25/221-А
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13.11.06 р. № 25/221-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Вербицької О.В.
суддів: Коваленка В.М.
Дзюбка П.О.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Варченко А.В. (дов. від 13.09.2005 р. № 8031/9/10-12);
від відповідача1: не з'явились;
відповідача-2: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Оболонському районі м.Києва
на постанову Господарського суду м.Києва від 03.08.2006
у справі № 25/221-А (Морозов С.М.)
за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва
до Приватного підприємства "Атекс плюс"
Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Форум"
про визнання недійсною угоди та стягнення 6833,35 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду м. Києва від 03.08.2006 року у справі № 25/221-А в позові Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі – позивач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) до Приватного підприємства “Атекс плюс” (далі – відповідач-1, ПП “Атекс-плюс”) та Товариства з обмеженою відповідальністю “СВ Форум” (далі – відповідач-2, ТОВ “СВ Форум”) про визнання недійсною угоди та стягнення 6 833,35 грн. відмовлено повністю.
Не погоджуючись з постановою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог, Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва стверджує, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. А саме, суд не взяв до уваги, що ПП “Атекс плюс” не знаходиться за юридичною та фактичною адресами, його статутні документи визнанні недійсними, до податкових органів підприємство не звітує, тобто у нього був умисел на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Товариство з обмеженою відповідальністю “СВ Форум” надало суду письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в яких спростовує наведені в ній доводи та просить апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 03.08.2006 року у справі № 25/221-А – без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2006 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, а ухвалою від 25.09.2006 року – справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2006 року було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, а ухвалою від 25.09.2006 року – справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
16.10.2006 року в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача-2. Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився. Доказів належного повідомлення відповідача-1 про час та місце розгляду справу до суду не надійшло, у зв'язку із чим, відповідно до пп.. 1 п. 1 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи було відкладено на 17 год. 00 хв. 13.11.2006 року.
13.11.2006 року в судове засідання в апеляційній інстанції з'явився представник позивача. Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце слухання справи повідомлялись належним чином. Представник відповідача-2 у своїх письмових запереченнях просив розглядати справу у його відсутності. Всі процесуальні документи, що направлялись на адресу відповідача-1, повернулись до суду з поштовою відміткою “за вказаною адресою організація не знаходиться”.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, та, керуючись п. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) колегія вважає можливим здійснити перевірку постанови суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача-1.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмових заперечень відповідача-2 на неї, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього кодексу. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Приватне підприємство “Атекс плюс” зареєстровано Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.11.2002 року як юридична особа (ідентифікаційний код 32205946) про що видано свідоцтво.
Товариство з обмеженою відповідальністю “СВ Форум” (ідентифікаційний код 31112971) зареєстровано печерською районною. У м. Києві державною адміністрацією 01.03.2005 року як юридична особа.
Між відповідачами у квітні 2003 року було укладено усну угоду про купівлю-продаж товару згідно рахунку-фактури за видатковою накладною № 000000223 від 01.04.2003 р. ПП “Атекс плюс" було відпущено, а ТОВ “СВ Форум" отримано, товар (металопрокат в асортименті) вартістю 6 833,35 грн. На виконання вказаної угоди ПП “Атекс плюс" було виписано на адресу ТОВ “СВ Форум" податкову накладну від 01.04.2003 р. № 223 на загальну суму 6 833,35 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1 138,89 грн., а ТОВ “СВ Форум” перерахувало на рахунок ПП “Атекс плюс” 6 833,35 грн., в т.ч. ПДВ у розмірі 1 138, 89 грн. що підтверджується банківською випискою.
Таким чином усна угода купівлі-продажу товару була виконана сторонами в повному обсязі.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17.05.2005 року у цивільній справі № 2-2495/2005 визнанні недійсними установчі документи Приватного підприємства “Атекс плюс” з моменту передачі права власності на підприємство – з 13.01.2003 року, свідоцтво платника податку на додану вартість № 36729153 Приватного підприємства “Атекс плюс” з 13.01.2003 року.
Вказане рішення в апеляційному чи касаційному порядку не оскаржувалось та 18.06.2005 року набрало чинності.
На підставі даного рішення Оболонського районного суду м. Києва Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було складено акт № 1139-15 від 24.11.2005 року про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36729153, виданого 13.12.2002 року Приватному підприємству “Атекс плюс” ДПІ у Оболонськоиму районі м. Києва.
