЗпП, а саме у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників.

Аналогічна за змістом норма зафіксована в абз. 1 п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до якої при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

Згідно наказу № 9/ від 15 червня 2012 року вказані ОСОБА_1 була звільнена у зв'язку із скороченням посади менеджера у штатному розкладі, тобто з ініціативи роботодавця.

Зазначена норма Закону України «Про зайнятість населення» - є обов'язковою в усіх випадках, коли звільнення працівників відбувається на підставах, передбачених п. 1 ст. 40 КЗпП України. Винятків із цього правила законодавством не передбачено.

У той же час, відповідачем в порушення п. 5 ст. 20 Закону № 803 не повідомлено позивача за два місяця про вивільнення вищевказаних працівників шляхом подання звіту за формою № 4-ПН (план) , а також про кількість фактично вивільнених працівників шляхом подання звіту за формою № 4-ПН (факт).

Абзацом 2 пункту 5 статті 20 Закону № 803 встановлено, що у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника . Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Факт не направлення до державної служби зайнятості форм звітності №4-ПН (план) «Звіт про заплановане вивільнення працівників» та №4-ПН (план) «Звіт про фактичне вивільнення працівників» відповідач у поданих запереченнях не спростував.

Під час проведення перевірки відповідач надав довідку про нараховану заробітну плату за рік (з червня 2011 року по травень 2012 року) ОСОБА_1 , з якої вбачається, що доходи вказаної особи за вказаний період становили 37 855,36 грн.

При цьому, як зазначалось, відповідно до п. 8 Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 47 від 24.06.1991 року, Інспекції надається право застосовувати економічні санкції до підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності й господарювання, за порушення законодавства про зайнятість населення, передбачені ст. 5 і ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» і за недодержання вимог ст.8 і ст.18 зазначеного Закону.

З вищенаведеного вбачається, що суб'єктом владних повноважень правомірно винесено припис про стягнення з відповідача економічних санкцій у розмірі 37 855,36 грн., що дорівнює сумарному розміру річної заробітної плати ОСОБА_1

Таким чином, економічні санкції за порушення п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» у розмірі 37 855,36 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Пунктом 6 статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюється законодавством України.

При цьому, відповідно до пп. «л» п. 8 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №47 від 24.06.1991 року, Державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, як це передбачено п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».

Несплата відповідачем вказаної суми наносить суттєвої шкоди державі, так як перешкоджає у повному обсязі Київському міському центру зайнятості забезпечувати фінансування заходів по працевлаштуванню та соціальному захисту вивільнюваних працівників у передбачених законодавством випадках.

Не беруться судом до уваги твердження відповідача про безпідставність позовних вимог у зв'язку із складанням Печерським районним центром зайнятості Акту №608 від 18.07.2012р., за висновками якого не виявлено порушень показників правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Так, Печерським районним центром зайнятості 18.07.2012р. складено Акт №608 про результати проведення перевірки ТОВ «Укрінтур-У» з питань дотримання вимог законодавства щодо правильності нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття по фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за період з 01.08.2008р. по 01.01.2011р.

В свою чергу, Акт №59-ш від 26 вересня 2012 року, за яким встановлено порушення відповідачем п.5 ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» та нараховані штрафні санкції, встановлює порушення, що за часом відбулось у 2012 році.

Відтак судом встановлено, що зазначений Акт №608 від 18.07.2012р. не може бути підтвердженням законності дій відповідача, оскільки охоплював перевіркою інший часовий період.

З приводу доводів відповідача стосовно припинення ТОВ «Укрінтур-У» за рішенням учасників та закриття рахунків товариства у банківських установах суд зазначає таке.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.01.2013р., ТОВ «Укрінтур-У» перебуває у стані припинення підприємницької діяльності (запис за №2 від 18.06.2012р.).

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи .

Проте, запису про державну реєстрацію припинення ТОВ «Укрінтур-У» станом ні на момент звернення Позивача до суду, ні на момент розгляду справи до ЄДР не внесено.

Таким чином, станом на час розгляду справи вищезазначена особа перебуває в стані припинення підприємницької діяльності.

Крім того, згідно з ч. 9. ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З огляду на наведене, до моменту внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення ТОВ «Укрінтур-У» вказана особа є такою, що здатна мати цивільні права та обов'язки, а відтак самостійно відповідати за своїми зобов'язаннями, тому повідомлені відповідачем відомості не є правовою підставою для звільнення від обов'язку сплатити штрафні санкції, що нараховані у встановленому законом порядку.

Суму штрафу у розмірі 37 855,36 грн. за порушення ч. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього зазначеної заборгованості підтверджується матеріалами справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «По іноземному туризму «Укрінтур-У» (ідентифікаційний номер 19356870; адреса: 01004, м. Київ, Печерський район, Бессарабська площа, 7, кв.2 ) на користь Київського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491091, адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, р/р 37179301900001 в ГУДКС України в м. Києві, МФО 820019) суму штрафу у розмірі 37 855,36 гривень (тридцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять грн. 36 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.