Колегія Київського апеляційного господарського суду вважає за можливе зазначити, що під час розгляду справ про визнання угод недійсними необхідно оцінювати докази в сукупності та визначати достатність підстав для висновку щодо спрямованості діяльності суб'єкта господарювання, в тому числі при укладанні спірної угоди, на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів). Необхідно повно з'ясовувати наявність тих обставин справи, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання у зв'язку з цим відповідних юридичних наслідків.
Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР, недійсною є угода, укладена з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін — в разі виконання угоди обома сторонами — в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною, з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.
Таким чином, правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу у однієї або у обох сторін та від виконання угоди однією чи обома сторонами.
Спірна угода про поставку товарів виконана в повному обсязі обома сторонами, що не заперечується сторонами спору.
Як зазначає Державна податкова інспекція у Оболонському районі м. Києва, умисел на укладення усної угоди у березні 2003 року, оформленої податковою накладною, з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, був тільки у Приватного підприємства “Атекс плюс”, що підтверджується рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 17.05.2005 року про визнання установчих документів відповідача-1 недійсними, та скасуванням державної реєстрації підприємства.
Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, предметом дослідження у цивільній справі була, зокрема, відповідність установчих документів вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта.
Таким чином, вказане рішення Оболонського районного суду м. Києва від 17.05.2005 року у справі № 2-2495/2005 не звільняє позивача від необхідності доведення наявності умислу у Приватного підприємства “Атекс плюс” на укладення угоди, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для норми ст.. 49 Цивільного кодексу УРСР 1963 року характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування.
Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.
Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідача-1 як особи, щодо наявності у якої протиправного умислу стверджує позивач, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Також позивачем не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) осіб, які діяли від імені Приватного підприємства “Атекс плюс”, зокрема, Боярчука Ю.І., якого підписувались первинні документи відповідача-1.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.
Колегія Київського апеляційного господарського суду вважає за можливе зазначити, що юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Згідно довідки Головного управління статистики у м. Києві, станом на 26.05.2006 року Приватне підприємство “Атекс плюс” значиться у ЄДРПОУ.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ст.. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 № 509-ХІІ зі змінами і доповненнями, на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).
Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ зі змінами і доповненнями, контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.
Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а)платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б)дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в)контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
г)згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
У відповідності до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").
Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.
Як вбачається із матеріалів справи, ПП “Атекс плюс” з моменту реєстрації та під час укладення та виконання спірної угоди подавало до контролюючого органу податкову звідність, відповідно до вимог податкового законодавства. В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази наявності у відповідача-1 податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірної угоди. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування Приватному підприємству “Атекс плюс” податкових зобов'язань, податкових повідомлень та вимог, які б підтвердили наявність податкового борг у відповідача-1, у тому числі внаслідок виконання спірних договорів.
За таких обставин позивачем не доведено, що за результатом виконання спірної угоди у відповідача-1 наявний податковий борг, в зв'язку з чим твердження Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про завдання державі збитків у вигляді несплачених податків є недоведеним. Суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, сторони діяли з метою, яка суперечила б інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчіть про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю “СВ Форум” сплатило продавцю в ціні товару податок на додану вартість.
Крім того, як зазначено в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001, порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.
Отже, твердження Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи, а тому не є належними та допустимими доказами у даній справі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сама по собі спірна угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Товар, що був предметом спірної угоди (металопрокат), не виключений законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.
Крім того, посилання позивача на ст. 49 Цивільного кодексу УРСР є безпідставними, оскільки з 01.01.2004 року, згідно п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив чинність, а Цивільний кодекс України, який набрав чинності 01.01.2004 року, не містить такі публічно-правові наслідки визнання угоди недійсною, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація.
За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.
Таким чином, застосування при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є необґрунтованим.
Все вищевикладене свідчить про те, що позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог згідно п. 1 ст. 71 КАС України, як в суді першої інстанції так і під час розгляду в апеляційній інстанції.
Таким чином, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 200, 205, 206, 209, 212 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 03.08.2006 року у справі № 25/221-А за позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва до Приватного підприємства “Атекс плюс” та Товариства з обмеженою відповідальністю “СВ Форум” про визнання недійсною угоди та стягнення 6 833,35 грн. – без змін.
Справу № 25/221-А направити до господарського суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили з моменту складання в повному обсязі та може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Вербицька О.В.
Судді
Коваленко В.М.
Дзюбко П.О.
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2006 |
Оприлюднено | 03.09.2007 |
Номер документу | 288970 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Вербицька О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні